Постанова

від 27.10.2022 по справі 160/4677/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/4677/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року (суддя Голобутовський Р.З.) у справі №160/4677/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітус Естейт» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису,-

в с т а н о в и В :

ТОВ «Авітус Естейт» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Припис від 18.02.2022 року № 1554-ДК/0006Пр/03/01/-22, складений Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІТУС ЕСТЕЙТ" при перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки по вул. Томська, 288 у місті Дніпро.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІТУС ЕСТЕЙТ" щодо дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою та винесено припис від 18.02.2022 року № 1554-ДК/0006Пр/03/01/-22 про усунення виявлених порушень. Позивач зазначав, що припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка не може вважатись такою, що самовільно зайнята, так як акт перевірки не містить інформації відносно того, яка саме обставина свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки - відсутність рішення чи відсутність правочину щодо неї, як і не містить відомостей відносно наявності чи відсутності дій, які відповідно до закону є правомірними.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року позов задоволено.

Крім цього, судом вирішення питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, щодо відшкодуванню позивачу витрат на правничу допомогу.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено такі висновки.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що вказівка у приписі на усунення порушення земельного законодавства без зазначення конкретних норм земельного законодавства, які необхідно припинити порушувати, та способу усунення такого порушення

у відповідності до вимог законодавства, є дефектом змісту такого припису, що робить неможливим його виконання і, як наслідок, нівелює правове значення такого акта реагування суб`єкта владних повноважень. Зобов`язальний характер припису щодо усунення правопорушення, свідчить про встановлення цього порушення та про визначення імперативного обов`язкового способу його усунення, що має бути чітко викладено в акті індивідуальної дії - оскаржуваному приписі. Відсутність таких елементів є достатньою та самостійною підставою для визнання незаконним та скасування припису відповідача.

З цих підстав суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 1554-ДК/0006Пр/03/01/-22 від 18.02.2022 року не відповідає вимогам, встановленим до акту владного реагування, що виноситься органом держаної влади, оскільки в ньому відсутній спосіб усунення виявленого порушення, яке відповідач трактував як самовільне зайняття земельної ділянки.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в спірному випадку взагалі відсутні підстави стверджувати про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки, оскільки на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно право власності на яке належить позивачу. Тобто, як зазначив суд першої інстанції, користування земельною ділянкою, на які знаходиться належне позивачу нерухоме майно, не можливо визнати самовільним зайняттям земельної ділянки, оскільки саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Щодо розподілу судових витрат та відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,0грн., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такі витрати є обґрунтованими і співмірними із розглядом справи, а також суд врахував те, що відповідачем не було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність в оскарженому приписі способу усунення виявленого порушення земельного законодавства. З цього приводу відповідач вказує на те, що припис містить вимогу щодо припинення порушень законодавства, яке полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки. Суть виявленого порушення обумовлює і спосіб його усунення, тобто єдиними можливим усуненням такого порушення є припинення незаконного використання земельної ділянки. Не погоджується відповідач і з висновками суду першої інстанції щодо неможливості кваліфікації дій позивача як самовільне зайняття земельної ділянки. З цього приводу відповідач вказує на те, що земельна ділянка не була передана позивачу в користування в установленому законом порядку. Крім цього, відповідач зазначає, що технічна документація відносного нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не дозволяє зробити висновок про те, що це нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, відносно якої зроблено висновок про самовільне зайняття. Також, відповідач вказує на необґрунтованість рішення суду, в частині покладення обов`язку по відшкодуванню витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати не підтвердженні належним чином оформленими документами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підставі наказу від 06.12.2021 року №1554-ДК Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки по вул. Томська, 288 у м. Дніпро.

За результатами перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 14.02.2022 року №1554-ДК/1572/АП/09/01-21.

Висновками акта перевірки встановлено наступне.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка по вулиці Томська, 288 у місті Дніпро не сформована та відсутня інформація щодо передачі у власність або користування.

