Рішення

від 17.10.2022 по справі 902/428/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2022 р. Cправа №902/428/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна Перспектива І К", м.Вінниця

до Приватного підприємства "Павлівка", с.Павлівка Хмільницького району Вінницької області

про стягнення 3 933 019,18 грн заборгованості за договором купівлі-продажу

представники сторін на оголошення вступної та резолютивної частин рішення в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ :

06.06.2022 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна Перспектива І К" (надалі по тексту також - позивач, продавець) про стягнення з Приватного підприємства "Павлівка" (надалі по тексту також - відповідач, покупець) 3933019,18 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту №67 від 07.04.2021, з яких: 2858981,91 грн - основний борг, 428847,29 грн - штраф, 262086,40 грн - пеня, 383103,58 грн - збитки від інфляції.

Ухвалою суду від 13.06.2022 відкрито провадження у справі №902/428/22. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 15.08.2022.

27.06.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.06.2022 (а.с.53), в якому відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення неустойки на 90%. Мотивуючи своє клопотання заявник зазначив, що розмір заявлених сум у цій частині є надмірно великим по відношенню до основного боргу; окрім цього Приватне підприємство "Павлівка", який є виробником сільськогосподарської продукції, не має належних умов для її реалізації в зв`язку з блокуванням Російською Федерацією морських портів в Україні.

Ухвалою суду (занесеною до протоколу судового засідання), за клопотанням відповідача, з метою забезпечення реалізації прав сторонам, визначених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на формування процесуальної позиції (виклад міркувань та аргументів) щодо процесуальних питань, які виникають під час здійснення провадження у справі, в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2022, в зв`язку з чим продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

08.09.2022 до суду надійшли письмові пояснення №02/П від 07.09.2022 (а.с.66-70), в яких представник позивача адвокат М.Вдовиченко заперечила щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки на 90%, обґрунтовуючи це тим, що Приватним підприємством "Павлівка" станом на 07.09.2022 не вжито жодних заходів на погашення заборгованості та не надано жодних доказів, які могли б бути враховані судом під час розгляду питання щодо зменшення розміру неустойки.

За наслідком судового засідання судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в судовому засіданні до 21.09.2022.

Ухвалою суду від 21.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/428/22 до розгляду по суті на 17.10.2022.

В судове засідання, 17.10.2022, представники сторін не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою суду від 21.09.2022.

Суд враховує, що від представника позивача адвоката Вдовиченко М.І. надійшла заява від 17.10.2022 (вхідний номер суду 01-34/8684/22) про розгляд справи по суті без її участі, а також про призначення додаткового судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що 07.04.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту № 67 (надалі по тексту - Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець, згідно замовлення покупця, передає у власність останньому засоби захисту рослин (надалі по тексту - «ЗЗР»), визначені в Додатках до нього, підтверджених накладними та довіреностями, що є невід`ємними частинами даного Договору, Покупець зобов`язується прийняти та оплатити.

Згідно п.2.1, 2.2, 2.3 договору сторони узгодили, що асортимент ЗЗР, їх кількість, ціна визначаються в Додатках, який є невід`ємною частиною Договору. ЗЗР поставляються Покупцю окремими партіями, згідно строку вказаному в Додатках. Базис поставки продукції - склад Покупця.

Відповідно до п.3.1-3.4 договору, ціна товару вказана в Додатку та може бути відкоригована, в залежності від зміни комерційного курсy гривні до долара. ЗЗР передаються Покупцю на наступних умовах відстрочення платежу згідно термінів вказаних у Додатку. За надання відстрочення в оплаті Покупець зобов`язаний сплатити Продавцеві відсотки у розмірі 2% від вартості отриманих ЗЗР за кожен місяць користування товарним кредитом, починаючи з дня, наступного за днем фактичного отримання ЗЗР, і закінчуючи днем фактичної оплати Покупцем вартості ЗЗР за цим договором. За розрахунковий місяць сторони приймають - 30 (тридцять) календарних днів. Розрахунок відсотків за неповний місяць проводиться за фактичну кількість днів місяця користування товарним. Покупець зобов`язується оплатити вартість отриманих ЗЗР та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця у термін згідно Додатків до цього Договору.

