Рішення

від 27.10.2022 по справі 920/365/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2022м. СумиСправа № 920/365/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/365/22 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальність «ЙЕ Енергія» (вул. Московська, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 38863790),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Тепличний комбінат» (вул. Готеляка, буд. 69, с. Чернеччина, Охтирський район, Сумська область, 42744, ідентифікаційний код 04528123),

про стягнення 86 613,97 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача не з`явився,

відповідача не з`явився.

УСТАНОВИВ:

17.06.2022 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 1 627 685,22 грн на підставі договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 26.06.2019 № КС-02-2019-424, з них: 1 541 071,25 грн основний борг, 47 771,73 грн інфляційні збитки, 5 066,38 грн 3 % річних та 33 775,86 грн - пеня; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 24 415,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 26.06.2019 № КС-02-2019-424 щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати за спожитий природний газ, а тому наявні підстави для нарахування інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми заборгованості відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пені на підставі пункту 6.2.1 договору.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 24 415,28 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою від 20.06.2021 у справі № 920/365/22 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/365/22 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 11.08.2022, 11:00.

09.08.2022 від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 09.08.2022 б/н (вх. № 1762, вх. № 1763 від 09.08.2022), де представник позивача у зв`язку із частковою сплатою відповідачем суми боргу, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 856 613,97 грн на підставі договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 26.06.2019 № КС-02-2019-424, з них: 770 000,00 грн основний борг, 47 771,73 грн інфляційні збитки, 5 066,38 грн 3 % річних та 33 775,86 грн - пеня; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 12 849,21 грн.

Також у цій заяві представник позивача просить суд постановити ухвалу про повернення частини судового збору в сумі 11 566,07 грн відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

У клопотанні від 10.08.2022 б/н (вх. № 3492/22 від 10.08.2022) представник позивача просить суд провести підготовче засідання без його участі та зазначає, що підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви від 09.08.2022 б/н про зменшення розміру позовних вимог.

10.08.2022 від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 10.08.2022 б/н (вх. № 1793, вх. № 1804 від 10.08.2022), де представник позивача у зв`язку із частковою сплатою відповідачем суми боргу, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 86 613,97 грн, з них: 47 771,73 грн інфляційні збитки, 5 066,38 грн 3 % річних та 33 775,86 грн - пеня; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.

Також у цій заяві представник позивача просить суд постановити ухвалу про повернення частини судового збору в сумі 10 368,21 грн відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

У клопотанні від 10.08.2022 № 2-2022 (вх. № 3513 від 10.08.2022) представник позивача просить суд провести підготовче засідання без його участі та зазначає, що підтримує позовні вимоги з урахуванням заяв від 09.08.2022 б/н та від 10.08.2022 про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 11.08.2022 у справі № 920/365/22 судом постановлено задовольнити заяви представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальність «ЙЕ Енергія» (вул. Московська, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 38863790) про зменшення розміру позовних вимог від 09.08.2022 б/н (вх. № 1762 від 09.08.2022) та від 10.08.2022 б/н (вх. № 1793 від 10.08.2022); подальший розгляд справи № 920/365/22 здійснювати виходячи із розміру зменшених позовних вимог; продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі №920/365/22 на тридцять днів з 23 серпня 2022 року до 22 вересня 2022 року; відкласти підготовче засідання на 20.09.2022, 10:30.

Також ухвалою від 11.08.2022 у справі № 920/365/22 судом постановлено задовольнити клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальність «ЙЕ Енергія» (вул. Московська, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 38863790) від 09.08.2022 б/н (вх. № 1763 від 09.08.2022) та від 10.08.2022 б/н (вх. № 1804 від 10.08.2022) щодо повернення судового збору; повернути позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (вул. Московська, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 38863790) з Державного бюджету України (ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101, код ЄДРПОУ 37970404, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, рахунок UA868999980313181206083018540, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у сумі 21 934,28 грн (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири гривні двадцять вісім копійок), внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом відповідно до платіжного доручення від 09.06.2022 № 9366, оригінал якого міститься в матеріалах господарської справи № 920/365/22.

