Рішення

від 21.10.2022 по справі 161/13924/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13924/20

Провадження № 2/161/245/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Дмитрук Т.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Усаченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» до ОСОБА_2 про стягнення збитків, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Кріс-Віт Україна» звернулося в суд з позовом до ТзОВ «Україна-Баїв», ОСОБА_2 про стягнення збитків.

Позовні вимоги, мотивує тим, що з метою реалізації свого основного виду діяльності (вирощування зернових сільськогосподарських культур) 30.04.2010 року та 06.10.2011 року товариство уклало з ОСОБА_2 договори оренди земельних ділянок, розташованих у Луцькому районі, площею 2,6859 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1972 та площею 2,7023 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1452 строком на 10 років, внаслідок чого дані ділянки були передана позивачеві та використовувались ним.

Однак, стверджує, що на початку 2016 року йому стало відомо, що 01 грудня 2015 року ці земельні ділянки були передані в оренду також ТзОВ «Україна-Баїв». У зв`язку із цим, товариство звернулося до суду з позовом про визнання недійсними повторних договорів оренди та скасування державної реєстрації прав оренди за ТзОВ «Україна-Баїв». Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 липня 2018 року у справі №161/2206/16-ц вищезазначені повторні договори оренди були визнані недійсними та скасовано державну реєстрацію речового права оренди на них.

Враховуючи дані обставини, вважає, що ТзОВ «Кріс-Віт Україна» не мало змоги у 2016 та 2017 роках використовувати орендовані земельні ділянки, оскільки повторні договори оренди були на той час чинними, а державна реєстрація речових прав оренди на земельні ділянки були проведені за ТзОВ «Україна-Баїв». Тому неможливість користування даними земельними ділянками фактично унеможливило отримання прибутку від звичної для себе господарської діяльності продажу вирощених сільськогосподарських культур, що завдало збитків товариству, за розрахунками, проведеними на підставі висновку № 135-0010 економічної експертизи від 31.07.2020 року, складеного експертом Кочетовою І.Ю., та становить 32585,17 грн.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідачів на свою користь збитки в розмірі 32585,17 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 07 грудня 2021 року закрито провадження в частині позовних вимог до ТзОВ «Україна-Баїв» у зв`язку з відмовою від позову до даної особи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання просив відмовити у задоволенні позову, суду пояснив, що у ОСОБА_2 не було жодних перешкод щодо укладення договорів оренди з ТзОВ «Україна-Баїв» у 2015 році, оскільки державним реєстратором в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди саме за ТзОВ «Україна-Баїв». Спірні земельні ділянки ТзОВ «Україна-Баїв» використовувалися лише навесні 2016 року, однак у зв`язку із виникненням судового спору щодо дійсності повторних договорів оренди землі, земельні ділянки товариство не обробляло, не засіювало та продукцію не збирало. Рішенням Луцького міськрайонного суду, яке набрало законної сили 16.04.20218 року, повторні договори оренди земельних ділянок були визнані недійсними, однак, вказаним рішенням не констатовано факту неможливості використання спірних земельних ділянок позивачем. Разом з тим, вказує, що позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Крім того, зазначає, що висновок експерта, в якому визначена сума збитків за час неможливості використання земельних ділянок, наданий позивачем не відповідає вимогам ЦПК України, а тому не є належним та допустимим доказом у даній справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 2,6859 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1972 та площею 2,7023 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1452, які знаходяться на території Одерадівської сільської ради Луцького району Волинської області, цільовим призначенням яких є ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. ).

Як вбачається із матеріалів справи, 30.04.2010 року та 06.10.2011 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Кріс-Віт Україна» було укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 10 років, орендна плата по кожному договору становить 4% від оціночної вартості земельної ділянки, яка становить 15982 грн. та вноситься щорічно на протязі двох місяців після збору урожаю. Вказані земельні ділянки відповідно до акту прийому-передачі були передані відповідачем для використання позивачем (т. 1 а.с. 10-14, 15).

17.02.2015 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки площею 2,7023 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1452 з ТзОВ «Україна-Баїв» №899, який був належним чином зареєстрований у державному реєстрі (т. 1 а.с. ).

Разом з тим, рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 липня 2017 року, яке набрало законної сили, зазначений правочин був визнанний недійсним у зв`язку із порушенням вимог закону (т.1 а.с. 17-47).

Крім того, 01.01.2016 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки площею 2,6859 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1972 з ТзОВ «Україна-Баїв» №1023, який також був визнаний недійсним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2020 року (т. 1 а.с. 48-57).

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.06.20221 року у справі № 359/9891/17, провадження №61-6877св19.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Тобто, вказаними нормами визначено спеціальний порядок і процедура, згідно яких проводиться визначення розміру упущеної вигоди, яка підлягає відшкодуванню.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що позивач вимоги Порядку не дотримався та не звертався ні до Луцької райдержадміністраціїї, ні до Одерадівської сільської ради Луцького району із відповідними заявами для визначення розміру завданих збитків, завданих внаслідок неодержаного доходу, який не отриманий внаслідок фактичного невикористання вищезазначених земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 .

При цьому, акт відповідної комісії, як належний і допустимий доказ, в матеріалах справи відсутній, як і будь-які докази того, що позивач взагалі звертався до такої комісії для визначення розміру збитків.

Отже, позивачем не доведено належними засобами доказування наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, в ході розгляду зазначеної справи відповідно до ухвали суду було складено висновок судово-економічної експертизи №2551 від 15.08.2022 року, відповідно до якого судовим експертом встановлено, що розмір збитків (упущеної вигоди) ТзОВ «Кріс-Віт Україна» на загальну суму 32585, 17 грн. у зв?язку із невикористанням ТзОВ «Кріс-Віт Україна» впродовж 2017 року орендованих товариством земельних ділянок площею 2,6859 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1972 та площею 2,7023 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1452, які належать ОСОБА_2 є документально необґрунтований, імовірний показник упущеної вигоди має від`ємне значення на загальну суму 19591,31 (т. 3 а.с. ).

При цьому, суд звертає увагу, що вказана експертиза, яка була призначена в судовому засіданні з урахуванням того, що попередній висновок викликав сумніви щодо його достовірності, правильності та об`єктивності, в тому числі, зважаючи на значний обсяг поставлених питань і дослідження великої кількості документів, а тому суд приймає даний висновок до уваги та враховує при оцінюванні доказів.

Оцінюючи зазначені висновки експертизи, з підстав їх відповідності вимогам ст..102 ЦПК України, суд також зазначає наступне.

За змістом вказаного висновку судової експертизи №2551, експертом при його підготовці використовувалися матеріали справи №161/13924/20 в трьох томах, в тому числі і докази, надані для експертизи обома сторонами (т. 3 а.с. 98).

Вказаний висновок судової експертизи є чітким та конкретним, обґрунтованим та належно мотивованим, виконаний на підставі відповідних методик, ґрунтується на матеріалах цивільної справи і чинному законодавстві, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом по справі.

Разом з тим, наданий висновок №135-0011, яким встановлено наявність у позивача збитків у формі упущеної вигоди на суму на загальну суму 32585,17 грн., суд оцінює критично, оскільки із змісту зазначеного висновку вбачається, що до уваги експертом бралися лише матеріали надані позивачем, натомість висновок судової експертизи №2551 ґрунтується на доказах, що надані обома сторонами, що містилися в матеріалах цивільної справи, тобто з дотриманням принципу змагальності сторін.

Відтак, суд вважає висновок експертизи №135-0011 неналежним доказом у справі, та не бере його до уваги, так як він не містить аналізу усіх матеріалів цивільної справи та доводів сторін.

Враховуючи зазначене, суд при вирішенні справи бере до уваги лише висновок судової експертизи №2551 від 15.08.2022 року щодо наявності/відсутності збитків (упущеної) вигоди для позивача.

При цьому, узагальнюючи проведення дослідження (сторінка 21 висновку експертизи №2551) було проведено з врахуванням показників, задокументованих ТзОВ «Кріс-Віт Україна» в наданій на дослідження звітності, зокрема: «Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2017 рік», форма №50-сг (річна щодо показників виробничої собівартості виробленої продукції; «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2017 року», форма №29-сг (річна) щодо обсягів виробництва бобів сої; «Звіт про реалізацію продукції сільськогосподарського господарства за 2017 рік», форма №21-заг (річна) щодо вартості реалізованої продукції, без ПДВ та застосуванням формули розрахунку: упущена вигода=недоотримані доходи не понесені витрати.

Враховуючи викладене, в результаті проведеного розрахунку імовірний показник упущеної вигоди має від`ємне значення (-19591,31 грн.), тобто збитки, а саме: перевищення суми витрат над сумою доходу, для якого були здійснені ці витрати.

У судовому засіданні також встановлено, що фактично площі земельних ділянок, які були орендовані позивачем у ОСОБА_2 не засівалися, передбачена договорами орендна плата ТзОВ «Кріс-Віт Україна» в користь відповідача також не вносилася. Вказані обставини підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

За таких обставин, беручи до уваги встановлені вище обставини та письмові докази, взяті до уваги судом, суд не може погодитись із доводами позивача про наявність заподіяної з вини ОСОБА_2 шкоди товариству у формі упущеної вигоди за відсутності доказів того, що ТзОВ «Кріс-Віт Україна» зазнало реальних збитків внаслідок саме дій відповідача, оскільки, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що внаслідок незасіювання позивачем спірних земельних ділянок соєю у 2017 році для позивача, який набув право користування цими ділянками відповідно до договорів оренди, настали негативні наслідки.

Отже, позивач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами розміру неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельних ділянок або погіршення їх стану.

А тому, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_2 , як власника земельних ділянок, у спричиненні позивачу збитків у формі упущеної вимоги, а тому посилання позивача на норми ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 157 ЗК України є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ТзОВ «Кріс-Віт Україна» слід відмовити за недоведеністю заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11-14, 15, 16, 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. 152, 157 ЗК України, ст. 28 Закону України «Про оренду землі», Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» до ОСОБА_2 про стягнення збитків відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31 жовтня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк