Постанова

від 27.10.2022 по справі 564/2776/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року

м. Рівне

Справа № 564/2776/21

Провадження № 22-ц/4815/1135/22

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шимківа С.С.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання Мороз А. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Держава Україна в особі Управління державної казначейської служби України у Костопільському районі Рівненської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції в Рівненській області,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги Головногоуправління Національноїполіції вРівненській областіта ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року (ухваленеу складісудді ГрипічЛ.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби України у Костопільському районі Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури і суду,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Костопільському районі Рівненської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури і суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31 січня 2018 року Сарненським ВП ГУНП в Рівненській області відкрито кримінальне провадження №12018180200000112 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, після чого, 08 лютого 2018 року працівниками Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області його було затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 та ч.3 ст.152 КК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 та ч.3 ст.152 КК України. 09 лютого 2018 року Сарненським районним судом Рівненської області йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08 квітня 2018 року. 04 квітня 2018 року Сарненським районним судом Рівненської області продовжено строк його тримання під вартою до 05 травня 2018 року. 04 травня 2018 року Костопільським районним судом Рівненської області продовжено строк його тримання під вартою на 60 діб до 02 липня 2018 року, 27 червня 2018 року продовжено строк тримання під вартою на 60 діб до 25 серпня 2018 року, а 20 серпня 2018 року продовжено строк тримання під вартою на 60 діб до 19 жовтня 2018 року. Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 01 липня 2019 року у справі №572/1177/18 його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.146 та ч.3 ст.152 КК України та виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинених кримінальних правопорушень. Вказаний вирок залишено без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року. Вказує, що внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду першої станції із безпідставного та необґрунтованого кримінального переслідування, йому була заподіяна моральна школа, що проявилась у погіршенні відносин із рідними, друзями так коханою дівчиною, які вдалися до осуду та до поширення недостовірної інформації. Через безпідставне звинувачення та загрозу призначення покарання у виді позбавлення волі і звернення стягнення на майно в зв`язку із поданням цивільного позову, його батьки пережили психологічний стрес, який супроводжувався їх переживаннями за нього, внаслідок чого цей психологічний стан рідних передався йому, що ще більше мене пригнічувало морально. Також, через неправомірне кримінальне переслідування він переніс значний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності та безпорадності. Ці обставини призвели до необхідності усвідомлення продовження решти життя з почуттями втрати бездоганної репутації та довіри оточуючих, приниження гідності і постійної ганьби, а також сприйняття його всіма оточуючими як злочинця. Зазначив, що його перебування під слідством та судом розпочалося з дати його затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 та ч.3 ст.152 КК України з 08 лютого 2018 року і тривало до 27 травня 2021 року, а саме до дати постановлення остаточного рішення у справі Верховним Судом, що в цілому становить 28 місяців і вважає, що справедливою компенсацією його моральних страждань буде стягнення грошових коштів у розмірі 1080000 грн. Просить стягнути моральну шкоду, завдану йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі 1080000 грн., 5000 грн. сплачених у зв`язку з отриманням правової (правничої) допомоги та 15000 грн. витрат на правничу допомогу у цивільній справі.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 223725,80 грн., витрати на правову допомогу за час розгляду кримінального провадження в сумі 5000,00 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн..

У іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що строк безпідставного перебування позивача під слідством та судом становить 34 місяці та 13 дів, оскільки період касаційного оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року не входить до періоду перебування під слідством та судом, оскільки виправдувальний вирок відносно позивача у вказаний період був чинним. Дослідивши надані докази, оцінивши їх та визначивши мінімальний розмір моральної шкоди, зважаючи на обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на особу позивача, тривалість перебування під слідством і судом, глибину його переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, вимушені зміни у житті у зв`язку з цим, а також врахувавши принцип вимоги розумності, виваженості і справедливості, місцевий суд дійшов висновку про те, що відшкодування моральної шкоди слід встановити у розмірі 223725,80 грн..

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Головне управлінняНаціональної поліціїв Рівненськійобласті, ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Рівненській області зазначає, що судом першої інстанції невірно розраховано розмір моральної шкоди, що призведе до неправомірного збагачення позивача, оскільки її мінімальний розмір у даній справі становить 221 000 грн.. Також заперечує щодо стягнення правничої допомоги.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що місцевим судом невірно визначений мінімальний розмір моральної шкоди без врахування періоду касаційного провадження справи, який за період з 08.02.2018 року по 27ю05ю2021 року складає 256921 грн..

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У поданому на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відзиві Головне управління Національної поліції в Рівненській області просить залишити її без задоволення.

У поданому на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відзиві Управління державної казначейської служби України у Костопільському районі Рівненської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08 лютого 2018 року, слідчим СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області, в с. Бармаки Рівненського району Рівненської області, в приміщенні кафе «Три карасі», о 19 год 25 хв, затримано ОСОБА_1 , як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146, ч.3 ст.152 КК України. Підстава затримання ухвала слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року у справі №572/298/18.

Ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 09 лютого 2018 року у справі №572/298/18 застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Рівненському слідчому ізоляторі без визначення розміру застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України. Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання 19 год 25 хв 08.02.2018. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 08 квітня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2018 року у справі №572/298/18 продовжено для підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Рівненському слідчому ізоляторі до 05 травня 2018 року без визначення розміру застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.

Згідно обвинувального акту від 23 квітня 2018 року у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному 31 січня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018180200000112, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 та ч.3 ст.152 КК України.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 04 травня 2018 року у справі №572/1177/18 продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 02 липня 2018 року.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27 червня 2018 року у справі №572/1177/18 продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 25 серпня 2018 року.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2018 року у справі №572/1177/18 відмовлено в клопотанні прокурора про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб. Змінено ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт. Заборонено ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 22-00 год. до 07-00 год. наступної доби.

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 01 липня 2019 року у справі №572/1177/18 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.146 та ч.3 ст.152 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення даних кримінальних правопорушень.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21грудня 2020року вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 01 липня 2019 року залишено без змін.

Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №572/1177/18, провадження №51-1340км21, ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залишено без змін.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаченістаттею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьоїстатті 23 ЦК Українивизначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно достатті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу,що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Враховуючи те, що вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 01 липня 2019 року у справі №572/1177/18, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.146 та ч.3 ст.152 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення даних кримінальних правопорушень, його обвинувачення у вчиненні злочину було незаконними та таким, що призвело до заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Згідно ізстаттею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Частиною другоюстатті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шостастатті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першоїстатті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьоїстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Матеріали справи свідчать, що кримінальним переслідуванням ОСОБА_1 , а саме пред`явленням йому обвинувачення за ч.2 ст.146 та ч.3 ст.152 КК України, була завдана моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, погіршенні відносин із рідними, друзями, оточуючими людьми, які безумовно осуджували вчинок, якого він не вчиняв. Неправомірне кримінальне переслідування призвело до втрати репутації та довіри оточуючих, приниження гідності і постійної ганьби, а також сприйняття його всіма оточуючими, як злочинця.

Вказані обставини безумовно завдали душевних страждань позивачу.

Відповідно дост.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік»,установлено у2022році мінімальнузаробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 6500 гривень.

Враховуючи, обставини спричинення моральної шкоди, дослідивши надані докази, оцінивши їх та визначивши мінімальний розмір моральної шкоди, зважаючи на особливості впливу неправомірного кримінальним переслідуванням ОСОБА_1 , тривалість тримання його під вартою, перебування під слідством і судом, глибину його переживань у зв`язку з кримінальним обвинуваченням, а також враховуючи принципи розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів погоджується із визначеним місцевим судом розміром моральної шкоди у сумі 223725,80 грн..

При цьому, апеляційний суд погоджується із визначеним судом першої інстанції періодом нарахування моральної шкоди, адже позивач неправомірно перебував під слідством та судом з 08 лютого 2018 року до 21 грудня 2020 року дата набрання законної сили виправдувального вироку, що не спростовується доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Рівненській області про те, що визначений судом розмір моральної шкоди призведе до неправомірного збагачення позивача, оскільки мінімальний її розмір за обставин даного спору становить 221 000 грн., не заслуговують на увагу, адже встановлений законом мінімум не являється граничним розміром моральної шкоди, завданої особі незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури і суду. Також необґрунтованими є заперечення Управління щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, а їх розмір буде співмірним із складністю справи, тривалістю її розгляду, характером позовних вимог, обсягом виконаних робіт (наданих послуг).

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди в розмірі 223725,80 грн., витрат на правову допомогу за час розгляду кримінального провадження в сумі 5000,00 грн., а також витрат на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн..

Наведені в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржників із висновками суду.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданих апеляційних скарг, виходячи із меж їх доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Головного управлінняНаціональної поліціїв Рівненськійобласті та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 28 довтня 2022 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.