Рішення

від 31.10.2022 по справі 922/946/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022м. ХарківСправа № 922/946/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

прокурора: Кадацька Д.М.,

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області, м. Харків в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спокуса», м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спокуса», про стягнення коштів у розмірі 290622,99 грн.

27 червня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської областізалишено без руху та надано прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: доказів на підтвердження повноважень гр. ОСОБА_1 (із зазначенням посади прокурор).

04 липня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "01" серпня 2022 року об 11:00. 01 серпня 2022 року, протокольною ухвалою, відкладено підготовче засідання на "22" серпня 2022 р. о(б) 10:10 год. 22 серпня 2022 року судове засідання не проводилось, адже згідно наявної інформації в період з 22 по 24 серпня 2022 року по місту Харкову можливі терористичні дії. 25 серпня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, визначено дату судового засідання -"12" вересня 2022 рокуо10:30. 12 вересня 2022 року, протокольною ухвалою, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на "10" жовтня 2022 р. о(б) 11 год. 15 хв. Ухвалою суду від 11 жовтня 2022 року визначено іншу дату судового засідання - 31 жовтня 2022 року

31 жовтня 2022 року суд розпочав розгляд справи по суті. Прокурор в засіданні суду позов підтримав повністю, представники позивача та відповідача в судове засідання 31 жовтня 2022 року не з`явилися, про призначене судове засідання повідомлялися своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Як зазначено у позовній заяві, у власності Харківської міської ради перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:14:044:0013, загальною площею 0,0940 га, за адресою: м. Харків, просп. Ново-Баварський (колишній Ілліча), 131. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 липня 2021 року за № HB-0007211892021 державну реєстрацію зазначеної вище земельної ділянки здійснено 07 листопада 2013 року. Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Харків, просп. Ново-Баварський (колишній Ілліча), 131, сформована як об`єкт цивільних прав 07 листопада 2013 року, тобто з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі. В порядку ст. 189 Земельного кодексу України уповноваженою особою Харківської міської ради - головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Салогубом Русланом Григоровичем здійснено обстеження зазначеної вище земельної ділянки, про що складено акт від 08 листопада 2019 року з додатками у вигляді план-схеми обстеженої земельної ділянки та фото. За результатами комплексного вивчення наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів міської ради, а також проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:14:044:0013 площею 0,0940 га по просп. Ново-Баварському (колишній Ілліча), 131 у м. Харкові огороджена та використовується ТОВ «СПОКУСА» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1». Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 листопада 2019 року за № 188012110 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 181,9 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Ново-Баварський (колишній Ілліча), 131, з 01 грудня 2011 року зареєстроване за ТОВ «СПОКУСА» (код ЄДРПОУ: 19472227) на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 29 листопада 1994 року № 3-5220, акту прийому-передачі від 09 лютого 1995 року та свідоцтва про право власності від 09 лютого 1995 року № 192-B. Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06 жовтня 2004 року № 152/04 (п. 1.96 Додатку 1) ТОВ «СПОКУСА» надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,0940 га по пр. Ілліча, 131 для експлуатації та обслуговування кафе. Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22 лютого 2012 року № 625/12 (п. 7 Додатку 1) ТОВ «СПОКУСА» надано в оренду строком до 01 грудня 2017 року земельну ділянку площею 0,0940 га за рахунок земель транспорту по просп. Ілліча, 131 у Жовтневому районі (кадастровий номер 6310137900:14:044:0013) для експлуатації та обслуговування кафе. Рішенням 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 20 листопада 2013 року № 1326/13 (п. 32 Додатку 1) ТОВ «СПОКУСА» надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею 0,0940 га за адресою: м. Харків, просп. Ілліча. 131, Жовтневий район, для експлуатації та обслуговування кафе. Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 25 жовтня 2021 року за № 27471/5/20-40-04-03-12 відповідно до наявних інформаційних ресурсів ТОВ «СПОКУСА» податкову звітність з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період 2018-2021 років до Головного управління ДПС у Харківській області не надавалась. Крім того, згідно інформаційних баз даних Головного управління ДПС у Харківській області протягом 2018-2021 років ТОВ «СПОКУСА» перебуває на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок третьої групи, у зв`язку з чим звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності. Таким чином, ТОВ «СПОКУСА» з 01 січня 2020 по 31 жовтня 2021 року використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:14:044:0013 площею 0,0940 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» по просп. Ново-Баварському (колишній Ілліча), 131 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі. Рішенням Харківської міської ради від 17 жовтня 2018 року за № 1247/18 затверджено Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства (посилання: http://kharkiv.rocks/reestr/672825). Зокрема, вказаним порядком передбачено, що самоврядний контроль за використанням земель комунальної форми власності територіальної громади м. Харкова здійснює Харківська міська рада в особі Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (зараз - Департамент територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради). У межах здійснення заходів самоврядного контролю за використанням земель комунальної форми власності м. Харкова Департамент проводить обстеження будь-яких земельних ділянок комунальної власності м. Харкова, здійснює фото- та відеозйомку земельної ділянки, застосовує технічні засоби фіксування фактів порушення вимог земельного законодавства та інтересів територіальної громади м. Харкова, за результатами чого складається акт обстеження земельної ділянки. В акті обстеження земельної ділянки зазначається її фактична площа (наприклад, відповідно до меж будівель, паркану тощо). Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснюється Департаментом за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки (з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту оформлення власником цього майна права оренди або власності земельної ділянки, на якій розташоване це майно, з урахуванням строків давності), сума відшкодування має бути зменшена на розмір внесених землекористувачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку (за наявності) (п.п. 5.1, 5.3, 5.4, 5.6 Порядку). Отже, саме Департамент уповноважений, за результатами вжитих заходів самоврядного контролю, скласти акт обстеження земельної ділянки та здійснити розрахунок безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів. На підставі вищевказаних документів, згідно з Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, яке затверджено рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року за № 41/08, Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ТОВ «СПОКУСА» земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:14:044:0013 без правовстановлюючих документів на неї. Так, в період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 13839,19 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки 2 075 878 грн., ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1). Водночас, 18 березня 2020 року набув чинності Закон України від 17 березня 2020 року за № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон № 533), яким, зокрема, внесені зміни до порядку нарахування та сплати плати за землю. Так, підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено новим пунктом 52-4 згідно з яким (зі змінами) за період з 01 березня по 31 березня 2020 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. Отже, за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року ТОВ «СПОКУСА» мало би сплатити до бюджету 290622,99 грн. Розрахунок зазначених сум здійснено згідно з даними, наявними у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22 липня 2021 року № 825/176-21. На підставі вищевикладеного прокурор вказує, що ТОВ «СПОКУСА» не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:14:044:0013, загальною площею 0,0940 га, плату за землю в встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 290 622,99 грн. за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року, внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно-грошові кошти.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак не скористався своїм правом та не подав до суду заяви по суті справи. Разом з цим, суд зазначає, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04 липня 2022 року, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду 16 серпня 2022 року з відміткоюпоштової установи по даті 03 серпня 2022 року "адресат відсутній за вказаною адресою", а тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінніп. 5 ч. 6ст. 242 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року по справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З приводу підстав для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Відповідно до п. 3ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом. Відповідно достатті 53 ГПК Україниу випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у них справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"(надалі «Закон») однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл, селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Як визначеност. 10 Законуміські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до приписів ч. 5ст. 16 Законувід імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Згідно зі ст.26, ст.33 Законутаст. 12 Земельного кодексу Українидо компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно дозаконупитань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Частиною 5ст. 60 цього Законувизначено, що органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад відповідно дозаконуздійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. При цьому, враховуючи вимогист. 19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова, як власник спірної земельної ділянки, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Згідно з положеннямист. 142 Конституції Українидержавною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Відповідно до положеньст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначенихзаконом, джерел та закріплених у встановленомузакономпорядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначаєтьсяБюджетним кодексом Українита законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Згідно зі ст. ст.10,265 Податкового кодексу Україниплата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1ст. 64 Бюджетного кодексу Українивона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Харківської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "СПОКУСА". Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їмзакономповноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їмзакономповноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Як встановлено прокуратурою, орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме факту не сплати ТОВ "СПОКУСА" плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомоюстатті 23 Закону України "Про прокуратуру"передбачено,що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбаченізакономдії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то не є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Листами № 52102-2195вих-21 від 30 червня 2021 року та №52-99-960вих-22 від 07 лютого 2022 року повідомлено Харківську міську раду про виявлене порушення вимог земельного законодавства та наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради. Також у вказаному листі прокурор повідомив, що останнім будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення з позовною заявою до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради щодо стягнення з ТОВ «СПОКУСА» безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. Однак, Харківська міська рада не скористалася своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність та наявність у прокурора передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення до суду з позовом самостійно.

Відносно стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати суд зазначає наступне.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Наразі відсутність укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "СПОКУСА" в період з 01 січня 2020 по 31 жовтня 2021 року договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача ТОВ "СПОКУСА" означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання. Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті прийняття рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22 лютого 2012 року № 625/12 (п. 7 Додатку 1) ТОВ «СПОКУСА» надано в оренду спірну земельну ділянку строком до 01 грудня 2017 року.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст. ст.22,1166 ЦК Україниунормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст. ст.216,224,225 ГК Українивизначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди ст.22,1166 ЦК України, ст.ст.224,225 ГК Українита ін. Упущена вигода згідно п. 2 ч. 2ст. 22 ЦК Україниє різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2ст. 1212 ЦК України). Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не містять ознак делікту. Так, ч. 2ст. 1212 ЦК Українивизначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст.144, абз. 5 ч. 1 ст.174 ГК Українивипливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки. Судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, що нараховувалась у період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року, за володіння і користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:14:044:0013, площею 0,0940 га, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Ново-Баварський (колишній Ілліча), 131.

Тобто, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей1212,1214 ЦК Україниза фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

За змістом частин 1, 3, 4, 9статті 79-1 Земельного кодексу Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимогстатті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:14:044:0013, площею 0,0940 га, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Ново-Баварський (колишній Ілліча), 131, як об`єкта цивільних прав з відповідною площею, з межами та кадастровим номером підтверджується наявними матеріалами справи (зокрема витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007211892021 від 20 липня 2021 року).

Правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, де, окрім іншого, вказано на те, щочинне земельне законодавство, в тому числістаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентуєтьсяЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 цього Кодексу).

Водночас за змістомстатті 125 Земельного кодексу Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою в період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, в матеріалах справи відсутні.

Відсутність укладеного в період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:14:044:0013, площею 0,0940 га, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Ново-Баварський (колишній Ілліча), 131 сформована як об`єкт цивільних прав, розраховано розмір безпідставно збережених коштів, а актом обстеження земельної ділянки від 08 листопада 2019 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 206520321 від 10 квітня 2020 року підтверджується той факт, що навказаній земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомості, який знаходиться у власності відповідача (в період, за який здійснено нарахування).

Згідно розрахунку, розмір орендної плати за спірний період склав 290622,99 грн. Розрахунок безпідставно збережених коштів у зв`язку з несплатою орендної плати, здійснений Харківською міською радою не спростований відповідачем, іншого розрахунку матеріали справи не містять.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно ст. 206ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК Україниздійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Харкова в особі позивача, Харківської міської ради, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007211892021 від 20 липня 2021 року. Відомостей про перебування земельної ділянки у власності іншого суб`єкта не надано до суду. Згідност. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК Українивласником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини. Згідно зістаттею 11 Господарського процесуального кодексу Українита статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини "Федоренко проти України" від 03 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. У спірних правовідносинах неотриманні Харківською міською радою коштів від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття "майно, на яке особа цілком виправдано очікувала", право на яке підлягає захисту.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК Україниправових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюванимизакономінтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею. Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

Суд також зауважує, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 09 серпня 2016 року у справі № 922/5212/14, від 12 січня 2017 року у справі № 922/51/15, а також аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 березня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15 та Верховного Суду від 25 травня 2018 рокуу справі № 922/2976/17.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені прокурором у зв`язку з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крімтого, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОКУСА» (код ЄДРПОУ: 19472227; проспект Ілліча (нова назва Ново-Баварський), 131, місто Харків, 61019) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243; майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003; отримувач ГУК Харків обл/МТГ Харків, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, код класифікації доходів бюджету: 24062200, номер рахунку: UA698999980314090611000020649) кошти у розмірі 290622,99 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОКУСА» (код ЄДРПОУ: 19472227; проспект Ілліча (нова назва Ново-Баварський), 131, місто Харків, 61019) судовий збір у розмірі 4 359,35 грн. за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA178201720343160001000007171, код банку 820172, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "02" листопада 2022 р.

СуддяН.В. Калініченко