Ухвала

від 25.10.2022 по справі 607/5443/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/5443/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/250/22 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.4 ст.190, ч.3 ст.209 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючої - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6

обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 серпня 2022 року, -

Встановила:

Цією ухвалою клопотання захисників адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору задоволено.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210000000106 від 02 березня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.4 ст.190 та ч.3 ст.209КК України,- повернуто прокурору другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 .

У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжних заходів ОСОБА_7 , ОСОБА_12 відмовлено.

Цивільні позови потерпілих та представника потерпілих - залишено без руху, надавши потерпілим та їх представнику строк в 10 діб з дня отримання повного тексту ухвали на усунення описаних в ухвалі недоліків.

В апеляційній скарзі прокурор просить вказану ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд 1-ї інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказані вимоги мотивує тим, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, у ньому викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушеньз посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Зазначає, що п.5 ч.2 ст.291 КПК України не передбачає інших вимог стосовно змісту фактичних обставин та формулювання обвинувачення, у зв`язку із чим судове рішення вважає незаконним.

у ньому чітко зазначено про утворення та розподіл функцій організованої групи, а суд дійшов безпідставного висновку про неконкретність обвинувачення.

Також вважає, що суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт, з підстав відсутністю розміру заподіяної шкоди є необґрунтованим, оскільки в обвинувальному акті враховано положення ст.91 КПК України щодо обставин, які підлягають доказуванню. Крім того, слідством було опитано всі 159 осіб, яким було завдано шкоду, але із заявою про визнання потерпілими від злочину звернулось тільки 55 осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та захисників, які просять залишити ухвалу суду без змін, прокурора, що просить задовольнити його апеляційну скаргу, з мотивів, викладених у ній, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

03 травня 2022 року на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12020210000000106 від 02 березня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 та ч.3 ст.209 КК України

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2022 року, судове провадженняу кримінальному провадженні, внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань за №12020210000000106 від 02 березня 2020 року в частині, яка стосується обвинувачення ОСОБА_12 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.209 КК України, зупинено до звільнення з військової служби обвинуваченого ОСОБА_12 , матеріали стосовно нього виділено в окреме провадження.

Після цього, 05 серпня 2022 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР за №12020210000000106 від 02 березня 2020 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повернуто прокурору другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Встановлені суддею підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжних заходів щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.

Так, ч.1 ст.291 КПК України встановлено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає положенням кримінального процесуального законодавства, яким регламентуються вимоги до даного процесуального документу.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору суд першої інстанції виходив з того, що він не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 та ч.3 ст.209.

Права обвинуваченого на захист гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейським Судом з прав людини сформулювано ряд положень, згідно з якими під обвинуваченням у сенсі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський Суд з прав людини розуміє не лише офіційне повідомлення про обвинувачення, а й інші заходи, пов`язані з підозрою у вчиненні злочину, які спричиняють серйозні наслідки або істотним чином позначаються на становищі підозрюваного, тобто вважає необхідним виходити зі змістовного, а не формального розуміння обвинувачення (рішення у справі «Девеєр проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року; «Екле проти ФРН» від 15 липня 1982 року, «Фоті та інші проти Італії» від 10 грудня 1982 року).

В рішенні Європейського суду з прав людини, по справі Абрамян проти Росії від 09 жовтня 2008 року, справі Камасінскі проти Австрії, Матточіа проти Італії від 25 липня 2000 року, зазначено, що відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відіграти вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правову кваліфікацію, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Крім того, суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі«Пелісьє та Сассі проти Франції»№25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94,п.58).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47)

Частиною 1 ст.337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій виcунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

При цьому, формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Виходячи з цих положень як вітчизняного законодавства, так і з практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що в порушення вказаних вимог не зазначено яким чином було здійснено розподіл функцій учасників групи та в який спосіб кожен з них залучався до вчинення кримінальних правопорушень, а також не відображено послідовності та систематичності вчинення кримінальних правопорушень, що би вказувало на повторність, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , тому відсутнє чітке формулювання обвинувачення.

Також, як вбачається з обвинувального акту, у ньому зазначено перелік потерпілих та загальну суму завданих збитків, тобто не конкретизовано вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень за ч.4 ст.190 КК України стосовно кожного епізоду кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця та способу його вчинення по відношенню до кожного з потерпілих, на яку конкретно суму кожному із потерпілих було завдано збитки та у чому саме вони полягають.

Отже, судом вірно зазначено невідповідність обвинувального акта вимогам п.3,7 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення є порушенням права на підготовку до захисту та є грубим порушенням вимог КПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що встановлена відсутність чіткого формулювання обвинувачення та конкретної правової кваліфікації дій, які інкримінують ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , суттєво впливає на право обвинувачених мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготовку до нього.

При цьому, встановлення під час підготовчого судового засідання відсутності викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті та формулювання обвинувачення, про що зазначив суд першої інстанції не є дослідженням та оцінкою доказів у справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12020210000000106від 02березня 2020року прообвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 складений з порушенням вимог ст.291 КПК України, що у рішенні належно мотивовано, а тому підстав для скасування ухвали суду, про що ставить питання апелянт у свой скарзі, колегія суддів не вбачає.

Будь-яких порушень вимог КПК України, які б стали безумовною підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 401, 404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонногосуду Тернопільської областівід 05серпня 2022 року про повернення прокурору обвинувального акта відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,обвинувачених зач.4ст.190, ч.3ст.209КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді