Постанова

від 27.10.2022 по справі 1840/3358/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 1840/3358/18

касаційне провадження № К/9901/13638/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року (головуючий суддя - Соп`яненко О.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Спаскін О.А.; судді - Присяжнюк О.В., Любчич Л.В.)

у справі № 1840/3358/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ряснянське»

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ряснянське» (далі - ТОВ «Ряснянське»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року № 0002491402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 392078,00 грн за основаним платежем та 98019,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року № 0002501402 у повному обсязі.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 08 листопада 2018 року адміністративний позов задовольнив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Сумській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на реалізацію платником пшениці за цінами, які є нижчими за її фактичну собівартість, та продукції власного виробництва за цінами, що перевищують ціни реалізації товарів, які підлягають державному регулюванню.

Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Сумській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ряснянське» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 23 травня 2018 року № 3110/28-18-14-02/30841386/37.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 188.1 статті 188, статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.5 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку із заниженням суми податку на додану вартість на 330982,00 грн внаслідок реалізації пшениці за цінами, які є нижчими за її фактичну собівартість, а також заниженням податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 61096,00 грн у результаті реалізації продукції власного виробництва за цінами, що перевищують ціни реалізації товарів, які підлягають державному регулюванню.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення відповідачем 14 червня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002491402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 392078,00 грн за основаним платежем та 98019,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002501402, згідно з яким зменшено розмірі від`ємного значення суми податку на додану вартість на 90693,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДФС у Сумській області названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

У справі, яка розглядається, судами з`ясовано, що відповідачем при проведенні контрольного заходу фактичну собівартість реалізованої платником пшениці визначено на рівні 2,33 грн за 1 кг для пшениці 6 класу (2015 рік), на рівні 2,33 грн за 1 кг для пшениці 5 класу (2015 рік) та 2,50 грн за 1 кг для пшениці 6 класу (2015 рік).

В свою чергу, реалізація пшениці різних класів здійснювалася позивачем за цінами від 1,57 грн до 2,08 грн, що відображено в акті перевірки від 23 травня 2018 року № 3110/28-18-14-02/30841386/37.

У Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 року № 132, зазначено, що фактична собівартість продукції в сільськогосподарських підприємствах розраховується в цілому за рік. Продукція власного виробництва поточного року відноситься на витрати за плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

Судовими інстанціями встановлено, що наказом від 01 січня 2015 року № 1/2 ТОВ «Ряснянське» введено в дію на підприємстві Положення про облікову політику № 3/01012015. Відповідно до витягу з Положення облік біологічних активів на підприємстві здійснюється у відповідності до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку. Пріоритетним підходом в оцінці біологічних активів визнано оцінку за справедливою вартістю. Справедлива вартість - це сума, на яку можливо обміняти актив чи врегулювати зобов`язання при вчиненні правочину між добре обізнаними та такими, що бажають укласти угоду і незалежними одна від одної сторонами. Біологічний актив на момент першого визнання оцінюється за справедливою вартістю за відрахуванням витрат на місці продажу, що передбачаються. Накопичення витрат на біологічну трансформацію біологічних активів здійснюється на рахунку 231.

На кінець кожного кварталу (на дату балансу) біологічні активи оцінюються за справедливою вартістю за відрахуванням витрат на місці продажу. Збільшення вартості біологічних активів рослинництва, що враховуються за справедливою вартістю у процесі сільськогосподарської діяльності, в обліку проводиться шляхом накопичування витрат на управління біологічною трансформацією на рахунках обліку витрат виробництва (231 Основне виробництво) з додаванням цих витрат до вартості біологічних активів на кінець кожного місяця. При проведенні переоцінки біологічних активів до справедливої вартості на дату балансу, збільшення їх вартості визнається доходами, а зменшення їх вартості визнається витратами від зміни вартості біологічних активів, що обліковуються за справедливою вартістю.

З огляду на викладене, є правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при проведенні обліку за встановленим на підприємстві позивача порядком за справедливою вартістю відображена на рахунку 271 вартість продукції не є тотожною фактичній її собівартості. А відтак, прийняття відповідачем відображеної на рахунку 271 вартості продукції за фактичну собівартість та його доводи про продаж ТОВ «Ряснянське» товарів за ціною, нижчою від собівартості, є необ`єктивними.

Щодо твердження контролюючого органу про заниження платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 61096,00 грн у результаті реалізації продукції власного виробництва за цінами, що перевищують ціни реалізації товарів, які підлягають державному регулюванню, то слід зазначити, що з урахуванням приписів Закону України від 24 червня 2004 року № 1877-IV «Про державну підтримку сільського господарства України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1877-IV), яким визначено основні засади цінової політики та державного контролю (нагляду) і спостереження у сфері ціноутворення на ринку сільськогосподарської продукції, державне регулювання цін здійснюється лише в межах організованого аграрного ринку.

Так, Законом № 1877-IV встановлено, що держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України (пункт 3.2 статі 3); організований аграрний ринок - це сукупність правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі (пункт 2.12 статті 2).

Як з`ясовано судовими інстанціями на підставі долучених ТОВ «Ряснянське» до матеріалів справи договорів на постачання пшениці кормової, вони укладалися безпосередньо між позивачем та контрагентами. Дослідженими судами у цій справі доказами не підтверджено укладення платником біржових договорів (контрактів) за правилами Аграрної біржі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що накази Міністерства аграрної політики та промисловості України щодо питань діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку, якими керувався відповідач під час прийняття розглядуваних податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині та якими встановлено мінімальні і максимальні інтервенційні ціни на об`єкти державного цінового регулювання, не підлягають застосуванню до правовідносин, щодо яких виник спір.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 21 лютого 2019 року у справі № 818/309/18, від 23 березня 2020 року у справі № 240/6150/18, від 27 березня 2020 року у справі № 480/4545/18.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Сумській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова