Ухвала

від 27.10.2022 по справі 621/2153/20

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/2153/20

1-в/621/87/22

У Х В А Л А

іменем України

27 жовтня 2022 року м. Зміїв Зміївський районний суд Харківської області в складі:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Чугуївського районного відділу № 2 філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області ОСОБА_4 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_5 для відбування покарання, призначеного вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Зміївського районногосуду Харківськоїобласті від27серпня 2020року ОСОБА_5 засудженоза ч. 1 ст. 310 КК України до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, в силу ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

26.09.2022 начальник Чугуївського районного відділу № 2 філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області ОСОБА_4 звернулася досуду ізклопотанням проскасування звільнення ОСОБА_5 від відбуванняпокарання звипробуванням танаправлення йогодля відбуванняпокарання,призначеного вирокомЗміївського районного суду Харківської області від 27.08.2020.

В обґрунтування клопотання зазначено, що копія вироку суду стосовно засудженого ОСОБА_5 надійшла на виконання 02 жовтня2020 року. Засуджений був викликаний до уповноваженого органу з питань пробації на 13 жовтня 2020 року для постановки на облік, де йому були роз`яснені умови та порядок відбування покарання з випробуванням, а також наслідки щодо їх невиконання, про що засуджений склав підписку від 15.10.2020 року. Була винесена постанова від 15.10.2020 року про встановлення дня явки на реєстрацію. Засудженому був встановлений день явки на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації перший та третій понеділок кожного місяця. Засуджений 01 березня 2021 року порушив порядок і умови відбування покарання, а саме: без поважної причини не з`явився для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. За неявку на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації ОСОБА_5 було винесено застереження у виді письмового попередження від 02 березня 2021 року. З засудженим було проведено індивідуально-профілактичну бесіду та наголошено, що у разі подальшого порушення порядку і умов відбування покарання з випробуванням матеріали його особової справи будуть передані до суду для скасування звільнення від відбування покарання і направлення звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання. Незважаючи, на проведену роботу засуджений ОСОБА_5 знову порушив порядок і умови відбування покарання, а саме: 05 вересня 2022 року та 19 вересня 2022 року без поважної причини не з`явився для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. За цих обставин вбачається, що засуджений ухиляється від відбування покарання з випробуванням та про його небажання стати на шлях виправлення, що може призвести до скоєння ним у майбутньому кримінального правопорушення.

Представник Зміївського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Прокурор ОСОБА_3 покладавс при вирішенні клопотання на розсуд суду.

Засуджений ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи повідломлений шляхом направлення смс-повідомлення, причини неявки суду не відомі.

У відповідності до ч. ч. 3, 5 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу. У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

ЄСПЛ у справі «Лазаренко та інші проти України» постановив, що національними судами було порушено п. 1 ст. 6 конвенції, де визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Крім того, у цьому рішенні, ЄСПЛ виходив з того, що національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу.

Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року зазначено, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання за відсутності засудженого.

Дослідивши матеріали особової справи стосовно ОСОБА_5 , суд дійшов наступного:

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Згідно вимог ч. 2 ст. 78 КК України та роз`яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Відповідно до підпунктів 5.3, 5.4 пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 за № 270/1560 (далі - Інструкція), якщо засуджена особа не виконує покладених на неї судом обов`язків після застереження у виді письмового попередження або три і більше разів вчинювала правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, а також коли засуджена особа не з`являється до інспекції два і більше разів без поважних причин (що повинно бути підтверджено матеріалами), то інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання.

Невиконанням обов`язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов`язків, які було покладено на неї судом.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

З подання та матеріалів особової справи вбачається, що 02.10.2020 на виконання уповноваженого органу з питань пробації надійшла копія вироку стосовно ОСОБА_5 (а. 1-2 особової справи).

Постановою від 15.10.2020 засудженому ОСОБА_5 було встановлено дні явки на реєстрацію перший та третій понеділок кожного місяця (а. 10 особової справи)

З листа реєстрації вбачається, що ОСОБА_5 не з`явився до орагну пробації 01.03.2021, про що винесено попередження, та 09.03.2022, 21.03.2022 (а. 11, 34, 35 особової справи)

Із листа реєстрації вбачається, що ОСОБА_5 допустив неявку на реєстрацію 05.09.2022, 19.09.2022 (а. 88 особової справи)

Відповідно до оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, становить середній рівень (а. 19-25 особової справи)

З довідки Слобожанської селищної ради вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На протязі всього часу проживання скарг не надходило (а.с. 32 особової справи)

23.09.2022 ОСОБА_5 надав пояснення про те, що не мав можливості з`явитися до органу пробації через скрутне матеріальне становище.

Таким чином, ОСОБА_5 обізнаний про те, що в Чугуївському районномувідділі №2філії Державноїустанови "Центрпробації"в Харківськійобласті перебуваєна виконаннівирок Зміївського районногосуду Харківськоїобласті від27серпня 2020року, письмово попереджений про те, що у разі подальшого невиконання покладених на нього судом обов`язків, уповноважений орган з питань пробації може надіслати до суду матеріали про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування призначеного судом покарання, однак не виконав обов`язків, покладених на нього судом та повторно не з`явився до уповноваженого орагну пробації без поважних причин.

Згідно з положеннями ст. 166 КВК України, у разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов`язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Невиконанням обов`язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов`язків, які було покладено на нього судом.

Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.

Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов`язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об`єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.

Пунктом 10 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 встановлено, що згідно з ч. 2 ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням необхідно встановити умисел засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, і лише після застосування до нього письмово попередження.

При скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд зобов`язаний з`ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов`язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд приходить до висновку, що хоча засуджений і допустив неявки у визначений для реєстрації день до органу пробації, але ці обставини не можуть категорично свідчити про його небажання стати на шлях виправлення, при цьому судом враховано і загальну кількості встановлених днів для реєстрації, що передбачає явку засудженого, та те, що засуджений проживає на території іншого населеного пункту ніж розташований орган пробації.

Суд вважає, що вказані обставини та матеріали подання не свідчать про те, що ОСОБА_5 не став на шлях виправлення, не проявив готовності до самокерованої, соціально-правомірної поведінки, що свідчить про неможливість засудженого стати на шлях виправлення без ізоляції від суспільства.

Сам факт неналежного невиконання обов`язків, покладених на засудженого вироком суду, ще не може бути безумовним свідченням його небажання ставати на шлях виправлення, а отже і вагомою підставою для направлення засудженого для реального відбування покарання.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 року "Про ведення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102- IX, який продовжено до теперішнього часу.

З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_5 є волонтером громадської організації "Центр вуличних культур", код ЄДРПОУ 40206677 від 29.12.2016 (а. 99 о.с.)

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного подання відносно засудженого. Поведінку засудженого не можна розцінювати як грубе порушення умов іспитового строку, а також як невиконання обов`язків, покладених на нього вироком суду, оскільки останній до кримінальної відповідальності не притягувався, загалом виконує покладені на нього вироком суду обов`язки, і хоча й допускав неявки до органу пробації, але зазначені обставини у своїй сукупності, свідчать про його прагнення стати на шлях виправлення та відсутність ознак ухилення засудженого від відбування покарання. В матеріалах справи відсутні докази, які б поза достатнім сумнівом вказували на наявність підстав направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком у даному випадку.

За таких обставинах, враховуючи, що від заудженого ОСОБА_5 23.09.2022 було відібрано письмові пояснення про причини неявки для реєстрації до орагну пробації, а 26.09.2022 до суду направлено дане клопотання, при відсутності інших підстав для направлення засудженого для відбування покарання, в задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення в місця позбавлення волі засудженого слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 78 КК України, п. 8 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання начальника Чугуївського районного відділу № 2 філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області ОСОБА_4 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_5 для відбування покарання, призначеного вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2020 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 31.10.2022.

Суддя: