Постанова

від 31.10.2022 по справі 904/735/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/735/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Березкіна О.В.(доповідача),

судді: Антонік С.Г., Дармін М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2022 року у справі №904/735/22

за позовом Фізичної-особи підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТОН ІСТЕЙТ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 88 049, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична-особа підприємець Сапожніков Валерій Борисович звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТОН ІСТЕЙТ" із позовом про стягнення збитків у розмірі 88 049,00 грн, з яких: вартість підвісної стелі у розмірі 13 900,00 грн, вартість монтажних робіт у розмірі 6 649,00 грн, неустойка відповідно до пункту 5.7 договору у розмірі 15 000,00 грн, неотриманий прибуток у розмірі 50 000,00 грн та єдиний податок з обороту ФОП у розмірі 2 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2022 року у справі №904/735/22 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТОН ІСТЕЙТ" на користь фізичної-особи підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича вартість монтажних робіт у розмірі 6 649 грн. та судовий збір у розмірі 187, 35 грн.

В решті частини позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду, позивач фізична-особа підприємець Сапожніков Валерій Борисович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2022 року скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що винесене рішення є незаконним та необгрунтованим, висновки суду спотворені, не об`єктивні та не ґрунтуються на доказах наданих сторонами по справі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд зробив хибне припущення що Акт приймання передачі майна з оренди був підписаний сторонами і майно з оренди було передане Орендарем Орендодавцю 29.12.2021р., оскільки позиція відповідача з цього приводу є суперечливою.

Так, факт відсутності представника Позивача на зустрічі для прийняття майна з оренди

29.12.2021року, про що стверджує Відповідач, спростовується листом самого Відповідача на адресу Позивача вих. № 29/12-2021-01 від 29.12.2021 р. в якому зазначається, що «цим листом засвідчуємо, що сьогодні відбулася зустріч в нежилому приміщенні, іменоване далі «Приміщення», загальною площею 40,0 кв.м. розміщеному за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Тернівка, вул. Пушкіна б, фасад ринка, орендованому за Договором оренди нежитлового приміщення від 18 червня 2021 року (далі Договір), укладеному між ТОВ «БОСТОН ІСТЕЙТ» (Орендар) та Фізичною особою -підприємцем Сапожніковим Валерієм Борисовичем (Орендодавець) з приводу розірвання Договору та підписання Акту повернення приміщення.

Апелянт вважає, що Відповідач ніяким чином не довів факт передачі орендованого майна з оренди, в той час, як Позивач із свого боку надав свідчення і докази, що таке майно передане з оренди фактично не було, ключі від приміщення після зустрічі сторін 29.12.2021 р. залишилися у представника Відповідача, про що свідчить заява позивача до заступника начальника ВП № 1 ПРВП ГУПН у Дніпропетровській області.

Апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність опису об`єкту оренди, та ненадання сторонам доказів того, кому була передана на зберігання демонтована стеля та світильники та у якому стані, оскільки в акті приймання майна в оренду зазначено, що воно придатно для використання за призначенням, а у подальшому відповідач не заперечував факт демонтажу стелі та світильників.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/735/22 та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича на 88 049 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, а тому підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.08.2022 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2022 року витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/735/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Сапожніков Валерій Борисович на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2022 року у справі №904/735/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

19.08.2022 року матеріали справи №904/735/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

31.08.2022 року у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О. (для вирішення питання про рух апеляційної скарги тощо) призначено повторний перерозподіл судової справи, відповідно до якого визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Антонік С.Г., Кощеєв І.М.

Відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено повторну автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/735/22 у зв`язку з виходом з відпустки судді Дарміна М.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 року справу №904/735/22 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), судді: Дармін М.О., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022року прийнято апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сапожніков Валерій Борисович на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2022 року у справі №904/735/22 до свого провадження колегією суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), судді: Дармін М.О., Антонік С.Г.

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Бостон Істейт» надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Фізичною-особою підприємцем Сапожніковим Валерієм Борисовичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОСТОН ІСТЕЙТ" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 18.06.2021 (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає в тимчасове оплатне володіння і користування (оренду), а орендар приймає по акту приймання-передачі торгівельний павільйон, загальною площею 40 кв. м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Тернівка, вул. Пушкіна, 6 (фасад ринка), для розміщення об`єкту торгівлі продовольчими товарами.

Між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 22.06.2021 (а.с.15), за змістом якого технічний і санітарний стан переданого об`єкту придатний для використання за призначенням відповідно до умов договору. Підписанням акту сторони свідчать про можливість використання об`єкту відповідно до мети оренди, та про відсутність у сторін будь яких взаємних претензій та розбіжностей стосовно даного об`єкта.

Згідно пункту 2.4 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за ним. Строк оренди за цим договором наступає з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі об`єкту та діє до 30.09.2021 (включно).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендна плата за використання об`єкту складає в місяць 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно пункту 2.5 договору, орендар має право здавати об`єкт чи частину об`єкту в суборенду (піднайм) третім особам без будь-якого додаткового погодження з боку орендодавця, при цьому орендар несе відповідальність перед орендодавцем за дії таких суборендарів.

Між Фізичною-особою підприємцем Ващук Ганною Сергіївною (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОСТОН ІСТЕЙТ" (орендар) було укладено договір суборенди № 16-Б від 06.07.2021 (а.с.74).

Відповідно до пункту 1.1 договору суборенди, орендар передає в тимчасове оплатне володіння і користування (оренду), а суборендар приймає по акту приймання-передачі нежиле приміщення загальною площею 40 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, місто Тернівка, вул. Пушкіна, 6, для розміщення об`єкту торгівлі продовольчими товарами.

Між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення в суборенду від 28.07.2021 (а.с.76).

Згідно пункту 2.3 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за ним. Строк оренди за цим договором наступає з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі об`єкту та діє до 30.09.2021 (включно).

ФОП Ващук Г.С. надіслала на адресу відповідача лист № 07/07/2021 від 07.07.2021 (а.с.78), в якому повідомила, що має намір здійснити ремонті роботи, у зв`язку із чим просить демонтувати стелю та світильники, оскільки будуть робити іншу стелю.

ФОП Ващук Г.С. надіслала на адресу відповідача лист № 04/11/2021 від 04.11.2021 (арк.с.80), в якому просила погодити розірвання договору суборенди шляхом підписання акту приймання-передачі з суборенди.

Між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення з суборенди від 04.12.2021 (а.с.77).

Сторонами (позивачем та відповідачем) було укладено додаткову угоду № 1 від 30.09.2021 до договору оренди нежитлового приміщення від 18.06.2021 (а.с.17), в якій сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2021, збільшити орендну плату на 2 500,00 грн. та встановити її у розмірі до 7 500,00 грн в місяць починаючи з 01.12.2021.

Відповідно до пункту 5.7 договору оренди, у випадку порушення орендарем строків повернення об`єкту, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної денної орендної плати за весь строк прострочення.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТОН ІСТЕЙТ" із позовом про стягнення збитків у розмірі 88 049,00 грн, з яких: вартість підвісної стелі у розмірі 13 900,00 грн, вартість мотажних робіт у розмірі 6 649,00 грн, неустойка відповідно до пункту 5.7 договору у розмірі 15 000,00 грн, неотриманий прибуток у розмірі 50 000,00 грн та єдиний податок з обороту ФОП у розмірі 2 500,00 грн., позивач Фізична-особа підприємць Сапожніков Валерій Борисович посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 18.06.2021 в частині своєчасного повернення об`єкту оренди у належному стані.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь позивача збитки у вигляді вартості монтажних робіт у сумі 6 649,00 грн, господарський суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути позивачу об`єкт оренди у стані, в якому він був одержаний. Оскільки відповідачем не заперечувалось, що ним було повернуто об`єкт оренди не у тому стані, у якому прийнято в оренду (демонтована підвісна стеля та світильники), то на користь позивача підлягає стягненню вартість монтажу підвісної стелі з світильниками.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 15000 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем повернуто об`єкт оренди 29.12.2021, тому підстави для нарахування неустойки відсутні.

Відмовляючи у стягненні збитків у розмірі вартості матеріалів по відновленню належного стану приміщення у сумі 13 900.00грн., упущеної вигоди у сумі 50 000 грн. та 2500 грн. єдиного податку з обороту ФОП, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача (невиконання ним умов договору), що спричинило збитки, та не доведеності ним розміру даних збитків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2021 до договору оренди нежитлового приміщення від 18.06.2021 (а.с.17), сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2021.

Згідно пункту 6.3 договору розірвання договору може відбутися за ініціативою орендаря або орендодавця, за умови повідомлення іншої сторони у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів до розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 29/11-2021-01 від 29.11.2021 (а.с.18), в якому відповідач повідомляє про розірвання договору з 29.12.2021.

При цьому пункт 3.1.11 договору встановлює, що орендар зобов`язується повернути орендодавцю об`єкт в день закінчення строку оренди або припинення дії даного договору з інших підстав. Повернення об`єкту здійснюється шляхом оформлення Акту приймання-передачі та фактичної його передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано акт приймання-передачі з оренди від 29.12.2021, який підписаний лише позивачем (а.с.22), а відповідачем надано акт приймання-передачі з оренди від 29.12.2021, який підписаний лише відповідачем (а.с.58).

Оцінюючи дані акти, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що акт приймання-передачі майна з оренди підписано як з боку позивача, так і з боку відповідача, що свідчить про те, що об`єкт оренди було передано відповідачем позивачу саме 29 грудня 2021.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду про те, що акт приймання-передачі підписаний обома сторонами, оскільки акт приймання передачі це документ, який фіксує факт передачі майна, та підписується обома сторонами, в той час, як у даному спорі і орендар і орендодавець склали два окремі акти, які підписали в односторонньому порядку кожний свій екземпляр.

В той же час, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду про те, що об`єкт оренди було повернуто саме 29.12.2021 року з огляду на наступне.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, 29 грудня 2021 року на об`єкті оренди були присутні і позивач і відповідач, і це вбачається з позовної заяви позивача та з акту приймання-передачі майна з оренди від 29.12.2021 року, підписаному в односторонньому порядку позивачем ( а.с. 22), в якому в п.2 Технічний стан переданого об`єкта зазначено, що в приміщенні демонтована підвісна стеля. Демонтовані світильники, відсутнє освітлення, приміщення не придатне до експлуатації.

Відповідно до п. 3.1.11 договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт в день закінчення строку оренди або прпинення дії договору з іншх підстав. Повернення об`єкту оренди здійснюється шляхом оформлення Акту приймання-передачі та фактичної передачі.

Пунктом 3.2.9 договору передбачений обов`язок орендодавця прийняти від орендаря в день закінчення строку оренди або припинення договору з інших підстав об`єкт оренди шляхом складання акту приймання-передачі та фактичного його прийняття.

Означене свідчить про те, що у відповідності до п. 3.1.11, 3.2.9 договору відповідач фактично повернув об`єкт оренди позивачу, який знаходився у орендованому приміщенні, тобто, фактично прийняв його.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ч.1 ст. 526 та ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, з наведених приписів чинного законодавства та умов договору оренди вбачається, що, у разі припинення договору, орендар наділений обов`язком повернути орендоване майно, а орендодавець зобов`язаний вчинити дії щодо прийняття такого майна. Наведені дії сторін оформляються відповідним документом (актом).

При цьому, доводи апелянта про знаходження об`єкта у неналежному стані, не звільняють його від обов`язку прийняти майно з оренди, оскільки ні положення чинного законодавства, ні умови укладеного між сторонами договору не наділяють орендодавця правом на відмову від прийняття майна з оренди з підстав повернення такого майна в неналежному та несправному стані.

З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідач у визначений договором строк повернув орендоване майно, що виключає підстави для стягнення на користь позивача неустойки у розмірі 15 000,00 грн. на підставі пункту 5.7 договору.

Посилання апелянта на те, що 29.12.2021 року не відбулась фактична передача майна, оскільки відповідач не передав йому ключі від приміщення, що підтверджується його зверненням з цього приводу до заступника начальника ВП №1 ПРВП ГУПН у Дніпропетровській області, є неспроможними з огляду на наступне.

По-перше, в позовній заяві позивач вказує на те, що 29.12.2021 року, тобто у день припинення договору та передачі майна за актом прймання-передачі, у приміщенні, яке було ним передано в оренду відповідачу, були демонтована підвісна стеля та світильники.

Ці ж самі недоліки саме позивач вказав в акті приймання-передачі майна від 29.12.2021 року, який ним підписано в односторонньому порядку, зазначивши крім того, показники електролічильника та лічильника води, що свідчить про його перебування у даному приміщенні, і наявність доступу до нього.

Опосередковано це також доводиться фотознімками приміщення, наданими позивачем до позовної заяви ( а.с. 49-50).

По-друге, заяву представника позивача - Сидоренко О.П. до заступника начальника ВП № 1 ПРВП ГУПН у Дніпропетровській області, датовану 21.01.2022 року, яка на думку позивача підтверджує факт передачі йому ключей від орендованого приміщення лише 21.01.2022 року, колегія суддів вважає неналежним доказом з огляду на наступне.

Так, за змістом даної заяви представник позивача звернувся з метою інформування, допомоги поліції не потребує, і в заяві не зазначено про передачу чи не передачу ключів від приміщення ( а.с. 48), а тому дана заява не є доказом передачі майна відповідачем не 29.12.2021 року, а 21.01.2022 року.

Щодо відмови у стягненні збитків у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 50 000,00 грн. та єдиного податку з обороту ФОП у розмірі 2 500,00 грн., колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Відтак, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП Кухальською Є.О. було підписано договір оренди від 20.12.2021 (а.с.33), за умовами якого орендодавець передає в тимчасове оплатне володіння і користування (оренду), а орендар приймає по акту приймання-передачі торгівельний павільйон, загальною площею 40 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Тернівка, вул. Пушкіна, 6 (фасад ринка), для розміщення об`єкту торгівлі продовольчими товарами.

За умовами договору орендодавець зобов`язується передати орендарю по акту прймання-передачі об`єкт не пізніше 01 січня 2022 року.

Відповідно до п.4.1 договору, орендна плата становить 50 000,00 грн. на місяць.

30.12.2021 року новий орендар перерахував позивачу 50 000,00 грн (а.с.37), які були повернуті позивачем платіжним дорученням 12.01.2022 року (а.с.39), і саме цю суму позивач вважає упущеною вигодою, яка виникла внаслідок неповернення відповідачем майна з оренди.

Проте, оскільки суд дійшов до висновку про те, що об`єкт оренди повернуто відповідачем 29.12.2021, то відповідно, позивач не був позбавлений можливості виконати свої обов`язки за договором та вчасно передати об`єкт оренди новому орендарю.

Відтак, позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача (невиконання ним умов договору), що спричинило збитки, а тому відсутні підстави для стягнення збитків у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 50 000,00 грн.

Щодо стягнення у якості збитків 2500 грн. єдиного податку з обороту ФОП, то в цій частині колегія суддів також вважає правильними висновки суду першої інстанції.

Так, відповідно до підпункту 5 пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються: суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.

Оскільки позивач повернув 50 000,00 грн. ФОП Кухальській Є.О., то ці гроши не є доходом і не підлягають оподаткуванню єдиним податком.

Крім того, докази того, що позивач сплатив єдиний податок у розмірі 2500 грн. у матеріалах справи також відсутні.

Щодо відмови у стягненні збитків у сумі 13 900,00 грн, як вартості підвісної стелі, яка була демонтована відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 779 Цивільного кодексу України, наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Позивач вказує, що ним було передано об`єкт оренди у належному стані, на підтвердження чого надав акт прийому передачі в оренди від 22.06.2021. В акті зазначено, що технічний і санітарний стан переданого об`єкту придатний для використання за призначенням відповідно до умов договору. Підписанням акту сторони свідчать про можливість використання об`єкту відповідно до мети оренди, та про відсутність у сторін будь яких взаємних претензій та розбіжностей стосовно даного об`єкта.

Під час розгляду справи сторони не заперечують ту обставину, що підвісна стеля та світильники були демонтовані під час дії договору оренди, проте ані позивач, ані відповідач не надали суду жодних доказів того, кому з них було передано на зберігання демонтовану стелю та світильники, та у якому стані.

Позивач зазначає, що він був вимушений зробити ремонт, а саме: закупити підвісну стелю, здійснити її монтаж, підключити освітлення, хоча доказів звернення до відповідача з вимогою про усунення погіршення речі в порядку, передбаченому статтею 779 Цивільного кодексу України, позивач суду не надав.

На підтвердження вартості матеріалів по відновленню належного стану приміщення позивач надав видаткову накладну на суму 13 900,00 грн. та платіжне доручення № 17 від 21.02.2022 на суму 13 900,00 грн. (а.с.28).

Згідно вищезазначеної видаткової накладної позивачем було придбано: плита Армстронг; профілі, пристінний кут, бабочка, дріт крюк, дріт петля, дюбель бірбаха, пігмент Колорекс, фарба, кюветка до валика, валик, ручка до валика.

Проте, позивачем не доведено, що саме ті матеріали, які були придбані ним за видатковою накладною на суму 13 900,00 грн. і саме у тому обсязі були необхідними для монтажу стелі саме у приміщенні позивача, яке надавалось в оренду відповідачу.

Судом також встановлено, що 28.01.2022 року між позивачем та фізичною особою -підприємцем Книжником Сергієм Володимировичем (виконавець) було укладено договір № 28/01-1, за умовами якого виконавець зобовязується виконати монтаж підвісної стелі з світильниками в приміщенні замовника площею 40,0 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Тернівка, вул. Пушкіна, 6 (фасад ринка), а замовник зобов`язаний прийняти і своєчасно оплатити виконані роботи на умовах цього договору.

Виконавець виконує роботи передбачені цим договором з матеріалів, які зобов`язаний надати замовник (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 3.1 договору № 28/01-1, вартість робіт, по цьому договору є договірною та складає 6 649,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивачем було перераховано Книжник С.В. грошові кошти у розмірі 6649,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 01.02.2022 (а.с.32), та за актом приймання - передачі виконаних робіт від 01 лютого 2022, виконавець передав, а замовник прийняв роботи, виконані згідно договору №28/01-1 від 28 січня 2022.

В даному випадку суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що дані витрати позивача на відновлення приміщення є збитками, які доведені належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути позивачу об`єкт оренди у стані, в якому він був одержаний.

Відповідно до частини 2 статті 779 Цивільного кодексу України у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Оскільки відповідачем не заперечувався факт здійснення ним демонтажу підвісної стелі та світильників, і не надано доказів того, що ці конструкції були передані позивачу після припиення договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення збитків, понесених позивачем для здійснення монтажу підвісної стелі з світильниками в розмірі 6 649 грн.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 275-287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2022 року у справі №904/735/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя С.Г.Антонік