Ухвала

від 20.10.2022 по справі 359/6663/22

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/2433/2022

Справа №359/6663/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20жовтня 2022року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом члена Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь покрова Божої матері Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Сулимівка Бориспільського району Київської області» ОСОБА_1 до Київської обласної військової адміністра-ції, державного реєстратора Шепель Олега Костянтиновича, Релігійної організації «Релігійна громада парафія покрова Божої матері Київської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) с. Сулимівка Бориспільського району Київської області» про визнання недійсними рішень, оформлених протоколами зборів, визнання незаконним і скасування акту Київської обласної військової адміністрації, скасування рішень та записів про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2022 року позивача ОСОБА_1 , як член Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь покрова Божої матері Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Сулимівка Бориспільського району Київської області» (далі по тексту релігійна організація) звернулась до суду з позовом, яким просить : 1) визнати недійсними всі рішення, прийняті загальними (парафіяльними) зборами релігійної громади про внесення змін до Статуту та/ або найменування та/ або керівника релігійної громади протягом 2022 року; 2) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Київської обласної військової адміністрації за № 462 від 05 серпня 2022 року щодо реєстрації Статуту релігійної громади (ідентифікаційний код : 41278496) в новій редакції з новою юридичною назвою; 3) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Шепеля О.К. про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь покрова Божої матері Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Сулимівка Бориспільського району Київської області» (ідентифікаційний код : 41278496) від 07 вересня 2022 року, на підставі якого внесено запис в ЄДР про зміну Статуту, найменування, керівника та інформації для здійснення зв`язку релігійної громади; 4) визнати незаконним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, здійснений державним реєстра-тором Шепелем О.К. за № 1003541070002006735 про зміну Статуту, найменування, керівника та інформації для здійснення зв`язку релігійної громади.

Ознайомившись з позовом та вимогами, які просить вирішити та задовольнити ОСОБА_1 , суд вважає, що дана позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.

У частині 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюютьсяЗаконом «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі по тексту - Закон № 987-XII),який прийнятий23квітня 1991року танабув чинності 06 червня 1991 року (Закон).

На момент прийняття цьогоЗаконуне існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнятоГПК України. Натомість на час прийняттяЗакону № 987-XIIЦПКмістив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністратив-них правовідносинах.

Так, відповідно ст. 248-1 ЦПК(вредакції 1963року)громадянин маєправо звернутисяв судіз скаргою,якщо вважає,що діямислужбової особиущемлено йогоправа.У судможе бутиоскаржено дії,одноособово здійсненіслужбовими особамивід свогоімені абовід іменіоргану,який вонипредставляють. Отже, на час прийняття Закону №987-XII існувало інше процесуальне законодавство, якому положенняЗакону N 987-XIIв редакції 1991 року кореспондували.

У подальшому Верховною Радою України було прийнятоГПК України,який згодом,зазнавши змін,був викладенийу редакціївід 16серпня 2020року. Відповідниминормами цьогопроцесуального законувизначено юрисдикціюспорів міжюридичною особоюта їїучасником (засновником,членом),у томучислі учасником,який вибув,пов`язанізі створенням,діяльністю,управлінням абоприпиненням діяльностітакої юридичноїособи,крім трудовихспорів. Проте, відповідні зміни доЗакону № 987-XIIне внесені.

ГПКУкраїни єспеціальним нормативнимактом,до предметарегулювання якоговходить,в томучислі,визначення юрисдикціїта підсудностісудових спорів. Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути предметом регулюванняЗакону № 987-XII , відтак положенняЗакону № 987-XIIє застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.

Велика ПалатаВерховного Судунеодноразово формувалапозиції,відповідно якихюрисдикція судовогоспору визначаєтьсяза предметомспору,тобто зазмістом тадійсним характеромспірних правовідносин. Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від

22 серпня 2018 року у справі за № 805/4505/16-а).

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немай-нового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі за № 804/14471/15).

Фактичною підставою даного позову є незгода члена Релігійної організації з рішенням загальних зборів членів самої організації про зміну канонічної підлеглості, прийнятим статутом у новій редакції, обранням і затвердженням нового керівника релігійної організації, оскільки на думку ОСОБА_1 , як члена та керівника релігійної організації, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали на це повноважень, та всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню оформленого протоколом №1 Загальних зборів від 26 травня 2019 року. Наведене, в свою чергу, свідчить про те, що у позивача наявний спір не з державним реєстратором, а з самою організацією щодо ухваленого рішення загальними зборами членів Релігійної організації, які призвели до вказаних вище змін.

Положеннями п. 3 ч. 1ст.20ГПК Українивизначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Згідно висновкуКасаційного адміністративногосуду,наведеного упостанові від 05 травня 2020 року у справі № 120/248/19-а, незважаючи на те, що оскаржуються реєстра-ційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого повинні бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією зміни інформації про юридичну особу, з підстав позову вбачається, що предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, прийняте на підставі протоколу позачергових зборів уповноважених громадської організації. Саме скликання цих зборів і ухвалені ними рішення спричинили виникнення спірних правовідносин між позивачем та громадською організацією. Тобто звернення позивача до суду із цим позовом викликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а пов`язане з наявністю спору між членами громадської організації щодо обрання керівника, членів правління та ревізійної комісії. Отже, позовні вимоги про скасування рішення реєстратора є похідними від вимог щодо відновлення порушених корпоративних прав, а тому цей спір не пов`язаний безпосередньо із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі за № 826/2778/16 встановила, що громадська організація звернулася до суду з позовом про визнання протиправними й скасування записів в Реєстрі громадських об`єднань та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про внесення відомостей про фізичну особу як керівника громадської організації, а також зобов`язання відповідачів відновити відомості про іншу фізичну особу як керівника громадської організації. З висловлених позивачем мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на його думку, реєстрації таких змін пов`язана з поданням документів, справжність та правомірність яких позивач заперечує, оскільки в цей період збори громадської організації взагалі не проводилися і жодні рішення про зміни в керівництві організації не приймалися. Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача із прийнятими відповідачами рішеннями про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника. Отже, звернення громадської організації до суду із цим позовом пов`язане з наявністю спору між її учасниками з приводу керівника громадської організації, а не із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскарження рішення загальних зборів учасників є спором, пов`язаним з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків зазначені положення Статуту товариства, тому його слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Оскарження дій та рішень реєстратора щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а також внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань рішення засновників щодо припинення юридичної особи, обґрунтоване невиконанням товариством зобов`язань за інвестиційним договором, свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин. Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні п. 3 ч. 1ст.20ГПК Українинезалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правиламиГПК України(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15).

Крім того, Касаційний господарський суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 910/13499/19 за позовом Релігійної організації до обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації, яким зареєстровано статут релігійної організації у новій редакції, зазначив про належність цієї категорії спорів до господарської юрисдикції.

Відповідно ст.13Закону України№ 987-XII Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно ст.7вказаного ЗаконуУкраїни релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управлін-нями).

Положеннями ч. 1 - 5ст.8Закону України№ 987-XII визначено,що релігійнагромада ємісцевою Релігійноюорганізацією віруючихгромадян одногой тогосамого культу,віросповідання,напряму,течії аботолку,які добровільнооб`єдналисяз метоюспільного задоволеннярелігійних потреб. Членствов релігійнійгромаді ґрунтуєтьсяна принципахвільного волевиявлення,а такожна вимогахстатуту (положення)релігійної громади.Релігійна громадана власнийрозсуд приймаєнових тавиключає існуючихчленів громадиу порядку,встановленому їїстатутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалю-ються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення прозміну підлеглостіта внесеннявідповідних змінабо доповненьдо статутуухвалюється неменш якдвома третинамивід кількостічленів релігійноїгромади,необхідної длявизнання повноважнимизагальних зборіврелігійної громадивідповідно достатуту (положення)релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою, що пов`язанізі створенням,діяльністю,управлінням абоприпиненням діяльностітакої організації,мають розглядатисьв порядкугосподарського судочинства.

Наведені висновкисуду узгоджуютьсятакож зправовою позицією,наведеною упостановах ВеликоїПалати ВерховногоСуду від06квітня 2021року усправі №910/10011/19, від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 127/23156/19.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вказане та суть заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки є предметом судового розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст.186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись 186, 258-261, 353 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом члена Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь покрова Божої матері Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Сулимівка Бориспільського району Київської області» ОСОБА_1 до Київської обласної військової адміністра-ції, державного реєстратора Шепель Олега Костянтиновича, Релігійної організації «Релігійна громада парафія покрова Божої матері Київської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) с. Сулимівка Бориспільського району Київської області» про визнання недійсними рішень, оформлених протоколами зборів, визнання незаконним і скасування акту Київської обласної військової адміністрації, скасування рішень та записів про державну реєстрацію.

Роз`яснити члену Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь покрова Божої матері Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Сулимівка Бориспільського району Київської області» ОСОБА_1 право звернутись з даним позовом до Господарського суду Київської області.

Копію ухвали разом із матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Копію позовної заяви залишити в матеріалах справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Яковлєва Л.В.