30.08.2022 відповідачем надіслано до суду листа від 25.08.2022 № 62 (вх. № 3953), де відповідач зазначає про можливість погашення боргу перед позивачем за кошти виручені від реалізації конструкцій пошкодженої теплиці від мінометного обстрілу рф 14.03.2022 та 23.03.2022 та у зв`язку з важким фінансовим становищем підприємства відповідач просить суд відхилити позовну заяву про стягнення інфляційних збитків в сумі 47 773,73 грн, 3 % річних в сумі 5 066,38 грн та пені в сумі 33 775,86 грн.

Розгляд зазначеної справи 20.09.2022, 10:30 не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області 20.09.2022 з 10:07 до 10:44 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Ураховуючи наведене та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 20.09.2022 призначив справу № 920/365/22 до розгляду в підготовчому засіданні на 04.10.2022, 12:50.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04.10.2022 у справі № 920/365/22 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 27.10.2022, 10:00.

Представники учасників справи у судове засідання по суті 27.10.2022, 10:00 не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Представником позивача подано до суду клопотання від 27.10.2022 б/н (вх. № 5109/22 від 27.10.2022), де останній просить суд розглянути справу без участі представника позивача та зазначає, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно із частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» (в подальшому з 02.03.2020 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Єгаз», а з 01.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», відповідно до відомостей з ЄДР та Приватним акціонерним товариством «Тепличний комбінат» укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 26.06.2019 № КС-02-2019-424 (далі договір).

Пунктом 9.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в часині постачання природного газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «РГК ТРЕЙДИНГ» в інформаційній платформі Оператора ГТС, до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 3 від 28.11.2019 сторони продовжили строк дії договору і виклали п. 9.1 договору у наступній редакції:

« 9.1 Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання природного газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «РГК ТРЕЙДИНГ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення».

Відповідно до додаткової угоди № 8 від 03.03.2020 у зв`язку із зміною найменування постачальника, сторони домовились внести зміни до Договору та викласти реквізити постачальника у новій редакції, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ».

Відповідно до додаткової угоди № 16 від 02.10.2020 у зв`язку із зміною найменування постачальника, сторони домовились внести зміни до договору та викласти реквізити постачальника у новій редакції, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія».

Додатковою угодою № 19 від 07.12.2020 сторони продовжили строк дії договору і виклали п. 9.1 договору у наступній редакції:

« 9.1 Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання природного газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «РГК ТРЕЙДИНГ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення».

Додатковою угодою № 32 від 16.12.2021 сторони продовжили строк дії договору і виклали п. 9.1 договору у наступній редакції:

« 9.1 Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання природного газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «РГК ТРЕЙДИНГ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення».

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язувався передати у власність споживача природний газ, а споживач зобов`язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно додаткової угоди № 36 від 09.03.2022 сторони домовились, що ціна за 1 куб. метр природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.03.2022 становить 52,14899200 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Відповідно до п. 2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 100 % (сто відсотків) здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 2.6.2 договору на підставі отриманих від споживача даних та/або Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженими представникам постачальника.

Відповідно до п. 2.5.3 споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання- передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Додатковою угодою № 9 від 26.03.2020 сторонами було узгоджено порядок формування, обміну та підписання електронних документів, відповідно до якої починаючи з дати підписання додаткової угоди, при виконанні умов договору сторони будуть здійснювати документообіг, в формі електронних документів, з використанням системи «M.E.Doc».

Умовами вищевказаної додаткової угоди сторони погодили, що Е-документ (Акти приймання-передачі природного газу) вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням ЕП споживачем Е-документа, отриманого від постачальника з нанесеним ЕП.

Так на виконання умов договору сторонами у погоджений договором спосіб було підписано:

- АКТ № РГК82006543 приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 до договору на постачання природного газу № КС-02-2019-424 від 26.06.2019 на загальну суму 1 541 023,57 грн, за 29 550,40 м.куб. природного газу;

- АКТ № РГК82007631 приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 до договору на постачання природного газу № КС-02-2019-424 від 26.06.2019 на загальну суму 47,68 грн, за 0,97 м.куб. природного газу.

З урахуванням вимог п. 4.2 договору, остаточний строк для сплати коштів за спожитий у березні 2022 року природний газ сплив 10 квітня 2022 року, а за квітень 2022 року 10 травня 222 року.

Ураховуючи, вищезазначене у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 26.06.2019 № КС-02-2019-424 на суму 1 541 071,25 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

10.08.2022 відповідачем здійснено оплату за договором у сумі 770 000,00 грн, зазначений факт визнається позивачем.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача за основним боргом відсутня, і згідно поданого позивачем розрахунку, станом на 10.08.2022, заборгованість

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 193 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 ГК України.

Частиною шостою статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку сума пені складає 33 775,86 грн, пеня нарахована за загальний період з 11.04.2022 по 20.05.2022.

Розрахунок пені позивачем здійснено у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, та з наступного дня, від дня простроченого основного зобов`язання, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

30.08.2022 відповідачем надіслано до суду листа від 25.08.2022 № 62 (вх. № 3953), де відповідач зазначає про можливість погашення боргу перед позивачем за кошти виручені від реалізації конструкцій пошкодженої теплиці від мінометного обстрілу рф 14.03.2022 та 23.03.2022 та у зв`язку з важким фінансовим становищем підприємства відповідач просить суд відхилити позовну заяву про стягнення інфляційних збитків в сумі 47 773,73 грн, 3 % річних в сумі 5 066,38 грн та пені в сумі 33 775,86 грн.

Зазначений лист відповідача фактично є клопотанням про зменшенням штрафних санкцій, річних та інфляційних.

Суд розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною другою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 90 % від заявленої до стягнення суми.

Суд зазначає, що зменшення розміру пені на 90 % суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати спожитого природного газу за договором, задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3 377,59 грн.

З урахуванням пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до наведеного позивачем у заяві про зменшення позовних вимог розрахунку, 3 % річних складають 5 066,38 грн, нараховані за загальний період з 11.04.2022 по 20.05.2022; інфляційні втрати складають 47 771,73 грн, нараховані за загальний період з 11.04.2022 по 20.05.2022.

Здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних суд вважає арифметично вірним.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача щодо зменшення розміру річних та інфляційних, наведене у листі від 25.08.2022 № 62 (вх. № 3953) задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За змістом частини другої статті 625 ЦК нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені статтею 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11).

Слід враховувати, що, попри подібність правової природи частини третьої статті 549 ЦК України (щодо сплати пені) та статті 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України наслідки порушення боржником грошового зобов`язання не є неустойкою. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Заходи відповідальності за порушення грошового зобов`язання та неустойка (пеня) є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена (аналогічна позиція виражена в постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).

Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 47 771,73 грн інфляційних витрат за період з 11.04.2022 по 20.05.2022 та 5 066,38 грн 3 % річних за період з 11.04.2022 по 20.05.2022 є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 481,00 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Тепличний комбінат» (вул. Готеляка, буд. 69, с. Чернеччина, Охтирський район, Сумська область, 42744, ідентифікаційний код 04528123) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ЙЕ Енергія» (вул. Московська, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 38863790) пеню в сумі 3 377,59 грн (три тисячі триста сімдесят сім гривень п`ятдесят дев`ять копійок), 3 % річних в сумі 5 066,38 грн (п`ять тисяч шістдесят шість гривень тридцять вісім копійок), інфляційні нарахування в сумі 47 771,73 грн (сорок сім тисяч сімсот сімдесят одна гривня сімдесят три копійки) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімсот одна гривня нуль копійок).

3.Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28 жовтня 2022 року.

СуддяЮ.А. Джепа