Рішення

від 31.10.2022 по справі 904/2706/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2706/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок", м. Дніпро

про стягнення 370 479,63 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок" 370479,63 грн, з яких: 229640,36 грн основний борг, 45928,07 грн штраф, 46326,85 грн пеня, 43426,35 інфляційні втрати, 5158,00 грн 3% річних.

Судовий збір у сумі 5557,19 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за період із жовтня по листопад 2021 року за договором оренди обладнання № 6-250821 від 25.08.2021.

Ухвалою суду від 01.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 01.09.2022, до якого відділенням поштового зв`язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення: "за закінченням терміну зберігання".

За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною десятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі Правила).

Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 94 Правил).

Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.

У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення (п. 116 Правил).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).

За таких обставин суд доходить висновку, що неможливість вручення відправлень відповідачу є наслідком незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а неподання ним до суду відзиву не можна визнати таким, що обумовлене поважними причинами.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок" (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди обладнання № 6-250821 від 25.08.2021 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, перелік якого визначається орендарем у договорі та акті приймання-передачі обладнання. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Перелік обладнання, строк оренди обладнання, об`єкт виконання робіт, вартість оренди обладнання, строк та порядок розрахунків визначаються договором (пункт 1.2 договору).

За умовами пункту 2.1 договору орендодавець зобов`язаний, зокрема: здійснити передачу обладнання орендарю на об`єкті виконання робіт з моменту підписання акта приймання-передачі обладнання; за фактом прийняття (споживання) орендарем послуг з тимчасового оплатного користування обладнанням складати та направляти орендареві для підписання (в т.ч. у електронному вигляді в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність") акти надання послуг щодо всього обсягу спожитих орендарем послуг з тимчасового платного користування обладнанням за звітній період не пізніше 5-го календарного дня з моменту закінчення відповідного орендного періоду.

Орендар, у свою чергу, зобов`язаний належним чином виконувати зобов`язання (в т.ч. грошові), що виникають на підставі цього договору (п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендодавець передає обладнання в оренду безпосередньо на об`єкті виконання орендарем робіт. Після закінчення строку оренди, орендар зобов`язаний повернути обладнання у встановленому цим договором порядку. При цьому орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю вартість транспортування (доставка/зворотній вивіз) за рахунками орендодавця.

Розділом 5 договору визначено орендну плату та порядок розрахунків.

Так, відповідно до пункту 5.1 договору орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в тимчасове володіння та користування) обладнання після підписання акта прийому-передачі та за умови здійснення попередньої оплати запланованого орендного періоду в день отримання рахунку-фактури від орендодавця.

Орендна плата нараховується в розмірі, встановленому орендодавцем за відповідний орендний період, попередньо узгоджений сторонами (п. 5.2 договору).

Згідно з пунктом 5.3 договору розмір орендної плати за кожний календарний день користування кожною одиницею обладнання погоджується сторонами в рахунках на оплату, актах надання послуг, актах передачі обладнання в оренду, умовами цього договору.

Ціною договору є сума (вартість) оренди всіх одиниць обладнання, переданого орендарю орендодавцем на підставі договору в тимчасове користування, витрат на транспортування обладнання та інших додаткових послуг, що надані орендодавцем (сума всіх підписаних актів надання послуг та/або оплачених орендарем рахунків) (п. 5.4 договору).

Пунктом 5.5 договору встановлено, що оплата орендарем послуг з оренди обладнання відбувається в порядку передоплати на підставі відповідного рахунку на оплату орендодавця в розмірі 100% від загальної вартості запланованого періоду оренди, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця.

У будь-якому випадку орендар зобов`язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому послуги з оренди обладнання були надані (п.п. 5.5.1 п. 5.1 договору).

Орендар проводить оплату орендної плати та всіх інших платежів, передбачених цим договором, у національній валюті України, у безготівковій формі шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок, попередньо визначений орендодавцем (зазначений у розділі 13 цього договору) (п. 5.6 договору).

Відповідно до пункту 5.7 договору послуги з надання в оренду кожної одиниці обладнання оформлюються після закінчення строку оренди актом надання послуг, який сторони зобов`язані підписати за результатами календарного місяця, в якому була оренда обладнання. Орендодавець до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги оренди, направляє орендарю шляхом поштового відправлення з описом вкладення (рекомендованим чи цінним листом) та/або особисто кур`єром під підпис про отримання оригінал акта надання послуг у двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказану орендарем у реквізитах, зазначених у пункті 13 цього договору.

Орендар зобов`язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акта надання послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання, але в будь-якому випадку не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому було надано послуги, шляхом поштового надсилання з описом вкладення (рекомендованим чи цінним листом). У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акта надання послуг й відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання, такий акт надання послуг вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі, що звільняє орендаря від обов`язку повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акта надання послуг (п. 5.8 договору).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання орендарем грошових зобов`язань, що виникають на підставі цього договору, на першу вимогу орендодавця (що може являти собою як претензію про погашення заборгованості, так і позовну заяву про стягнення заборгованості, які не залежать одна від одної) орендар зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 проценти річних, пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання на момент пред`явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період порушення орендарем грошового зобов`язання, за кожен день такого прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежно виконаного орендарем грошового зобов`язання.

За змістом пункту 6.3 договору нарахування пені за порушення орендарем грошового зобов`язання згідно з пунктом 6.2 цього договору не обмежується шестимісячним строком; пеня нараховується за весь час невиконання або неналежного виконання орендарем грошового зобов`язання (п. 6.3 договору).

Цей договір укладений строком на один календарний рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами й скріплення печатками сторін. Якщо сторони не виявили бажання про припинення дії цього договору до моменту або в момент закінчення строку його дії, дія такого договору вважається продовженою на кожний відповідний наступний календарний рік (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач у жовтні - листопаді 2021 року надав відповідачу послуги оренди обладнання на загальну суму 229640,36 грн, що підтверджується підписаними сторонами без жодних застережень актами надання послуг № 3699 від 31.10.2021 на суму 193340,30 грн та № 4511 від 30.11.2021 на суму 36300,06 грн (далі спірні акти).

Згідно з актом надання послуг № 3699 від 31.10.2021 на суму 193340,30 грн (з урахуванням ПДВ) позивачем відповідачу були надані наступні послуги:

- оренда підйомника H15SX HE668 у період з 01.10.2021 по 31.10.2021 у кількості 26 дн за ціною 2016,67 грн (без ПДВ) на суму 52433,42 грн (без ПДВ);

- оренда підйомника H15SX HE585 у період з 01.10.2021 по 31.10.2021 у кількості 25 дн за ціною 2016,67 грн (без ПДВ) на суму 50416,75 грн (без ПДВ);

- оренда підйомника H15SX HО641 у період з 12.10.2021 по 26.10.2021 у кількості 13 дн за ціною 2016,67 грн (без ПДВ) на суму 26216,71 грн (без ПДВ);

- оренда підйомника H15SX HО433 у період з 12.10.2021 по 26.10.2021 у кількості 13 дн за ціною 2016,67 грн (без ПДВ) на суму 26216,71 грн (без ПДВ);

- транспортування (доставка, зворотний вивіз) Київ тариф-3 на суму 5833,33 грн (без ПДВ) (а.с. 26).

Згідно з актом надання послуг № 4511 від 30.11.2021 на суму 36300,06 грн (з урахуванням ПДВ) позивачем відповідачу були надані наступні послуги:

- оренда підйомника H15SX HE668 у кількості 8 дн за ціною 2016,67 грн (без ПДВ) на суму 16133,36 грн (без ПДВ);

- оренда підйомника H15SX HE585 у кількості 7 дн за ціною 2016,67 грн (без ПДВ) на суму 14116,69 грн (без ПДВ) (а.с. 27).

Відповідач своїх зобов`язань зі сплати орендної плати у загальній сумі 229640,36 грн за користування обладнанням у жовтні - листопаді 2021 року не виконав, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань щодо надання та оплати послуг оренди обладнання.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За змістом частини першої третьої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем відповідачу послуг оренди обладнання у жовтні - листопаді 2021 року на загальну суму 229640,36 грн підтверджується спірними актами.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 договору, з урахуванням статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків, відповідач повинен був здійснити оплату послуг оренди обладнання у наступні строки:

- за актом надання послуг № 3699 від 31.10.2021 на суму 193340,30 грн не пізніше 05.11.2021;

- за актом надання послуг № 4511 від 30.11.2021 на суму 36300,06 грн не пізніше 06.12.2021.

Отже, передбачений договором строк орендної плати є таким, що настав. Докази виконання відповідачем зобов`язання з орендної оплати відсутні.

Відтак, заявлена позивачем до стягнення заборгованість з орендної плати у сумі 229640,36 грн є законною й обґрунтованою.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом пункту 6.3 договору нарахування пені за порушення орендарем строків виконання грошового зобов`язання за договором не обмежується шестимісячним строком.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у загальній сумі 46326,85 грн нарахована із заборгованості за кожним спірним актом окремо, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, в тому числі:

39430,83 грн із заборгованості в сумі 193340,30 грн за актом надання послуг № 3699 від 31.10.2021 за період із 06.11.2021 по 11.08.2022;

6896,02 грн із заборгованості у сумі 36300,06 грн за актом надання послуг № 4511 від 30.11.2021 за період із 06.12.2021 по 11.08.2022.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені судом виявлено помилку у визначенні початкової дати нарахування пені за прострочення оплати послуг оренди за актом надання послуг № 4511 від 30.11.2021 на суму 36300,06 грн.

Утім, після здійсненого судом перерахунку, враховуючи межі позовних вимог, правові підстави для зменшення заявленої до стягнення суми пені відсутні.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у загальній сумі 45928,07 грн розрахований відповідно до пункту 6.2 договору у розмірі 20% від заборгованості за кожним із спірних актів окремо.

За результатом перерахунку порушень не встановлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує, врегульовані також статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 43426,35 грн за загальний період із листопада 2021 року по липень 2022 року та 3% річних у сумі 5158,00 грн за загальний період з 06.11.2021 по 11.08.2022 розраховані із заборгованості за кожним спірним актом окремо.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За наслідком здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат, із урахуванням меж позовних вимог, правові підстави для їх зменшення судом відсутні.

За результатом перевірки розрахунку 3% річних, враховуючи межі позовних вимог, заявлені до стягнення 3% річних підлягають зменшенню до 5157,92 грн, з яких:

- 4418,00 грн (із 4433,58 грн можливих до стягнення) із заборгованості в сумі 193340,30 грн за актом № 3699 від 31.10.2021 за період із 06.11.2021 по 11.08.2022;

- 739,92 грн із заборгованості в сумі 36300,06 грн за актом № 4511 від 31.11.2021 за період із 07.12.2021 по 11.08.2022

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 370479,55 грн, з яких: 229640,36 грн основний борг, 45928,07 грн штраф, 46326,85 грн пеня, 5157,92 грн 3% річних, 43426,35 грн інфляційні втрати.

Щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020 та акт наданих послуг до нього № 123-1-010120 від 12.08.2022 на суму 20000,00 грн; рахунок на оплату № 123 від 12.08.2022 на суму 20000,00 грн; платіжне доручення про № 3900 від 12.08.2022 на суму 20000,00 грн; свідоцтво про право на заняття Філоненком Я.А. адвокатською діяльністю серії ХМ № 000256 від 08.05.2019; довіреність № б/н від 01.01.2022 на представництво адвокатом Філоненком Я.А. інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (а.с. 29 - 36).

При цьому за змістом пункту 1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020 адвокат (Філоненко Я.А.) бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу (правову) допомогу клієнту (ТОВ "Пекканіска") щодо представництва його інтересів у судових справах у господарському, адміністративному процесах, як на стороні позивача, так і на стороні відповідача, а також у виконавчому провадженні.

Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в пункті 1.1 договору статусі; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення господарського судочинства, а також у державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від підпорядкування та форм власності (п. 1.2 договору про надання правничої (правової) допомоги №1-010120 від 01.01.2020).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що гонорар це винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені пунктом 1.1 цього договору.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору гонорар складається із сум вартості наданих послуг правничої (правової) допомоги, вартість яких узгоджена сторонами в рахунку на оплату і не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Факт надання правової допомоги підтверджується актом надання послуг, який є відповідним додатком до цього договору (п. 4.6 договору).

Згідно з пунктом 4.8 договору про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020 гонорар сплачується у безготівковому вигляді на банківський рахунок адвоката.

Договір про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020 набирає чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців (п. 6.1 договору). Після закінчення строку дії договору сторони мають право на автоматичну пролонгацію його умов у випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення умов договору (п. 6.2 договору).

Згідно з актом надання послуг від 12.08.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020 адвокатом на користь позивача в межах укладеного ними договору були надані послуги з надання правової (правничої) допомоги щодо представництва інтересів клієнта у справі за позовом клієнта до ТОВ "Технопромзв`язок" на загальну суму 20000,00 грн, тобто у фіксованому розмірі (а.с. 32).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд, з урахуванням критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, вважає реальними та розумними витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в сумі 5000,00 грн, оскільки заявлена позивачем до розподілу сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, рівня складності справи, кількості опрацьованих та долучених до справи доказів. Доказів отримання позивачем у межах договору № 1-010120 від 01.01.2020 інших послуг, пов`язаних із розглядом цієї справи, крім складання та подання позовної заяви, позивач суду не надав.

Визначаючи розмір судових витрат, що підлягає розподілу між сторонами, суд також враховує нормативні приписи частин першої, четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

За таких обставин на відповідача покладається судовий збір у сумі 5557,19 грн (370479,55 х 5557,19/370479,63 = 5557,19) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (370479,55 х 5000,00/370479,63 = 5000,00).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок" про стягнення 370479,63 грн, з яких: 229640,36 грн основний борг, 45928,07 грн штраф, 46326,85 грн пеня, 43426,35 інфляційні втрати, 5158,00 грн 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромзв`язок" (ідентифікаційний код 39728335, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Радищева, буд. 34, офіс 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (ідентифікаційний код 35411500, місцезнаходження: 04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11) основний борг у сумі 229640,36 грн, штраф у сумі 45928,07 грн, пеню в сумі 46326,85 грн, 3% річних у 5157,92 грн, інфляційні втрати в сумі 43426,35 грн, судовий збір у сумі 5557,19 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.10.2022.

Суддя І.І. Колісник