Рішення

від 31.10.2022 по справі 640/4193/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/4193/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед»

до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед» (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач), адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 листопада 2021 року №011259-21.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 01 грудня 2021 року на адресу товариства надійшов від Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) акт обстеження від 28 жовтня 2021 року та вимога № 011259-21 від 03 листопада 2021 року.

Відповідно до змісту акта обстеження встановлено, що за результатами обстеження території району Дарницький міста Києва, за адресою: АДРЕСА_1 виявлено порушення, а саме: спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі). Суть порушення: Самовільно встановлений рекламний засіб (пункт 3.3.1 розділу III).

Більш того, у позовній заяві вказано, що відповідно до вимоги № 011259 - 21 від 03 листопада 2021 року, суть порушення зазначена: Самовільно встановлений рекламний засіб (пункт 3.3.1 розділу III) у зв`язку з цим, необхідно здійснити демонтаж конструкції: Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі). Також у даній вимозі зазначено, що у разі невиконання цієї вимоги у термін до 24 листопада 2021 року, конструкція буде демонтована комунальним підприємством «Київреклама» на підставі відповідного наказу відповідача.

Позивач з вказаною вимогою не погоджується та вважає її протиправною, з огляду на те, що на його переконання, відповідачем помилково віднесено вивіску, яка розміщена на цокольному поверсі біля входу в офіс № АДРЕСА_2, загального розміру 1500x900x80мм, загальною площею 1,35 кв. м до самовільно встановленого рекламного засобу без наявного на те дозволу, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною вимогою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача послався на те, що вивіска не може містити переліку товарів і послуг, меню та іншої інформації, яка не підлягає обов`язковому оприлюдненню відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", не може містити закликів до придбання товару або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо товару.

Проте, як вбачається із рекламної конструкції позивача, вона містить перелік послуг, що надаються останнім.

Також, представник відповідача зазначив про те, що самовільно встановлені конструкції позивача, відносно яких відповідачем винесена вимога від 03 листопада 2021 року №011259-21- вивіскою в розумінні чинного законодавства у сфері розміщення зовнішньої реклами - не являється, а тому для її законного встановлення на території міста Києва позивачу, за твердженнями представника відповідача, необхідно звернутись через Центр надання адміністративних послуг з заявами та встановленим переліком документів до відповідача щодо видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Більш того, представник відповідача, посилаючись на Правила розміщення рекламних засобів у місті Києві, затверджені рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року, зазначив, що відповідно до акта обстеження (фото фіксації) рекламна конструкція позивача розміщена на не на фасаді будівлі, та, відповідно відстань розміщення даної рекламної конструкції перевищує встановлену законодавствам відстань у 0,2м, тому, оскільки позивачем самовільно встановлений вищезазначений рекламний засіб, Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах повноважень було підготовлено та направлено на адресу позивача оскаржувану вимогу про усунення порушень чинного законодавства у сфері розміщення зовнішньої реклами на території м. Києва.

На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

15 липня 2022 року на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, з огляду на те, що відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтімед» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як юридична особа приватного права та здійснює діяльність у сфері виробництва радіологічного, електромедичного й електротерапевтичного устатковання.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед» є АДРЕСА_1.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору №01/01/21 позики нежитлового приміщення від 01 січня 2021 року ОСОБА_1 (Позикодавець) передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Алтімед» (Користувач) в безоплатне користування на термін, обумовлений цим договором (12 календарних місяців з моменту передачі до 03 січня 2022 року), частину нежитлового приміщення, а саме 44,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для здійснення господарської діяльності (п.п. 1.1, 4.1., 4.2. договору).

Згідно наявної в матеріалах справи копії акта приймання-передачі від 01 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтімед» прийняло частину нежитлового приміщення, а саме 44,8 кв.м, розташоване у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у технічно-справному стані.

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що 04 січня 2022 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтімед» (код ЄДРПОУ 32375968) (користувач) укладено договір №04/01/2022 позики нежитлового приміщення, відповідно до умов якого позикодавець передала користувачу в безоплатне користування на термін, обумовлений цим договором (12 календарних місяців з моменту передачі до 01 січня 2023 року), частину нежитлового приміщення, а саме 44,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для здійснення господарської діяльності (п.п. 1.1, 4.1.,4.2. договору).

Згідно наявної в матеріалах справи копії акта приймання-передачі від 04 січня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтімед» прийняло частину нежитлового приміщення, а саме 44,8 кв.м, розташоване у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у технічно-справному стані.

Згідно наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту на нежитлове приміщення №459 за адресою: АДРЕСА_1 , група нежитлових приміщень №459, частину з яких орендує позивач, введена в експлуатацію, розміщена на цокольному поверсі 1 літери «А» та має окремий вхід.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, фотофіксації біля входу на металевій конструкції, розміщена конструкція із написом «Алтімед» «Інноваційні медичні технології. Діагностика та терапія», зазначені години роботи товариства та адреса інтернет-сайт товариства, загального розміру 1500*900*80 мм, загальною площею 1,35 кв.м.

За результатами обстеження посадовими особами КП «Київреклама» за адресою: АДРЕСА_1, нежиле, виявлено порушення законодавства про рекламу у зв`язку із самовільним встановленням спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку. Вказане порушення зафіксоване в акті обстеження від 28 жовтня 2021 року, зокрема вказано, що суть порушення - самовільно встановлений РЗ (п.3.3.1 розділу ІІІ).

