Рішення

від 18.10.2022 по справі 909/2/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/2/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської районної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Державної аудиторської служби України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейдінг»

про стягнення надмірно сплачених коштів за договором про закупівлю товару в сумі 157323грн. 50 коп.

за участю:

від прокуратури: Журавльова Н.Є.

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

від третьої особи: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейдинг» про стягнення 157323 грн. 50 коп.

Ухвалою від 05.01.22 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.22.

Підготовчі засідання неодноразово відкладалися, про що судом постановлено відповідні ухвали.

Ухвалою суду від 07.06.2022 повернуто без розгляду заяву вх.№5267/22 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейдінг» про залучення до участі у справі Західного офісу Державної аудиторської служби України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; за ініціативою суду залучено до участі у справі Західний офіс Державної аудиторської служби України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; призначено підготовче засідання на 20.07.2022.

Ухвалою від 22.09.2022, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2022.

В судове засідання представники позивача, третьої особи та відповідача не з"явилися, однак 11.07.2022 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надійшли пояснення у справі (вх. №8519/22 від 11.07.2022) із клопотанням щодо розгляду справи за відсутності представника Західного офісу Державної аудиторської служби України.

У свою чергу, від відповідача електронною поштою з КЕП надійшло клопотання вх.№13886/22 від 18.10.22 про відкладення розгляду справи.

Оцінивши подане клопотання та перевіривши його на відповідність загальним вимогам щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, викладеним у статті 170 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для залишення клопотання без розгляду з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст. 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків(ст.73 ГПК України).

Клопотання про відкладення розгляду справи, подане відповідачем, мотивоване введенням воєнного стану та потребою уповноваженого представника відповідача з"явитися за викликом до військкомату для уточнення облікових даних особи. При цьому, доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин відповідач суду не надав та не зазначив, чому саме його участь в судовому засіданні є обов"язковою.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки(п.2ч.2ст.202 ГПК України).

Про дату, час та місце судового розгляду відповідач належним чином повідомлений. При цьому, суд не визнавав явку представників сторін обов"язковою.

Суд констатує, що за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

З метою дотримання розумних строків розгляду справи та приймаючи до уваги положення п.2ч.2ст.202 ГПК України щодо розгляду справи за відсутності учасника справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача. При цьому, суд бере до уваги те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті, у зв`язку з чим відсутність у судовому засіданні зазначених сторін не впливає на можливість вирішення спору.

Позиція прокуратури.

Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Камінь - Каширської районної державної адміністрації зазначає нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, що має наслідком ненадходження коштів до Державного бюджету, у зв`язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"; проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (вх.№18/22 від 04.01.2022). Зокрема, зазначає, що між відділом освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейд» укладено Договір №1-Т про закупівлю товарів, за наслідками проведення відкритих торгів на закупівлю нафти і дистилятів за ідентифікатором закупівлі: UA-2019-01-21-003195-с. Сторони неодноразово укладали додаткові угоди до Договору №1-Т, наслідком чого збільшилася вартість поставленого товару, а його обсяг за договором істотно зменшився. Підставами укладення додаткових угод стали довідки Торгово-промислових палат, у яких наведено інформацію довідкового характеру про середньо ринкову вартість бензину А-92 та дизельного палива станом на дату надання такої інформації, без відображення інформації про коливання ціни на товар з моменту укладення договору до моменту укладення додаткових угод. Звертає увагу, що додаткові угоди до договору укладені із значним порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», відтак є нікчемними. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейд» на користь відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації надмірно сплачені кошти в сумі 157323,5 грн., згідно із наведеними у позовній заяві розрахунками.

Позиція позивача.

В судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце судових засідань належним чином повідомлявся, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, заяв та клопотань не подавав.

Позиція відповідача.

Проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві (вх. №1089/22 від 24.01.2022). Зазначає, що за наслідками оголошення 21.01.2019 відкритих торгів на закупівлю нафтопродуктів та дистилятів за ідентифікатором UA-2019-01-21-003195-с, подав тендерну пропозицію 04.02.2019. За наслідками розгляду тендерних пропозицій позивачем прийнято рішення про визнання відповідача переможцем відкритих торгів та укладено з відповідачем Договір №1-Т про закупівлю товарів від 19.02.2019. Наголошує на тому, що з моменту подання пропозиції та підписання Договору №1-Т відбулось значне зростання цін на нафтопродукти на ринку, що підтверджується довідками Торгово-промислових палат станом на дату укладення додаткових угод. Зазначає, що укладення додаткових угод здійснювалося у повній відповідності вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, п. 2 ч. 4 ст. 36, вимогам тендерної документації та положень Договору №1-Т та зумовлене коливанням ціни на нафтопродукти та дистиляти на ринку, що, на думку відповідача, належним чином підтверджено довідками Торгово-промислових палат. Посилається на лист Міністерства економічного розвитку та торгівлі Україні №3302-06/34307-06 від 27.10.2016, в якому останнє роз`яснило можливість внесення змін до договору про закупівлі декілька разів протягом строку чинності такого, у випадку наявності коливання ціни товару на ринку та вказує на відсутність підстав для представництва органами прокуратури інтересів відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації.

Позиція третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Західних офіс Державної аудиторської служби України у своїх поясненнях у справі №909/2/22 (вх. №8519/22 від 2022) зазначає про відсутність пояснень щодо предмету спору, оскільки, Західним офісом Державної аудиторської служби України заходи державного контролю у підконтрольній установі - Камінь-Каширській райдержадміністрації не проводились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

24.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейдинг» та Відділом освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації укладено Договір №805 про закупівлю товарів (надалі-Договір №805).

Згідно із розділом 1 Договору №805, Учасник зобов`язується здійснити поставку бензин А-92 у кількості - 4000 л, дизельне паливо у кількості - 2600 л, відповідно до розділу 3 Договору №805, сума Договору становить 197760,00 грн. Згідно із вимогами розділу 5 Договору №805, строк поставки: з моменту укладення договору до 31.12.2019. Розділом 11 «Інші умови» передбачені випадки змін до Договору №805.

Додатком 1 (Специфікація) до Договору №805 передбачена ціна за одиницю товару: дизельне паливо 29,94 грн. з ПДВ, бензин А-92 30,00 грн. з ПДВ.

Згідно видаткової накладної №РН-0000805 від 24.10.2019 відповідачем поставлено бензин А-92 у кількості 2600 л, дизельне паливо у кількості 4000 л, на суму 197760,00 грн. з ПДВ, ввартість якого позивачем сплачено згідно платіжних доручень №1 від 28 жовтня 2019 на суму 20000,00 грн.та №106 від 28 жовтня 2019 на суму 177760,00 грн.

20.12.19 між сторонами у справі укладено Договір №1022 про закупівлю товарів (надалі - Договір №1022).

Відповідно Розділу 1 Договору №1022 предметом договору є товар: бензин А-92 - 4670 л, дизельне паливо 2000 л.

Розділом 3 Договору №1022 визначено суму договору 199819,80 грн. з ПДВ. Згідно з розділом 5 Договору №1022 поставка товару здійснюється з моменту укладення договору до 31.12.2019.

Додатком 1 до Договору №1022 визначено, що вартість бензину А-92 за одиницю становить 30,00 грн. з ПДВ, дизельного палива за одиницю 29,94 грн. з ПДВ.

Факт виконання договору підтверджується видатковою накладною №РН-0001022 від 20.12.2019 та платіжним дорученням №187 від 24.12.2019 на суму 199819,80 грн. з ПДВ.

21.01.2019 на веб-порталі електронної системи закупівель «Prozorro» відділом освіти молоді та спорту Камінь-Каширської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02141762) опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі: «бензин А-92, паливо дизельне», класифікатор та його відповідний код: ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти (ідентифікатор закупівлі UA-2019-01-21-003195-c); очікувана вартість закупівлі - 1 050 000,00 UAH з ПДВ; оскарження умов закупівлі 02.02.2019; кінцевий строк подання тендерних пропозиції 06.02.2019; початок аукціону 06.02.2019; строк поставки 31.12.2019.

До закінчення строку подання тендерних пропозицій, подано тендерні пропозиції такими учасниками відкритих торгів: ТОВ «ФЕСТ МОУШЕН ГРУП» із первинною ціновою пропозицією - 896 289,00 UAH з ПДВ, остаточна цінова пропозиція - 749 550,00 UAH з ПДВ; ТОВ «ІНВЕСТ ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ» з первинною ціновою пропозицією - 867 879,00 UAH з ПДВ, остаточна цінова пропозиція - 856 242,00 UAH з ПДВ; ТОВ КОНДОР ЛОГІСТИК з первинною ціновою пропозицією - 936 326,50 UAH з ПДВ, остаточна цінова пропозиція - 893 541,50 UAH з ПДВ; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВОГ КАРД» з первинною ціновою пропозицією - 961 071,50 UAH з ПДВ, з ціновою пропозицією - 961 071,50 UAH з ПДВ.

За наслідками розгляду тендерних пропозицій, пропозицію ТОВ «ФЕСТ МОУШЕН ГРУП» відхилено; ТОВ «ІНВЕСТ ЕНЕРГО ТРЕЙДІНГ» визнано переможцем відкритих торгів.

19.02.2019 між відділом освіти, молоді та спорту Камінь - Каширської районної державної адміністрації та Товариством «Інвест Енерго Трейд» укладено Договір №1-Т про закупівлю товарів (надалі Договір №1-Т), відповідно до якого, ціна Договору становить 856242,00 грн., у т.ч. ПДВ 142707, 00 грн. (п. 3.1. Договору №1-Т).

Згідно з п.1.1. - 1.12. Договору №1-Т, Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцю бензин А-92 в кількості 10700 літрів та дизельного палива у кількості 24650 літрів.

Ціна за одиницю товару визначена у специфікації, що є невід`ємною частиною Договору та становить: бензин А-92 24,18 грн./л, дизельне паливо 24,24 грн./л з ПДВ.

Пунктом 11.1. Договору №1-Т встановлено, що сторони можуть внести зміни до Договору щодо зміни ціни у випадках, передбачених Договором та Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року №922-VIII ( зі змінами) шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до Договору, яка є його невід`ємною частиною.

01.04.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Договору №1-Т, відповідно до якої внесено зміни до Договору в частині ціни за одиницю товару, а саме: встановлено вартість 1л бензину А-92 у розмірі 26,58 грн. з ПДВ, вартість 1 л палива дизельного у розмірі 26,64 грн. з ПДВ, на підставі висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати.

Підставою укладення вищезазначеної додаткової угоди став адресований позивачу лист №5 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейдінг» про внесення змін до договору на закупівлю з пропозицією внести зміни до Договору №1-Т щодо ціни за одиницю товару у зв`язку із коливанням ціни товару на ринку, що підтверджується довідкою Дніпропетровської торгово-промислової палати від 21.03.2019 №236/07-24, в якій вказано, що станом на 21.03.2109 рівень цін на нафтопродукти на АЗС України становить: Бензин А- 92 24,95 -28,99 грн./л; Бензин А-95 25,95 29,99 грн./л; Дизельне паливо 25,25 30,49 грн./л.

15.04.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейдінг» надіслано позивачу лист про внесення змін до договору на закупівлю №2 з пропозицією внести зміни до Договору №1-Т щодо зміни ціни за одиницю товару (бензин А-92 -29,00 грн./л, дизельне паливо 29,10 грн./л), у зв`язку із коливанням ціни товару на ринку, що підтверджується експертним висновком Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-4767, в якому вказано, що станом на 15.04.2019 середньоринкова вартість бензину марок А-92 становить 29,31 грн./л; бензину А-95 становить 30,31 грн./л; дизельного палива становить 29,38 грн./л.

Цього ж дня між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №2 до Договору №1-Т, якою внесено зміни до Договору в частині ціни за одиницю товару, а саме: встановлено вартість 1л бензину А-92 у розмірі 29, 00 грн. з ПДВ, вартість 1 л палива дизельного у розмірі 29,10 грн. з ПДВ, на підставі висновку Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-4767.

Листом про внесення змін до договору на закупівлю №3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейдінг» звернулось до позивача з пропозицією внести зміни до Договору №1-Т щодо зміни ціни за одиницю товару (бензин А-92 -30,00 грн./л, дизельне паливо 29,94 грн./л), у зв`язку із коливанням ціни товару на ринку, що підтверджується експертним висновком Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-4812, в якій вказано, що станом на 24.04.2019 середньоринкова вартість бензину марок А-92 становить 30,17 грн./л; бензину А-95 становить 31,29 грн./л; дизельного палива становить 30,27 грн./л

03.05.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору №1-Т, якою внесено зміни до Договору в частині ціни за одиницю товару, а саме: встановлено вартість 1л бензину А-92 у розмірі 30,00 грн. з ПДВ, вартість 1 л палива дизельного у розмірі 29,94 грн. з ПДВ, на підставі висновку Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-4812.

Підтвердженням виконання сторонами договору та додаткових угод до нього є:

- видаткова накладна від 4 березня 2019 р. №РН-0000045 щодо поставки бензину А-92 у кількості 1125 л на суму 22668,75 грн., дизельного палива у кількості 3000 л на суму 60600, 00 грн., загальна вартість партії 99922,50 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №121 від 05.03.2019 р. на суму 99922,50 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна №РН-0000140 від 01.03.2019, відповідно до якої поставлено бензину А-92 у кількості 1200 л, на суму 26580, 00 грн., дизельного палива у кількості 2550 л на суму 56610, 00 грн., загальна сума 99828,00 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №192 від 02.04.2019 на 99828, 00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна №РН-0000182 від 15.04.2019, згідно з якою поставлено бензину А-92 у кількості 940 л на суму 27260, 00 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №2 від 15.04.2019 на суму 27260,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна №РН-0000224 від 03.05.2019, відповідно до якої поставлено бензину А-92 кількістю 2550 л, на суму 63622, 50 грн., дизельне паливо кількістю 1200 л на суму 30000, 00 грн., загальна вартість поставки 112347,00 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №260 від 06.05.2019 на суму 112347,00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна №РН-0000320 від 03.06.2019, відповідно до якої поставлено бензину А-92 у кількості 1500 л, на суму 49900, 00 грн., дизельне паливо у кількості 2000 л, на суму 37500 грн., загальна вартість 104880, 00 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №338 від 05.06.2019 на суму 95880,00 грн.;

- платіжне доручення №3 від 05.06.2019 на суму 9000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000357 від 13.06.2019, відповідно до якої поставлено 300 л бензину А-92 на загальну суму 9000,00 грн.;

- платіжне доручення №354 від 18.06.2019 на суму 9000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000415 від 03.07.2019, згідно з якою поставлено бензину А-92 у кількості 500 л, дизельного палива у кількості 1000 л, на суму 44940,00 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №381 на суму 44940,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000531 від 09.08.2019, відповідно до якої поставлено бензину А-92 у кількості 1200 л, дизельного палива у кількості 2200, на суму 101868,00 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №481 від 13.08.2019 на суму 101868,00 грн.;

- видаткова накладна, згідно з якою поставлено бензину А-92 у кількості 1750 л, дизельного палива у кількості 300 л, на суму 142320,00 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №548 від 10.09.2019 на суму 142320,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000748 від 08.10.2019, відповідно до якої поставлено бензину А-92 у кількості 1700 л, дизельного палива у кількості 2100 л на суму 113874,00 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №4 від 10.10.2019 на суму 13740,00 грн.;

- платіжне доручення №645 від 10.10.2019 на суму 100134,00 грн.

Додатковою угодою №5 до договору №1-Т від 19.02.2019 продовжено строк дії Договору №1-Т для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, яка набуває чинності з 01.01.2020 та діє до 31.03.2020, інші умови Договору №1-Т залишаються без змін.

Додатковою угодою №7 до договору про закупівлю товару №1-Т від 19.02.2019 вказано, що вартість угоди становить 171248,40 грн. з ПДВ, що не перевищує 20% суми Договору.

Таким чином, за результатами виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов"язань з врахуванням додаткових угод №1, №2 та №3( далі - угоди №1-3), позивачем сплачено 927526,4грн., тоді як за основним договором позивач мав би сплатити 770202,9грн. Отже, розмір надмірно сплачених позивачем коштів становить 157323,50 грн., які прокурор просить стягнути з відповідача.

Камінь-Каширською окружною прокуратурою 09.09.2021 надіслано Управлінню Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області лист №51-1323вих-21 щодо наявності потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі та надання інформації про результати перевірки невідкладно після складання, але не пізніше 24.09.2021.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надано відповідь на лист №51-1223вих-21 від 09.09.2021, в якому зазначено, що Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області зможе провести перевірку за наявності погодження про проведення перевірки закупівель, в листопаді-грудні 2021 року.

Камінь-Каширською окружною прокуратурою надіслано лист №51-2152вих-21 від 13.12.2021 відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації щодо надання інформації про вжиття останнім заходів претензійно-позовного характеру з метою стягнення з ТОВ «Інвест Енерго Трейдинг» надмірно сплачених коштів за договором про закупівлю від 19.02.2019 №1-Т; щодо наявності наміру у відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації звертатись до суду із відповідною позовною заявою, у випадку не звернення до суду чи наявні заперечення щодо представництва Камінь-Каширською окружною прокуратурою інтересів держави в суді.

29.12.2021 Камінь-Каширською окружною прокуратурою надіслано лист №51-2302вих-21 відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації з інформацією щодо ініціювання пред`явлення до Господарського суду Волинської області позову в інтересах держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації про стягнення 157323,5 грн. безпідставно збережених коштів за результатами виконання Договору №1-Т від 19.02.2019 про закупівлю товару.

Відділом освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської районної державною адміністрації надіслано Камінь-Каширській окружній прокуратурі лист від 13.12.2021 №70/01-10/2-21, в якому зазначено, що останнім заходи претензійно-позовного характеру не вживались; у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору, відділ освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації не має наміру звертатись із позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Аналіз положень статті 53 Кодексу у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка означає, що він(орган) знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Означену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Камінь-Каширською окружною прокуратурою надіслано лист №51-2152вих-21 від 13.12.2021 відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації щодо надання інформації про вжиття останнім заходів претензійно-позовного характеру з метою стягнення з ТОВ «Інвест Енерго Трейдинг» надмірно сплачених коштів за договором про закупівлю від 19.02.2019 №1-Т; щодо наявності наміру у відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації звертатись до суду із відповідною позовною заявою, у випадку не звернення до суду чи наявні заперечення щодо представництва Камінь-Каширською окружною прокуратурою інтересів держави в суді.

29.12.2021 Камінь-Каширською окружною прокуратурою надіслано лист №51-2302вих-21 відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації з інформацією щодо ініціювання пред`явлення до Господарського суду Волинської області позову в інтересах держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації про стягнення 157323,5 грн. безпідставно збережених коштів за результатами виконання Договору №1-Т від 19.02.2019 про закупівлю товару.

Відділом освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської районною державною адміністрацією надіслано Камінь-Каширській окружній прокуратурі лист від 13.12.2021 №70/01-10/2-21, в якому зазначено, що останнім заходи претензійно-позовного характеру не вживались; у зв`язку із відсутністю коштів для плати судового збору, відділ освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації не має наміру звертатись із позовом.

Підставою представництва прокуратурою інтересів держави шляхом пред`явлення позову прокурором зазначено нікчемність укладених між сторонами у справі додаткових угод №1-3 до договору, що призвело до використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, зокрема, органу державної влади, який фактично отримав менше товару у порівнянні з тим, що визначений договором, та за значно вищою ціною.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з позивачем, з якого вбачається, що останній був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства у сфері державних закупівель, у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави з огляду на опрацювання та надання відповідей на листи прокуратури до пред`явлення прокурором позову у даній справі, проте позивач самостійно не захистив інтереси держави в суді. Відтак, наведені прокурором обставини свідчать про обізнаність позивача про порушення законодавства та його тривалу бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Суд констатує, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Позов прокурором направлено до суду 31.12.21.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, відповідно до якого проміжок часу, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до органу, уповноваженого на виконання функцій держави, та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, прокурором дотримано приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому твердження відповідача про відсутність правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом судом відхиляються.

За змістом ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Пунктом 11.1. Договору №1-Т встановлено, що сторони можуть внести зміни до Договору щодо зміни ціни у випадках, передбачених Договором та Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року №922- VIII ( зі змінами) шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Вимогами статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", які були чинні до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 (далі - попередня редакція, чинна на момент проведення закупівлі), передбачалось, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Відповідно до пункту 1, 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в попередній редакції), зокрема, за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися Постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі 924/674/21).

При цьому метою закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (Постанови у справах №903/310/22, 924/395/22, 914/273/22, 927/491/19).

Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш ніж на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення подальших додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Аналогічні висновки закріплені в Постанові Верховного суду України від 18.06.2021 у справі 927/491/19.

При цьому, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Підставою для укладення додаткових угод слугували довідки Дніпропетровської та Запорізької торгово-промислових палат, які не містять інформації про коливання ціни палива на ринку (не наведено розрахунок вартості палива станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення). Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Висновки ТПП можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, але вищезазначені довідки не відповідають вищезазначеним вимогам та не містять інформацію про коливання ціни палива на ринку (не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення за період), а лише містять інформацію про середньоринкові ціни на пальне станом на відповідну дату.

Разом з тим, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20).

Так, позивач, який мав беззаперечне право на отримання пального за ціною, визначеною в укладеному між відповідачами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав додаткові угоди №1-3, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично зменшився.

Зокрема, з аналізу додаткових угод №1-3 слідує, що сторони збільшили ціну бензину на 24%, дизельного палива - на 23,5 %.

Суд констатує, що за відомостями Мінфіну, які є у загальному доступі, станом на 19.02.19 (дату укладення договору) середні ціни в Україні на бензин А-92 становили 27,37грн., на дизельне паливо - 28,35грн. Отже, початково в договорі сторони визначили меншу ціну ніж та, що існувала на ринку станом на момент його укладення. Крім того, за тими ж відомостями, відсутнє значне коливання ціни на ПММ на відповідному ринку товарів.

При цьому, слід зазначити, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку ПММ; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на пальне, постачання якого він мав намір здійснювати, та гарантував його поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Верховний Суд у справі №924/1240/18 звернув увагу на те, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

В контексті наведеного суд констатує, що додаткові угоди №1-3 до договору №1-Т укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, відтак в силу статті 37 вказаного Закону є нікчемними. При цьому, нікчемність цих угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже такі відносини між ними врегульовані договором №1-Т.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень ст.ст. 11, 177, 202, ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку суду про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК (Постанови Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14).

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони договору допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору, оскільки додатковими угодами збільшили ціну бензину на 24%, дизельного палива - на 23,5 %, що зумовило заподіяння позивачу шкоди у вигляді надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 157323,5грн.

Висновок суду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд також зазначає, що у п. п. 1- 3 ч 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(п. ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

На підставі викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених коштів в розмірі 157323,5грн. на підставі ч.1 ст. 670 ЦК України обґрунтована та належить до задоволення.

Судові витрати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позову прокуратурою сплачено 2359,85грн. судового збору згідно платіжного доручення №3205 від 29.12.21.

Відповідно до п.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв"язку із задоволенням позову у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 75, 77-79, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

задовольнити позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської районної державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейдінг» про стягнення надмірно сплачених коштів за договором про закупівлю товару в сумі 157323грн.50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Енерго Трейдінг» (вул. Угорницька, буд. 12, корп. 1, кв. 70, м. Івано-Франківськ, 76002, код ЄДРПОУ 40956872) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Камінь-Каширської районної державної адміністрації (вул. Шевченка, 8, м. Камінь-Каширський, Волинська обл., 44501, код ЄДРПОУ 02141762, р/р UA528999980314000544000003095, отримувач: ГУК у Волинській області/Камінь-Каширський район) кошти в сумі 157323грн.50 коп.(сто пятдесят сім тисяч триста двадцять три гривні пятдесят копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Енерго Трейдінг" (вул. Угорницька, буд. 12, корп. 1, кв. 70, м. Івано-Франківськ, 76002, код ЄДРПОУ 40956872) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945 у Державній казначейській службі країни, МФО 820172, код 02909915) 2359,85(дві тисячі триста пятдесят девять гривень вісімдесят пять копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2022

Суддя П. Я. Матуляк