Ухвала

від 31.10.2022 по справі 640/29261/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

31 жовтня 2022 року м. Київ№ 640/29261/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі-відповідач 1), Державної податкової служби України (далі-відповідач2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 19.05.2020 №169444 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в м. Києві про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39445402) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

- зобов`язати Головне управління ДПС в м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39445402) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрацїї податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.03.2020 №1495447/39445402;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати розрахунок кількісних і вартісних показників до податкової накладної №39 від 13.09.2019; розрахунок кількісних і вартісних показників №6 від 15.05.2020 до податкової накладної №9 від 27.12.2019; розрахунок кількісних і вартісних показників №6 від 21.10.2020 до податкової накладної №4 від 04.08.2020; податкову накладну №9 від 26.10.2020; податкову накладну №10 від 26.10.2020; податкову накладну №11 від 28.10.2020 товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39445402) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання Головним управлінням ДПС в м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів надати відзив на позовну заяву.

Представником Головного управління ДПС у м. Києві подано клопотання про залишення позову без розгляду, в обгрунтування якого останній вказує, що позивачем було пропущено тримісячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги па рішення про відмову із реєстрації податкової накладної в Електронному кабінеті платника податків. Зазначено, що центральним податковим органом рішення про відмову в задоволенні скарги №12614/39445402/2 було прийнято 06.04.2020. На думку відповідача 1 крайній строк на оскарження 07.07.2020. також зазначено, що відповідно до Закону України №731-ТХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину,встановленого Кабінетом Міністрів України з мстою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COV1D 19)», визначає продовження на час дії карантину процесуальних строків для звернення до суду 07.08.2020. На думку відповідача 1, граничний строк подання позову відповідачем на думку Державної податкової служби є 08.08.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 Кодексу адмінстративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адмінстративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адмінстративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини третьої статті 122 Кодексу адмінстративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адмінстративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пунктом 56.18 статті 56 вказаного Кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адмінстративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України. Водночас, до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 Кодексу адмінстративного судочинства України, як і пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №640/20468/18) здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Також суд погоджується та вроховує висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 2 липня 2020 року по справі №1.380.2019.006119, за яким у справах за адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Отже, строк звернення до суду з позовом про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування, визначається частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням від 23.03.2020 №1495447/39445402 відмовлено в реєстрації розрахунку коригування від 29.02.2020 №8, який в свою чергу позивачем не додано до матеріалів справи.

За посиланням позивача, останнім 19.03.2020 направлено податковому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Отже, з 19.03.2020 позивачу було відомо про неприйняття Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на реєстрацію розрахунку коригування від 29.02.2020 №8.

Комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення:

- від 23.03.2020 №1495447/39445402 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №8 від 29.02.2020.

Не погодившись з таким рішенням регіональної Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 06.04.2020 №12614/39445402/2 про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН без змін.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 20.11.2020, що підтверджується відміткою на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Стосовно рішення від 19.05.2020 №169444 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в м. Києві про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39445402) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявне рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.02.2020 №67183 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, в якому зазначено, що позивач відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, який позивачем в даній справі не оскаржується.

Також в матеріалах справи наявні пояснення позивача від 17.03.2020 №17-3-1 щодо рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.03.2020 №114699 за результатом розгляду зазначених пояснень повторно визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛСЕРВІС» відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач вважаючи, неправомірне застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання звернувся до суду про визнання протиправним та скасування рішення від 19.05.2020 №169444.

Суд вважає, що в даному випадку до позивача необхідно застосувати шестимісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а саме з 17.03.2020, коли позивачем було подано пояснення від 17.03.2020 №17-3-1, тобто коли позивачем було виявлено про первинне рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 18.02.2020 №67183.

Доказів оскарження рішень від 18.02.2020 №67183 та від 25.03.2020 №114699 комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, а також їх скасування до суду не надано.

Таким чином, позивачем пропущений строк на подання позову по даній справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №420/5508/20.

Крім того суд звертає увагу позивача, що посилання останнього на продовження строків визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину є необгрунтованими, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами) з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Суд зазначає, що процесуальні строки були продовжені Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX.

17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким було внесено зміни до пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у наступній редакції.

Відповідно до пункту третього Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, в пункті 3 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року №731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18 червня 2020 року №731-IX. Процесуальні строки визначені Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ закінчились 07.08.2020.

Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином

Отже, виходячи з наведених законодавчих приписів сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв`язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Додатково суд наголошує, оскільки позивач не скористався наданим правом на подання інших пояснень щодо поважності причин пропуску строку, зважаючи на встановлені судом обставини, які свідчать про зловживання процесуальними правами та введення суд в оману щодо строків звернення до суду, відсутні підстави для визнання попередніх пояснень причин пропуску поважними.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. При цьому, як вже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем пропущено шестимісячний та тримісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску товариством з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс» не повідомлено.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву в адміністративній справі №640/29261/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стілсервіс» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.