Постанова

від 18.03.2008 по справі б24/193-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2008                                                                                  

Справа № Б24/193-06 

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі

колегії суддів:

головуючого

судді Джихур О.В.

 (доповідач),   

суддів: Лисенко О.М., Виноградник О.М.

при

секретарі: Геворгян

Е.М.

за

участю представників сторін

від

скаржника: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1  від

22.12.1997;

від

ліквідатора: ОСОБА_1, нотаріально посвідчена довіреність №528  від 24.02.06, представник;

розглянувши

у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ на ухвалу

господарського суду Дніпропетровської області від  29.01.2008р у справі №Б24/193-06

за заявою: приватної комерційно

-виробничої фірми “Люсер”,м. Дніпропетровськ       

до: приватної комерційно -виробничої

фірми “Люсер”,м. Дніпропетровськ      

про 

визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суд

Дніпропетровської області від 29.01.2008р. (т.2 а.с.134) задоволено клопотання

ліквідатора ОСОБА_3 заява приватної комерційно -виробничої фірми «Люсер», звіт

та ліквідаційний баланс ліквідатора ОСОБА_3. залишено без розгляду. Гр.

ОСОБА_2. відмовлено в розгляді поданих ним скарг на дії ліквідатора від 27.11.2007р.,

16.01.2008р., 17.01.2008р.

          Господарський суд прийняв до уваги

заяву ліквідатора про відкликання заяви про порушення провадження у справі про

банкрутство приватної комерційно -виробничої фірми «Люсер», те, що кредитори в

процедурі ліквідації боржника свої кредиторські вимоги не заявили, гр. ОСОБА_2.

не визнаний стороною по даній справі, в зв»язку з чим подані ним скарги на дії

ліквідатора розгляду не підлягають. Відкликання заяви про банкрутство не

суперечить приписам ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом»

          Не погодившись з зазначеною ухвалою

господарського суду гр. ОСОБА_2. її оскаржує в апеляційному порядку.

          Гр. ОСОБА_2. зазначає, що вказана

ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

          Скаржник вважає, що всупереч ст. 79

ГПК України господарський суд не мав підстав без усунення обставин, що зумовили

зупинення провадження у справі, поновлювати його і здійснювати подальші

процесуальні дії. Суд не міг здійснювати подальший розгляд справи, оскільки

були подані апеляційні скарги.

          Гр. ОСОБА_2. вважає, що справу

розглянуто в незаконному складі суду, тому що судді було заявлено відвід, що

викликає сумнів в надійності технічної або паперової фіксації судів України та

гарантованої гласності судочинства. Скаржнику незрозуміла резолютивна частина

ухвали.

          Справу розглянуто з порушенням

принципу гласності, оскільки гр. ОСОБА_2. заявлялось про здійснення технічної

фіксації судового процесу.

          Скаржник вважає, що  суд безпідставно послався на статтю 10 Закону

України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом», тому що на стадії ліквідації вказана норма застосуванню не

підлягає. На стадії ліквідації можливе лише застосування ст. 40 Закону України

про банкрутство.

          Гр. ОСОБА_2. посилається на те, що

суд безпідставно не розглянув по суті заявлені ним скарги на дії ліквідатора,

що є порушенням ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод».

          Гр. ОСОБА_2. просить скасувати ухвалу

господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р, справу передати

на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

          Скаржником були заявлені клопотання

про:

-          здійснення повної технічної фіксації

судового процесу та видачі йому копії запису;

-          надання йому дозволу на використання

власного портативного диктофону;

-          винесення окремої ухвали та

повідомлення кваліфікаційної комісіі суддів з приводу істотних порушень судом

прав скаржника та норм матеріального і процесуального права для відповідного

реагування з приводу доцільного відкриття дисциплінарного провадження;

-          винесення окремої ухвали та

повідомлення Вищої ради юстиції України з приводу істотного порушення судом

прав скаржника та норм матеріального і процесуального права для відповідного

реагування.

Представник

ліквідатора доводи апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу господарського

суду законною, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу  - без задоволення. Відзив на апеляційну

скаргу ліквідатор не представив.

В

судовому засіданні 04.03.3008р оголошувалась перерва до 18.03.2008р. В судовому

засіданні 18.03.2008р оголошувалась перерва до 16-00 годин.

          Перевіривши доводи апеляційної

скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін колегія

суддів вважає, що апеляційна скарга 

підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Провадження у справі про банкрутство

приватної комерційно -виробничої фірми «Люсер»порушено господарським судом

Дніпропетровської області 21.07.2006р за ознаками ст. 51 Закону України «Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі

Закон).

          27.07.2006р приватна комерційно

-виробнича фірма «Люсер»визнана банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура

строком на один рік, призначено ліквідатором ОСОБА_3. (т.1 а.с.27).

          В газеті «Голос України»від

10.08.2006р №147 опубліковано оголошення щодо порушення відносно боржника

справи про банкрутство (т.1 а.с.79).

          27.11.2007р від гр. ОСОБА_2. до

господарського суду надійшла скарга на дії ліквідатора ОСОБА_3.(т.2 а.с.55).

          Гр. ОСОБА_2. зазначив, що ліквідатор

ОСОБА_3. перевищував свої повноваження при здійсненні ліквідації ПКВФ «Люсер».

Зокрема, надав до суду неналежним чином засвідчений баланс, не відобразив

достовірну інформацію щодо місцезнаходження боржника, здійснив фальшиве

оголошення з недостовірною адресою боржника, не відніс до складу кредиторських вимог

суму судового збору за рішення АНД райсуду від 30.01.2006р, із балансу боржника

ліквідатору було відомо про достатність власного капіталу для виконання рішення

Амур -Нижньодніпровського райсуду, не з'ясували дійсного фінансового стану

боржника, ліквідатор не здійснив аудиторську перевірку.

          Гр. ОСОБА_2. просив визнати

неправомірними дії ліквідатора ОСОБА_3., визнати його «жертвою»неправомірних

дій ліквідатора, визнати неправомірним включення ліквідатором грошових коштів

гр. ОСОБА_2. до ліквідаційної маси, заборонити їх включення до лік від маси та

заборонити ліквідатору вчинювати будь 

які дії щодо майна гр. ОСОБА_2.

          17.01.2008р гр. ОСОБА_2. були надані

суду доповнення до скарги (т.2 а.с.98) в яких зазначено, що ліквідатор

намагається заволодіти майном гр. ОСОБА_2. через використання судових рішень,

зокрема рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30.08.2007р

Окрім зазначених вище вимог гр. ОСОБА_2. просив визнати, що стягнуте

ліквідатором майно не належить ПКВФ “Люсер”, а належить ОСОБА_2., заборонити

ліквідатору в будь -який спосіб втручатись в майно та майнові права ОСОБА_2.

(т.2. а.с.98).

          Скарги на дії ліквідатора

господарським судом не розглянуті по суті.

           29.01.2008р до господарського суду

Дніпропетровської області від ліквідатора ОСОБА_3. надійшло клопотання про

відкликання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ПКВФ

“Люсер” (т.2 а.с.130).

          Задовольняючи заяву ліквідатора

господарський суд зазначив, що кредитори у справі відсутні, оскільки протягом

місячного строку  з моменту публікації

оголошення про порушення справи про банкрутство ПКВФ “Люсер” не надійшло жодної

заяви від кредиторів, а гр. ОСОБА_2. не набув статусу кредитора у даній справі.

          Такий висновок господарського суду не

відповідає фактичним обставинам справи, представленим доказам.

          23.10.2006р гр. ОСОБА_2. звернувся до

господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання його

кредиторських вимог про що свідчить копія цієї заяви, що знаходиться в

матеріалах справи (т.1 а.с.168).

          В переліку доданих до заяви

документів значиться в п.4 “докази відправки копії заяви ліквідатору”, що

свідчить про те, що з відповідною заявою гр. ОСОБА_2. звертався до ліквідатора.

          На вимогу апеляційної інстанції гр. ОСОБА_2.

представив 17.03.2008р докази звернення до ліквідатора  з заявою про визнання грошових вимог, яка

направлена йому 23.10.2006р, що підтверджується копією опису вкладень у

рекомендований лист і копією поштової квитанції, оригінали яких оглянуті в

судовому засіданні (т.3 а.с. 8-13)

          Згідно листа господарського суду

Дніпропетровської області від 23.10.2006р господарський суд відправив свій

екземпляр заяви ОСОБА_2. ліквідатору ОСОБА_3і просив надати відповідь заявнику

та господарському суду (т.1 а.с. 169).

          Ухвалою від 30.11.2007р. (т.2 а.с.60)

господарський суд зобов'язував ліквідатора ОСОБА_3. представити в судове

засідання заяву гр. ОСОБА_2. про визнання грошових вимог та відповідь на подану

заяву.

          13.12.2007р ліквідатор ОСОБА_3. надав

письмові пояснення господарському суду, зазначивши, що “заява” ОСОБА_2. не може

бути ним визнана, оскільки таку заяву подано з порушенням терміну,

встановленого ч.3 ст 51 Закону про банкрутство (т.2 а.с.84).

          Вимогу апеляційної інстанції щодо

надання доказів розгляду заяви гр. ОСОБА_2. про визнання грошових вимог і

надання йому відповіді як наслідок розгляду цих вимог, представник ліквідатора

не виконав, відповідні докази не представив.

          В судовому засіданні представник

ліквідатора пояснив, що не отримував від ОСОБА_2. заяви з грошовими вимогами, а

тому не повідомляв його про результати розгляду заяви.

          Не повідомивши гр. ОСОБА_2. про

результат розгляду його грошових вимог, ліквідатор порушив його права, як

можливого кредитора ПКВФ «Люсер», позбавивши його права, в разі відхилення

грошових вимог, на оскарження в судовому порядку дій ліквідатора по відхиленню

грошових вимог.

          Судова колегія вважає, що матеріалами

справи, додатково витребуваними доказами доведено, що гр. ОСОБА_2. звертався з

заявою про визнання грошових вимог в процедурі банкрутства як до боржника, так

і до суду. Але ліквідатор порушивши порядок розгляду претензій кредиторів не

повідомив заявника про результат розгляду його претензії.

          Подаючи скаргу на дії ліквідатора

27.11.2007р (т.2 а.с.55) гр. ОСОБА_2., не отримавши відповіді ліквідатора, діяв

як кредитор у справі, будучи впевнений в тому, що його вимоги визнані.

          Отже, господарський суд надавши

оцінку тому, що ОСОБА_2. звернувся з заявою про визнання грошових вимог поза

межами встановленого ст. 51 Закону про банкрутство строку, перевищив свої

повноваження, оскільки по суті заява ОСОБА_2. ліквідатором розглянута не була,

а питання щодо відхилення вимог кредитора ліквідатором не було предметом

розгляду в судовому засіданні.

          Таким чином висновок господарського

суду, що в справі відсутні кредитори не є переконливим і потребує додаткового

дослідження.

          Насамперед ліквідатор повинен

розглянути по суті заяву ОСОБА_2. про визнання грошових вимог та надати

заявнику відповідь за результатами розгляду його заяви. Саме з цього моменту

статус гр. ОСОБА_2. в справі про банкрутство буде визначено.

          З огляду на викладене ухвала господарського

суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р підлягає скасуванню, а справа

передачі до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

          Твердження скаржника, що справу

розглянуто незаконним складом суду не відповідає дійсності, оскільки головою

господарського суду Дніпропетровської області розглянуто заяву гр. ОСОБА_2. про

відвід суді Калиниченко Л.М., в задоволенні заяви відмовлено (ухвала

господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р т.2 а.с.88).

          Клопотання скаржника про здійснення

технічної фіксації судового процесу задоволено як таке, що відповідає ст. 811

ГПК України.

          Заборонено використання власного

портативного диктофону, тому що суд здійснює технічну фіксацію судового

процесу.  Доводи скаржника щодо

необхідності використання диктофону ґрунтуються на припущеннях.

          Клопотання про винесення окремих

ухвал і направлення повідомлень до кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради

юстиції задоволенню не підлягають з таких підстав:

-          скаржник не зазначив в адрес якого

підприємства або установи, організації, державного чи іншого органу слід

винести окрему ухвалу;

-          вирішення питання щодо винесення

окремої ухвали належить виключно суду, підстав для винесення окремої ухвали у

даній справі не вбачається;

-          компетенція суддів апеляційної

інстанції визначена статтею 27 Закону України “Про судоустрій України”.

Вказаною нормою не передбачено право колегії суддів виносити окремі

повідомлення до Вищої ради юстиції та кваліфікаційної комісії суддів.

           Керуючись ст. ст. 103-106

Господарського процесуального кодексу 

України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Ухвалу

господарського суду Дніпропетровської області від  29.01.2008р у справі №Б24/193-06 скасувати.

Справу

№Б24/193-06 передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий

суддя                                                              

О.В.Джихур

Судді                                                                           О.М.Виноградник

О.М.Лисенко