До акта долучено фото вказаної конструкції з написом «Алтімед» «Інноваційні медичні технології. Діагностика та терапія», зазначені години роботи товариства та адреса інтернет-сайт товариства. Згідно з відміткою, що міститься на цьому фото, воно виконане 28 жовтня 2021 року.

На підставі вказаного акта Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено вимогу від 03 листопада 2021 року № 011259-21 про усунення позивачем у зв`язку з самовільним встановленням вищевказаного рекламного засобу порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 223/2445, Порядку розміщення вивісок у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 224/2446, Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02 лютого 2019 року № 207, Порядку погодження розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05. лютого 2019 року №207, які зафіксовані в акті обстеження. Зокрема, зазначено, що суть порушення - самовільно встановлений рекламний засіб (п.3.3.1 розділу ІІІ).

Порушення зобов`язано усунути шляхом демонтажу конструкції, про що повідомити Управління з питань реклами в письмовій формі з фотофіксацією. Попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги у термін до 24 листопада 2021 року конструкція буде демонтована комунальним підприємством «Київреклама» на підставі відповідного наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про демонтаж рекламних засобів».

Зазначивши в акті обстеження від 28 жовтня 2021 року та у вимозі від 03 листопада 2021 року №011259-21, що суть порушення - самовільно встановлений рекламний засіб (пункт 3.3.1 розділу ІІІ), відповідач не вказав якого саме законодавчого акта стосуються вказані ним норми.

Позивач, вважаючи таку вимогу протиправною, а свої права на розміщення вивіски про вид його діяльності - порушеними, звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про рекламу» від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі по тексту - Закон України від 03 липня 1996 року№ 270/96-ВР), Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі по тексту - Типові правила № 2067), Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 лютого 2019 року № 207 (далі по тексту - Порядок № 207).

Так, відповідно до 2 другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У статті 1 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об`єкти права інтелектуальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР передбачено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Частиною 1 статті 16 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до пункту 3 Типових правил № 2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Приписами пунктів 45-46 Типових правил № 2067 визначено, що контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства. У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк. У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2.10.1 Порядку № 207 контроль за додержанням цього Порядку здійснює в межах своїх повноважень Робочий орган, а також інші посадові особи, уповноважені в установленому порядку.

У пункті 1.7 Порядку № 207 передбачено, що робочим органом є Управління з питань реклами. виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, що розміщується без наявності виданого у встановленому порядку дозволу.

Згідно з пунктом 2.10.3 Порядку № 207 у разі порушення вимог цього Порядку уповноважені особи Робочого органу звертаються до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень (далі - вимога) у визначений термін.

Пунктом 2.10.4 Порядку № 207 визначено, що до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом уповноваженої особи, що виявила та зафіксувала порушення.

Пунктом 3.3.1 Порядку № 207 передбачено, що демонтаж рекламного засобу здійснюється у разі виявлення самовільно встановленого рекламного засобу.

Відповідно до частини 8 статті 8 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно з частиною 6 статті 9 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

У пункті 2 Типових правил № 2067 закріплено, що вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Пунктом 48 Типових правил № 2067 передбачено, що вивіски чи таблички: повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 м2.

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що законодавством в галузі реклами чітко розмежовано ознаки зовнішньої реклами та вивіски (таблички).

При цьому, необхідність отримання дозволу для розміщення вивіски (таблички) законодавством не передбачено.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що конструкція з написом «Алтімед» «Інноваційні медичні технології. Діагностика та терапія», години роботи та адреса інтернет-сайту» розміщена позивачем на зовнішній поверхні будинку, на поверсі приміщення, яким він користується, біля входу в таке приміщення, містить лише інформацію про вид послуг, які надає товариство, а її площа становить менше 3 м2, що у відповідності з вищенаведеними законодавчими приписами виключає наявність будь-яких правових підстав для її віднесення до об`єктів зовнішньої реклами.

Доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву щодо того, що вказана конструкція розміщена не на фасаді будинку спростовуються змістом самого акта обстеження від 28 жовтня 2021 року та змістом оскаржуваної вимоги від 03 листопада 2021 року, оскільки у вказаних документах посадовою особою КП «Київреклама» та посадовою особою відповідача чітко зазначено, що ця конструкція розміщена саме на фасаді будинку, а не поза ним, у зв`язку з чим, на переконання суду, доводи представника відповідача, що спірна конструкція є самовільно встановленим рекламним засобом та не відповідає ознакам вивіски, визначеним законодавством, зокрема Типовими правилами № 2067 та Порядком № 207, суд відхиляє як безпідставні.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про наявність правових підстав для їх задоволення.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, з наявної в матеріалах справи копії договору №244-01/22 від 04 січня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтімед» та адвокатом Пащенком Петром Миколайовичем вбачається, що сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту, передбаченої пунктом 1.2 договору, становить 7500,00 грн, які сплачуються товариством протягом 10 календарних днів після завершення розгляду справи в суді першої інстанції.

Судом враховується, що в правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, наголошено: «…щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».

Крім того в межах розгляду цієї справи відповідачем подані заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких останній посилається виключно на відсутність документального підтвердження таких витрат та на відсутність їх розрахунку.

Між тим, вказані доводи представника відповідача є безпідставними, з огляду на вищевикладені обставини.

Таким чином, вимог позивача щодо відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн є обгрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір на загальну суму 2481,00 грн, таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед» - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 листопада 2021 року №011259-21.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32375968) за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 41348526) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32375968) за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 41348526) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник