Постанова

від 28.10.2022 по справі 549/76/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 549/76/17

адміністративне провадження № К/9901/5467/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Коваленко Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 (суддя - Сич С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (судді - Зеленський В.В., П`янова Я.В., Чалий І.С.)

у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У березні 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога" звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило:

- визнати протиправною і скасувати у повному обсязі постанову начальника Управління Держпраці у Полтавській області Щербака С.Л. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.01.2017 №16-17-205/5-46.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 22.07.2016 № 7738/4/4.1-ДП-16 "Про виконання Плану заходів щодо координації спільних дій по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників" Департамент з питань праці Державної служби України надав згоду на проведення позапланових перевірок за інформацією Пенсійного фонду України (том 1, а.с.140).

Листом Лохвицького ОУПФУ Полтавської області від 22.09.2016 №1337/06 відповідачу надано інформацію щодо страхувальників, у яких у звітності по єдиному внеску відображені дані про початок трудової діяльності працівника та відсутнє повідомлення про прийняття на роботу за липень 2016 року по Чорнухинському району для вжиття заходів (том 1, а.с.141). У додатку до спільного листа (для вжиття заходів) за порядковим №2 вказано позивача (том 1, а.с.141 зворот).

27.12.2016 відповідачем видано наказ №176П "Про проведення позапланових перевірок" (том1, а.с.142-143), пунктом 1 якого наказано посадовим особам відповідача здійснити проведення позапланових перевірок згідно додатку, зокрема, позивача щодо відповідності вимогам законодавства про працю у зв`язку з надходженням листа Лохвицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (том 1, а.с.141) та листа Держпраці (том 1, а.с.140) .

На підставі наказу від 27.12.2017 №176П "Про проведення позапланових перевірок" та направлення на проведення перевірки №2023 (том 1, а.с.132) головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Карпенко І.А. у період з 04.01.2017 по 06.01.2017 проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю позивачем, за результатами якої складено акт № 16-17-205/5 (том 1, а.с.133-139).

На електронну адресу позивача головним державним інспектором Карпенко І.А. для ознайомлення направлено скановані копії направлення та посвідчення 27.12.2016 о 14 год. 47 хв., на підтвердження чого до суду надано скріншоти з електронної пошти та копію посвідчення (том 2, а.с.44-45).

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки від 06.01.2017 №16-17-205/5 порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (том 1, а.с.133-139).

Встановлено, що наказом №161 від 01.07.2016 з 01.07.2016 прийнято на посаду агронома з насінництва працівника ОСОБА_1 .. Повідомлення про прийняття на роботу до Лубенської ОДПІ ГУ ДФС (Чорнухинського відділення) керівництвом підприємства станом на 04.01.2017 не надсилалось, так як наказом №266 від 02.12.2016 працівника ОСОБА_1 було звільнено з посади згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

Наказом №160 від 01.07.2016 з 01.07.2016 прийнято на посаду доярки МТФ працівника ОСОБА_2 .. Повідомлення про прийняття на роботу до Лубенської ОДПІ ГУ ДФС (Чорнухинського відділення) керівництвом підприємства надіслано 27.12.2016, про що свідчить квитанція від 27.12.2016 та пояснення №1 від 01.01.2016.

Головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Карпенко І.А. 06.01.2017 складено протокол №16-17-205/2 про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.41 КУпАП в частині порушень вимог законодавства про працю, а саме за ч.3 ст.24 КЗпП України щодо ОСОБА_3 (том 1, а.с.25)

Листом відповідача від 12.01.2017 № 02-12/159 запрошено директора СТОВ "Перемога" Трейтяка П.М. на розгляд справи про накладення штрафу на СТОВ "Перемога" за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України на 23.01.2017 о 09:00 за адресою: вул. Пушкіна, 119, м. Полтава (том 1, а.с.145).

Зазначений лист отримано позивачем 18.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (том 1, а.с.147).

23.01.2017 начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербаком С.Л. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-17-205/5-46, якою на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, та на підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України вирішено накласти на СТОВ "Перемога" штраф у розмірі 3200 грн. (том 1, а.с.146).

Не погодившись із рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

Судами також встановлено, що постановою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20.02.2017 по справі №549/34/17 (том 1, а.с.202-203), провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1ст.41 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20.02.2017 по справі № 549/34/17 встановлено, що обов`язок направлення повідомлення до ДФС України про прийняття на роботу особи, як різновиду періодичної (а не регулярної) звітності покладений на уповноважену фізичну особу, прийняту на роботу до підприємства - головного бухгалтера. При цьому, відповідно до посадової інструкції керівника підприємства такі обов`язки на нього взагалі не покладені. Тобто, контролюючим органом складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення щодо неналежного суб`єкта.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017, позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.01.2017 № 16-17-205/5-46 в частині накладення на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога" штрафу у розмірі 1750 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення відсутності в діях певної посадової особи підприємства складу адміністративного правопорушення, тобто складення контролюючим органом протоколу про вчинення адміністративного правопорушення щодо неналежного суб`єкта, та не складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення щодо належного суб`єкта, не може свідчити про відсутність порушення приписів частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України юридичною особою та звільняти юридичну особу від відповідальності, встановленої статтею 265 Кодексу законів про працю України за порушення законодавства про працю.

Постанова відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.01.2017 №16-17-205/5-46 в частині накладення на позивача штрафу у розмірі 1750 грн. (3200 грн. - 1450 грн.), прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та в цій частині скасована, оскільки абзацом 6 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII установлено, що у 2016 році мінімальна заробітна плата становила: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Тобто відповідачем, під час прийняття оскаржуваної постанови, помилково використано розмірі мінімальної заробітної плати, яка згідно з приписами статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII становила 3200 гривень.

Оскільки відповідачем порушення виявлено 01.07.2016, тому розмір штрафу накладеного на позивача посадовими особами від 23.01.2017 №16-17-205/5-46 у розмірі 1450 грн (розмір прожиткового мінімуму, чинного на час вчинення позивачем зазначеного вище порушення станом на 01.07.2016) - прийнято на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та обґрунтовано.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та виходив з того, що позивачем допущено посадову особу відповідача до здійснення заходу, надало документи до перевірки, а при підписанні акту перевірки не висловило заперечень чи зауважень щодо зафіксованого у акті перевірки факту, що направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчують державних інспекторів пред`явлено, копію направлення (посвідчення) на перевірку надано.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень. Просить постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, не врахували, що відповідачем порушено порядок оформлення та надання суб`єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку. Направлення та посвідчення посадової особи надіслано на електронну пошту позивача, як наслідок порушено вимоги чинного законодавства під час здійснення перевірки.

Позивач також покликається на те, що відповідальність за абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.1 ст.41 КУпАП стосується порушення інших вимог трудового законодавства, в даному випадку - неповідомлення податкового органу про прийняття працівників на роботу, тому мало місце притягнення позивача двічі за одне і те ж правопорушення.

Застосування статті 265 КЗпП України стосується допуску роботодавцем працівника до роботи без укладення трудового договору і не може бути застосовано у випадку неповідомлення роботодавцем фіскального органу про нового працівника, також покликається на відсутність визначених штрафних санкцій за вказане порушення.

Позивач також не погоджується із рішеннями суду першої інстанції, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, в частині щодо задоволення позовних вимог частково, оскільки статтею 162 КАС України (у редакції до 14.12.2017) не передбачено варіанту задоволення позову частково щодо частини грошових коштів, оскільки Постанова №16-17-205/5-46 від 23.01.2017 містить лише одне порушення і не може бути визнана протиправною частково.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За змістом частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за інші порушення вимог законодавства про працю передбачено частиною першою статті 41 КУпАП, та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин першої - третьої статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною першою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за порушення інших вимог трудового законодавства.

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкцій для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Тобто, позивача, який не є посадовою особою за своєю суттю, неможливо притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП. При цьому, непритягнення посадової особи позивача до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП, не може ставитись в залежність до можливості притягнення позивача як юридичної особи до відповідальності за порушення законодавства про працю.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №280/4821/18.

Таким чином, доводи про притягнення позивача двічі за одне і те ж правопорушення є безпідставними, оскільки постановою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20.02.2017 по справі №549/34/17 (том 1, а.с.202-203), вирішено питання притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1ст.41 КУпАП, що не виключає можливість притягнення до відповідальності позивача як юридичної особи.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 7 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Відповідно до частини 4 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

Положення частини 11 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

У постановах від 14.07.2020 у справі № 808/1485/16, від 31.07.2020 у справі № 815/4129/17, від 04.10.2022 у справі №420/1842/21 Верховний Суд дійшов висновку, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб`єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способам, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на електронну адресу підприємства, головним державним інспектором Карпенко І.А. надіслано скановані копії направлення та посвідчення 27.12.2016 о 14 год. 47 хв., на підтвердження чого надано скріншоти з електронної пошти та копію посвідчення (том 2, а.с.34-37, 44-45).

Також судами встановлено, що відповідача допущено до проведення перевірки, а в акті перевірки за №16-17-205/5 від 06.01.2017 відсутні зауваження про отримання направлення на перевірку та пред`явлення службових посвідчень.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо безпідставності доводів позивача про неналежне повідомлення про здійснення позапланової перевірки, непред`явлення посвідчень та інших документів під час проведення перевірки.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що підприємства, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі - Постанова №413), відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінетом Міністрів України постановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Положеннями абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, неповідомлення роботодавцем відповідного органу про прийняття працівника на роботу є порушенням вимог трудового законодавства, відтак доводи касаційної скарги в цій частині також є безпідставними.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо часткового скасування оскаржуваної постанови, оскільки статтею 162 КАС України (в редакції станом на час вирішення справи у судах попередніх інстанцій) передбачено повноваження суду щодо часткового задоволення позову, в т.ч. шляхом визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Крім того, таке рішення судів не призвело до звуження обсягу відповідальності позивача чи застосування більш м`якшого покарання, оскільки часткове скасування постанови пов?язане з правильністю арифметичного обчислення розміру штрафу та приведення його розміру у відповідність до визначеного законом розміру мінімальної заробітної плати.

За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності застосування відносно позивача штрафних санкцій та прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують і зводяться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суди першої та апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, не допустили, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

Н.В. Коваленко