Рішення

від 31.10.2022 по справі 915/293/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року Справа № 915/293/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45, кв. 9-4; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код 40313749)

до відповідача: Приватного підприємства «ЮГСТРОЙПРЕСС» (54036, м. Миколаїв, пров. Туристів, буд. 3; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 34772348)

про: стягнення 92 775,91 грн,

Суть спору:

25.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 3/1 від 03.08.2022 (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з відповідача Приватного підприємства «ЮГСТРОЙПРЕСС» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» грошові кошти у розмірі 92 775,91 грн основного боргу.

2. Стягнути з відповідача Приватного підприємства «ЮГСТРОЙПРЕСС» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» 2481,00 грн судового збору та 9000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № 39 від 12.01.2021; видаткових накладних (8 шт.); рахунків на оплату (5 шт.); платіжних доручень (4 шт.); акту звірки взаємних розрахунків; претензія від 19.07.2022; застосування норм статей 526, 527, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Ухвалою суду від 30.08.2022 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/293/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію ухвали 26.09.2022 що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400500826084.

Відповідач отримав копію ухвали 28.09.2022 що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 540050026076.

29.09.2022 до суду від позивача надійшло клопотання № 20/09-02 від 20.09.2022 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 30.08.2022 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали є 28.09.2022.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 13.10.2022 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ», як постачальником, та Приватним підприємством «ЮГСТРОЙПРЕСС», як покупцем, був укладений Договір поставки № 39, відповідно до предмету якого Постачальник зобов`язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (далі по тексту «Товар»), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які складаються на кожну поставку окремо та є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- ціна на Товар встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на Товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат за угодою сторін шляхом підписання Додаткової угоди (п. 3.1);

- оплата всієї вартості Товару, вказаного у рахунку, здійснюється на умовах, вказаних в Специфікаціях до Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачено Специфікаціями (п. 3.4);

- постачальник зобов`язаний, зокрема: передати Покупцю Товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним Договором (п. 6.1.1);

- покупець зобов`язаний, зокрема: прийняти Товар на умовах вказаних в даному Договорі (п. 6.2.3); оплатити Товар відповідно до умов Договору та/або Специфікації (п. 6.2.4);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами (п. 9.1).

Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, до відповідача, як покупця, щодо стягнення з останнього заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки № 39 від 12.01.2021;

- видаткові накладні (8 шт.);

- рахунки на оплату (5 шт.);

- платіжні доручення (4 шт.);

- акт звірки взаємних розрахунків;

- претензія від 19.07.2022.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать про таке:

На виконання умов вищенаведеного Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 134 574,26 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видатковими накладними:

- № 23 від 04.02.2022 на суму 29 587,44 грн;

- № 30 від 15.02.2022 на суму 21 458,76 грн;

- № 32 від 15.02.2022 на суму 38 936,28 грн;

- № 34 від 16.02.2022 на суму 7 169,16 грн;

- № 35 від 16.02.2022 на суму 18 252,80 грн;

- № 36 від 16.02.2022 на суму 10 246,32 грн;

- № 44 від 21.02.2022 на суму 7 099,02 грн;

- № 45 від 21.02.2022 на суму 1 824,48 грн.

Позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату, зокрема:

- № 131 від 02.02.2022 на суму 29 587,44 грн;

- № 135 від 03.02.2022 на суму 9 223,63 грн;

- № 147 від 09.02.2022 на суму 39 857,82 грн;

- № 160 від 11.02.2022 на суму 49 478,16 грн;

- № 172 від 17.02.2022 на суму 7 099,02 грн.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ», не спростованими та не запереченими Приватним підприємством «ЮГСТРОЙПРЕСС», відповідач за поставлений товар сплатив частково, на суму 38 811,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 9424 від 02.02.2022 на суму 14 793,72 грн;

- № 9456 від 10.02.2022 на суму 14 793,72 грн;

- № 9492 від 14.02.2022 на суму 9 223,63 грн.

Крім того, за даними позивача, у відповідача була наявна переплата у розмірі 2 987,28 грн, яка була врахована постачальником в оплату за видатковими накладними, які не були оплачені.

У подальшому, між сторонами було підписано Акт звірки, в якому контрагенти погодили загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.05.2022 у розмірі 92 775,91 грн.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду остаточний розрахунок проведено не було.

З метою досудового врегулювання спору позивач 19.07.2022 звертався до відповідача з претензією б/н від 19.07.2022 щодо сплати заборгованості.

У матеріалах справи відсутня відповідь на вказану претензію.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» суму заборгованості Приватного підприємства «ЮГСТРОЙПРЕСС» в розмірі 92 775,91 грн (134 574,26 грн - 38 811,07 грн - 2 987,28 грн) зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Щодо ж до заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Як встановлено судом у даній справі позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1. Договір про надання професійної правничої допомоги № 21/07 від 21.07.2022, укладений між адвокатом Дроботько Ольгою Василівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ».

2. Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.09.2022 на суму 9 000,00 грн (зі змісту вказаного акту вбачається надання адвокатом товариству послуг у справі № 915/293/22 у вигляді складення позовної заяви з розрахунком заборгованості, формування позову з додатками, відправлення позову до Господарського суду Миколаївської області та відповідачу у справі).

За результатами оцінки відповідних доказів суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн є документально доведеними.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідачем до суду не подавалось.

Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 9000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «ЮГСТРОЙПРЕСС» (54036, м. Миколаїв, пров. Туристів, буд. 3; ідентифікаційний код 34772348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45, кв. 9-4; ідентифікаційний код 40313749) грошові кошти у розмірі 92 775,91 грн основного боргу, а також 2481,00 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство «ЮГСТРОЙПРЕСС» (54036, м. Миколаїв, пров. Туристів, буд. 3; ідентифікаційний код 34772348);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45, кв. 9-4; ідентифікаційний код 40313749).

Повне рішення складено та підписано судом 31.10.2022.

Суддя О.Г. Смородінова