Постанова

від 25.10.2022 по справі 369/7296/16-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 369/7296/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Дубас Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства НААН" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства НААН" до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи - Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», Національна академія аграрних наук України, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , про визнання нечинним рішення та його скасування

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

08.08.2016 Державне підприємство "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства НААН" звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Чабанівської селищної ради Києво-Свяшинського району Київської області про визнання нечинним та скасування рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області № 136 від 25.02.2016 року «Про затвердження генерального плану селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області розроблений ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» у 2015 році».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.04.1996 позивачем було отримано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 253,68 га для сільськогосподарського виробництва. У березні 2016 позивачу стало відомо, що спірним рішенням відповідача було затверджено Генеральний план селища Чабани і при цьому межі селища будуть збільшені на 103 га за рахунок земель державної власності, зокрема цінних земель науки, що перебувають в постійному користуванні їх підприємства.

Позивач наголосив, що передача таких земель до комунальної власності і віднесення їх земель до земель громадської забудови позбавляє підприємство можливості використовувати ці землі за їх цільовим призначенням та є порушенням ст.20 ЗК України.

Зазначили, що вищевказане рішення прийняте не лише з грубим порушенням прав позивача, а й численними порушеннями норм містобудівного і земельного законодавства. Зокрема, селищна рада у порушення припису закону не оприлюднила належним чином рішення щодо розроблення проекту генерального плану та не надіслала їхньому підприємству жодної брошури чи повідомлення про даний факт і не повідомила через засоби масової інформації. З порушеннями було створено погоджувальну комісію, її склад не відповідає вимогам законодавства. Така комісія по суті створена формально та не проводила процедури розгляду пропозицій громадськості.

Позивач вважає, що Генеральний план був затверджений з порушенням вимог законодавства щодо порядку проведення громадських слухань, без узгодження проекту містобудівної документації (Генерального плану) з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, без погодження та затвердження проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою при департаменті містобудування та архітектури Київської облдержадміністрації, без звернення до Київської обласної державної адміністрації щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення Генерального плану населеного пункту та належного його погодження. Детальний план території, розташованої за межами населеного пункту, не розглядався і не затверджувався Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, що є грубим порушенням містобудівного та земельного законодавства України. У зв`язку з чим, затверджена технічна містобудівна документація (Генеральний план) не відповідає та не може відповідати вимогам законодавства, в той же час рішення про його затвердження прийняте Чабанівською селищною радою не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без урахування права особи на участь особи у процесі прийняття рішення, а тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку. У добровільному порядку сільська рада відмовила у скасуванні оскаржуваного рішення та відновити порушене право позивача на користування землями.

Отже, вважаючи свої права порушеними, оскільки межі селища будуть збільшені на 103 га за рахунок земель державної власності, особливо цінних земель науки, що перебувають в постійному користуванні підприємства, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2019 року вищевказані судові рішення у цій справі були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції зробив висновок, що рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області № 136 від 25 лютого 2016 року «Про затвердження генерального плану селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області розроблений ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» у 2015 році» є нормативно-правовим актом, тому справу направлено на новий розгляд для виконання положень частин 3, 6 статті 171 КАС, а саме у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.02.2022 р. Державному підприємству «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» у задоволені позовних вимог до Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області, третя особа: Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», Національна академія аграрних наук України, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення та його скасування - відмовлено (т.4 а.с.186).

Приймаючі таке рішення суд першої інстанції зазначив, що підставами для визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивачів у справі.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і недоведеність позивачем належними та допустимими доказами своїх доводів.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Крім того, апелянт не згоден з ухвалою суду першої інстанції від 22.10.2021 щодо відмови у призначенні земельно-технічної експертизи, проведення якої просить призначити суд апеляційної інстанції (т.5 а.с.1).

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Апелянт вважає, що проведення вказаної експертизи, проведення якої доручити Інституту землекористування Національної академії аграрних наук України, зможе довести і відповість на питання чи є зміна меж селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення Чабанівською селищною ради Києво-Святошинського району Київської області № 136 від 25.02.206 порушенням меж державної земельної ділянки, яка відповідно до документації із землеустрою знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» на підставі державного акту на право постійного користування землею, І-КВ № 003452 від 14.04.1996.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій наголошено про правильність висновків суду першої інстанції і (т.5 а.с.43).

Ухвалою уточнено назву відповідача, оскільки відповідно до рішення Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області №4 від 05.11.2020 року змінено назву органу місцевого самоврядування з Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області на Чабанівську селищну раду Фастівського району Київської області.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, через те, що сторони у судове засідання не з`явилися хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Клопотання апелянта про призначення експертизи суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим з огляду на положення ст.308 КАС України, з огляду на предмет спору - порядок прийняття нормативно-правового акту та його чинність.

Крім того, відповідач подав клопотання про закриття провадження у цій справі (абз.1 чю1 ст. 319 КАС України) у зв`язку з тим, що набрало законної сили рішення суду у справі № 369/7737/16-а, яким вже скасовано предмет спору у цій справі - рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області № 136 від 25.02.2016 року «Про затвердження генерального плану селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області розроблений ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» у 2015 році».

Вказане клопотання апеляційний суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, а саме через те, що в цій справі інші сторони, ніж у справі № 369/7737/16-а, й позов пред`явлений цим позивачем з інших підстав, а закриття провадження у цій справі з тих підстав на яких заявлено таке клопотання буде шляхом порушення доступу позивача про правосуддя і захисту його законних інтересів і прав в судовому порядку.

Крім того, слід зазначити, що суд касаційної інстанції розглядаючи цю справи не встановив, що цій спір підлягає розгляду не в адміністративному порядку.

Таким чином, колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судами апеляційної та першої інстанцій встановлено, що 14.04.1996 року Дослідному господарству «Чабани» був виданий державний акт серії І-КВ № 003452 на постійне користування земельною ділянкою площею 253,68 га для сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області № 136 від 25 лютого 2016 року було затверджено Генеральний план селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області, розроблений ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» у 2015 році з розрахунковим строком здійснення проекту 20 років.

На виконання вимоги Кодексу адміністративного судочинства було розміщено оголошення в Інформаційно-аналітичному листку ГО «Розвиток Київщини» №10 від 13.07.2016 року. На 2 сторінці Інформаційно-аналітичному листку ГО «Розвиток Київщини» повідомляється про розширення меж Чабанів на 120 гектарів. Даний матеріал для публікації був підготовлений Олегом Наумчуком.

Вважаючи свої права порушеними, оскільки межі селища будуть збільшені на 103 га за рахунок земель державної власності, особливо цінних земель науки, що перебувають в постійному користуванні підприємства, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, статтею 171 КАС України (в редакції на день виникнення спору) передбачалось, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акту суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Вказана норма закону була дотримана судом першої інстанції, було розміщено оголошення в Інформаційно-аналітичному листку ГО «Розвиток Київщини» №10 від 13.07.2016 року. На 2 сторінці Інформаційно-аналітичного листка ГО «Розвиток Київщини» повідомляється про розширення меж Чабанів на 120 гектарів. Даний матеріал для публікації був підготовлений Олегом Наумчуком.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 140 Конституції України зокрема визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Згідно частини 2 стаття 141 Конституції України територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Стаття 1 Закону № 280/97-ВР визначає основні терміни, використані в цьому Законі:

представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;

районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;

виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 5 Закону № 280/97-ВР визначено систему місцевого самоврядування яка включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 25 та 26 Закону 280/97-ВР визначені загальна компетенція сільських, селищних, міських рад та виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону 280/97-ВР місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Так, частинами 1-3 статті 173 Земельного кодексу України встановлено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ч.1 статті 1 Закон №3038-VI - генеральний план населеного пункту це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1); - містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до статті 8 Закон №3038-VI рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно статті 17 Закон №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За змістом статті 18 Закон №3038-VI генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це, зокрема, сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Затверджуючи своїм рішенням генеральний план населеного пункту, місцева рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 21 Закону №3038-УІ громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Відповідно до п. 3 та п. 4 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою КМУ від 25.05.2011 року №555 (надалі - Порядок №555) Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною 6 ст. 21 Закону №3038-УІ та п. 9 Порядку №555 передбачено, що пропозиції громадськості подаються у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, особистим підписом і повинні містити обґрунтування з урахуванням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Частиною 7 ст. 21 Закону №303 8-VI пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право подавати: 1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею; 4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; 5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Відповідно до п. 11 Порядку №555 Пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк.

За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова.

У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії.

Згідно з п. 16 Порядку №555 Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №303 8-VI для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах.

Відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 17 Закону №303 8-УІ виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня.

Згідно п. 1.2. Типового положення про архітектурно-містобудівні ради, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 07.07.2011 року №108 (надалі - Наказ №108) Рада є дорадчим органом для професійного колегіального розгляду й обговорення містобудівних, архітектурних та інженерних рішень містобудівної та проектної документації. Рада діє на громадських засадах.

Пунктом 2.1. Наказу №108 зазначено, що Рада згідно з наданими чинним законодавством повноваженнями у сфері містобудування та архітектури розглядає містобудівну та проектну документацію і надає рекомендації з питань планування, забудови та іншого використання територій відповідному органу містобудування та архітектури, а саме: визначення державних інтересів у проектах містобудівної документації (Генеральна схема планування території України; схеми планування території на регіональному рівні; генеральні плани населених пунктів; детальні плани територій, проекти зонування територій), а також історико-архітектурних опорних планів; будівництва об`єктів (будинків і споруд житлового, громадського, комунального, промислового та іншого призначення, об`єктів садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, а також об`єктів реставрації, пристосування пам`яток архітектури та містобудування).

Відповідно до п. 2.2. та 2.3. Наказу №108 При розгляді містобудівної та проектної документації рекомендації надаються на підставі їх оцінки відповідно до вимог законодавства, державних будівельних норм, особливостей містобудівної ситуації (архітектурно-планувальних рішень, техніко-економічних показників та архітектурної виразності). Результати розгляду Радою проектів містобудівної документації враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.

Згідно п. 2.4. Наказу №108 Результати розгляду Радою проектів будівництва мають виключно рекомендаційний характер і не можуть вимагатися під час погодження та затвердження таких проектів.

Висновки суду.

Так судом першої інстанції зроблений висновок, що відповідно до ч.3 статті 173 Земельного кодексу України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності чи права користування цими ділянками.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.04.1996 року Дослідному господарству «Чабани» був виданий державний акт серія І-КВ № 003452 на постійне користування земельною ділянкою площею 253,68 га для сільськогосподарського виробництва, внаслідок чого його користування земельною ділянкою підтверджено належним чином.

Спірне рішення, з яким не згоден позивач, на думку позивача є протиправним, оскільки позивач позбавляється права користування земельною ділянкою, яка знаходиться в його користуванні.

Проте, такі доводи не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, позивачем не надано відповідних доказів того, що земельна ділянка, що знаходиться у користуванні позивача на підставі спірного рішення вибула з його користування.

Судом першої інстанції правильно наголошено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій, а включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що виконавчим комітетом Чабанівської селищної ради на виконання вимог щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, 26.10.2013 року через газету «Новий день» було розміщено оголошення про те, що 28.11.2013 року в приміщенні Чабанівської селищної ради відбудеться громадське обговорення Генерального плану селищна Чабани.

Розпорядженням селищного голови Чабанівської селищної ради від 03.12.2013 року №100 було створено погоджувальну комісію щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації смт. Чабани Чабанівської селищної ради».

12.12.2013 року відбулося засідання погоджувальної комісії, питання надходили в скриньку пропозицій та зауважень протягом 2-х тижнів, що підтверджено Протоколом №1. Погоджувальна комісія розглядала питання та зауваження, пропозиції від громади. У подальшому всі запитання, які надходили органу місцевого самоврядування, були передані розробнику Генерального плану селищна Чабани та які останнім враховувались, що підтверджено листом Державного підприємства «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» від 02.06.2016 р. №285.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що громадські інтереси при затвердженні Генерального плану селища Чабани були враховані відповідачем, й розгляд цього питання відбувався з дотримання положень Порядку №555.

Доводи апелянта щодо неможливості прийняття участі в роботі погоджувальної комісії не заслуговують уваги, оскільки суду не представлені відповідні та допустимі докази того, що позивач письмово подав свої зауваження щодо Генерального плану селища, а вони не були розглянуті відповідачем.

Щодо доводів апелянта про не усунення зауважень архітектурно-містобудівної ради при Департаменті містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації, то суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що 26.12.2014 року на засіданні архітектурно-містобудівної ради при департаменті містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації розглядався Генеральний план селища Чабани, що підтверджено протоколом №22/14. Відповідно до витягу з Протоколу №22/14-01 було сформовано пропозиції та рекомендації до проекту Генерального плану селища Чабани. На дані пропозиції була надана відповідь розробником містобудівної документації Керівником АПБ-8 ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» головним архітектором проекту ОСОБА_2 . Також були враховані державні інтереси, що підтверджено Листом Київської обласної державної адміністрації від 24 лютого 2015 р. вх.№125 та Листом Департаменту містобудування та архітектури від 06 жовтня 2015 р. вх.№01-07-1536. Листом Департаменту містобудування та архітектури від 04 липня 2016 року №01.1-36/1382 підтверджується, що департамент було повідомлено про коригування матеріалів Генерального плану селища.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, з урахуванням всіх поданих позивачем документів на підтвердження його позиції, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належним, достатніми та допустимими доказами нечинність спірного рішення.

Судом першої інстанції правильно наголошено, що підставами для визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивачів у справі.

З огляду на вищевикладене та встановлені обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог є правильними, наведені апелянтом аргументи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо всіх інших доводів сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів наголошує, що предметом спору у цій справі є спірне рішення відповідача через те, що позивач вважає свої права порушеними, оскільки межі селища були збільшені на 103 га за рахунок земель державної власності, особливо цінних земель науки, що перебувають в постійному користуванні позивач на підставі відповідного акту на землю, тому й справу було розглянуто судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, відповідно до положень частини 1 статті 308 КАС України.

Таким чином, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено 31.10.2022.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства НААН" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 р. - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства НААН" до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи - Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», Національна академія аграрних наук України, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , про визнання нечинним рішення та його скасування - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель