Постанова

від 28.10.2022 по справі 817/1910/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №817/1910/17

адміністративне провадження № К/9901/54532/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 (суддя - Недашківська К.М.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 (судді - Мацький Є.М., Шевчук С.М., Шидловський В.Б.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа - Фермерське господарство "Ровіна" про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, викладеної у листі від 22.09.2017 №Ч-4679/0-6867/0/6-17;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624286900:03:002:0078 та передати її у власність ОСОБА_1 .

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25.08.2016 позивач звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі середньої частки паю для ведення фермерського господарства на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області та про передачу такої земельної ділянки у власність як члену Фермерського господарства "Ровіна" із земельної ділянки прощею 45 га, що надана ОСОБА_2 в постійне користування для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно державного акту серії РВ №00154 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23.05.2001 №146 (а.с.7).

За результатами розгляду даної заяви, Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області винесено наказ від 27.09.2016 №17-4003/16-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою", яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) прощею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства "Ровіна" громадянина ОСОБА_2 на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с.8).

Зазначеним наказом вирішено також погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ВЧ» розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства "Ровіна" громадянина ОСОБА_2 на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с.27).

За результатами розгляду клопотання позивача про затвердження Проекту землеустрою, відповідачем надана відповідь від 22.09.2017 №Ч-4679/0-6867/0/6-17, якою відмовлено у задоволенні клопотання (а.с.11).

Відмова обґрунтована посиланням на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України, зокрема, тим, що згідно поданих документів земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами Фермерського господарства "Ровіна" перебуває в постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 (державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, довідка Управління Держгеокадастру в Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016р №БП-13/0-12/0/6-16).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те що, у встановленому законом порядку виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ «Ровіна» громадянина ОСОБА_2 , на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, та отримано Висновок про його погодження. Проте, після надходження Проекту землеустрою до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на затвердження, позивачу відмовлено у такому затвердженні. Посилається на те, що відповідачем грубо порушено норми статті 118 Земельного кодексу України, оскільки визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою не було.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2017, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ «Ровіна» громадянина ОСОБА_2 , на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області», викладеної у листі від 22.09.2017 №Ч-4679/0-6867/0/6-17.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ «Ровіна» громадянина ОСОБА_2 , на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області» кадастровий номер 5624286900:03:002:0078.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач, як член ФГ "Ровіна", має право на одержання безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Ровіна" ОСОБА_2 на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, а відмова у затвердженні проекту землеустрою можлива лише у випадку, якщо такий не погоджений в порядку статті 186-1 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять.

Суди визнали безпідставним посилання відповідача в обгрунтування відмови на норми ст.ст. 31, 32 ЗК України, зазначивши, що вказані норми є самостійними та регулюють різні випадки передачі членам фермерських господарств у власність земельних ділянок. У даному випадку позивач, як член фермерського господарства, скористалась своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, саме в порядку статті 31 ЗК України, а тому, посилання відповідача на норми статті 32 ЗК України є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того суди виходили з того, що земельна ділянка площею 45 га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства, зокрема і позивачу, відноситься до земель, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди, у зв`язку з чим визнали безпідставним посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 45 га, що підлягає поділу між членами фермерського господарства, не може бути надана у власність членам фермерського господарства, оскільки не належить на праві користування саме такому господарству.

Також суди виходили з того, що при розробленні проекту землеустрою громадянин ОСОБА_2 , який являється і засновникам і керівником Фермерського господарства "Ровіна", надав нотаріально засвідчену заяву-згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену фермерського господарства "Ровіна" ОСОБА_1 (а.с.41).

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Зокрема, посилається на те, що відмова у затвердженні проекту землеустрою обумовлена тим, що відповідно до поданих на затвердження документів, земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами Фермерського господарства "Ровіна", перебуває у постійному користуванні фізичної особи ОСОБА_2 на підставі державного акту, відтак не належить до земель фермерського господарства.

Враховуючи, що земельна ділянка площею 45, 0000 га не перебуває у власності чи в оренді самого ФГ "Ровіна", вона не може вважатися землею ФГ "Ровіна", відтак не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства на підставі статті 31 ЗК України.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач просила у її задоволені відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частинами 2-4, 5 цієї статті передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України установлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №973-IV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 7 Закону №973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Положеннями ст. 32 ЗК України також передбачено право членів фермерських господарств на приватизацію земельних ділянок шляхом передачі безоплатно у приватну власність наданих їм у користування земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (ч. 1 ст. 31 ЗК України та ч. 1 ст. 12 Закону №973-IV).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що члени фермерського господарства наділені правом на одержання безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) в загальному порядку, передбаченому ЗК України.

Верховний Суд вже розглядав справи, правовідносини в яких є аналогічними до правовідносин у справі, що розглядається.

Зокрема, у постанові від 03.11.2021 у справі №817/1911/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що, оскільки ЗК України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд сформував такі правові висновки:

"У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання.

Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника.

Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону №973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальні громади. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку".

Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, на думку колегії суддів, затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність іншій особі з подальшим наданням цієї ділянки у власність, суперечить положенням частини п`ятої статті 116 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відтак, вказані обставини є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не було припинено в порядку, визначеному законом.

Отже, у відповідача не було правових підстав для затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправними дії відповідача у цій справі, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом також у постановах, від 20.05.2020 у справі №817/69/18, від 03.11.2021 у справі №817/1911/17, від 11.11.2021 у справі №817/67/18, від 18.05.2022 у справі №817/71/18, від 28.07.2022 у справі №817/1908/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведене, судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні рішень, з огляду на що оскаржувані рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового про відмову в позові.

Керуючись ст. 343, 349, 351, 355, 356 КАС України,

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області - задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 у цій справі - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук