Постанова

від 08.09.2022 по справі 369/9576/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/6164/2022

справа №369/9576/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В.,

у справі за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Тетяна Миколаївна про визнання договорів дарування недійсними,-

встановив:

У серпні 2020 року Акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Тетяна Миколаївна про визнання договорів дарування недійсними.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 09 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 052-2008-009, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в розмірі 109 783,00 швейцарських франків, а ОСОБА_3 зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 01 січня 2028 року згідно з графіком щомісячних платежів та сплатити за користування кредитом проценти.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором 09 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено Договір поруки № 052-2008-009-Р, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов`язалась перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за порушення ОСОБА_3 зобов`язань, що випливають з Кредитного договору. Також в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором 09 січня 2008 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 052-2008-009-Р/2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору.

Враховуючи те, що зобов`язання за кредитним договором не виконані, заборгованість є непогашеною, AT «Універсал Банк» звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

26 грудня 2018 року Святошинським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовною заявою ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Разом з позовною заявою до Святошинського районного суду м. Києва було направлено заяву AT «Універсал Банк» від 19 грудня 2018 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржників.

14 липня 2020 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва заяву AT «Універсал Банк» від 19 грудня 2018 року про забезпечення позову задоволено, та накладено арешт на нерухоме майно, а саме:

- квартиру, загальною площею 33,1 кв.м., жилою площею 13,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №4701 від 28 грудня 2015 року;

-нежитлову будівлю, загальною площею 465,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 , виданого 30 листопада 2013 Державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222485901:01:049, площею 0,065га, зареєстрована 23 липня 2013 відділом Держземагенства у Києво-Святошинському районі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 , виданого 30 листопада 2013 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області.

Вказує, що після постановлення ухвали Святошинським районним судом м. Києва від 26 грудня 2018 року про відкриття провадження у цивільній справі за позовом AT «Універсал Банк» про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за кредитним договором та договором поруки ОСОБА_1 уклав фіктивні договори дарування, які не були направлені на реальне настання правових наслідків відповідного договору. ОСОБА_1 вчинені дії, направлені на приховування майна з метою недопущення звернення стягнення на таке майно та використано у даному випадку пов`язану близьку особу - дочку ОСОБА_2 , що додатково свідчить про фіктивність правочину та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Позивач вважає, що встановлені обставини вказують на те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, свідчать про умисел обох сторін оспорюваного правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності ОСОБА_1 та ухилення від виконання майбутнього рішення суду по справі № 759/20927/18 про стягнення з нього заборгованості.

Мотивуючи наведеним, позивач просить суд визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі, загальною площею 465,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Гончар Тетяною Миколаївною 07 лютого 2019 рокута скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_6 , проведену відповідно до договору дарування від 07 лютого 2019 року.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:049:5008, площею 0,065 га, з цільовим призначенням: для цілей підрозділів 11.01 - 11.04 та для збереження та використання земель природно- заповідного фонду, під виробничою базою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Гончар Тетяною Миколаївною 07 лютого 2019 рокута скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 , проведену відповідно до договору дарування від 07 лютого 2019 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерним товариством "Універсал Банк" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено при дослідженні незрозумілих обставин, які взагалі не стосуються даної справи, а саме суд досліджував невідомі договори купівлі-продажу від 11 грудня 2019 року, за якими начеб-то настали правові наслідки і сторони договору - відповідачі у справі вчинили усі передбачені цими договорами дії, виконали їх, передавши майно від продавця покупцю, з отриманням продавцем коштів за здійснений продаж майна. Проте позивачем заявлялась вимога про визнання недійсними договорів дарування, а не купівлі-продажу.

Зазначає, що суд дійшов хибного висновку про недоведеність фіктивності укладання оскаржуваних договорів. Зазначає, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, свідчать про умисел обох сторін оспорюваного правочину приховатисправжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності ОСОБА_1 та ухилення від виконання майбутнього рішення суду по справі №759/20927/18 про стягнення з нього заборгованості. Просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові № 922/2878/17 від 05 липня 2018 року, а також Великої Палати Верховного Суду , викладені у постанові №369/11268/16 від 03 липня 2019 року.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 здійснені дії, направлені на приховування майна з метою недопущення звернення стягнення на таке майно та використано у даній схемі пов`язану близьку особу - дочку ОСОБА_2 , що свідчить про фіктивність правочину та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримала, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Окрім того, представники відповідачів вказали, що згідно положень частини 4 статті 559 ЦК України ( в редакції, на час виникнення правовідносин сторін) порука є припиненою, оскільки лист-вимога про дострокове повернення кредиту направлена 20 березня 2017 року, після чого банк звернувся до суду через один рік та майже 9 місяців. Одночасно представниками вказано на вкрай незадовільний стан здоров`я відповідача ОСОБА_1 , що і зумовило прийняття ним рішення щодо розпорядження належним майном.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що договори дарування житлового будинку та земельної ділянки від 07 лютого 2019 року укладені згідно діючого на той момент законодавства і відповідали волевиявленню сторін. Також суд вказав, що критично ставиться до посилань позивача на фіктивність вищезазначених договорів дарування з тих підстав, що останні укладені з метою уникнення грошових зобов`язань перед ним, оскільки під час розгляду справи наявність таких обставин не доведено.

Колегія суддів погоджується з такими з такими висновками суду першої інстанції та вказує на таке.

Установлено, що 09 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк"(кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір №052-2008-009. З даних договору убачається, що кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 109 783,00 швейцарських франків, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 10,45% річних. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 496 257,14 гривень за курсом НБУ на день укладення цього договору (том 1 а.с. 11-16).

09 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №052-2008-009-Р/2. З даних договору убачається, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов`язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору №052-2008-009 від 09 січня 2008 року в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому (том 1 а.с. 21-23).

Згідно даних листа №0912/8 ГО банком 20 березня 2017 року на ім`я боржника ОСОБА_3 направлена вимога про дострокове повернення заборгованості (том 1 а.с.136-137).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (том 1 а.с.24).

На теперішній час цей судовий спір не вирішено, судове рішення у справі не постановлено.

З даних інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 грудня 2018 року убачається, що нежитлова будівля, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:049:5008 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (том 1 а.с. 31-32).

З даних договору дарування від 07 лютого 2019 року убачається, що ОСОБА_1 (дарувальник) передав безоплатно ОСОБА_6 (обдаровувана) нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 465,6 м2. Згідно пункту 5 вказаного договору нежитлова будівля, що є предметом цього договору, розташована на земельній ділянці площею 0,0650 гектара, кадастровий номер якої 3222485901:01:049:5008, яка відчужується одночасно з вказаною в цьому договорі нежитловою будівлею (том 1 а.с.181-182).

З даних договору дарування від 07 лютого 2019 року убачається, що ОСОБА_1 (дарувальник) передав безоплатно ОСОБА_6 (обдаровувана) земельну ділянку площею 0,0650 гектара. Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2 . (том 1 а.с.183-184).

З даних інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 липня 2020 року убачається, що нежитлова будівля, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:049:5008 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 07 лютого 2019 року №173 та №175 належить ОСОБА_6 (том 1 а.с. 33-36).

З даних паспорту ОСОБА_1 НОМЕР_3 , виданого 01 серпня 1997 року Вишнівським МВМ ГУ МВС України в Київській області, убачається, що ОСОБА_10 є донькою ОСОБА_1 (том 1 а.с.37-38).

Установлено також, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 31 травня 2021 року визнано поруку за Договором поруки №052-2008-009-Р від 09 січня 2008 року, укладеного із ОСОБА_4 , припиненою з 25 листопада 2017 року. Рішення набуло законної сили.

У аналогічній справі за позовом ОСОБА_1 постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року ( справа №756/11186/20) у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстави невірно обраного способу захисту свого порушеного права.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16 не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства ( пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом ( частина 3 статті 13 ЦК України).

Разом з тим, у цій справі не установлено, що при відчуженні нерухомого майна ОСОБА_1 мав на меті приховування майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів.

Згідно частини 4 статті 559 ЦК Україні в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин сторін) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

При цьому, банком не спростовано твердження представників відповідачів про відсутність права вимоги кредитора до ОСОБА_1 за договором поруки ( визнання його права припиненим), ураховуючи норми частини 4 статті 559 ЦК України ( в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) та звернення банком до суду з вимогою про стягнення кредитної заборгованості понад установлений законом строк.

Отже у цій справі відсутні підстави уважати про недобросовісність дій відповідача ОСОБА_1 , зловживання ним своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки на час відчуження належного йому майна право вимоги кредитора за договором поруки до ОСОБА_1 припинилось.

Посилання скаржника на зазначення в оскаржуваному рішення про договори купівлі-продажу (замість договорів дарування) в абзацах 52 та 53 мотивувальної частини не дає підстав для скасування рішення суду, оскільки таке фактично є опискою та не впливає на висновки суду.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2022 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова