Рішення

від 17.10.2022 по справі 907/1035/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/1035/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Яскорської А.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства, смт Міжгір`я Закарпатської області

до відповідача Міжгірської селищної ради, смт Міжгір`я Закарпатської області

про стягнення 778 000,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача - Лещинець Л.В., адвокат, ордер АО №1068246 від 19.09.2022;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулося до Господарського суду Закарпатської області з вимогою про стягнення з Міжгірської селищної ради Закарпатської області 753 000,00 грн різниці між затвердженим тарифом на комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та економічно обґрунтованими витратами та 25 000,00 грн витрат за проведення аудиту.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 головуючим суддею для розгляду справи №907/1035/21 визначено суддю Лучка Р.М.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Враховуючи усунення позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося у зв`язку з неявкою в підготовче засідання представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2022 у справі №907/1035/21 призначено судову економічну експертизу проведення якої доручено Закарпатському відділенню Львівського науково дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до отримання судом експертного висновку.

Ухвалою суду від 04.05.2022 поновлено провадження у справі та повідомлено учасників процесу про проведення підготовчого засідання 18.05.2022 .

Відповідно до ухвали від 18.05.2022 у справі повторно призначено судову економічну експертизу проведення якої доручено судовому експерту Перепелюк Світлані Миколаївні (свідоцтво №669 від 09.06.2020, адреса: 58000, м. Чернівці, пр. Незалежності, 111), провадження у справі зупинено до отримання судом експертного висновку.

З огляду на повернення матеріалів господарської справи №907/1035/21 до Господарського суду Закарпатської області з висновком експерта №14 від 02.08.2022 суд ухвалою від 22.08.2022 поновив провадження у справі, повідомив учасників справи про проведення підготовчого засідання 07.09.2022 та викликав в підготовче засідання експерта для надання пояснень по суті проведеного експертного дослідження.

Присутня в підготовчому засіданні експерт надала пояснення щодо виготовленого нею висновку судової експертизи та зазначила, зокрема, що тариф за 1 м.куб в розмірі 18,14 грн (без ПДВ) з надання послуг з водопостачання та 10,92 грн (без ПДВ) з надання послуг з водовідведення не відповідає та є необґрунтованими, оскільки ці розрахунки були здійсненні на підставі фактичних витрат підприємства за весь 2021 рік, а не за період з січня по вересень 2021 року. Експертом було встановлено, що документально підтверджується економічно обґрунтований розмір тарифу на централізоване водопостачання в розмірі 17,34 грн без ПДВ за 1 м.куб та централізоване водовідведення в розмірі 10,66 грн без ПДВ за 1 м.куб, на території смт. Міжгір`я, Закарпатської області за період з січня по вересень 2021 року.

Підготовче засідання 07.09.2022 відкладалося на 19.09.2022 у зв`язку з клопотанням представника позивача щодо надання додаткових пояснень з урахуванням роз`яснень експерта.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 19.09.2022 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 17.10.2022.

Присутній у судовому засіданні 17.10.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з визначених в позовній заяві підстав. Крім того, позивачем надано суду письмові пояснення щодо висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, а також додаткові письмові пояснення від 17.10.2022 щодо проведених розрахунків.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). Внаслідок чого, за позицією позивача, відповідач повинен відшкодувати у повному обсязі різницю між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво житлово-комунальних послуг за період з січня по вересень 2021 року у розмірі 753 000,00 грн та 25 000,00 грн витрат за проведення аудиту, які відповідно до уточненої редакції позовної заяви включено позивачем до складу судових витрат.

Заперечення (відзив) відповідача

Відзив на позов відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Комунальне підприємство Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства є надавачем комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Підприємство здійснює забір, очищення та постачання води а також інші види діяльності, як-то збирання безпечних та небезпечних відходів будівельні роботи, монтаж водопровідних мереж та ін. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань засновником Комунального підприємства Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства є Міжгірська селищна рада.

Рішення Міжгірської селищної ради від 30 квітня 2019 року №363 встановлено Комунальному підприємству Міжгірської селищної ради Міжгірське ВУЖКГ тарифи на послуги водопостачання в розмірі: 16,59 грн (для населення), 21,56 грн (для бюджетних організацій та інших споживачі) та водовідведення в розмірі 7,17 грн (для населення) та 9,32 грн (для бюджетних організацій та інших споживачі). Зазначені тарифи вступили в дію з 01 червня 2019 року.

З огляду на значне збільшення економічно обґрунтованого фактичного рівня витрат на виробництво/надання житлово-комунальної послуги з водопостачання та водовідведення від планових витрат, врахованих у діючому тарифі, позивачем ініційовано перед відповідачем необхідність корегування встановлених рішенням Міжгірської селищної ради від 30 квітня 2019 року №363 тарифів.

Так, листами № 242/2 від 16.11.2020, № 53 від 29.03.2021 та № 82 від 20.05.2021 Комунальне підприємство Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства зверталося до Міжгірської селищної ради з питанням необхідності корегування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення з метою приведення їх до економічно обґрунтованого рівня.

01 липня 2021 року Міжгірське ВУЖКГ звернулося Міжгірської селищної ради листом № 102 з проханням відшкодувати різницю між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями за І квартал 2021 року.

Крім того, відповідно до листа № 174 від 15.09.2021 позивач вкотре звернувся до відповідача з вимогою про необхідність приведення діючих тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у відповідність до планових витрат на 2021 рік, які несе підприємство для забезпечення беззбиткової діяльності підприємства, якісного надання послуг споживачам, своєчасного розрахунку за енергоносії, сплати податків.

08 грудня 2021 року Аудиторською фірмою ПП «Стандарт-Проф» проведено аудит Комунального підприємства Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства та надано Звіт незалежного аудитора відповідно до якого сукупні збитки за основною діяльністю з водопостачання та водовідведення за дев`ять місяців 2021 року склали 753 000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, Міжгірська селищна рада на звернення підприємства позивача щодо необхідності приведення діючих тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у відповідність до економічно обґрунтованого рівня не відреагувала, збитки завдані позивачу в добровільному порядку не відшкодувала, що стало підставою для звернення Комунального підприємства Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства до суду з вимогою про стягнення з Міжгірської селищної ради Закарпатської області 753 000,00 грн різниці між затвердженим тарифом на комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та економічно-обґрунтованими витратами.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Аналогічні положення визначені абз. 11 ст. 13 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

Таким чином, повноваження щодо встановлення тарифів на комунальні послуги розподілено між органами місцевого самоврядування та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у випадку, якщо тариф на комунальні послуги встановлюється Комісією, надалі - НКРЕКП).

Так, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» НКРЕКП здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому, з урахуванням абз. 3 п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» НКРЕКП здійснює ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням.

Згідно з п. 1.4., 1.5. затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 307 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення НКРЕКП здійснює ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання (виробництво та/або транспортування та/або постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічної води) у разі, якщо системи централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення суб`єктів господарювання розташовані в одному чи декількох населених пунктах у межах території однієї або більше областей (включаючи місто Київ), сукупна чисельність населення яких становить більше ніж сто тисяч осіб та обсяги реалізації послуг яких становлять відповідно: з централізованого водопостачання - більше ніж триста тисяч метрів кубічних на рік; з централізованого водовідведення - більше ніж двісті тисяч метрів кубічних на рік.

Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання (виробництво та/або транспортування та/або постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічної води) для суб`єктів господарювання, що не підпадають під критерії регулювання НКРЕКП, визначені пунктом 1.4 цих Ліцензійних умов.

Резюмуючи викладене, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" НКРЕКП встановлює тарифи на теплову енергію та комунальні послуги тим суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких вона здійснює, а для решти суб`єктів господарювання, які не підпадають під сферу регулювання НКРЕКП, тарифи на теплову енергію та комунальні послуги встановлюються органами місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного, рішення про встановлення тарифів на комунальні послуги з водопостачання та водовідведення в спірний період з січня по вересень 2021 року включно на території смт. Міжгір`я Закарпатської області приймається органом місцевого самоврядування Міжгірською селищною радою, як уповноваженим відповідно до закону органом, позаяк НКРЕКП згідно з встановленими законодавцем критеріями не було наділено повноваженнями здійснювати ліцензування діяльності Комунального підприємства Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства в даний період.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про ціни і ціноутворення" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Частинами першою - третьою статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 13 зазначеного Закону визначено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку (стаття 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" затверджено зокрема Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення (надалі Порядок).

Відповідно до п. 7. Порядку з метою забезпечення відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних із наданням послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, перегляд тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення та їх структури здійснюється уповноваженим органом щороку за заявою ліцензіата.

У разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов`язаних із провадженням господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, з причин, що не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів (обов`язкових платежів), мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, орендної плати та амортизації, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової частини планованого прибутку, у тому числі внаслідок зміни курсу валют за наявності у ліцензіата кредитних зобов`язань перед міжнародними фінансовими організаціями, може проводитися коригування тарифів.

Механізм коригування тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення застосовується уповноваженим органом виключно протягом строку дії тарифів.

У разі коригування тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення кількісні показники, враховані у структурі діючих тарифів, не переглядаються.

Якщо протягом строку дії тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення обсяг витрат, пов`язаних із провадженням господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, не змінився, то відповідні тарифи застосовуються ліцензіатом на підставі рішення уповноваженого органу, яким встановлено такі тарифи на новий строк.

Згідно з п. 8 Порядку для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення ліцензіат (крім ліцензіатів, що вперше встановлюють тарифи) щороку до 20 серпня подає уповноваженим органам у паперовому і електронному вигляді заяву та розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

Положеннями п. 32-40 Порядку визначено механізм дій уповноваженого органу (в спірних правовідносинах Відповідача у справі) під час розгляду розрахунків тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, поданих ліцензіатом (Позивача в спірних правовідносинах) з метою коригування (внесення змін) до діючих тарифів.

Так, зокрема, положеннями п. 32 Порядку визначено, що розгляд розрахунків тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви.

Пунктом 36 Порядку, визначено, що втрати ліцензіатів включаються до складу тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення під час наступного (чергового) їх перегляду уповноваженим органом, крім випадку, коли відшкодування таких втрат здійснюється за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГК України держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Частиною 4 ст. 47 ГК України встановлено, що збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Приписами ч. 1, 3 ст. 147 ГК України унормовано, що майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

З наданих позивачем доказів, зокрема розрахунку повної собівартості та середньозваженого тарифу на послугу з централізованого водопостачання, розрахунку повної собівартості та середньозваженого тарифу на послугу з централізованого водовідведення, звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) КП «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства» за 9 місяців 2021 року вбачається, що Позивач поніс фінансові втрати (збитки), які виникли внаслідок невідповідності встановленого відповідачем тарифу для позивача на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення їх економічно обґрунтованому розміру протягом 9-ти місяців 2021 року.

У матеріалах справи міститься висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №14 від 02.08.2022, відповідно до якого документально підтверджується економічно обґрунтований розмір тарифу на централізоване водопостачання в розмірі 17,34 грн. без ПДВ за 1м.куб та централізоване водовідведення в розмірі 10,66 грн. без ПДВ за 1м.куб, на території смт Міжгір`я 3акарпатської області за період з січня по вересень 2021 року. Різниця між фактичними нарахуваннями згідно з тарифами на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що затверджені Рішенням №3б3 Міжгірської селищної ради від 30.04.2019 та економічно обґрунтованими (фактичними) витратами КП Міжгірської селищної ради - «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства» на їх виробництво, за період з січня по вересень 2021 року, становить 753,0 тис. грн.

Аналогічний розмір збитків позивача встановлений в Звіті незалежного аудитора від 08.12.2021 року.

Водночас, суд зазначає, що зазначені висновок експерта, як і звіт незалежного аудитора у відповідності до ст. 104 ГПК України не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Так, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, суд погоджується з доведеністю позивачем належними та допустимими доказами збитків у розмірі 753 000,00 грн різниці між затвердженим тарифом на комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та економічно обґрунтованими витратами.

На надіслані неодноразово позивачем відповідачу листи № 242/2 від 16.11.2020, № 53 від 29.03.2021 та № 82 від 20.05.2021, №102 від 01.07.2021, № 174 від 15.09.2021 з пропозицією корегування тарифів з метою приведення їх у відповідність з реальними обґрунтованими (фактичними) витратами КП Міжгірської селищної ради - «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства» на виробництво та надання відповідних послуг з водопостачання та водовідведення, відповідач жодної відповіді не надав, чим допустив протиправну бездіяльність та порушення вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, які регулюють процедуру розгляду уповноваженим органом питання та прийняття відповідного рішення щодо коригування тарифу на водопостачання та водовідведення за зверненням ліцензіата.

З огляду на викладене, оскільки факт понесених позивачем збитків у розмірі 753 000,00 грн встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відтак позовні вимоги Комунального підприємства Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства про стягнення з Комунального підприємства Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства 753 000,00 грн різниці між затвердженим тарифом на комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та економічно обґрунтованими витратами за період з січня по вересень 2021 року включно підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

В той же час, зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 375, 00 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Комунальному підприємству Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Щодо заявленої до стягнення суми судових витрат за проведення аудиту в розмірі 25 000,00 грн суд зазначає таке.

Згідно з приписами ч.ч. 1-3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач, посилаючись на Договір про надання аудиторських послуг № 96 від 06.12.2021, укладений між позивачем та Аудиторською фірмою ПП «Стандарт-Проф», Звіт аудитора від 08.12.2021 просить включити понесені ним витрати в розмірі 25 000,00 грн на оплату послуг незалежного аудитора до складу судових витрат як витрат по залученню спеціаліста до розгляду справи.

При цьому, спеціалістом відповідно до положень ч. 1 ст. 71 ГПК України є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів.

Матеріали справи свідчать, що спеціаліст у встановленому процесуальним законом порядку Господарським судом Закарпатської області при розгляді даної справи не призначався, а відтак, аудитор Аудиторської фірми ПП «Стандарт-Проф» не може мати відповідного процесуального статусу та витрати позивача, пов`язані з отриманням відповідного аудиторського висновку (звіту) не можуть бути визнані судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України та, відповідно, не можуть бути розподілені судом в порядку, визначеному для розподілу таких витрат.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 216, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міжгірської селищної ради (90000, смт. Міжгір`я Закарпатської області, вул. Шевченка, 77, код ЄДРПОУ: 04350910) на користь Комунального підприємства Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства (90000, смт Міжгір`я Закарпатської області, вул. Незалежності, 72А, код ЄДРПОУ: 03344473) 753 000,00 грн (сімсот п`ятдесят три тисячі гривень 00 копійок) різниці між затвердженим тарифом на комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та економічно-обґрунтованими втратами з січня по вересень 2021 року включно та 11 295,00 грн (одинадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень 74 коп) в повернення сплаченого судового збору.

3. В частині вимог Комунального підприємства Міжгірської селищної ради - Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства про стягнення з Міжгірської селищної ради 25000,00 грн судових витрат на залучення спеціаліста незалежного аудитора, - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 28 жовтня 2022 року.

СуддяР.М. Лучко