Рішення

від 20.10.2022 по справі 914/2040/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2022 Справа № 914/2040/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Громадської організації "Харчовий кластер східної України"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Воловецького відділу Державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)

про визнання права власності та скасування арешту

за участю представників:

від позивача Брегей І.С.

від відповідача Карпова В.М., Ориник А.Р.

від третьої особи не з`явився

Суть спору: Позов заявлено Громадською організацією "Харчовий кластер східної України" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності та скасування арешту. Зокрема позивач у позовній заяві просить:

- визнати за Громадською організацією "Харчовий кластер Східної України" право власності на транспортний засіб автомобіль ЗАЗ Lanos, 2019 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ;

- скасувати арешт з транспортного засобу автомобіль ЗАЗ Lanos, 2019 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що накладений постановою про арешт майна від 07.12.2021 року заступником начальника Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Сокор Ольгою Валеріївною у виконавчому провадженні 67778063.

Ухвалою суду від 05.09.2022р. справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Воловецький відділ Державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Вказаною ухвалою суду підготовче засідання призначено на 22.09.2022р.

Крім того, ухвалою суду від 05.09.2022р. було задоволено заяву Громадської організації "Харчовий кластер Східної України" про забезпечення позову у даній справі. Зокрема ухвалою суду від 05.09.2022р. було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу майна, а саме: транспортного засобу автомобіль ЗАЗ Lanos, 2019 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , в межах виконавчого провадження №67778063.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.2022р. позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні 20.10.2022р. проти позову не заперечили, відзив на позовну заяву не подали.

Третя особа явку представника в судове засідання 20.10.2022р. не забезпечила, однак подала відзив (вх.№19024/22 від 13.09.2022р.) на позовну заяву, в якому просить, зокрема розглянути справу без участі державного виконавця.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Відповідно до тендерної пропозиції від 26.09.2020р. згідно із тендерним оголошенням до угоди №RPP/2020/08/211/BMO Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вивчивши тендерні вимоги Громадської організації "Харчовий кластер східної України" підтвердила, що має організаційну можливість та погоджується поставити товар Громадській організації "Харчовий кластер східної України" відповідно до наступних умов: ZAZ LANOS CARGO LUX 1.5/2WD/5MT вартістю 252000,00 грн.

29.09.2020р. за результатами проведеного тендеру, між Громадською організацією "Харчовий кластер Східної України" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір поставки №2909/2020, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар згідно специфікації (додаток 1), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, а саме автомобіль ЗАЗ Lanos Cargo Lux 1.5 М\Т (конфігурація: D2XM554C Евро 5, ГУ руля, A/В, кондиціонер; колір ТТ6621 благородний білий, тип двигуна: Бензин V-1498 куб.см., рік випуску: 2019, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_2 вартістю 252000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3. договору, сторони підтверджують, що вони мають право, компетенцію та повноваження на укладення та виконання цього договору.

Згідно із пунктом 2.1. договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику вартість товару, зазначену в пункті 1.2. даного договору, в наступні строки: попередня оплата (20%) 50400,00 грн.; протягом 3 (трьох робочих днів з моменту поставки товару (80%) 201600,00 грн. Разом 252000,00 грн.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що датою виконання зобов`язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 3.1. договору, поставка товару здійснюється постачальником за вказаним місцем покупцем за рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту оплати згідно пункту 2.1.1. договору.

Згідно із пунктом 3.2. договору, право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі товару, відповідно до даного договору.

29.09.2020р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальником) на підставі договору поставки №29092020 від 29.09.2020р. було виставлено Громадській організації "Харчовий кластер східної України" (покупцю) рахунок № НОМЕР_3 на оплату автомобіля ЗАЗ Lanos Cargo Lux 1.5 М\Т (D2XM554C).

Позивачем на виконання умов договору №29092020 від 29.09.2020р. згідно рахунку №2509201 від 29.09.2020р. сплачено відповідачу загалом 252000,00 грн. відповідно до таких платіжних доручень:

1) від 30.09.2020р. №18 на суму 50400,00 грн.;

2) від 03.10.2020р. №22 на суму 100000,00 грн.;

3) від 03.10.2020р. №23 на суму 101600,00 грн.

13.10.2020р. між Громадською організацією "Харчовий кластер Східної України" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) підписано акт прийому-передачі (додаток №3 до договору поставки №2909/2020 від 29.09.2020р.) про те, що постачальник передав, а покупець отримав автомобіль ЗАЗ Lanos Cargo Lux 1.5 М\Т (D2XM554C), номер шассі (кузова, рами): НОМЕР_2 вартістю 252000,00 грн.

Придбавши вказаний автомобіль, позивач відповідно до протоколу №11 засідання правління Громадської організації "Харчовий кластер Східної України" від 14.10.2021р. надав Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 право користуватися цим транспортним засобом.

Як зазначено у позовній заяві, у зв`язку із введенням на території України карантину та в подальшому воєнного стану, повивач не зареєстрував за собою придбаний транспортний засіб в сервісному центрі МВС України.

При цьому, як зазначає позивач, 03.06.2022р. при перетині ОСОБА_2 на вказаному автомобілі блок-посту у смт.Воловець Закарпатської області та перевірці транспортного засобу, було виявлено, що автомобіль перебуває у розшуку, з огляду на що, згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, транспортний засіб було затримано.

Як вказано в цьому акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, автомобіль ЗАЗ Ланос, державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 , тимчасово затримано на підставі статті 265-2 КУпАП та постанови Покровського ВДВС Донецької області від 22.12.2021р.

Враховуючи наведене, 03.06.2022р. також було складено акт приймання-передачі тимчасово затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальному майданчику (стоянці).

Так, постановою заступника начальника Покровського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного МУМЮ (м.Харків) від 07.12.2021р. було відкрито виконавче провадження №67778063 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Донецькій області заборгованості у розмірі 10941,60 грн.

07.12.2021р. в межах виконавчого провадження №67778063 було також винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено арешт.

При цьому, відповідно до інформації про виконавче провадження №67778063, 22.12.2021р. було оголошено розшук майна боржника ( ОСОБА_1 ), а саме транспортного засобу ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .

В подальшому, 29.06.2022р. заступником начальника Покровського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного МУМЮ (м.Харків) було винесено постанову про передачу виконавчого провадження №67778063 до Воловецького ВДВС у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного МУМЮ (м.Івано-Франківськ).

З огляду на вказане, позивач зазначає, що на час укладення договору купівлі-продажу, спірний транспортний засіб не перебував під арештом, а накладення згодом арешту на нього та його тимчасове затримання позбавило позивача можливості володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним майном, що знаходиться у його власності, оскільки відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту його передання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, як стверджує позивач, він як власник автомобіля позбавлений можливості здійснити за собою реєстрацію транспортного засобу, оскільки автомобіль перебуває під арештом, що в свою чергу призводить до того, що позивач не може використовувати транспортний засіб в повному обсязі.

При цьому, як зазначає позивач, правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності є саме договір поставки, за яким було придбано автомобіль, а видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджуватиме проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує.

Крім того, як вказано у позовній заяві, наслідком порушення встановленого порядку щодо реєстрації транспортного засобу є покладення на порушників встановленої законом відповідальності, а не позбавлення права власності на придбаний автомобіль.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, а також беручи до уваги те, що позивач, за його твердженням, набув право власності на транспортний засіб законним шляхом, а наявність арешту створює перешкоди у реалізації ним свого права володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що знаходиться у його власності, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить:

- визнати за Громадською організацією "Харчовий кластер Східної України" право власності на транспортний засіб автомобіль ЗАЗ Lanos, 2019 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ;

- скасувати арешт з транспортного засобу автомобіль ЗАЗ Lanos, 2019 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що накладений постановою про арешт майна від 07.12.2021 року заступником начальника Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Сокор Ольгою Валеріївною у виконавчому провадженні 67778063.

Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа подала відзив (вх.№19024/22 від 13.03.2022р.) на позовну заяву, в якому Воловецьким відділом ДВС у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного МУМЮ (м. Івано-Франківськ) наведено свою позицію щодо предмета спору у даній справі.

Зокрема третя особа посилається на позицією Верховного Суду, що наведена у постанові від 30.10.2019р. у справі №683/2694/16-ц та зазначає, що право власності на транспортний засіб виникає лише з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу.

Таким чином, оскільки сам лише договір купівлі-продажу без реального зняття з реєстрації, перереєстрації ТЗ у встановленому порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця, тому на думку третьої особи у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 6 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно із частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як встановлено судом, 29.09.2020р. за результатами проведеного тендеру, між Громадською організацією "Харчовий кластер Східної України" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір поставки №2909/2020, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар згідно специфікації (додаток 1), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, а саме автомобіль ЗАЗ Lanos Cargo Lux 1.5 М\Т (конфігурація: D2XM554C Евро 5, ГУ руля, A/В, кондиціонер; колір ТТ6621 благородний білий, тип двигуна: Бензин V-1498 куб.см., рік випуску: 2019, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_2 вартістю 252000,00 грн.

Як також встановлено судом, позивач виконав свій обов`язок щодо повної оплати вартості транспортного засобу, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.09.2020р. №18 на суму 50400,00 грн.; від 03.10.2020р. №22 на суму 100000,00 грн.; від 03.10.2020р. №23 на суму 101600,00 грн., а відповідач в свою чергу відповідно до акту приймання-передачі від 13.10.2020р. (додаток №3 до договору поставки №2909/2020 від 29.09.2020р.) передав позивачу автомобіль ЗАЗ Lanos Cargo Lux 1.5 М\Т (D2XM554C), номер шассі (кузова, рами): НОМЕР_2 вартістю 252000,00 грн.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого, 13.10.2020р. спірний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_1 .

Частинами 1 та 2 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулюються та визначаються Законом України "Про дорожній рух".

Згідно із частинами 1 та 2 статті 34 Закону України "Про дорожній рух", державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 34 Закону України "Про дорожній рух", державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Частиною 11 статті 34 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлюється "Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі Порядок №1388).

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Пунктом 3 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Згідно із пунктом 7 Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до пункту 8 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між покупцем та суб`єктом господарювання, який є власником зареєстрованого за ним транспортного засобу і здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, підписаний уповноваженою особою такого суб`єкта господарювання та скріплений печаткою (у разі наявності).

Отже, як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб, у відповідності до Порядку та Закону України "Про дорожній рух", слід було зареєструвати (перереєструвати) протягом десяти діб після його передачі за актом приймання передачі обладнання від 13.10.2020р.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу, переданого за договором поставки №2909/2020 від 29.09.2020р., проведена не була. Тобто, як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб залишився зареєстрованим за ОСОБА_1 .

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Із зазначеними положеннями також кореспондуються частини 1 та 2 статті 319, частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Системний аналіз положень статей 316, 317, 328, 346 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що правом власності є право особи володіти, користуватись та розпоряджатись річчю (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Крім того, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини 2 цієї статті).

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Зазначена норма є спеціальною та передбачає порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи і у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.06.2021р. у справі №913/567/19 (913/176/20), від 24.05.2022р. у справі № 924/1282/13 (924/60/21).

Суд також звертає увагу, що державна реєстрація права на рухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на майно та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому, реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності на відповідне рухоме майно.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18, від 02.06.2020 у справі № 924/785/19, від 24.05.2022р. у справі № 924/1282/13 (924/60/21).

Отже, з огляду на вказане, не здійснення державної реєстрації транспортного засобу за позивачем, навіть якщо це відбулось у зв`язку з неналежним виконанням обов`язку щодо вчинення дій пов`язаних з державною реєстрацією, не свідчить про відсутність у позивача права власності на вказаний автомобіль, адже сама державна реєстрація права по своїй суті не породжує права власності, а лише є підтвердженням та визнанням державою факту набуття такого права.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Вищенаведена позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.05.2019р. у справі №905/494/18.

Із відзиву на позовну заяву третьої особи вбачається, що Воловецький відділ ДВС у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного МУМЮ (м. Івано-Франківськ) фактично не визнає за позивачем права власності і вважає, що в даному випадку відсутні підстави для зняття арешту з транспортного засобу, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Частиною 1 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З вищенаведених приписів ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що зняття арешту за рішенням суду здійснюється за умови визнання права власності на майно.

Таким чином, оскільки факт набуття права власності на транспортний засіб за позивачем підтверджується матеріалами справи, зважаючи на те, що виконавчою службою після набуття позивачем такого права було накладено арешт на транспортний засіб, як на майно, що належало іншій особі, а не боржнику, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на цей транспортний засіб, а також для зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку позов задовольнити в повному обсязі.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3780,00 грн. (за позовну вимогу майнового характеру про визнання права власності: 252000,00 грн. х 1,5% ціни позову = 3780,00 грн.), що підтверджується квитанцією від 22.08.2022р. на суму 3780,00 грн., а також судовий збір в розмірі 2481,00 грн. (за позовну вимогу немайнового характеру про зняття арешту), що підтверджується квитанцією від 22.08.2022р. на суму 2481,00 грн.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, за подання до господарського суду позовної заяви, яка містить одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру, позивачем було сплачено 6261,00 грн.

Згідно з пунктом частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник внаслідок неправильних дій як позивача так і відповідача, оскільки після передачі спірного транспортного засобу сторонам належало вчинити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) цього майна.

Так, відповідно до п. 6 Порядку, транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Згідно із пунктом 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції (Постанова ВС від 21.01.2021р. у справі № 161/19385/19).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору частково покласти на позивача та частково на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій як позивача так і відповідача. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3780,00 грн. судового збору, оплаченого за вимогу про визнання права власності, а судовий збір у розмірі 2481,00 грн., оплачений за вимогу немайнового характеру про зняття арешту, покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Громадською організацією "Харчовий кластер Східної України" (85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 73, ідентифікаційний код 43330018) право власності на транспортний засіб автомобіль ЗАЗ Lanos, 2019 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

3. Скасувати арешт з транспортного засобу автомобіль ЗАЗ Lanos, 2019 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що накладений постановою про арешт майна від 07.12.2021 року заступником начальника Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Сокор Ольгою Валеріївною у виконавчому провадженні №67778063.

Стягувач: Громадська організація "Харчовий кластер Східної України" (85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 73, ідентифікаційний код 43330018).

Боржник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Громадської організації "Харчовий кластер східної України" (85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 73, ідентифікаційний код 43330018) 3780,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили, відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.10.2022р.

Суддя Петрашко М.М.