Рішення
від 18.10.2022 по справі 904/1736/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1736/22Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» м. Дніпро

про:

- зобов`язання відповідача повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 74 кв. м, розташовану по проспекту Героїв, буд. 46а у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд;

- скасування державної реєстрації прав на багатофункціональну будівлю, розташовану по пр. Героїв, 46а у м. Дніпро, загальною площею 38,5кв.м за Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» від 18.11.2019 №34244123, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1918308812101).

Представники:

прокурор: Дидюк Н.О., службове посвідчення №058543 від 07.12.2020;

від позивача: Дерило В.Г., в порядку самопредставництва;

від відповідача: Лисенко С.Ю., ордер серія АЕ №1143818 від 16.07.2022, адвокат;

СУТЬ СПОРУ: Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» м. Дніпро з позовом про: зобов`язання відповідача повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 74кв.м, розташовану по проспекту Героїв, буд. 46а у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд; скасування державної реєстрації прав на багатофункціональну будівлю, розташовану по пр. Героїв, 46а у м. Дніпро, загальною площею 38,5кв.м за Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» (код ЄДРПОУ 43333251) від 18.11.2019 №34244123, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1918308812101).

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Дніпра загальною площею 74кв.м та безпідставне набуття речових прав на багатофункціональну будівлю, розташовану за адресою: проспект Героїв, буд. 46а у м. Дніпро.

Прокурор стверджує, що право приватної власності на багатофункціональну будівлю, літ.А-1, загальною площею 38,5 кв.м по пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1918308812101, номер запису про право власності 34244123) зареєстровано 18.11.2019 за ТОВ «Грейт Естейт» не зважаючи на відсутність правових підстав.

Підставою державної реєстрації права власності за ТОВ «Грейт Естейт» є акт приймання-передачі майна, яке передається до статутного капіталу ТОВ «Грейт Естейт», №3 від 12.11.2019.

Прокурор зазначає, що 17.09.2019 державним реєстратором КП «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» за Гречіним Євгеном Володимировичем зареєстровано право приватної власності на багатофункціональну будівлю площею 38,5кв.м., розташовану за адресою: пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1918308812101).

Державна реєстрація права приватної власності проведена на підставі договору купівлі-продажу №11/016 від 10.08.2001, укладеного на Товарній біржі «Дніпродзержинська» (реєстраційний напис №277 від 21.08.2001).

Відповідно до пункту 2 договору №11/016 від 10.08.2001 зазначений об`єкт нерухомого майна належав продавцю (Максименко Л.М.) на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.1998, зареєстрованого в Дніпропетровському міському БТІ в реєстровій книзі №6 за реєстровим №277.

Згідно із відповіддю КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради №7576 від 17.06.2021 технічна інвентаризація та реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: пр. Героїв, буд. 46а, м. Дніпро (колишня назва -м. Дніпропетровськ) КП «ДМБТІ» станом на 31.12.2012 не проводилась.

Прокурор стверджує, що будівництво вказаної багатофункціональної будівлі здійснено без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт.

Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради №12/19-324 від 04.08.2021 будівельний паспорт або містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вказаною адресою не надавались, паспорти прив`язки тимчасових споруд не оформлювалися.

Прокурор вказує про відсутність інформації щодо розпорядчих документів про присвоєння (зміни) адреси об`єкту нерухомості, розташованого на земельній ділянці по пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста. Також відсутня інформація про надання дозволів на розміщення малих архітектурних форм на земельній ділянці по пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро.

Прокурор повідомляє, що на адресу Дніпровської міської ради Дніпропетровською обласною прокуратурою неодноразово направлялись листи №15/4-655вих-21 від 28.07.2021, №15/4-745вих-21 від 02.09.2021, №15/4-988вих-21 від 08.12.2021, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки по пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1918308812101).

Прокурор вказує, що органом місцевого самоврядування не було вжито заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку, та посилається на листи Дніпровської міської ради №12/19-324 від 04.08.2021, №7/11-2412 від 21.09.2021, №12/11-308 від 11.11.2021, №7/11-3401 від 17.12.2021.

На думку прокурора, це свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з позовом.

Разом з позовом було подано заяву про забезпечення позову №15/4-308вих-22 від 23.06.2022, відповідно до якої прокурор просить:

- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: на багатофункціональну будівлю, розташовану за адресою: проспект Героїв, будинок 46а у м. Дніпро, загальною площею 38,5 кв. м, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1918308812101;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» (код ЄДРПОУ 43333251) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо багатофункціональної будівлі, розташованої за адресою: проспект Героїв, 46а у м. Дніпро, загальною площею 38,5 кв. м, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1918308812101, у тому числі, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2022, відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 прийнятий позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.07.2022.

На адресу суду 25.07.2022 надійшли письмові пояснення позивача про підтримку заявлених вимог.

Позивач вказав, що проведена всупереч чинному законодавству державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна порушує законне право Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради на вільне користування та розпорядження земельною ділянкою. Це призводить до порушення економічних інтересів громади.

Позивач вказує, що внаслідок самочинного будівництва та незаконної державної реєстрації права власності на такий об`єкт земельна ділянка по просп. Героїв, 46А вибула з користування Дніпровської міської ради поза її волею. Наявність на земельній ділянці комунальної форми власності об`єкту будівництва перешкоджає законному власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради вільно володіти, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою. Це є підставою для усунення перешкод у такому користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу наявної на ній споруди.

На адресу суду 26.07.2022 надійшов відзив відповідача, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами та стверджує про таке.

Прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва інтересів держави при зверненні з позовом у даній справі. Це свідчить про відсутність у нього процесуальної дієздатності.

Представляючи в судах місцеві ради та подаючи позови від їх імені, прокурори здійснюють захист інтересів територіальної громади, а не держави. Таким чином органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються виключних повноважень таких органів.

Листування між Дніпропетровською обласною прокуратурою та Дніпровською міською радою не містить обґрунтувань щодо причин, з яких Дніпровська міська рада не вживала заходів, а посилання лише про те, що Дніпровська міська рада не заперечує щодо подання позову не може свідчити про бездіяльність та неналежне виконання компетентним органом покладених законодавством обов`язків.

Відповідач вказує, що ТОВ «Грейт Естейт» є добросовісним набувачем спірного майна. На момент укладення акту-приймання передачі були відсутні судові спори щодо вказаного майна; укладений акт приймання-передачі відповідав усім ознакам дійсності правочину і наразі також не визнаний судом недійсним.

Будівництво спірного об`єкта було завершено до 1998 року включно. На той момент діяли норми положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який втратив чинність з моментом прийняття Цивільного кодексу України (01.01.2004).

На думку відповідача, посилання позивача у позові на статтю 376 Цивільного кодексу України (самочинне будівництво) не може бути прийнято судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження викладених обставин, оскільки це є недостатнім та не відповідає статті 77 Господарського процесуального кодексу України

Спірна земельна ділянка перебувала в користуванні попередніх власників житлового будинку за вказаною адресою і таке право користування землею зберігалося у наступних власників нерухомого майна, розміщеного на цій ділянці. Зазначене слугує додатковим аргументом щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Позивачем не надано документів, які б надавали можливість ідентифікувати спірну земельну ділянку за вказаною адресою. У такому випадку не можливо визначити яка саме земельна ділянка підлягає поверненню.

Відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах задоволення позовних вимог призведе до недотримання визначеного Конвенцією принципу пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном, а відповідно до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 27.07.2022, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.08.2022.

На адресу суду 10.08.2022 надійшли письмові пояснення позивача.

Позивач вказує, що підставою звернення прокурора до суду із даним позовом стало самочинне зайняття земельної ділянки комунальної форми та безпідставне набуття речових прав на багатофункціональну будівлю (яке є самочинним будівництвом).

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання набуття у власність об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці комунальної власності та дотриманні конституційного принципу рівності усіх перед законом.

Правовідносини, пов`язані з використанням об`єктів комунальної власності, становлять суспільний інтерес. Таким чином у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпровської міської ради.

Оскільки згідно із Конституцією України право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів, кожне порушення закону при відчуженні комунального майна є порушенням інтересів держави та безсумнівно становить суспільний інтерес.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясувати та враховувати при вирішення цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном.

Позивач вказує, що прокурором правильно визначений розмір земельної ділянки, що підлягає поверненню державі, з огляду на зміст документів, наданих відповідачем (його засновником) реєстратору для реєстрації права приватної власності на спірне нерухоме майно, та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

На адресу суду 15.08.2022 надійшла відповідь на відзив прокурора.

Прокурор не погодився з доводами відповідача про необґрунтованість підстав представництва інтересів держави при зверненні з позовом у даній справі.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом стало самочинне зайняття земельної ділянки комунальної форми та безпідставне набуття речових прав на багатофункціональну будівлю (яке є самочинним будівництвом).

Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Вказане свідчить про бездіяльність Дніпровської міської ради у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор звернувся із зазначеним позовом до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання набуття у власність об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці комунальної власності та дотриманні конституційного принципу рівності усіх перед законом.

Враховуючи, що вказані інтереси залишалися не захищеними, наявні виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правовідносини, пов`язані з використанням об`єктів комунальної власності, становлять суспільний інтерес. У даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Територіальна громада міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради не може на власний розсуд розпоряджатися земельною ділянкою, на якій самовільно побудовано спірну багатофункціональну будівлю, що безумовно є порушенням її майнових прав, захист яких відповідає критерію «пропорційності» переслідуваних цілей.

Будівництво багатофункціональної будівлі здійснено без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт.

Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради №12/19-324 від 04.08.2021 будівельний паспорт або містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вказаною адресою не надавались, паспорти прив`язки тимчасових споруд не оформлювалися.

У даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація щодо розпорядчих документів про присвоєння (зміни) адреси об`єкту нерухомості, розташованого на земельній ділянці по пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро.

Інформація про надання дозволів на розміщення малих архітектурних форм на земельній ділянці по пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро відсутня.

На думку прокурора, надані докази беззаперечно доводять факт самочинного будівництва спірної багатофункціональної будівлі та відсутність правомірної реєстрації права приватної власності на неї.

Згідно з наявним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Технічним паспортом від 01.03.2014 на багатофункціональну будівлю, розташовану по пр. Героїв, 46а у м. Дніпро, багатофункціональна будівля літ. А-1 знаходиться на земельній ділянці площею 74кв.м (у тому числі, під основною будівлею - 43кв.м, під господарськими, допоміжними будівлями і спорудами - 31кв.м).

Спірна земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпра. Будь-які рішення про передачу вказаної земельної ділянки будь-яким особам Дніпровська міська рада не приймала; відсутні документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою; будівництво нежитлового приміщення проведено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Прокурор наполягає на тому, що власник має право вимагати від ТОВ «Грейт Естейт» усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою загальною площею 74кв.м, шляхом знесення самочинно збудованого майна. Набувши у власність багатофункціональну будівлю, розташовану за адресою: пр. Героїв, 46а у м. Дніпро, товариство набуло усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник. Тому ТОВ «Грейт Естейт» є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 відкладено підготовче засідання до 31.08.2022.

На адресу суду 31.08.2022 надійшли заперечення відповідача.

Відповідач вказує, що прокуратурою не доведено факт самочинного будівництва спірного об`єкта нерухомого майна та не спростовано добросовісність володіння майном ТОВ «Грейт Естейт» та попередніми власниками.

Наданий до матеріалів справи договір купівлі-продажу від 10.08.2001 не визнався недійсним та не оспорювався. Зазначений договір містить реєстраційний напис на правовстановлюючому документі з печаткою Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації.

Відповідач вказує, що ТОВ «Грейт Естейт» є добросовісним набувачем. Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Зазначаючи про неправомірність набуття права власності на підставі свідоцтва право власності від 15.07.1998, прокурор не зазначає, у чому саме відбулось порушення з посиланням на законодавство та відповідні норми права. Посилання позивача на положення законодавства щодо правовідносин, які виникли значно раніше згадуваних нормативно-правових актів, є недоречним.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

На думку відповідача, прокурор не спростував твердження про те, що задоволення позовної вимоги про знесення спірного майна за наведених обставин є прямим втручанням у мирне володіння ТОВ «Грейт Естейт» своїм майном. Також прокурор не надав оцінку обґрунтуванню критерію «пропорційності» при втручанні в право відповідача на мирне володіння майном та надання останньому справедливої та обґрунтованої компенсації.

Земельна ділянка, площу якої самостійно визначена прокурором, не має кадастровий номер та відомості про неї не були зареєстровані у Публічній кадастровій карті. Це свідчить про факт її несформованості. Є незрозумілим визначення позивачем площі земельної ділянки за умови її несформованості та зазначення її адреси, оскільки земельній ділянці не присвоєно конкретної адреси. Протоколів чи актів обстеження щодо земельної ділянки позовна заява не містить.

Посилаючись на норми статті 90 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970, статті 30 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990, статті 120 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001, відповідач вказує, що спірна земельна ділянка перебувала в користуванні попередніх власників житлового будинку за вказаною адресою і таке право користування землею зберігалося у наступних власників нерухомого майна, розміщеного на цій ділянці.

Відповідач зазначає, що висновку прокурора про порушення будівельних норм та правил мала передувати відповідна перевірка Департаменту ДАБІ та випадку виявлення факту самовільного будівництва, складення протоколу про виявлення порушень та видача припису на їх усунення. Прокурором не надано суду допустимих доказів того, що під час будівництва спірного майна були допущені певні порушення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2022 продовжений строк підготовчого провадження на 30днів, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.09.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.10.2022.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд установив таке.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява №61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 №452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпро, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Щодо бездіяльності Дніпровської міської ради суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2008 від 01.04.2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (провадження №14-104цс19).

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, у зв`язку з чим прокурор звертається до суду з позовом щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Варто зазначити, що у постанові від 22.08.2018 у справі №807/62/16 Верховний Суд, посилаючись на частину 2 статті 19 Конституції України, констатував, що реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, уповноважений орган фактично має обов`язок, а не право захищати інтереси держави. Зазначене є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Землі комунальної власності зайнято самовільно, що суперечить вимогам чинного законодавства до порядку володіння та користування землею та створює перешкоди законному власнику у реалізації повноважень щодо цієї землі.

Окрім того, безпідставна державна реєстрація права власності на нерухоме майно на самовільно зайнятій земельній ділянці, також створює перешкоди законному власнику землі та протирічить вимогам чинного законодавства щодо підстав та порядку набуття речових прав на нерухоме майно, засадам та принципам державної реєстрації як процедури офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, спотворення змісту державних процедур з метою незаконного заволодіння землею комунальної власності.

Вказана позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самовільне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Дніпропетровською обласною прокуратурою неодноразово скеровувались листи (№15/4-745вих-21 від 02.09.2021, №15/4-988вих-21 від 08.12.2021) на адресу Дніпровської міської ради в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки по проспекту Героїв, 46а шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1925988412101).

Дніпровською міською радою не було вжито заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку. Це підтверджується листами Дніпровської міської ради №7/11-2412 від 21.09.2021, №12/11-308 від 11.11.2021, №7/11-3401 від 28.12.2021 та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

Листом №15/4-282вих-22 від 20.06.2022 обласна прокуратура повідомила Дніпровську міську раду в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір подати відповідний позов та пропонувала надати інформацію (у разі наявності) про самостійне звернення міської ради до суду з позовом для захисту порушених прав та інтересів територіальної громади.

В листі-відповіді №12/9-53 від 24.06.2022 Дніпровська міська рада повідомила прокуратуру про відсутність заходів претензійно-позовного характеру.

У постанові від 10.08.2021 у справі №923/833/20 Верховним Судом наголошено, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справ не порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже, порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

У відповідності до вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 20.06.2022 за №15/4-281вих-22 Дніпровську міську раду повідомлено про звернення обласної прокуратури із позовом до ТОВ "Грейт Естейт" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав (а.с. 74, 75 том 1).

При цьому, Дніпровська міська рада є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", шляхом направлення листа-повідомлення.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Оцінивши підстави звернення прокуратури до суду за захистом інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і встановив, що позивач не має наміру звертатися до суду за захистом інтересів держави, які на думку прокуратури, підлягають захисту.

Таким чином Дніпропетровською обласною прокуратурою належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури.

Згідно з матеріалами справи 17.09.2019 державним реєстратором КП «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» за Гречіним Євгеном Володимировичем зареєстровано право приватної власності на багатофункціональну будівлю площею 38,5кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1918308812101).

Державна реєстрація права приватної власності проведена на підставі договору купівлі-продажу №11/016 від 10.08.2001, укладеного на товарній біржі «Дніпродзержинська» (реєстраційний напис №277 від 21.08.2001).

Згідно зі статтею 128 Цивільного кодексу УРСР (чинного до 01.01.2004) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визначається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки.

Відповідно до статті 227 Цивільного кодексу УРСР (чинного до 01.01.2004) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Статтею 15 Закону України «Про товарні біржі» №1956-XII від 10.12.1991 (в редакції станом на серпень 2001року) передбачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу від 10.08.2001 підписаний фізичною особою ОСОБА_1 (далі - продавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (далі - покупець). В тексті договору купівлі-продажу від 10.08.2001 зазначено, що на підставі статті 15 Закону України «Про товарну біржу» цей договір зареєстрований на товарній біржі «Дніпродзержинська» і не підлягає нотаріальному посвідченню.

В пунктах 1 - 2, 5, 7 - 9 договору купівлі-продажу від 10.08.2001 зазначено, що продавець продав, а покупець купив багатофункціональну будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5кв.м.

Об`єкт нерухомого майна належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.1998 та зареєстрованого в Дніпропетровському міському БТІ в реєстровій книзі №6 за реєстровим №277.

Продаж цей вчинено за 2678грн., які одержані продавцем від покупця до підписання договору. Передача вказаного в договорі майна здійснюється протягом 3-х днів після підписання договору. Право власності на придбане майно наступає після підписання сторонами договору. У відповідності зі ст. 227 Цивільного кодексу України цей договір підлягає реєстрації в Бюро технічної інвентаризації.

На зворотній стороні відсканованого договору купівлі-продажу від 10.08.2001 наявний засвідчений печаткою та підписом напис про реєстрацію 21.08.2001 Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №6 за реєстровим номером №277 права приватної власності за ОСОБА_2 на зазначену в цьому документі багатофункціональну будівлю в цілому.

Відповідно до пунктів 1.4 - 1.6, 1.8 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 (Зареєстрований: Мін`юст України, 26.06.1998 за №399/2839) (в редакції станом липень 1998року та серпень 2001року) державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).

Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.

Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Державній реєстрації підлягають тільки ті об`єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об`єкти.

Разом з тим відповідно до листа-відповіді КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради №7576 від 17.06.2021 реєстрація права власності станом на 31.12.2012 та технічна інвентаризація за адресою: пр. Героїв, буд. 46а, м. Дніпро (колишня назва - м. Дніпропетровськ) на багатофункціональну будівлю площею 38,5кв.м не проводилась. Відсутній запис про зареєстроване право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в реєстровій книзі №6 за реєстровим номером №277 на нерухоме майно, розташоване за адресою - АДРЕСА_1 .

Нормами законодавства, чинного як станом на липень 1998року, так і на момент вирішення спору, передбачено обов`язкове отримання забудовником дозволу на виконання будівельних робіт.

Так, статтею 25 Закону України «Про основи містобудування» №2780-XII від 16.11.1992 передбачена відповідальність осіб, винних у виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; прийнятті в експлуатацію об`єктів, зведених з порушенням законодавства, норм і правил.

Відповідно до Положення про містобудівний кадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 25.05.2011, містобудівний кадастр - державна система зберігання та використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.

Згідно з Положенням про містобудівний кадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №224 від 25.03.1993 (чинного до 03.06.2011), містобудівний кадастр населених пунктів - це система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні ділянки, будинки й споруди, соціальну, інженерну і транспортну інфраструктуру, екологічні та інженерно-геологічні умови.

Згідно з листом-відповіддю Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради №12/19-324 від 04.08.2021 будівельний паспорт або містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 не надавались, паспорти прив`язки тимчасових споруд не оформлювалися.

В даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація щодо розпорядчих документів про присвоєння (зміни) адреси об`єкту нерухомості, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Відсутня інформація про надання дозволів на розміщення малих архітектурних форм на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

В листі-відповіді Дніпровської міської ради №7/11-2412 від 21.09.2021 повідомлялось про відсутність цивільно-правових угод між міською радою та фізичними або юридичними особами щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому, право приватної власності на багатофункціональну будівлю, літ.А-1, загальною площею 38,5кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1918308812101, номер запису про право власності 34244123) було зареєстровано 18.11.2019 за ТОВ «Грейт Естейт».

Підставою державної реєстрації визначений акт №3 від 12.11.2019 приймання-передачі майна, яке передається до статутного капіталу ТОВ «Грейт Естейт».

Відповідно до нотаріально посвідченого акту №3 від 12.11.2019 приймання-передачі майна, яке передається до статутного капіталу ТОВ «Грейт Естейт», фізична особа ОСОБА_2 передав в якості вкладу (внеску) до статутного капіталу товариства належний йому об`єкт нерухомого майна, зазначений в правовстановлюючому документі як багатофункціональна будівля, загальна площа 38,5кв.м, матеріали стін - склопакет, опис: літ. А-1 - багатофункціональна будівля, літ. а1 - навіс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Стаття 105 Цивільного кодексу Української РСР (чинного до 01.01.2004) визначала, що громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

Стаття 376 Цивільного кодексу України також визначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтями 22-24 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (як в редакції станом на липень 1998року, так і станом на серпень 2001року) визначалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

При цьому стаття 30 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (як в редакції станом на липень 1998року, так і станом на серпень 2001року) встановлювала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (із змінами та доповненнями) суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування (частини перша, друга статті 83 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (із змінами та доповненнями) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статей 123, 124 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (із змінами та доповненнями) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

В статті 120 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (із змінами та доповненнями) вказано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто наведені норми чинного законодавства встановлювали заборону користування земельною ділянкою до отримання правовстановлюючих документів на неї, визнавали самочинним будівництвом будівництво без дозвільних документів на самовільно зайнятій земельній ділянці та передбачали перехід прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі, що мав попередній власник об`єкта нерухомості. Наведені застереження діяли і станом на серпень 2001року, і станом на листопад 2019року.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54)).

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункти 92-94)).

Дніпровська міська рада не приймала рішень про передачу відповідачу або іншим особам спірної земельної ділянки у власність чи користування. В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача або інших осіб права власності або права користування щодо спірної земельної ділянки за адресою м. Дніпро, проспект Героїв, буд.46а.

Будівельний паспорт або містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 46а не надавались, паспорти прив`язки тимчасових споруд не оформлювалися.

В даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація щодо розпорядчих документів про присвоєння (зміни) адреси об`єкту нерухомості, розташованого на земельній ділянці по пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро. Відсутня також інформація про надання дозволів на розміщення малих архітектурних форм на земельній ділянці по пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро.

Тобто багатофункціональна будівля, літ.А-1, загальною площею 38,5кв.м по пр. Героїв, буд. 46а у м. Дніпро є самочинним будівництвом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 (пункти 6.31 - 6.33) та від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц) (пункти 53 - 56)).

Аналогічні висновки були викладені в пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного кодексу України» №9 від 19.09.1975 (із змінами та доповненнями). В цих пунктах зазначалось, що жилий будинок, побудований хоча і за належно затвердженим проектом, але особою, яка користується земельною ділянкою в порядку незаконної її переуступки, слід розглядати як самовільне будівництво з наслідками, передбаченими ст. 105 ЦК.

Вирішуючи позови про право власності на самовільно споруджені жилі будинки або прибудови, в тому числі пов`язані з купівлею-продажем, міною, даруванням, спадкуванням останніх, а також вимоги про поділ цих будівель між учасниками будівництва і визначення порядку користування приміщеннями в них, про відшкодування витрат, понесених на самовільне будівництво, суди повинні враховувати, що щодо таких жилих будинків і прибудов не виникає прав і обов`язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди.

Самовільно споруджені будинки чи прибудови не можуть бути об`єктом права приватної власності і на них не може бути звернено стягнення за виконавчими документами; вони не можуть бути продані з прилюдних торгів або передані у власність кредиторам.

