Рішення

від 20.10.2022 по справі 908/3073/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/46/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2022 Справа № 908/3073/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3073/21

за позовом Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Василя Сергієнка (Задніпровська), буд. 7, м. Запоріжжя, 69076)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-роздрібна фірма Взуття (вул. Фонвізіна, буд. 8, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 169 306,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

Концерн Міські теплові мережі звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 06-юр від 23.10.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-роздрібна фірма Взуття про стягнення 169306,07 грн. заборгованості, з яких: 76281,79 грн. заборгованості за теплову енергію за період з жовтня 2017 по травень 2021, 75186,05 грн. пені, нарахованої за період з жовтня 2017 по травень 2021, 12978,72 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2017 по травень 2021. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 15, 258, 509, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 403640 від 01.12.2010, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 за № 2633-ІV «Правилами користування теплової енергії», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198.

За умовами договору № 403640 від 01.12.2010 позивач бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід`ємними частинами (пункт 1.1 договору). Договором визначено, що його укладено для об`єкту нежиле приміщення № 257, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, 33 та належить відповідачу. Вказане нежитлове приміщення складається з прибудованої одноповерхової частини, що має відокремлену від домової систему опалення (тепловий лічильник) та вбудованої одноповерхової частини в 9-ти поверховому житловому будинку по пр. Ювілейний, 33 з спільною системою опалення з житловим будинком. Після обстеження системи теплоспоживання 05.12.2014, відповідача було зобов`язано виконати новий розрахунок потоку на опалення по відокремленій та спільній системі опалення. Відповідно до умов договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться розрахунковим способом. Відповідач по отриманих від позивача рахунках та актах приймання-передачі заперечень щодо нарахувань не надав.

14.02.2022 від позивача надійшла відповідь (вих. № 06-юр від 10.02.2022) на відзив відповідача, позовні вимоги підтримав. Розрахунком теплового потоку на потреби опалення № 1930/09 від 20.04.2015, виконаного позивачем, визначено частку теплового навантаження приміщень відповідача у загальному навантаженні на будинок.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві, що надійшов до суду 20.12.2021, відповідач підтверджує той факт, що з метою опалення приміщення магазину по пр. Ювілений, 33 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 403640 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. На момент укладання договору відповідач мав відокремлену від загальнобудинкової систему опалення, з приладом комерційного обліку теплової енергії. Зі спільною з житловим будинком системою опалення відповідач пов`язаний виключно у зв`язку з проходженням через його приміщення транзитних прямих та зворотних трубопроводів і стояків. Жодних теплоспоживчих установок відповідача проєктною документацією в спільній з житловим будинком системі опалення не передбачено, та, відповідно й не встановлено. Технічні умови № 3572/14 від 10.07.2007 на встановлення приладу обліку тепловоїенергії на опалення в магазині були сформовані позивачем. Робочий проєкт встановлення приладу обліку теплової енергії на опалення в магазині було виготовлено ліцензованим виконавцем у 2007 році та погоджено директором Філії Концерну «МТМ» Хортицького району та начальником відділу збуту і начальником дільниці транспортування. Вказане підтверджується технічними умовами та робочим проєктом. Відповідач отримував від позивача акти приймання-передачі, які не відповідали показникам приладу комерційного обліку теплової енергії. Акти підписувалися з запереченнями, в яких зазначалося про розбіжність показників отриманої теплової енергії в акті з показниками приладу комерційного обліку. Нормативно обгрунтованої відповіді про відмову у прийнятті заперечень позивач не надавав. Жодних приладів опалення поза межами контролю приладом комерційного обліку теплової енергії не має. Позивачем неправильно здійснено розрахунок теплового навантаження та визначення обсягів спожитої теплової енергії, а саме: з порушенням п. 2.3 договору. Вимоги про стягнення вказаної у позові заборгованості, з урахуванням пені та інфляційних втрат, є безпідставними. Просив суд врахувати порушення позивачем строків звернення до суду, вважає, що заявлена до стягнення сума за період до 23.10.2018 не підлягає задоволенню.

14.06.2022 від відповідача надійшли додаткові пояснення (вих. № 59 від 08.06.2022) до відзиву на позовну заяву, з яких вбачається, що відповідач підтримує позицію, викладену у відзиві, та просив відмовити у задоволені позовних вимог Концерну Міські теплові мережі у повному обсязі. Зауважив, що у період з початку дії договору (01.12.2010) до вересня 2017 жодних непорозумінь щодо визначення обсягу споживання теплової енергії та її оплати між сторонами не виникало. Обсяги спожитої теплової енергії та розрахунки здійснювались саме на підставі показань приладу комерційного обліку теплової енергії. З жовтня 2017 до 30.04.2021 позивач в актах почав необгрунтовано зазначати завищені об`єми споживання, які не відповідали показанням приладу обліку.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач не погодився з твердженням позивача щодо того, що прилад обліку є вузлом розподільного обліку. Наголосив, що відповідач має відокремлену від загальнобудинкової систему опалення, обладнану окремим інженерним вводом з приладом комерційного обліку теплової енергії. У порушення умов п. 2.3 договору розрахунок теплового потоку на потреби опалення № 1930/09 від 20.04.2015 виконано позивачем в односторонньому порядку, без залучення сторонньої організації.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.10.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3073/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.10.2021 у справі № 908/3073/21 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду 22.11.2021 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.11.2021 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/3073/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 28.12.2021. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.01.2022, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.01.2022 суд ухвалив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/3073/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 24.02.2022.

21.02.2022 до суду надійшла заява відповідача (вих. № 34 від 18.02.2022) щодо часткового виконання ухвали суду від 27.01.2022 у даній справі, просив суд прийняти до розгляду порівняльну таблицю з зазначенням періоду заборгованості (помісячно), де чітко вказано, який період (місяць, рік) був сплачений відповідачем частково чи в повному обсязі, а який заперечується.

Ухвалою від 24.02.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 27.04.2022 включно. Підготовче засідання відкладено на 29.03.2022.

Ухвалою суду від 29.03.2022, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, неявкою у підготовче засідання 29.03.2022 представників учасників справи, підготовче засідання, призначене на 29.03.2022, перенесено без визначення дати наступного засідання.

Ухвалою суду від 03.05.2022, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту життя та безпеки учасників судового процесу і співробітників суду, суд призначив підготовче засідання на 25.05.2022.

Ухвалою суду від 25.05.2022, у зв`язку з неприбуттям у засідання суду представника позивача, підготовче засідання було відкладено на 25.08.2022.

Ухвалою суду від 25.08.2022 строк підготовчого провадження справи № 908/3073/21 продовжено відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, підготовче засідання відкладено на 21.09.2022.

Ухвалою суду від 21.09.2022 закрито підготовче провадження у справі № 908/3073/21. Справу до судового розгляду по суті призначено на 20.10.2022.

У судове засідання 20.10.2022 з розгляу справи по суті представники сторін не з`явилися.

19.10.2022 до суду від позивача надійшла заява (вих. № б/н від 18.10.2022), в якій викладено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, зазначено, що на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.

19.10.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання (вих. № 92 від 19.10.2022) про розгляд справи без участі представника відповідача, у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін у судове засідання, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи по суті, заяви сторін про розгляд справи без їх участі, сплив строку розгляду справи, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 20.10.2022 судом справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом та докази що їх підтверджують

Між Концерном Міські теплові мережі (теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-роздрібна фірма Взуття (споживач, відповідач) укладено договір купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 403640 від 01.12.2010.

Відповідно п. 1.1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами.

За умовами п. 1.2 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", "Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду", "Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води", "Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж", та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.

Нові, реконструйовані та технічно переоснащені системи теплоспоживання, перед їх введенням в експлуатацію, можуть бути пред`явлені замовником відповідним органам Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії та теплопостачальній організації з оформленням відповідного акту (пункт 2.2).

Згідно п. 2.3, перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку сторонньої проєктної організації, яка має відповідну ліцензію, з моменту надання розрахунку, при умові узгодження вихідних даних з теплопостачальною організацією.

Згідно з пунктом 6.1, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2).

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі (пункт 6.3).

Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (пункт 6.4).

При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді (пункт 6.5).

Згідно з п. 6.7, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації, зокрема, рахунок-фактуру та акт приймання-передачі теплової енергії.

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації (п. 6.7.1).

Відповідно до пункту 6.7.2 договору, у рзі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-предачі, або обгрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений в п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту проводить відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт у місячний строк не буде оскаржений споживачем до господарського суду.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 17, 19-20 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила), для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Згідно з пунктом 23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що на момент укладення договору № 403640 позивач мав відокремлену від загальнобудинкової систему опалення, з приладом комерційного обліку теплової енергії.

Технічні умови № 3572/14 від 10.07.2007 на встановлення приладу обліку тепловоїенергії на опалення в приміщенні відповідача (магазині), видані Концерном Міські теплові мережі. Робочий проєкт встановлення приладу обліку теплової енергії на опалення було погоджено директором Філії Концерну «МТМ» Хортицького району та начальником відділу збуту і начальником дільниці транспортування.

Згідно акту про підключення від 24.10.2007, що підписано між сторонами договору, відповідачем встановлено у приміщенні магазину по пр. Ювілейний, 33 прилад обліку типу Pollu Com EX № 64940561 (виробник Sensus), який знаходиться на балансі відповідача.

У подальшому періодично співробітниками позивача здійснювався технічний огляд, вказаного приладу обліку, що підтверджується відповідними доказами. Так, згідно актів, складених представниками сторін у 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2015, 2016, 2019 роках, прилад обліку справний, збереженість пломб забезпечена, заводський номер на приладі обліку відповідає паспортним даним, діапазон вимірів приладу обліку відповідає діапазону вимірів вимірюваних параметрів, монтаж приладу обліку відповідає проектній документації.

Разом з тим, розрахунок теплового потоку на потреби опалення № 1930/09 від 20.04.2015 виконаний позивачем.

Згідно п. 2.3 договору, перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку сторонньої проектної організації, яка має відповідну ліцензію, з моменту надання розрахунку, при умові узгодження вихідних даних з теплопостачальною організацією.

Відтак, вказаний розрахунок № 1930/09 від 20.04.2015 судом до уваги не приймається, оскільки складений з порушенням пункту 2.3 договору.

Доказів того, що відповідач неналежно виконує пункт 40 Правил, зокрема, не зберігає вузол обліку та пломби на ньому в належному стані, матеріали справи не містять та позивачем не подано.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що після укладення договору № 403640 сторонами вносилися до нього зміни щодо визначення порядку теплового постачання, зміни системи теплоспоживання.

Із матеріалів даної справи вбачається, що у період з 01.10.2017 по 30.04.2021 позивачем виписувалися рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії.

Позивачем надано копії актів, що підписані лише з боку позивача. Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач будь-яких заперечень щодо даних, зазначених в актах не надавав, а тому дані акти є погодженими та є, відповідно, підставою для оплати.

Разом з тим, як встановлено судом, вказане твердження позивача не відповідає дійсності та не підтверджено належними доказами.

Так, щомісячно, отримуючи у спірному періоді від позивача акти приймання-передачі теплової енергії, відповідач в актах зазначав про вмотивовану відмову в їх підписанні, вказуючи фактичне споживання теплової енергії згідно показів приладу обліку теплової енергії. Кожний акт з відміткою про відмову в його підписанні щодо даних, що зазначені позивачем, надсилався відповідачем позивачу супровідним листом. Відповідні докази подано до суду.

Позивач у відзиві вказаної обставини не заперечив та не спростував.

Відповідач, згідно показів приладу обліку теплової енергії, що встановлений у приміщенні по пр. Ювілейному, 33, визнав, згідно поданої суду порівняльної таблиці, отримання теплової енергії на суму 114052,73 грн. у період з листопада по грудень 2018, з січня по квітень та з листопада по грудень 2019, з січня по квітень та з листопада по грудень 2020, з січня по квітень 2021, яка була оплачена ним. Заперечив також споживання теплової енергії у жовтні 2017, зазначивши, що опалення взагалі не отримував. У листопаді 2017 щодо поставки тепла погодився з сумою 2638,68 грн.; за січень 2018 погодився з сумою 13310,85 грн.; за лютий 2018 відповідач погодився з сумою 10539,08 грн.; за березень 2018 погодився з сумою 12797,18 грн. Зазначив, що у квітні 2018 взагалі не отримував опалення. Відтак, за вказаний період визнав суму 39285,79 грн. Згідно розрахунку позивача, відповідачем за період з жовтня 2017 по квітень 2018 було оплачено всього 43233,15 грн.

Таким чином, уся визнана відповідачем сума за спірний період у загальному розмірі 157285,88 грн. була оплачена відповідачем позивачу, що також підтверджено у розрахунку заборгованості, складеному позивачем.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов, передбачених пунктами 6.2, 6.3 та 6.4 договору, відповідно до яких відповідач має на підставі рахунків та актів прийняття-передачі теплової енергії здійснювати оплату теплової енергії. Позивач вважає акти приймання-передачі теплової енергії, що виставлялися ним відповідачу у спірному періоді, погодженими відповідачем.

За умовами договору, первинним документом, за яким встановлюється фактичний обсяг отриманої від позивача та спожитої відповідачем теплової енергії, є акт приймання - передачі.

Разом з тим, як встановлено судом, жоден акт в спірному періоді не був погоджений відповідачем, щомісячно останнім надавалися вмотивовані заперечення в їх підписанні.

За умовами пункту 6.7.2 договору, при отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, відповідач зобов`язаний був розглянути їх та надати відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту, позивач проводить відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, теплопостачальна організація має надати нормативно обґрунтовану відповідь та, відповідно, вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт у місячний строк не буде оскаржений споживачем до господарського суду.

Жодної відповіді позивачем відповідачу надано не було. Відтак, у відповідача не виникло обов`язку щодо оскарження актів у судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Враховуючи положення укладеного між сторонами договору № 403640, акти приймання-передачі теплової енергії, що покладені у підставу позову, не є погодженими сторонами згідно умов договору, та, відповідно, не можуть підтверджувати заборгованість відповідача у заявленому розмірі.

На підставі викладеного вище, судом відмовляється у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 76281,79 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію в гарячій воді за період з 01.10.2017 по 30.04.2021, з підстав, що заявлено позивачем, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог у цій частині.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення основної суми боргу, судом також відмовляється у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 75186,05 грн. пені, 4859,51 грн. 3% річних, 12978,72 грн. інфляційних втрат.

Стосовно порушення позивачем строків звернення до суду з вимогами, що виникли до 23.10.2018, про що заявлено відповідачем, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

У даному випадку, судом відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю, позивачем не доведено наявність порушення його прав відповідачем, відтак, положення щодо позовної давності судом не застосовуються.

Суд також враховує, що позивач не заперечив та не спростував здійснену відповідачем оплату у загальному розмірі 114052,73 грн.

6. Розподіл судових витрат

Згідно з п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Концерну Міські теплові мережі до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-роздрібна фірма Взуття про стягнення 169 306,07 грн. повністю.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 01 листопада 2022. Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко