Рішення

від 20.10.2022 по справі 902/590/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2022 р. Cправа № 902/590/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Бути Добру!", 10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, буд. 25, офіс 703, ідентифікаційний код юридичної особи 41546978

до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, 21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40159685

про стягнення 81 304,38 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Томашевська О.А., згідно ордеру;

від відповідача - Вельгус І.М., у порядку самопредставництва

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області через підсистему "Електронний суд" 11.07.2022 року надійшла позовна заява б/н від 07.07.2022 (вх.№592/22 від 11.07.2022) Всеукраїнської громадської організації "Бути Добру!" до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення 81 304,38 гривень заборгованості за договором про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг № 57 від 14.08.2020 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 18.07.2022 суд постановив позовну заяву б/н від 07.07.2022 (вх.№592/22 від 11.07.2022) залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

28.07.2022 на адресу суду від представника позивача - Всеукраїнської громадської організації "Бути Добру!" надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 18.07.2022 року.

Ухвалою суду від 02.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/590/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.08.2022 року о 10:00 год.

25.08.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 25.08.2022 (вх. № 01-34/7013/22 від 25.08.2022) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити.

На визначену судом дату 30.08.2022 у судове засідання з`явилися представники обох сторін.

Судом у судовому засіданні оголошено про надходження відзиву на позовну заяву від відповідача.

Представник відповідача подав заяву про долучення документів до матеріалів справи та клопотав про поновлення строку для подання відзиву.

Представник позивача проти поновлення строку для подання відзиву не заперечив, клопотав про надання часу необхідного для підготовки та подання відповіді на відзив на позовну заяву.

За наслідком судового засідання 30.08.2022 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву, долучення відзиву до матеріалів справи, оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/590/22 до 16.09.2022 року о 10:30, які занесено до протоколу судового засідання.

07.09.2022 на електронну адресу суду та 08.09.2022 до суду представником відповідача подано заяву про долучення звіту про діяльність Всеукраїнської громадської організації "Бути Добру" в рамках виконання договору щодо процедури соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів до матеріалів справи.

16.09.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 16.09.2022 (вх. № 01-34/7791/22 від 16.09.2022) про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 16.09.2022 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/590/22, призначено справу № 902/590/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 13.10.2022 о 10:00 год.

У судовому засіданні 13.10.2022 року в межах розгляду справи по суті суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 20.10.2022 о 15:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники обох сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив стягнути з відповідача заявлену суму заборгованості та судові витрати.

Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив суд зменшити розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 20.10.2022 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Всеукраїнська громадська організація "Бути добру!" звернулась до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення 81 304,38 гривень заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 57 від 14 серпня 2020 року про надання бюджетних коштів для надання соціальних послуг.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно укладеного договору № 57 про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг від 14 серпня 2020 року ВГО " Бути добру!" надала послуги соціального супроводу 20 особам, звільненим з місць позбавлення волі, проте відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати наданих послуг, що й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив укладення між сторонами договору № 57 від 14 серпня 2020 року та зазначив, що вказаний договір позивачем було зареєстровано як юридичне зобов`язання лише у кінці бюджетного періоду, а тому заборгованість за вказаним договором не відображалась як кредиторська заборгованість та ці кошти органами казначейства були зняті з обліку. 15 червня 2021 року позивач звернувся до департаменту з листом щодо заборгованості, у відповідь на який відповідачем було повідомлено позивача про ініціювання з боку департаменту внесення змін до п.5.3 Обласної комплексної цільової програми соціального захисту населення Вінницької області на 2019-2021 роки, затвердженого рішенням 37 сесії обласної Ради 7 скликання від 05 березня 2019 року № 750, в частині збільшення суми коштів. У прохальній частині відзиву відповідач клопотав про відмову у задоволенні позову. Разом з тим під час розгляду справи по суті ним було визнано позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 березня 2019 року Рішенням 37 сесії Вінницької обласної Ради 7 скликання № 750 затверджено Комплексну цільову програму соціального захисту населення Вінницької області впродовж 2019-2021 років (далі - Програма), розробником якої був відповідач для виконання завдань Положення про Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 03.12.2015 року № 739, у редакції від 12.02.2018 року № 109.

Відповідно до пункту 2.2.1 вказаного рішення на обласні державні адміністрації, районні, державні адміністрації, виконавчі комітети міських рад, міст обласного значення покладено обов`язок організувати виконання заходів, передбачених вказаною Програмою.

14 серпня 2020 року на виконання Програми між Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації (замовник) та Всеукраїнською громадською організацією "Бути добру!" (виконавець) було укладено договір № 57 про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг (далі - договір).

Відповідно до преамбули та пункту 1.1. договору сторони відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду конкурсних пропозицій із залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг від 07.08.2020 року №2, Наказу заступника директора Департаменту соціальної та молодіжної політики облдержадміністрації про проведення у 2020 році конкурсу соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів від 10.07.2020 року № 119 та Наказу заступника директора Департаменту соціальної та молодіжної політики облдержадміністрації про визначення переможців конкурсу соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів від 10.08.2020 року № 136 уклали договір, за яким виконавець надає соціальні послуги, а замовник фінансує надання соціальних послуг за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно пунктів 1.2., 1.8., договору перелік соціальних послуг, обсяг, зміст, соціальні групи, окремі сім`ї/особи, які мають право на отримання соціальних послуг та їх чисельність (гранична чисельність), вимоги до якості, строк надання та вартість кожної соціальної послуги визначаються специфікацією соціальних послуг (специфікація) (додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Кошторис фінансування соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів (кошторис) (додаток 2) є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що виконавець подає Замовнику звіти про надані соціальні послуги щомісяця до 5 числа, крім останнього звіту, який подається до 25.12.2020 року (далі - звіти): кінцевий звіт за весь період з 17.08.2020 року подається до 30.12.2020 року.

Протягом 10 календарних днів після одержання звіту (одержання виправленого звіту та/або пояснень щодо звіту) виконавець готує та подає замовнику проект фінансового звіту наданих соціальних послуг (далі - звіт), що розглядається та підписується замовником протягом 10 календарних днів після одержання. В звіті зазначаються: перелік, обсяг та строки надання соціальних послуг, звіт щодо надання яких затверджено замовником; кількість осіб, яким надавалися соціальні послуги (в т. ч. у розрізі соціальних груп або окремих сімей/осіб); зауваження замовника до надання соціальних послуг (за наявності таких); сума бюджетних коштів, яка підлягає фінансуванню (п. 4.5. договору).

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору для фінансування/компенсації соціальних послуг відповідно до умов цього договору, залучаються бюджетні кошти у розмірі 90 000,00 грн. Фінансування надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів здійснюється в межах бюджетних призначень на цілі, виходячи з розрахунку вартості надання соціальної послуги одному отримувачу протягом однієї людино-години (одного дня), що визначена в кошторисі та обсягу надання соціальних послуг, визначеного у специфікації, відповідно до законодавства.

Пунктами 5.3., 5.4. договору визначено, що фінансування надання соціальних послуг здійснюється замовником шляхом включення виконавця до мережі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Виконавець подає до органу Казначейства план використання бюджетних коштів у порядку та за формою, визначеною законодавством, затверджений керівником за погодженням з розпорядником бюджетних коштів.

Згідно пунктів 5.5., 5.6 договору проміжне фінансування здійснюється замовником шляхом фінансування виконавця на рахунок, відкритий в органах державної казначейської служби в обсязі, що відповідає сумі зареєстрованих фінансових зобов`язань станом на дату фінансування, визначену структурним підрозділом з питань фінансів облдержадміністрації. Фінансування здійснюється в межах щомісячних асигнувань та проводиться відповідно до плану використання бюджетних коштів, наданого виконавцем та погодженого замовником.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині надання соціальних послуг до 31.12.2020 року, а в частині виконання інших зобов`язань, передбачених цим договором - до повного їх виконання (п. 7.1. договору).

Перелік соціальних послуг, обсяг, зміст, соціальні групи, окремі сім`ї/особи, які мають право на отримання соціальних послуг та їх чисельність (гранична чисельність), вимоги до якості, строк надання та вартість кожної соціальної послуги та кошторис фінансування соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів за договором сторони визначили у специфікації, кошторисі, що є додатком № 1 та додатком № 2 до договору.

Договір, специфікація та кошторис підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору позивачем надано послуги соціального супроводу 20 особам звільнених з місць позбавлення волі, що проживають/перебувають у Вінницькій області.

Згідно погодженого 24.12.2020 Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації Звіту про діяльність ВГО "Бути добру!" в рамках виконання договору щодо процедури соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів ВГО "Бути добру!", виконуючи соціальне замовлення надання соціальної послуги "Соціальний супровід" за рахунок залучених коштів місцевого бюджету згідно з договором № 57 від 14.08.2020р, використала - 81 390,00 тис. грн.

На лист ВГО "Бути добру!" №1-15-06/21 від 15.06.2021 щодо заборгованості у сумі 81304,38 гривень Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації у листі № 03.1-14-3912 від 07.07.2021 було повідомлено позивача про ініціювання з боку департаменту внесення змін до п.5.3 Обласної комплексної цільової програми соціального захисту населення Вінницької області на 2019-2021 роки, затвердженого рішенням 37 сесії обласної Ради 7 скликання від 05 березня 2019 року № 750, в частині збільшення суми коштів.

29.12.2021 року позивачем у зв`язку з невиконання умов договору № 57 від 14.08.2020 року до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації було направлено претензію щодо виконання зобов`язання за договором та перерахування на рахунок ВГО "Бути добру!" суми заборгованості в розмірі 81 304, 38 гривень.

У відповідь на претензію Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації листом № 03.1-08-7091 від 31.12.2021 року повідомив, що ВГО "Бути добру!" у 2021 році виділені кошти у сумі 100 тис. грн., однак Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації протягом 2021 року не було повідомлено щодо реєстрації фінансових зобов`язань вищевказаною громадською організацією та органами Державної казначейської служби України. Тому керуючись пунктом 7 підпункту 7.2. наказу Міністерства фінансів України від 23.08.2012 року № 938 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів" в частині фінансування відповідно до зареєстрованих фінансових зобов`язань, Департамент не мав можливості здійснити процес фінансування.

У позовній заяві та під час розгляду справи позивач зазначив, що взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши соціальні послуги на умовах та у порядку, визначеному договором, натомість відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за договором не виконав.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 81 304,38 гривень заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 57 від 14 серпня 2020 року про надання бюджетних коштів для надання соціальних послуг у розмірі 81 304,38 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначає Закон України "Про соціальні послуги" № 2671-VІІІ від 17.01.2019 (далі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. При цьому, отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Соціальне замовлення - засіб регулювання діяльності у системі надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб осіб/сімей у соціальних послугах відповідно до результатів визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах (пункт 16 статті 1 Закону).

Соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт 17 статті 1 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності (частина 3 статті 13 Закону).

Відповідно до частини 9 статті 13 Закону надавачі соціальних послуг мають право: запитувати та отримувати в органах державної влади та органах місцевого самоврядування інформацію, необхідну для організації надання соціальних послуг; залучати на договірній основі підприємства, установи, організації до надання соціальних послуг; залучати грошові кошти та інші ресурси (людські, матеріальні, інформаційні тощо), необхідні для надання соціальних послуг.

Соціальне замовлення регламентоване статтею 26 Закону, згідно якої надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Соціальні послуги надаються шляхом соціального замовлення відповідно до державного стандарту соціальних послуг.

Залучення надавачів соціальних послуг до надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється через оголошення уповноваженими органами системи надання соціальних послуг, визначеними пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону, конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Рішення про проведення конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймається не пізніше 1 березня відповідного бюджетного періоду або не пізніше 30 календарних днів після внесення змін до відповідного бюджету.

Забезпечення надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг.

Порядок надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення та компенсації надавачам вартості соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України. Форми відповідних документів та інструкція з їх заповнення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Механізм залучення на договірній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб осіб/сімей у соціальних послугах за рахунок бюджетних коштів та компенсації надавачам вартості соціальних послуг, визначено Порядком надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення та компенсації надавачам вартості соціальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 450 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно підпункту 4 пункту 2 Порядку компенсація - відшкодування надавачу соціальних послуг вартості наданих ним соціальних послуг шляхом соціального замовлення.

Пунктами 3, 4 Порядку визначено, що надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення (далі - соціальні послуги) проводиться в обсязі та з дотриманням вимог, визначених державними стандартами соціальних послуг з урахуванням потреб вразливих груп населення. Право на компенсацію має надавач соціальних послуг, якого визначено переможцем конкурсу.

Відповідно до пункту 29 Порядку сторонами договору є замовник соціальних послуг і надавач соціальних послуг. Договір укладається на умовах, що відповідають умовам конкурсу та конкурсній пропозиції надавача соціальних послуг. Договір може бути укладено на строк до трьох років. Форма примірного договору затверджується Мінсоцполітики.

Пунктом 32 Порядку визначено, що надавач соціальних послуг організовує надання соціальних послуг отримувачам соціальних послуг за направленням замовника соціальних послуг відповідно до вимог, визначених державними стандартами соціальних послуг/договором.

Судом встановлено, що умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачено, що виконавець надає соціальні послуги, а замовник фінансує надання соціальних послуг за рахунок коштів місцевого бюджету.

Пунктами 4.1., 4.5. договору сторони погодили, що виконавець подає замовнику звіти про надані соціальні послуги щомісяця до 5 числа, крім останнього звіту, який подається до 25.12.2020 року (далі - звіти): кінцевий звіт за весь період з 17.08.2020 року подається до 30.12.2020 року.

Протягом 10 календарних днів після одержання звіту (одержання виправленого звіту та/або пояснень щодо звіту) виконавець готує та подає замовнику проект фінансового звіту наданих соціальних послуг (далі - звіт), що розглядається та підписується замовником протягом 10 календарних днів після одержання. В звіті зазначаються: перелік, обсяг та строки надання соціальних послуг, звіт щодо надання яких затверджено замовником; кількість осіб, яким надавалися соціальні послуги (в т. ч. у розрізі соціальних груп або окремих сімей/осіб); зауваження замовника до надання соціальних послуг (за наявності таких); сума бюджетних коштів, яка підлягає фінансуванню.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, згідно специфікації та кошторису позивачем було надано послуги соціального супроводу 20 особам звільнених з місць позбавлення волі, що проживають/перебувають у Вінницькій області на загальну суму 81 390,00 тис. грн.

Наведене підтверджується звітом про діяльність ВГО "Бути добру!" в рамках виконання договору щодо процедури соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів затвердженим ВГО "Бути добру!" 24.12.2020 та погодженим Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації 24.12.2020 року, який скріплений печаткою та підписом голови правління ВГО "Бути добру!" та підписом заступника директора Департаменту соціальної та молодіжної політики облдержадміністрації.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу претензій щодо неналежного виконання умов договору, та результатів надання соціальних послуг за кількісними та якісними характеристиками.

Також представниками сторін під час розгляду справи зауважено про прийняття та погодження вказаного звіту відповідачем без зауважень.

Як зазначено відповідачем у листах № 03.1-14-3912 від 07.07.2021, № 03.1-08-7091 від 31.12.2021 та відзиві на позовну заяву ВГО "Бути добру!" у 2020, 2021 були виділені кошти, однак у зв`язку з не повідомленням щодо реєстрації фінансових зобов`язань позивачем ці кошти були зняті з обліку у кінці бюджетного періоду органами казначейства.

Зобов`язання відповідача за договором про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг № 57 від 14.08.2020 року у розмірі 81 304,38 гривень станом на дату звернення позивача з позовом залишились не виконаними.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором в частині надання соціальних послуг виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо оплати вказаних послуг належним чином не виконав.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані соціальні послуги, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення суми заборгованості.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми заборгованості за надані соціальні послуги відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 81 304,38 гривень заборгованості є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № 8941-0085-0615-3301 від 27.07.2022 сплачено судовий збір у сумі 2481,00 гривень.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 гривень покладаються на відповідача.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередній розрахунок суми судових витрат, які останній очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень, вказано що докази понесених витрат будуть надані у підготовчому засіданні, а також у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення судових витрат із відповідача на користь позивача.

До винесення рішення у справі, 16 вересня 2022 року представником позивача подано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ордеру серії АМ № 1026678 від 07.07.2022 року представництво інтересів позивача Всеукраїнської громадської організації "Бути Добру!" у справі № 902/590/22 здійснював адвокат Томашевська Оксана Анатоліївна.

Клопотання про стягнення 7 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу представником позивача заявлено у позовній заяві.

16.09.2022 року на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000,00 гривень: копії договору про надання професійної правничої допомоги № 1-2905/21 від 29.05.2021 року та акту прийому-передачі виконаних робіт від 02.06.2021 року до цього договору.

Відповідно до пункту 1 договору про надання професійної правничої допомоги Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу у господарському спорі, яку потребує ВГО "Бути добру!" в господарській справі щодо стягнення заборгованості за договором №57 про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг, надалі - клієнт, використовувати передбачені Господарським кодексом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами засоби, способи і методи захисту з метою забезпечення стягнення заборгованості за вищевказаним договором в господарському спорі, клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги захисника.

Згідно пункту 5.1. цього договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар, в сумі 7 000,00 (сім тисяч грн.) не пізніше десяти днів після укладання договору.

02.06.2021 року між адвокатом Томашевською Оксаною Анатоліївною та ВГО "Бути Добру!" підписано акт прийому - передачі наданих послуг № 1-(1-2905/21).

Як вбачається із цього акту, сторони засвідчили, що за договором № 1-2905/21 про надання професійної правничої допомоги від 29.05.2021 року адвокат надав послуги з професійної правничої допомоги по захисту інтересів клієнта в Господарському суді Вінницької області щодо стягнення заборгованості за договором № 57 про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг.

Загальна вартість послуг становить 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок).

Сторони виконали свої зобов`язання у повному обсязі (клієнт оплатив вартість послуг на надання правничої допомоги в розмірі 7 000,00 грн., адвокат отримав грошові кошти в розмірі 7000,00 грн.) та не мають жодних претензій одна до одної.

Акт прийому - передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №1-2905/21 від 29.05.2021 року підписано обома сторонами.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19, від 22.11.2019 у справі N 902/347/18 та від 06.12.2019 у справі N 910/353/19.

У разі недотримання заявником вимог щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, лише за клопотанням сторони.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 міститься висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Представником відповідача 20.10.2022 подано до суду клопотання № 12.01-11-737 від 13.10.2022 (вх. № 01-34/8839/22 від 20.10.2022) про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 902/590/22.

У вказаному клопотанні відповідача зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною. Відповідач є державним органом та в теперешніх умовах виплата професійно - правничої допомоги є фінансовим тягарем для держави.

Відповідач просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги з огляду на те, що спір є справою не значної складності; заборгованість визнана відповідачем; матеріали справи не є об`ємними, а справа є звичайним розрахунковим спором; позовна заява була сформована в системі "Електронний суд", в якій містяться шаблони документів.

Дослідивши матеріали справи та заявлені сторонами клопотання, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано, що витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 гривень пов`язані з розглядом справи № 902/590/22. Обсяг наданих послуг і виконаних робіт під час розгляду цього спору підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з підстав неспівмірності заявленої до стягнення суми та надмірного фінансового тягаря для відповідача, суд, зважаючи на те, що справа є незначної складності, заборгованість визнана та не оспорюється відповідачем, а також враховуючи фінансовий стан відповідача, який фінансується за рахунок коштів державного бюджету, дійшов висновку про стягнення з Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації на користь позивача 4 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову у справі №902/590/22 витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 гривень покладаються на відповідача, в іншій частині такі витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації (Україна, 21036, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40159685) на користь Всеукраїнської громадської організації "Бути Добру!" (10014, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Мала Бердичівська, будинок 25, офіс 703, ідентифікаційний код юридичної особи 41546978) 81 304,38 гривень (вісімдесят одну тисячу триста чотири гривні, тридцять вісім копійок) заборгованості за договором № 57 від 14.08.2020 року, 2 481,00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) витрат на сплату судового збору та 4 000,00 гривень (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: artyrguzeev@i.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1; dsmp@vin.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено та підписано 31 жовтня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 10002, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, буд. 25, офіс 703; artyrguzeev@i.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1;

3 - відповідачу, 21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7; dsmp@vin.gov.ua.