Таким чином державна реєстрація права власності на спірну багатофункціональну будівлю не означає виникнення у відповідача або інших осіб права власності на цей об`єкт і припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва.

Оскільки спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, щодо цього об`єкту не виникли права і обов`язки власника ні в особи, яка її спорудила, ні в осіб, які уклали щодо них угоди (договір купівлі-продажу від 10.08.2001, акт №3 від 12.11.2019 приймання-передачі майна, яке передається до статутного капіталу ТОВ «Грейт Естейт»).

Статтею 225 Цивільного кодексу Української РСР (чинний до 01.01.2004) було встановлено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Аналогічна норма закріплена у статті 658 Цивільного кодексу України.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

В технічному паспорті, виготовленому 01.03.2014 на замовлення Гречіна Є.В., зазначена площа земельної ділянки (74кв.м), на якій розташована спірна багатофункціональна будівля.

Наведене спростовує твердження відповідача про недоведеність прокурором розміру земельної ділянки, яку прокурор просить зобов`язати відповідача повернути Дніпровській міській раді, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до Висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України, викладених у попередніх постановах та уточнених у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц зайняття земельної ділянки особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.

Статтею 152 Земельного кодексу України унормовано, що одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Отже особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Стаття 212 Земельного кодексу України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Оскільки багатофункціональна будівля збудована за відсутності дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена на теперішній час, з огляду на положення статей 376, 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.

Наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

Щодо посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини стосовно "належного урядування", "пропорційності втручання" суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Право держави звільнити земельну ділянку від самочинно збудованої будівлі з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачем права власності на ці будівлі становить пропорційне втручання у право власності ТОВ «Грейт Естейт» з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Державна реєстрація права власності ТОВ «Грейт Естейт» на багатофункціональну будівлю, розташовану по пр. Героїв, 46а у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1918308812101, номер запису про право власності 34244123) здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на багатофункціональну будівлю, розташовану по пр. Героїв, 46а у м. Дніпро, загальною площею 38,5кв.м за ТОВ «Грейт Естейт» з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Грейт Естейт» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1925988412101, номер запису про право власності №34244123).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати прокуратури зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу Української РСР, Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 (Зареєстрований: Мін`юст України, 26.06.1998 за №399/2839), статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 73 - 79, 86, 91, 129, 236, 237 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» про: - зобов`язання відповідача повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 74кв. м, розташовану по проспекту Героїв, буд. 46а у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд; - скасування державної реєстрації прав на багатофункціональну будівлю, розташовану по пр. Героїв, 46а у м. Дніпро, загальною площею 38,5кв.м за Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» (код ЄДРПОУ 43333251) №34244123 від 18.11.2019, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1918308812101).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» (Ідентифікаційний код 43333251; місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, буд. 68) повернути Дніпровській міській раді (Ідентифікаційний код 26510514; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75) земельну ділянку площею 74кв.м, розташовану по проспекту Героїв, буд. 46а у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд.

Скасувати державну реєстрацію прав на багатофункціональну будівлю, розташовану по пр. Героїв, 46а у м. Дніпро, загальною площею 38,5кв.м за Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» (Ідентифікаційний код 43333251; місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, буд. 68) від 18.11.2019 №34244123, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Естейт» (Ідентифікаційний код 43333251; місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, буд. 68) на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1918308812101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейт Естейт" (Ідентифікаційний код 43333251; місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, буд. 68) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, ідентифікаційний код 02909938) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4962грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписаний 31.10.2022.

Суддя Р.Г. Новікова

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення18.10.2022
Оприлюднено01.11.2022
Номер документу107021703
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —904/1736/22

Ухвала від 16.05.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Ухвала від 24.04.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Судовий наказ від 03.04.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Новікова Рита Георгіївна

Судовий наказ від 03.04.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Новікова Рита Георгіївна

Постанова від 16.03.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Ухвала від 13.03.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Ухвала від 05.12.2022

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Рішення від 18.10.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Новікова Рита Георгіївна

Ухвала від 19.09.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Новікова Рита Георгіївна

Ухвала від 30.08.2022

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Новікова Рита Георгіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні