Постанова

від 27.10.2022 по справі 380/25482/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/25482/21 пров. № А/857/12544/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Ільчишин Н.В., Святецького В.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (суддя Гулик А.Г., час ухвалення 15:08 год., місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту 25.07.2022 р.),

в адміністративній справі №380/25482/21 за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради,

про скасування припису,

встановив:

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просила скасувати припис про негайне усунення порушень за №33-вих-115305 від 06.12.2021 про демонтаж кондиціонера на фасаді будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції від 18 липня 2022 року не погодилася позивачка ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що кондиціонер, на демонтаж якого було видано спірний припис №33-вих-115305 від 06.12.2021, було встановлено до 08.12.2005 року, приблизно в 1998 році, і не ОСОБА_1 , а попереднім власником квартири. Таке встановлення кондиціонера було здійснено без порушень рішення виконавчого комітету Львівської міської ради "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова" від 09.12.2015 №1311, позаяк будинок на фасаді якого розміщений даний кондиціонер, на думку позивачки, не відноситься до пам`яток архітектури. На підтвердження дати встановлення кондиціонера зазначає, що на кондиціонері зазначено шестизначний номер телефону компанії, що його становила, хоча вже у 2002 році використовувалися семизначні телефонні номери. Твердить, що ліцензована компанія не встановлювала б кондиціонер після заборони Львівської міської ради, вказуючи свої контактні дані. Зазначає апелянт, що рішення Львівської міської ради не мають зворотної дії в часі, позаяк кондиціонер встановлено приблизно в 2002 році, тому рішення суду першої інстанції вважає незаконним.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 18 липня 2022 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У письмових запереченнях на відзив на апеляційну скаргу позивач зазначила, що кондиціонер був встановлений на законних підставах до 2002 року, а його демонтаж, на думку позивача, є незаконний.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , яку придбала на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2018 №3-885, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 151364626 від 27.12.2021 (а.с. 3, 8-9).

Приписом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 06.12.2021 №33-вих-115305 ОСОБА_2 зобов`язано протягом п`яти робочих днів з дня направлення вказаного припису демонтувати кондиціонер на фасаді будинку АДРЕСА_1 , влаштований з порушенням підпункту 3.1.2. пункту 3.1 Положення про порядок розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території Львівської міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №28 від 01.02.2002. Також роз`яснено, що у випадку невиконання вимог припису відповідач здійснить примусовий демонтаж об`єкта. Вказаний припис доведений до відома позивача ОСОБА_1 (а.с. 4).

Не погоджуючись з вказаним Приписом від 06.12.2021 року позивачка 13.12.2021 звернулася до відповідача із заявою про його скасування.

З відповіді Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.12.2021 №33-вих-119692 на звернення позивача вбачається, що при оцінки правомірності розміщення кондиціонера на фасаді будинку не має значення час його встановлення, ключовим є місце його встановлення. Будинок, на фасаді якого встановлений спірний кондиціонер, розташований у межах історичного ареалу міста Львова. Спірний кондиціонер розміщений з порушенням вимог підпункту 3.1.2. пункту 3.1.1 Положення про порядок розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території Львівської міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №28 від 01.02.2002, а тому підлягає демонтажу (а.с. 5-7).

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 16.12.2021 №523 «Про примусовий демонтаж кондиціонера на фасаді будинку АДРЕСА_1 » доручено директору Львівськогокомунального підприємства "Господар"демонтувати спірний кондиціонер (а.с. 44).

Вказане розпорядження щодо демонтажу кондиціонеру виконане 30.12.2021, що підтверджується актом прийому-передачі демонтованих технічних елементів (а.с. 45).

Позивач ОСОБА_1 вважаючи, що відповідач Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради протиправно видала Припис від 06.12.2021 №33-вих-115305, звернулася із цим позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги суд першої інстанції виходив з того, що для з`ясування наявності підстав щодо демонтажу кондиціонера не має значення ким саме такий встановлений (попереднім чи актуальним власником квартири), і можливе встановлення кондиціонера попереднім власником квартири не може слугувати обставиною, яка перешкоджає усуненню порушень Положення №28. Водночас оскаржений Припис винесений не щодо позивача, а стосується ОСОБА_2 - попередньої власниці квартири АДРЕСА_2 , а тому такий не порушує права позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування припису відповідача про негайне усунення порушень №33-вих-115305 від 06.12.2021.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з врахуванням наступного.

Частиною 2статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другоюстатті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1.1 Положення про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 01.11.2016 №977 (далі Положення №977), згадана районна адміністрація Львівської міської ради (надалі районна адміністрація) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26.05.2016 №505 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утвореним відповідно доЗакону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У вказаному Положенні передбачені повноваження Личаківської районної адміністрації, до яких, зокрема, належить розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (п. 4.50).

Як виконавчий орган органу місцевого самоврядування відповідач відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочний розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, вказаним та іншими законами до його відання.

Устатті 30 вказаного Законупередбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно достатті 41 Конституції України,право приватної власності є непорушним.

У частині 1статті 317 Цивільного кодексу України(даліЦК України) передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (частина 1статті 325 ЦК України).

Як встановив суд першої інстанції, позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , яку та придбала на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2018 №3-885, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №151364626 від 27.12.2021.

Згідно з частиною 2статті 319 ЦК України,власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 5статті 319 ЦК України,власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Положення про порядок розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території Львівської міської територіальної громади затверджене рішенням виконавчого комітету від 01.02.2002 №28 (далі Положення №28).

Пунктом 2.1 Положення №28 передбачено, що технічними елементами (пристроями), які розміщуються ззовні на будівельних конструкціях житлової, громадської і виробничої забудови, є, зокрема пристрої та устаткування систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря (пункт 2.1.4).

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 Положення №28, забороняється розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6 пункту 2.1, на видимих зі сторони вулиць та площ фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд, які знаходяться на території історичного ареалу, а також на усіх фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд пам`ятках архітектури.

Пунктом 4 Положення №28 передбачено, що дозволи на розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд надає районна адміністрація на підставі звернення юридичних і фізичних осіб, з вказанням місця розміщення елемента (пристрою). Розміщення технічних елементів (пристроїв) на будинках і спорудах, розташованих на території історичного ареалу міста, додатково погоджується з управлінням охорони історичного середовища.

Питання відповідальності за порушення порядку розміщення технічних елементів (пристроїв), врегульовано пунктом 5 Положення №28. Так, згаданим пунктом встановлено, що у випадках виявлення розміщення технічних елементів (пристроїв), що не відповідають вимогам згаданого Положення відповідальні житлово-експлуатаційні контори, комунальні підприємства з експлуатації житлового фонду і житлово-експлуатаційні контори інших відомств видають особі, що встановила технічний елемент (пристрій), припис про усунення у місячний термін порушень.

У випадках зволікання з усуненням порушень та випадках самовільного встановлення технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.8.1, 2.8.2, 2.8.3, 2.8.4, 2.8.5 житлово-експлуатаційні контори, комунальні підприємства з експлуатації житлового фонду і відомчі житлово-експлуатаційні контори передають у районну адміністрацію акт обстеження технічного елементу (пристрою) та матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної чи юридичної особи для подальшого розгляду цього питання на міжвідомчій комісії районної адміністрації.

Міжвідомча комісія у двотижневий термін готує висновок про відповідність чи невідповідність розміщення технічного елементу (пристрою) для підготовки відповідного розпорядження голови районної адміністрації. Голова районної адміністрації у двотижневий термін на підставі підготовлених матеріалів приймає розпорядження про демонтаж технічного елементу (пристрою) чи його подальше розміщення; копія розпорядження голови районної адміністрації про демонтаж технічного елементу (пристрою) надсилається юридичній чи фізичній особі, яка вчинила правопорушення.

З аналізу наведених норм законодавства випливає висновок, що до повноважень районних у місті Львові адміністрацій належить, окрім іншого, затвердження висновків міжвідомчої комісії при відповідній районній адміністрації про впорядкування розміщення технічних елементів на фасадах будинків, в тому числі з питань, які стосуються демонтажу таких елементів.

Поряд із цим, варто зауважити, що право на реалізацію таких повноважень виникає у відповідача лише у разі виявлення самовільно встановлених елементів на фасадах будинків.

Окружний суд обґрунтовано встановив, що на фасаді житлового будинку АДРЕСА_1 було встановлено кондиціонер.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25.11.2021 у справі №463/5979/21, яким скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення №49 від 06.05.2021, встановлено, що позивач ОСОБА_1 не встановлювала спірний кондиціонер. При цьому, питання правомірності встановлення згаданого кондиціонера у вказаному судовому рішенні не досліджувалося (а.с. 41).

Факт встановлення кондиціонера на фасаді будинку АДРЕСА_1 підтверджується матеріалами справи, в тому числі фотографіями, датованими 16.04.2013 (а.с. 59) на яких зображено спірний кондиціонер, попри те, що позивач придбала вказану квартиру лише у 2018 році.

Сторонами визнається факт відсутності дозвільних документів, які надають право на встановлення вказаного кондиціонера.

Також, судом попередньої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивача про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 не входить до історичного ареалу міста Львова, оскільки відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова будинок АДРЕСА_1 знаходиться у межах історичного ареалу м. Львова.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на витяг з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року в справі №380/24734/21 не є релевантним до розглядуваних правовідносин (у справі 380/25482/21) з огляду на склад учасників, предмет доказування, характер спірних правовідносин та немає преюдиційного значення для даної справи.

Позивач (апелянт) обґрунтовує правомірність розміщення спірного кондиціонера тим, що такий, за її словами, встановлений до 2002 року, попереднім власником квартири, а рішення виконавчого комітету Львівської міської ради "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова" від 09.12.2015 №1311 прийнято пізніше. На підтвердження факту встановлення спірного кондиціонеру позивач вказала, що на кондиціонері зазначено шестизначний номер телефону компанії, яка його встановила, хоча вже у 2002 році використовувалися семизначні телефонні номери, а ліцензована компанія не встановлювала б кондиціонер після заборони Львівської міської ради, вказуючи свої контактні дані.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо встановлення спірного кондиціонера у 2002 році з урахуванням даних офіційного сайту Samsung, згідно з якими модель кондиціонера SH12ZPGA випущена у 2004 році. Маркування, на яке посилається позивач в обґрунтування дати виготовлення кондиціонера, насправді вказує на дату виготовлення його окремих елементів (деталей), що підтверджується роздруківкою з сайту www.ued.net. Крім того, на фото зовнішнього блоку кондиціонера є наліпкаПП "Домолюкс"97-09-07, що свідчить про встановлення такогоПП "Домолюкс"код ЄДРПОУ30823723, яке зареєстроване 27.03.2000.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з 1999 року на території України діяв «Порядок створення системи та планування нумерації телефонної мережі загального користування України», затверджений наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25.06.1999 року №124 та який передбачав шестизначні номери. Однак даний порядок був чинний до прийняття «Національного плану нумерації України», затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 23.11.2006 №1105, який передбачав перехід на семизначні номери.

Тому посилання позивача в апеляційній скарзі про те, що вже у 2002 році монтажною компанією повинні були використовувалися семизначні телефонні номери є безпідставними та відхиляються. Водночас додана позивачем роздруківка з сайту dailylviv.com датована 16.03.04 також зазначає про план переведення на семизначні номери впродовж двох наступних років, тобто 2005-2006рр..

Суд звертає увагу на те, що саме Положення №28 регулює порядок розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території Львівської міської територіальної громади та порядок їх демонтажу (пункт 1.2.Положення №28).

Таким чином, норми вказаного Положення є обов`язковими для врахування під час оцінки правомірності розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах усіх будинків і споруд на території Львівської міської територіальної громади.

Пунктом 5.2. Положення №28 передбачено єдиний алгоритм дій, у випадку виявлення розміщення технічних елементів (пристроїв), які не відповідають вимогам згаданого Положення. А саме в такому випадку особи, зазначені у пункті 5.1 Положення №28, зобов`язані повідомити районну адміністрацію за місцем розташування об`єкта нерухомого майна про виявлене порушення. Посадові особи районної адміністрації, посадові особи управління охорони історичного середовища видають особі, яка встановила технічний елемент з недотриманням вимог Положення, припис про усунення порушень у 10 денний термін. У випадках виявлення технічних елементів (пристроїв), встановлених з порушенням вимог підпунктів 3.1.1 і 3.1.2 пункту 3.1, вказаними особами видається припис про негайне усунення порушень.

З наведеного вбачається, що норми Положення №28 є обов`язковим для врахування під час оцінки правомірності розміщення кондиціонера на фасаді будинку. Між тим, для з`ясування наявності підстав щодо демонтажу кондиціонера не має значення ким саме такий встановлений (попереднім чи актуальним власником квартири), і можливе встановлення кондиціонера попереднім власником квартири не може слугувати обставиною, яка перешкоджає усуненню порушень Положення №28.

Водночас, судом першої інстанції враховано те, що оскаржений Припис винесений не щодо позивача, а стосується ОСОБА_3 - попередньої власниці квартири АДРЕСА_2 . Згідно цього Припису саме ОСОБА_2 зобов`язано демонтувати кондиціонер на фасаді будинку. При цьому, як уже було вказано вище, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25.11.2021 у справі №463/5979/21 встановлено, що ОСОБА_1 не встановлювала кондиціонер на фасаді будинку АДРЕСА_1 , що в силу положень ст.78 КАС України не доказується в розгляді даної справи (№380/25482/21).

Апеляційний суд також враховує і те, що на момент прийняття рішення суду першої інстанції у цій справі, згідно з розпорядженням відповідача від 16.12.2021 №523 та актом прийому - передачі демонтованих технічних елементів, кондиціонер вже демонтовано, а відтак, добровільне виконання оскарженого припису є неможливим.

Колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1ст.77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст.9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування припису відповідача про негайне усунення порушень №33-вих-115305 від 06.12.2021.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст.243,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року в адміністративній справі №380/25482/21 за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування припису залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький