Рішення

від 26.10.2022 по справі 143/1115/21

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1115/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2022 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Левченко М.О.,

представника позивача - адвоката Щавінського К.С.,

представника відповідача адвоката Гончарука Р.О.,

відповідача приватного нотаріуса Заболотної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» до Фермерського господарства «Береславця Юрія Олександровича», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Заболотної Тетяни Миколаївни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та припинення права оренди,-

Встановив:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» звернулося в суд з позовом до Фермерського господарства «Береславця Юрія Олександровича», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Заболотної Тетяни Миколаївни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та припинення права оренди.

Позов мотивовано тим, що 10.01.2008 року між ТОВ «Погребищенське» (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700080020038, яка знаходиться на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області строком на 5 років.

Цей договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 11.03.2008 року №040884700124.

04.12.2012 року сторони внесли зміни до даного договору оренди землі, змінивши строк його дії до 15 років.

Вказані зміни зареєстровані у Відділі Держкомзему у Погребищенському районі, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 28.12.2012 року №052348474008801.

Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Заболотною Т.М. його дочці ОСОБА_1 28.08.2018 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно із яким остання набула право власності на вищезазначену земельну ділянку.

Після цього 27.08.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі щодо зміни прізвища, ім`я та по батькові орендодавця.

Позивач наголошує, що з урахуванням внесених в основний договір змін, та зважаючи на приписи ч.2 ст.124 ЗК України (в редакції станом на момент укладання основного договору оренди землі), ч.2 ст.125 ЗК України, ст.ст.13, 18 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладання основного договору оренди землі), строк дії зазначеного договору оренди землі закінчується 11.03.2023 року.

Проте, державним реєстратором приватним нотаріусом Заболотною Т.М. 28.08.2018 року на підставі відомостей із Державного земельного кадастру було прийнято рішення №42725874 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно із яким в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки строком до 16.11.2022 року за Фермерським господарством «Береславця Юрія Олександровича». При цьому в графі «Додаткові відомості про інші речові права» вказано перенесення відомостей згідно п.20 постанови КМУ від 25.12.2015 року №1127, дата державної реєстрації іншого речового права 16.11.2012 року, строк дії речового права 10 років.

ТОВ «Погребищенське» вважає, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича», слід визнати недійсним на підставі частин 1, 3 ст.215 ЦК України, оскільки на час його підписання у 2012 році та державної реєстрації права оренди земельної ділянки за цим фермерським господарством був чинний договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_2 та позивачем.

ТОВ «Погребищенське» наголошує, що внаслідок укладення оскарженого договору оренди землі ФГ « ОСОБА_3 » отримало право оренди земельною ділянкою, що є перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки, можливості вільного користування нею та здійснення державної реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, ТОВ «Погребищенське» звертає увагу суду на те, що, приймаючи оскаржуване рішення, приватний нотаріус Заболотна Т.М. всупереч вимогам ч.3 ст.29 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не перевірила відомостей щодо існування інших речових прав (права оренди) на вказану земельну ділянку, що містяться у відповідних книгах записів державної реєстрації договорів оренди за період з 2008 по 2012 рік, що, на думку позивача, є самостійною підставою для скасування оспорюваного рішення.

Посилаючись на наведені обставини, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 11.07.2022 року (а.с.148, 149), ТОВ «Погребищенське» просить:

-визнати недійсним договір оренди землі, укладений в 2012 році між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича», об`єктом оренди якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523485700:08:002:0038, на підставі якого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Заболотною Т.М. 28.08.2018 року прийнято рішення №42725874 про державну реєстрацію права оренди за ФГ «Береславця Юрія Олександровича»;

-скасувати державну реєстрацію права оренди за ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на земельну ділянку площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700:08:002:0038, яка проведена на підставі договору оренди землі, укладеного в 2012 році між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича», згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 року №42725874, прийнятим державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Заболотною Т.М.;

-припинити право оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на земельну ділянку площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700:08:002:0038, яке було зареєстроване на підставі договору оренди землі, укладеного в 2012 році між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича».

Ухвалою судді від 03.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.33, 34).

23.11.2021 року від приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Заболотної Т.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечення проти позову приватний нотаріус вказала, що 28.08.2018 року вона, здійснюючи на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого після смерті ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , державну реєстрацію права власності останньої на вищезазначену земельну ділянку, виходячи із положень ч.3 ст.46-1 ЗУ «Про нотаріат»; п.3 ч.1 ст.3, п.1 ч.3 ст.3, п.1 ч.3 ст.10, п.3 ст.20, ч.1 ст.33 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 10-1, 21 постанови КМУ від 25.12.2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», лише перенесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, внесені 16.11.2012 року органами Держгеокадастру до Державного земельного кадастру про право оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на вказану земельну ділянку. При цьому відзначила, що такі відомості щодо права оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на згадану земельну ділянку містилися у Витязі з Державного земельного кадастру від 19.07.2018 року № НВ 0508649532018 (а.с.41-44).

10.01.2022 року від представника ОСОБА_1 адвоката Гончарука Р.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на його безпідставність. При цьому зазначає, що оспорюваний договір не порушує прав позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що цей договір у 2012 році був зареєстрований у встановленому чинним на той час законодавством порядку шляхом внесення відповідного запису до паперової Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. Крім того, наголошує на тому, що скасування оспорюваного рішення державного реєстратора матиме наслідком припинення права власності позивачки на земельну ділянку, що є неприпустимим (а.с.64-66).

Ухвалою суду від 08.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.196-199).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Щавінський К.С. підтримав позов та підтвердив викладені у ньому обставини. Разом із цим, зауважив, що укладений між ТОВ «Погребищенське» та ОСОБА_2 договір оренди землі не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки при зверненні з цього питання до державного реєстратора останній повідомив, що право оренди на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано за ФГ «Береславця Юрія Олександровича». Також зазначив, що відповідати за позовом мають усі відповідачі, так як їхніми діями було порушено право ТОВ «Погребищенське», яке немає можливості зареєструвати належне йому право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас, повідомив, що протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі ним буде подано докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Представник ОСОБА_1 адвокат Гончарук Р.О. позов в частині його пред`явлення до відповідачки не визнав та пояснив, що відповідачка не порушувала права позивача, їй не було відомо про укладення будь яких договорів оренди між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича», крім того судом не було встановлено факт укладання такого договору та здійснення його державної реєстрації у книзі реєстрації договорів оренди землі. При цьому відзначив, що до внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом запису про право оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» відповідачка відношення не має. В той же час зазначив, що ОСОБА_1 до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину знала про існування договору оренди, укладеного між ТОВ «Погребищенське» та ОСОБА_2 . Вважає, що за встановлених судом обставин договір оренди між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича» слід вважати неукладеним, а тому позовна вимога про визнання його недійсним не підлягає задоволенню. Водночас, вважає, що позовна вимога про припинення права оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» також не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту. Разом із цим, повідомив, що протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі ним буде подано докази понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу.

Приватний нотаріус Заболотна Т.М. позов не визнала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Крім того, зауважила, що при перенесенні із Державного земельного кадастру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» вона використовувала наданий ОСОБА_1 . Витяг з ДЗК, а також інформацію, яку вона отримала шляхом безпосереднього доступу до ДЗК. Про існування договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича», їй не було відомо. При цьому звернула увагу суду на те, що діючим на той час законодавством не було передбачено обов`язок державного реєстратора перевіряти інформацію, що міститься у ДЗК, про інше речове право (право оренди), яке було зареєстровано до 01.01.2013 року, шляхом направлення відповідних запитів до органів державної реєстрації прав. Також стверджує, що положення п.3 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 28.08.2018 року) застосовуються тільки в тому випадку, якщо проводяться нотаріальні чи реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості (житлові будинки, квартири), право власності на які було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації до 01.01.2013 року. А тому, на її погляд, при перенесенні із Державного земельного кадастру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» вона не мала керуватися цією нормою закону.

Представник ФГ «Береславця Юрія Олександровича», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши учасників справи та дослідивши її матеріали, повно та всебічно з`ясувавши обставини, що мають значення для правильності вирішення спору, визначившись із нормами матеріального права, предметом правового регулювання яких є спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700080020038, розташована на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №398825 (а.с.9).

10.01.2008 року між ТОВ «Погребищенське» (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700080020038, яка знаходиться на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області строком на 5 років.

Цей договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 11.03.2008 року №040884700124 (а.с.10, 11, 22).

04.12.2012 року сторони внесли зміни до даного договору оренди землі, змінивши строк його дії до 15 років.

Вказані зміни зареєстровані у Відділі Держкомзему у Погребищенському районі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 28.12.2012 року №052348474008801 (а.с.13, 19, 20).

Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Заболотною Т.М. його дочці ОСОБА_1 28.08.2018 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно із яким остання набула право власності на вищезазначену земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.08.2018 року №135706299 (а.с.15).

Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.07.2018 року № НВ 0508649532018 у Державному земельному кадастрі містяться відомості про інше речове право ( право оренди) ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на вказану земельну ділянку, державна реєстрація якого була здійснена 16.11.2012 року, строк дії речового права 10 років (а.с.43).

28.08.2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Заболотною Т.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42725874 про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на згадану земельну ділянку (а.с.116).

27.08.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі щодо зміни прізвища, ім`я та по батькові орендодавця (а.с.14).

Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру від 02.09.2021 року №НВ 0522497132021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про інше речове право ( право оренди) ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на вказану земельну ділянку, державна реєстрація якого була здійснена 28.08.2018 року Погребищенським районним нотаріальним округом (а.с.16, 17).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.08.2022 року №306338338 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про інше речове право ( право оренди) ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на вказану земельну ділянку, державна реєстрація якого була здійснена 28.08.2018 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Заболотною Т.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42725874. При цьому у графі «Додаткові відомості про інші речові права» зазначено перенесення відомостей згідно п.20 постанови КМУ від 25.12.2015 року №1127, дата державної реєстрації речового права 16.11.2012 року, строк дії речового права 10 років (а.с.163, 164).

Вирішуючи по суті позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного в 2012 році між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича», суд виходить із наступного.

У пунктах 7.1 7.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц сформульовано правовий висновок, який зводиться до того, що за змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України "Про оренду землі"(тут і далі - у редакції, чинній станом на 2012 рік) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першоюстатті 15 Закону України "Про оренду землі"істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).ї

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «Погребищенське» вказало, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича», слід визнати недійсним на підставі частин 1, 3 ст.215 ЦК України, оскільки на час його підписання у 2012 році та державної реєстрації права оренди земельної ділянки за цим фермерським господарством був чинний договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_2 та позивачем.

З метою сприяння учасникам справи в реалізації їхніх процесуальних прав щодо подання доказів судом вживалися заходи, направлені на витребування спірного договору та документів, на підставі яких 16.11.2012 року працівниками Держгеокадастру здійснювалася його державна реєстрація.

Так, ухвалою суду від 12.04.2022 року витребувано від Фермерського господарства «Береславця Юрія Олександровича» оригінал договору оренди землі (а.с.107, 108).

Із матеріалів справи вбачається, що 28.04.2022 року ФГ «Береславця Юрія Олександровича» отримало копію ухвали суду про витребування письмових доказів від 12.04.2022 року, що підтверджується супровідним листом від 20.04.2022 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.110, 114), однак вимоги ухвали не виконало.

Ухвалою суду від 25.05.2022 року постановлено тимчасово вилучити для дослідження судом у ФГ «Береславця Юрія Олександровича» оригінал договору оренди землі. Тимчасове вилучення вказаного оригінала договору оренди землі доручено державним виконавцям Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (а.с.120, 121).

Згідно із актом державного виконавця Коротуна Р.П. оригінал такого договору оренди землі у ФГ «Береславця Юрія Олександровича» відсутній (а.с.133).

Ухвалою суду від 17.06.2022 року витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином засвідчені копії:

договору оренди землі, укладеного в 2012 році між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Береславця Юрія Олександровича», предметом якого є земельна ділянка площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700:08:002:0038, яка знаходиться на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області;

витягу із книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із відомостями про державну реєстрацію договору оренди землі від 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Береславця Юрія Олександровича», предметом якого є земельна ділянка площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700:08:002:0038, яка знаходиться на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області;

витягу із Поземельної книги (в паперовій чи електронній формі), яка сформована щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523484700:08:002:0038, із відомостями про державну реєстрацію договору оренди землі від 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Береславця Юрія Олександровича», предметом якого є земельна ділянка площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700:08:002:0038, яка знаходиться на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області;

інших документів (в паперовій чи електронній формі), що підтверджують факт державної реєстрації договору оренди землі від 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Береславця Юрія Олександровича», предметом якого є земельна ділянка площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700:08:002:0038, яка знаходиться на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а.с.139 - 141).

У листі від 09.08.2022 року №1040/14-22 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило, що у відділі №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відсутня інформація щодо укладання такого договору оренди землі. Крім того, повідомлено, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відсутній запис про реєстрацію відповідного договору оренди (а.с.174).

Ухвалою суду від 12.08.2022 року витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було внесено відомості до Державного земельного кадастру про здійснення 16.11.2012 року державної реєстрації права оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» вказаною земельною ділянкою (а.с.178-180).

У листі від 26.08.2022 року №1749/475-22 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило, що у відділі №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відсутня інформація щодо підстав внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру (а.с.191).

Водночас, суд бере до уваги, що станом на 16.11.2012 року, тобто на момент здійснення державної реєстрації права оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича», правовідносини, пов`язані із проведенням державної реєстрації договорів оренди землі урегульовувалися нормами Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 09.09.2009 року №1021.

Згідно із абзацами другим, п`ятим п.16-1 цього Порядку державна реєстрація договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється після державної реєстрації земельної ділянки. Державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство пов`язувало набуття чинності договором оренди землі із його державною реєстрацією, здійсненою шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте,позивачем недоведено,що в2012році ОСОБА_2 та ФГ«Береславця ЮріяОлександровича» в належній формі, тобто шляхом підписання письмового договору, досягли згоди з усіх істотних умов, необхідних для виникнення між ними земельно договірних відносин щодо згаданої земельної ділянки, та що такий договір було зареєстровано у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що договору оренди землі між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича» в 2012 році укладено не було, як і не було здійснено його державної реєстрації у встановленому на той час законодавством порядку. Відтак, підстави для визнання такого неукладеного (нечинного) договору недійсним відсутні.

Виходячи із наведеного, у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного в 2012 році між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича», об`єктом оренди якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523485700:08:002:0038, на підставі якого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Заболотною Т.М. 28.08.2018 року прийнято рішення №42725874 про державну реєстрацію права оренди за ФГ «Береславця Юрія Олександровича», необхідно відмовити.

Вирішуючи по суті позовну вимогу про скасування державної реєстрації права оренди за ФГ « ОСОБА_3 » на земельну ділянку площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700:08:002:0038, яка проведена на підставі договору оренди землі, укладеного в 2012 році між ОСОБА_2 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича», згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 року №42725874, прийнятим державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Заболотною Т.М., суд виходить із того, що відповідно до п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За п.1 ч.3 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Згідно із ч.2 ст.124 ЗК України (в редакції станом на момент укладення первісного договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське») передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

В ч.2 ст.125 ЗК України (в редакції станом на момент укладення первісного договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське») визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

В ст.13 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силуст.18 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення первісного договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське») договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Вст.20 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення первісного договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське») обумовлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

В ст.31 ЗУ «Про оренду землі» регламентовано, що договір орендиземлі припиняєтьсяв разі закінчення строку, на який його було укладено.

Спираючись на наведені норми, та виходячи із матеріалів справи, слід дійти висновку, що строк дії договору оренди землі, укладеного 10.01.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське», закінчується 11.03.2023 року.

Отже, на час внесення до Державного земельного кадастру (16.11.2012 року) та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (28.08.2018 року) відомостей про державну реєстрацію права оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на вказану земельну ділянку чинним був договір оренди щодо цього самого об`єкту нерухомого майна, укладений між позивачем та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» позивач покликається на те, що приймаючи рішення від 28.08.2018 року №42725874, приватний нотаріус Заболотна Т.М. всупереч вимогам ч.3 ст.29 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не перевірила відомостей щодо існування інших речових прав (права оренди) на вказану земельну ділянку, що містяться у відповідних книгах записів державної реєстрації договорів оренди за період з 2008 по 2012 рік.

Надаючи оцінку такому аргументу позивача, суд констатує, що відповідно до ч.3 ст.29 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону № 340-IXвід 05.12.2019 року, що набрав чинності 16.01.2020 року) державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

При цьому слід відзначити, що станом на 28.08.2018 року, тобто на момент прийняття приватним нотаріусом Заболотною Т.М. рішення №42725874, стаття 29 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» складалася лише з двох частин.

У п.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №9901/315/20 викладено правовий висновок, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, приписи ч.3 ст.29 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону № 340-IXвід 05.12.2019 року), якими послуговується позивач в обґрунтування позовних вимог, не поширюються на спірні правовідносини.

Разом із цим, у пунктах 6.56, 6.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №904/5726/19 сформульовано правовий висновок про те, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Заперечуючи проти позову, приватний нотаріус Заболотна Т.М. вказала, що 28.08.2018 року вона, здійснюючи на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого після смерті ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , державну реєстрацію права власності останньої на вищезазначену земельну ділянку, виходячи із положень ч.3 ст.46-1 ЗУ «Про нотаріат»; п.3 ч.1 ст.3, п.1 ч.3 ст.3, п.1 ч.3 ст.10, п.3 ст.20, ч.1 ст.33 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 10-1, 20, 21 постанови КМУ від 25.12.2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», лише перенесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, внесені 16.11.2012 року органами Держгеокадастру до Державного земельного кадастру про право оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на вказану земельну ділянку.

В ч.3 ст.46-1 ЗУ «Про нотаріат» (в редакції станом на 28.08.2018 року) обумовлено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

За змістом п.1 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

За ч.1 ст.33 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 28.08.2018 року) державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями Державного земельного кадастру упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (чинного станом на 28.08.2018 року) під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

В абзацах першому та п`ятому п.20 цього Порядку (в редакції станом на 28.08.2018 року) визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства. У разі наявності в отриманих відповідно до цього Порядку відомостях Державного земельного кадастру, крім відомостей про право власності на земельну ділянку, перенесених з державного реєстру земель відомостей про інші речові права, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав також переносить такі відомості з Державного земельного кадастру про речові права на таку земельну ділянку, про суб`єктів зазначених прав до відповідного відкритого розділу.

У п.21 вказаного Порядку передбачено, що у разі проведення державної реєстрації прав без відкриття розділу в Державному реєстрі прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру до відкритого розділу або у випадках, передбачених законом, до спеціального розділу Державного реєстру прав вносить відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Системний аналіз наведених приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави для висновку, що у разі проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державний реєстратор (державний/ приватний нотаріус) переносить відомості про речові права на неї, отримані з Державного земельного кадастру, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, за правилами п.3 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 28.08.2018 року) державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Лінгвістично-логічний аналіз наведеної норми дозволяє стверджувати, що законодавець, застосовуючи для семантико синтаксичного відношення в реченні сурядні сполучники «та» і «або» у їх поєднанні, які зумовлюють як одночасність учинення дій, виникнення станів чи вказівок на існування предметів/ суб`єктів, так і їх альтернативність, передбачив, що у разі неподання заявником документів, що підтверджують право власності чи інші речові права, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, безвідносно до того, чи наявні такі відомості в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Проте,положення п.3ч.3ст.10ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»(вредакції станомна 28.08.2018року)залишилися позаувагою приватногонотаріуса ЗаболотноїТ.М.,унаслідок чогоостання,не скориставшись належним чином наданими державному реєстратору повноваженнями, зокрема щодо направлення запиту до органів Держгеокадастру про отримання правовстановлюючого документа (договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Береславця Юрія Олександровича») та відомостей про здійснення його державної реєстрації у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, дійшла помилкового рішення про перенесення відповідних відомостей із Державного земельного кадастру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким порушено права ТОВ «Погребищенське» за укладеним раніше та чинним договором оренди землі.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогамзакону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією, сформульованою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №587/2331/16-ц, від 20.03.2019 року у справі №587/2110/16-ц, від 07.08.2019 року у справі №193/11/17 та у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №914/520/18, від 14.07.2020 року у справі №910/8387/19.

Доводи приватного нотаріуса Заболотної Т.М. стосовно того, що положення п.3 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 28.08.2018 року) є застосовними тільки в тому випадку, якщо проводяться нотаріальні чи реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості (житлові будинки, квартири), право власності на які було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації до 01.01.2013 року, суд вважає неприйнятними, позаяк вони суперечать сутнісному змісту цієї норми та зводяться до його власного тлумачення відповідачкою.

На користь такого висновку також свідчить та обставина, що з метою запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку з різними набувачами Державною реєстраційною службою України було видано лист - роз`яснення від 06.08.2013 року №2951/05-15-13 «Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельні ділянки за різними правонабувачами», за змістом якого державним реєстраторам було доведено до відома про необхідність запитування від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили державну реєстрацію прав оренди землі, які виникли та зареєстровані в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, витребування необхідної інформації (довідок, копійдокументів тощо), необхідних для реєстрації прав та їх обтяжень про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди землі у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року.

В той же час, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності фактів порушення прав позивача діями інших відповідачів, суд ураховує, що перенесення приватним нотаріусом відповідної інформації з Державного земельного кадастру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснювалося, зокрема, на підставі наданого ОСОБА_1 . Витягу з Державного земельного кадастру від 19.07.2018 року. При цьому, як вказав її представник адвокат Гончарук Р.О., остання до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину знала про існування договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Погребищенське».

В силу ч.2 ст.22 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність задостовірність даних,що містятьсяв документах,поданих длядержавної реєстраціїправ,несе заявник,якщо іншене встановленосудом.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі №390/34/17 зауважено, що добросовісність (пункт 6ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відтак, на переконання суду, остання, якби діяла добросовісно, вочевидь не лише мала об`єктивну можливість, а й зобов`язана була повідомити приватного нотаріуса Заболотну Т.М. про існування договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Погребищенське».

Проте, відповідачка таких дій не вчинила, що у поєднанні із невиконанням приватним нотаріусом своїх функціональних обов`язків призвело до порушення прав ТОВ «Погребищенське» як належного орендаря земельної ділянки.

Про недобросовісність дій відповідачки безсумнівно також свідчить те, що вона, достеменно знаючи про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича, в подальшому 27.08.2019 року уклала із ТОВ «Погребищенське» додаткову угоду до договору оренди землі про зміну прізвища, ім`я та по батькові орендодавця.

Щодо пред`явлених позовних вимог до ФГ «Береславця Юрія Олександровича», то суд бере до уваги ту обставину, що відповідач не висловив будь яку позицію щодо позову, відзиву на позовну заяву не подав, а отже не скористався своїми процесуальними правами на заперечення щодо заявлених позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що порушення своїх прав ТОВ «Погребищенське» пов`язує саме із незаконним внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди на вищезазначену земельну ділянку саме ФГ «Береславця Юрія Олександровича».

Зважаючи на наведене, ФГ «Береславця Юрія Олександровича» є належним відповідачем у справі, що має відповідати за позовом.

За змістомч.3ст.26ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомоїстатті 37цього Закону,на підставірішення Міністерстваюстиції України,а такожу разівизнання напідставі судовогорішення недійснимичи скасуванняна підставісудового рішеннядокументів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ,скасування напідставі судовогорішення державноїреєстрації прав,що малонаслідком державнуреєстрацію набуттяречових прав,обтяжень речовихправ,відповідні правачи обтяженняприпиняються.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що внаслідок здійснення державної реєстрації права оренди за ФГ «Береславця Юрія Олександровича» створюються перешкоди для ТОВ «Погребищенське» у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки, можливості вільного користування нею та здійснення державної реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «Береславця Юрія Олександровича». При цьому, застосовуючи такий спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне виключити вказівку на проведення державної реєстрації права оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на підставі договору оренди землі від 2012 року, позаяк такий договір є неукладеним.

Визначаючись із обґрунтованістю позовної вимоги про припинення право оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на земельну ділянку, суд ураховує, що за змістом ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав відповідні права припиняються.

Припинення правовідношення є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, унормованим п.7 ч.2 ст.16 ЦК України.

Поряд із цим, суд відзначає, що відповідно до абзацу третього ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній на час пред`явлення позову) ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога про припинення права оренди ФГ «Береславця Юрія Олександровича» на земельну ділянку також підлягає задоволенню, як похідна від вимоги про скасування державної реєстрації згаданого речового права, із виключенням вказівки на проведення державної реєстрації такого права на підставі договору оренди землі від 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із платіжним дорученням від 12.10.2021 року №7379 позивачем сплачено за пред`явлені три вимоги немайнового характеру 6810 грн. 00 коп. (а.с.5).

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про часткове задоволення позову (двох позовних вимог), а також виходячи із того, що права та інтереси позивача були порушені діями всіх відповідачів, то із кожного з них необхідно стягнути на користь ТОВ «Погребищенське» по 1513 грн. 33 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди за Фермерським господарством «Береславця Юрія Олександровича» на земельну ділянку площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700:08:002:0038, яка проведена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 року №42725874, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Заболотною Тетяною Миколаївною.

Припинити право оренди Фермерського господарства «Береславця Юрія Олександровича» на земельну ділянку площею 4,0329 га, кадастровий номер 0523484700:08:002:0038.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» судовий збір в сумі 1513 (одна тисяча п`ятсот тринадцять) грн. 33 коп.

Стягнути із Фермерського господарства «Береславця Юрія Олександровича» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» судовий збір в сумі 1513 (одна тисяча п`ятсот тринадцять) грн. 33 коп.

Стягнути із приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Заболотної Тетяни Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» судовий збір в сумі 1513 (одна тисяча п`ятсот тринадцять) грн. 33 коп.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Погребищенське», 22200, вул.Б.Хмельницького, 3, м.Погребище, Вінницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 32701610.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Фермерське господарство «Береславця Юрія Олександровича», 22262, с.Адамівка, Вінницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 33127178.

Приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Заболотна Тетяна Миколаївна, 22200, вул.Б.Хмельницького, 132, м.Погребище, Вінницького району, Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 28.10.2022 року.

Суддя