Постанова

від 30.05.2007 по справі б24/193-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

30.05.2007                                                                                  

Справа № Б24/193-06 

  Дніпропетровський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

Джихур О.В. (доповідача)   

суддів:

Ясир Л.О., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання:

Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від ліквідатора: ОСОБА_1,

представник, довіреність №528  від

24.02.2006р;

Представники інших сторін у судове

засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені

належним чином.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ на постанову

господарського суду Дніпропетровської області  від 

27 червня 2006р. у справі №Б24/193-06

за

заявою: приватної комерційно -виробничої фірми “Люсер”,м. Дніпропетровськ            

до:

приватної комерційно -виробничої фірми “Люсер”,м. Дніпропетровськ

про

визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду

Дніпропетровської області від 27 липня 2006 року у справі №Б24/193-06 (суддя

Калиниченко Л.М.) визнано банкрутом ПКВФ “Люсер”, відкрито ліквідаційну

процедуру у справі строком на 1 рік, до 27 липня 2007 року, призначено ліквідатором

арбітражного керуючого ОСОБА_3, якого зобов'язано опублікувати оголошення про

банкрутство боржника в офіційних друкованих органах, докази публікації

оголошення надати до господарського суду, подати реєстр вимог кредиторів для

долучення до матеріалів справи, подати на затвердження звіт та ліквідаційний

баланс до 27 липня 2007 року.

При винесенні постанови суд,

керуючись положеннями ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом”, виходив із недостатності майна боржника

для задоволення вимог кредиторів, виявленої в ході ліквідації підприємства за

рішенням власника.

Не погодившись з постановою суду,

кредитор боржника -ОСОБА_2, звернувся до апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом суттєвих

обставин справи, недоведеність встановлених судом обставин справи,

невідповідність викладених в постанові висновків обставинам справи, неправильне

застосуванням судом матеріального та процесуального права, просить постанову

суду скасувати та припинити провадження у справі про банкрутство ПКВФ “Люсер”.

В апеляційній скарзі та доповненнях

кредитор зазначає про надання боржником недостовірної інформації щодо

дебіторської заборгованості, наявності майна та 

банківських рахунків підприємства, вказує про відсутність підстав для

порушення справи про банкрутство та 

визнання боржника банкрутом на підставі ст.51 Закону.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 15.11.2006р. апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена,

постанова суду першої інстанції від 27.07.2006р. скасована, провадження у

справі припинено.

Постановою ВГСУ від 14.02.2007р.

постанова апеляційного господарського суду від 15.11.2006р. скасована, справа

передана на новий апеляційний розгляд.

12.03.2007р. апеляційна скарга

прийнята до розгляду та призначена до розгляду.

У зв'язку з подачею ОСОБА_2

касаційної скарги до Верховного Суду України 12.03.07р. апеляційне провадження

у справі зупинялося.

07.05.07 р. апеляційне провадження

у справі поновлено.

Від скаржника ОСОБА_2 надійшла

заява про розгляд апеляційної скарги у його відсутності.

Представник ліквідатора доводи

апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу господарського суду законною.

Просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної

скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ліквідатора,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних

підстав.

Провадження у справі про

банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер” порушено за ознаками

ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом” (далі Закон).

Відповідно до абзацу 21 статті 1

Закону сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету

кредиторів), боржник (банкрут).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 51

Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято

рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така

юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом; ліквідатор

(ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про

порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами

розгляду такої заяви суд визнає боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну

процедуру, призначає ліквідатора. Кредитори мають право заявити свої претензії

до боржника, який ліквідується в місячний строк з дня публікації оголошення про

визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Отже,

чинне законодавство про банкрутство пов'язує набуття прав кредитора, як сторони

у справі про банкрутство, із  його

зверненням з грошовими вимогами до боржника у процедурі банкрутства та

визнанням таких вимог в порядку визначеному спеціальним законодавством.

          Таким чином на час винесення

постанови про визнання боржника банкрутом в порядку ст.51 Закону кредитори

набувають статусу сторони у справі після подання ними боржнику відповідної

заяви з кредиторськими вимогами та визнання їх вимог у визначеному

законодавством про банкрутство порядку.

          Оскільки на час винесення постанови

про визнання боржника банкрутом на підставі ст.51 Закону конкурсні кредитори у

справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником відсутні, право на

оскарження постанови про визнання боржника банкрутом належить лише боржнику та

ліквідатору, адже інших учасників справи на цей час ще немає.

          Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2

в порядку встановленому ст.51 Закону з кредиторськими вимогами до боржника не

звертався.

          Таким чином ОСОБА_2 не набув статуса

кредитора у даній справі, а тому не мав права на оскарження постанови про

визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

          З огляду на викладене, постанова

господарського суду від 27.07.2006р. відповідає діючому законодавству, підстави

для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 103-106

Господарського процесуального кодексу 

України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду

Дніпропетровської області  від  27 червня 2006р. у справі №Б24/193-06

залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.

Дніпропетровськ  - без задоволення.

Головуючий                                                                                   

О.В.Джихур 

Судді:                                               

                                               О.М.Виноградник

                                                                                                                                                                                   Л.О.Ясир