Положеннями п.5.1-5.3 договору передбачено, що в разі несвоєчасних розрахунків за цим Договором, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на суму боргу за кожен день прострочення оплати до остаточного виконання зобов`язань за цим Договором. У випадку недотримання термінів та порядку розрахунків, передбачених даним Договором, Покупець сплачує Продавцеві крім пені, штраф в розмірі 15 (п`ятнадцяти) процентів від суми основного боргу до остаточного виконання зобов`язань за цим Договором. У разі прострочення виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару та сплаті відсотків за користування товарним кредитом більше, ніж на 30 календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 проценти від простроченої суми за кожен місяць користування чужими грошовими коштами, починаючи з дня, наступного за днем в який мала бути здійснене фактична оплата Покупцем вартості ЗЗР за цим договором. За розрахунковий місяць сторони приймають - 30 (тридцять) календарних днів. Розрахунок відсотків за неповний місяць проводиться за фактичну кількість днів місяця користування товарним кредитом.

Пунктом 8.5 договору визначено, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання сторонами.

З метою уточнення умов Договору сторони 15.04.2021 підписали додаток №1 до нього (а.с.19), в якому розкрили зміст його умов, на виконання яких ними вчинені такі дії.

У зазначеному додатку сторони визначили перелік ЗЗР, які передаються у власність відповідача, та встановили, що загальна вартість ЗЗР становить 2858976,40 грн, а термін виконання грошових зобов`язань відповідача 30.09.2021.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар (ЗЗР) в загальній вартості 2858982,41 грн, що підтверджується наступними доказами:

- видатковою накладною №127 від 20.04.2021 та товарно-транспортною накладною №Р127 від 20.04.2021 на суму 698879,52 грн (а.с.21,23);

- видатковою накладною №154 від 27.04.2021 та товарно-транспортною накладною №Р154 від 27.04.2021 на суму 261083,40 грн (а.с.27,29);

- видатковою накладною №163 від 30.04.2021 та товарно-транспортною накладною №Р163 від 30.04.2021 на суму 801500,50 грн (а.с.34,35);

- видатковою накладною №164 від 30.04.2021 та товарно-транспортною накладною №Р164 від 30.04.2021 на суму 1097578,99 грн (а.с.38,39).

В матеріалах справи також наявна претензія позивача до відповідача про необхідність погашення заборгованості без номеру та дати, яку було отримано відповідачем 02.02.2022 (а.с.45-46). У відповідь на зазначену претензію відповідачем направлено лист №1 від 02.02.2022, яким відповідач просив про відтермінування своїх грошових зобов`язань (а.с.47-48).

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по сплаті вартості отриманого товару стало підставою звернення до суду з вимогою про стягнення 2858981,91 грн боргу за Договором купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту №67 від 07.04.2021.

Також позивачем нараховано 428847,29 грн штрафу, 262086,40 грн пені, 383103,58 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов до таких висновків.

Спір між сторонами виник у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідачем за Договором купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту № 67 від 07.04.2021.

З огляду на умови зазначеного договору, суд зауважує, що правовідносин між сторонами регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1,2 ст.694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань щодо вчасної оплати товару, внаслідок чого за ними рахується загальна заборгованість за договором в сумі 2858981,91 грн.

Пунктом 1 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Додатком №1 від 15.04.2021 до договору сторонами погоджено місце доставки товару (ЗЗР) до складу відповідача за адресою: вул.Миру, буд.207, с.Павлівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22436.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки обумовленого договором товару (ЗЗР) за адресою складу відповідача (а.с.21,23,27,29,34,35,38,39).

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовано. Товар повернутий позивачеві не був.

З огляду на положення додатку №1 від 15.04.2021 до договору, термін виконання грошових зобов`язань відповідача - 30.09.2021.

Частиною 2 ст.252 Цивільного кодексу України визначено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як встановлено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За наведеного вище, відповідач вважається таким, що прострочив, з 01.10.2021.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов оплати товару та відсутність будь-яких доказів проведення повних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2858981,91 грн з відповідача підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення 15% штрафу за договором, суд зауважує наступне.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Положеннями п.5.2 договору передбачено, що у випадку недотримання термінів та порядку розрахунків, передбачених даним Договором Покупець сплачує Продавцеві крім пені, штраф в розмірі 15 (п`ятнадцяти) процентів від суми основного боргу до остаточного виконання зобов`язань за цим Договором.

Матеріалами справи встановлено факт прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання. Будь-яких доказів на спростування цього факту відповідачем не надано.

Таким чином, заявлений позивачем розмір штрафу 428847,29 грн (2858981,91х15%) є правомірним та обґрунтованим.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення пені, розрахованої в сумі 262086,40 грн за період з 01.10.2021 по 31.03.2022, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами п.5.2 договору, в разі несвоєчасних розрахунків за цим Договором, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на суму боргу за кожен день прострочення оплати до остаточного виконання зобов`язань за цим Договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд враховує правову позицію щодо застосування норм ст.232 Господарського кодексу України, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, згідно якої у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Суд вважає, що зазначена умова договору (п.5.2) про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання до остаточного виконання зобов`язань за цим Договором може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку (терміну), за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову щодо стягнення 262 086,40 грн пені.

Розглянувши вимогу позивача щодо нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 в розмірі 383103,58, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п.5.3 договору, у разі прострочення виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару та сплаті відсотків за користування товарним кредитом більше, ніж на 30 календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 проценти від простроченої суми за кожен місяць користування чужими грошовими коштами, починаючи з дня, наступного за днем в який мала бути здійснене фактична оплата Покупцем вартості ЗЗР за цим договором. За розрахунковий місяць сторони приймають - 30 (тридцять) календарних днів. Розрахунок відсотків за неповний місяць проводиться за фактичну кількість днів місяця користування товарним кредитом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 Цивільного кодексу України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність заявлення до стягнення 383103,58 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та про задоволення позову в цих межах.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру сум штрафу, пені, які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідачем долучено до матеріалів справи договір на виконання мобілізаційного завдання від 15.03.2022 (а.с.72), довідку від 28.09.2022 (а.с.73), частковий наряд №103 від 29.12.2021 (а.с.74), акт приймання-передачі транспортних засобів від 28.03.2022 (а.с.75), з яких слідує, що відповідач передав до Збройних сил України один автомобіль, він є стороною договору на виконання мобілізаційного завдання від 15.03.2022.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідач є аграрним виробником, який серед інших покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконанням ним своїх основних завдань;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;

- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням відповідачем своїх фінансових зобов`язань;

- відповідач залучений до виконання мобілізаційного завдання на підставі відповідного договору від 15.03.2022, а тому надмірний обсяг штрафних санкцій може призвести до неналежного виконання ним своїх обов`язків з забезпечення національної економіки, задоволення потреб оборони держави і захисту її території від агресії.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому, суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру штрафу, пені на 50% і таким чином стягненню підлягає 214423,65 грн штрафу; 131043,20 грн пені.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору в сумі 58955,29 грн.

Представник позивача 17.10.2022 подав заяву до суду про призначення судового засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення.

Так, відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити заяву представника позивача адвоката Вдовиченко М.І. та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Павлівка" (ідентифікаційний код юридичної особи: 36657911; адреса місцезнаходження: 22436, Вінницька обл., Калинівський район, с.Павлівка, вул.Миру, буд.207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна Перспектива І К" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39618351; адреса місцезнаходження: 21022, Вінницька область, Вінницький район, м.Вінниця, вул.Енергетична, буд.7-Б) 2858981,91 грн основного боргу; 214423,65 грн штрафу; 131043,20 грн пені; 383103,58 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 58955,29 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 214423,64 грн штрафу; 131043,20 грн пені - відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/428/22 на 14 листопада 2022 року на 10 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2), про що повідомити сторони.

6. Копію рішення направити на такі електронні адреси: позивача (aht_vin@hotmail.com), представника позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1), відповідача (pk-ur2@ukr.net).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01 листопада 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна Перспектива І К" (aht_vin@hotmail.com)

3 - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна Перспектива І К" адвокату Вдовиченко М.І. (ІНФОРМАЦІЯ_1)

3 - Приватне підприємство "Павлівка" (pk-ur2@ukr.net)