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» ЄДРПОУ 38677327.

З виїздом на місце та за результатами візуального огляду Головним управлінням встановлено, що земельна ділянка площею 1,2 га використовується ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» ЄДРПОУ 38677327 по вулиці Томська, 288 у місті Дніпро по фактичному розташуванню складських приміщень промислових підприємств в межах охоронної зони прибережної захисної смуги, без будь-яких рішень про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо неї.

Таким чином, контролюючий орган зробив висновок, що ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» ЄДРПОУ 38677327 самовільно займає земельну ділянку площею 1,2 га по вулиці Томська, 288 у місті Дніпро по фактичному розташуванню складських приміщень промислових підприємств в межах охоронної зони прибережної захисної смуги, відповідальність за що передбачена пунктом «б» ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 КУпАП, ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 14.02.2022 року №1554-ДК/1572/АП/09/01-21, ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» 18.02.2022 року надав свої письмові заперечення до акту.

18.02.2022 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться по вулиці Томська, 288 у місті Дніпро.За результатами такого обстеження Головним управлінням складено акт обстеження земельної ділянки від 18.02.2022 року №1554-ДК/6/АО/10/01/-22.

Висновками акта обстеження земельної ділянки встановлено наступне.

З виїздом на місце та за результатами візуального огляду Головним управлінням встановлено, що земельна ділянка площею 1,2 га використовується ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» ЄДРПОУ 38677327 по вулиці Томська, 288 у місті Дніпро по фактичному розташуванню складських приміщень промислових підприємств в межах охоронної зони прибережної захисної смуги, без будь-яких рішень про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо неї.

Таким чином, контролюючий орган зробив висновок, що ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» ЄДРПОУ 38677327 самовільно займає земельну ділянку площею 1,2 га по вулиці Томська, 288 у місті Дніпро по фактичному розташуванню складських приміщень промислових підприємств в межах охоронної зони прибережної захисної смуги, відповідальність за що передбачена пунктом «б» ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 КУпАП, ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

18.02.2022 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області складено припис № 1554-ДК/0006Пр/03/01/-22, яким зобов`язано ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством України.

Правомірність та обґрунтованість вказаного припису є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в спірному випадку відповідач безпідставно кваліфікує дії позивача як самовільне зайняття земельної ділянки.

З цього приводу суд першої інстанції правильно застосував висновки Верховного Суду, які висловлені у постанові від 19.06.2019 (справа №910/4055/18) суть яких зводиться до того, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 24.07.2013 року ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежилого приміщення, нежитлових будівель та споруд, відповідно до якого Товариство набуло право власності на нежиле приміщення, нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці площею 1, 0536 га.

05.03.2018 року ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» звернулось до Дніпровської міської ради з клопотанням № 36/1449 про отримання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1, 0536 га.

24.10.2018 року Дніпровська міська рада прийняла рішення № 265/36 про надання ТОВ «АВІТУС ЕСТЙЕТ» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню нежилого приміщення, нежитлових будівель та споруд.

У 2019 році ФОП ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою для ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежилого приміщення, нежитлових будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

У 2021 році ФОП ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони р. Самара в районі вул. Томська, 288 в м. Дніпро.

У січні 2022 року ТОВ «АВІТУС ЕСТЕЙТ» звернулось до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за погодженням проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони р. Самара в районі вул. Томська, 288 м. Дніпро.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач не самовільно зайняв земельну ділянку, а користується нею з огляду на наявність на цій земельній ділянці нерухомого майна, яке на праві власності належить позивачу. При цьому, позивачем ініційовано питання щодо надання вказаної земельної ділянки в користування.

У постанові Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі № 910/5702/17 суд зазначив, що ставши власником будівлі на підставі договорів купівлі-продажу та правомірно ініціювавши одержання спірної земельної ділянки у користування, неможливо стверджувати про самовільне зайняття спірної земельної ділянки, виходячи із приписів статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, встановивши зазначені обставини справи, застосувавши вказані правові висновки Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в спірному випадку відповідач безпідставно кваліфікує дії позивача як самовільне зайняття земельної ділянки.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції про те, що зобов`язальний характер припису щодо усунення правопорушення, повинен свідчити не лише про встановлення цього порушення, а і містити чітко визначений спосіб усунення такого порушення. У свою чергу, відсутність таких елементів є достатньою та самостійною підставою для визнання незаконним та скасування припису відповідача.

У спірному випадку відповідач, спірним приписом, зобов`язав відповідача усунути виявлене порушення згідно з чинним законодавством.

В той же час, оскаржуваний припис не містить способу в який мають бути усунуті, існуючи на думку відповідача, порушення, при цьому, враховуючи і те, що на земельній ділянці розташовано нерухоме майно позивача, яким останній безспірно має право користуватися.

Отже, оскільки в спірному приписі відсутній спосіб усунення виявленого порушення, яке відповідач трактував як самовільне зайняття земельної ділянки, то такий припис і фактично не може бути виконаний, що нівелює правове значення такого акту реагування суб`єкта владних повноважень.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний припис не можливо визнати правомірним та обґрунтованим, що є підставою для його скасування.

В апеляційній скарзі відповідач, окрім загальних обставин щодо встановлення та кваліфікації порушення земельного законодавства, вказує на те, що технічна документація відносного нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не дозволяє зробити висновок про те, що це нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, відносно якої зроблено висновок про самовільне зайняття. З приводу таких аргументів відповідача слід зазначити те, що відповідач, на якого покладено тягар доказування правомірності рішення, не надав жодних доказів протилежного, як не надав і взагалі доказів на підставі чого та в який спосіб було встановлено межі ділянки та її розміри відносно якої зроблено висновок про її самовільне зайняття позивачем.

Щодо відшкодування судом першої інстанції витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.02.2022 року між позивачем та адвокатським бюро «Анастасії Дударенко» укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.3.1 розділу 3 Договору за надану правову допомогу розмір гонорару, який Клієнт сплачує Виконавцю за надану в межах цього Договору правову допомогу визначається сторонами за домовленістю та вказується у відповідному Акті приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги адвокатом.

18.02.2022 року між позивачем та адвокатським бюро «Анастасії Дударенко» укладено додаткову угоду до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2022 року, в якій визначено вартість послуг з розрахунку 1000,00 грн. за кожну годину роботи.

23.02.2022 року (судом першої інстанції допущена описка в написанні місяця складення акту, замість правильного 02, зазначено 03) між позивачем та адвокатським бюро «Анастасії Дударенко» затверджено акт №1 приймання-передачі послуг з надання правової допомоги щодо складання позовної заяви (за 5 годин роботи, з розрахунку 1000,00 грн. за кожну годину роботи) 5000,00 грн.

Факт сплати позивачем адвокатському бюро «Анастасії Дударенко» підтверджується платіжним дорученням №3045 на загальну суму 5000,00 грн.

Встановивши зазначені обставини справи та надавши оцінку на предмет пов`язаності цих витрат з розглядом справи, їх розумність і обґрунтованість, а також врахувавши те, що відповідачем не було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,0грн. з відповідача.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

У зв`язку з відмовою в задоволення апеляційної скарги на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку з поданням відповідачем апеляційної скарги позивачу надано послуги правничої допомоги, які полягали в написанні відзиву на апеляційну скаргу. Факт надання таких послуг підтверджується Актом приймання-передачі послуг від 19.10.2022; розмір витрат підтверджується наведеним розрахунком погодинної оплати адвоката та складає 5000,0грн; факт оплати підтверджено платіжним дорученням №3147 від 20.10.2022. Оскільки понесені позивачем витрати на правничу допомогу пов`язані з розглядом справи, а відповідачем не було висловлено заперечень щодо їх стягнення, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,0грн. з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі №160/4677/22 без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітус Естейт» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,0грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 27.10.2022

Повний текст постанови складено 28.10.2022

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк