Постанова

від 02.11.2022 по справі 440/8752/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 р. Справа № 440/8752/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Державної митної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.11.22 по справі № 440/8752/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура"

до Полтавської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806020/2021/00026;

- визнати протиправним та скасувати та Рішення про коригування митної вартості товарів №UА806020/2021/000007/2 від 30.07.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень митного органу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806020/2021/00026.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА806020/2021/000007/2 від 30.07.2021.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

19.09.2022 позивачем подано до Другого апеляційного адміністративного суду заяву, в якій заявник просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги та зазначив, що вважає за можливим розгляд судом справи в порядку письмового провадження.

13.10.2022 до суду апеляційної інстанції від Полтавської митниці Державної митної служби України надійшла заява, в якій відповідачем зазначено, що останній не заперечує проти розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 постановлено апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" та підприємством Zhejiang Saida Fasteners Co. LTD (Китай) укладено договір поставки № 3010191, за умовами якого останнє постачає товари на замовлення позивача.

За умовами погодженої сторонами договору специфікації № 7 від 19.05.2021 позивач замовив поставку кріпильних матеріалів на загальну суму 22757,11 доларів США.

29.07.2021 з метою митного оформлення придбаних товарів ТОВ "Альянс Фурнітура" подано до митного органу МД № UA 806020/2021/001155 з доданими документами.

Позивачем заявлена митна вартість шин за основним методом відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України та одночасно з митною декларацією подано митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: сертифікати якості щодо кожного виду кріпильних матеріалів від 19.05.2021 б/н; пакувальний лист від 19.05.2021 б/н; рахунок - проформу SD20201217 від 17.12.2020; рахунок - фактуру (інвойс) SD20211217 від 19.05.2021; коносамент COSU 6302967390 від 15.06.2021; автотранспортну накладну № 1134 від 27.07.2021; сертифікат про походження товару № 21С348000009/00003R від 22.06.2021; банківські платіжні документи № 18 від 22.12.2020, 22 від 04.03.2021, 28 від 17.04.2021; рахунки - фактури про надання транспортно - експедиційних послуг № LS-4370623 (на території України) та № LS-4370625 (за межами території України); банківські платіжні документи щодо оплати транспортних послуг № 868, № 869 від 28.07.2021; довідки про вартість транспортних витрат від 20.07.2021 та від 16.07.2021; заявку на перевезення № 04 від 31.05.2021; прайс - лист виробника б/н від 16.12.2020; калькуляції щодо кожного виду кріпильних матеріалів від 19.05.2021 б/н; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1А, 2А, 3А, 4А від 30.10.2019 та № 7 від 19.05.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 3010191 від 30.10.2019; договір про перевезення № 14197 від 01.09.2019; договір про перевезення № 382912 від 19.12.2019; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 7318094 від 29.07.2021; заказ № 4-2020 від 16.12.2020.

Здійснивши, відповідно до п. 4.1 ст. 54 Митного кодексу України, перевірку документів, наданих позивачем до митного оформлення Полтавська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА 806020/2021/000007/2 від 30.07.2021, застосувавши резервний метод (а.с. 26-27).

Коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 806020/2021/00026 (а.с. 23-25).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів врегульовані положеннями Митного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Тобто, положеннями Митного кодексу України встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України врегульовано визначення митної вартості за ціною договору, згідно з ч.ч. 1-3 якої, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Тобто, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і підставою його незастосування є, обставини, визначені ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.ч. 11, 2 ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Стосовно невключення до митної вартості товару витрат на страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 2.2.2 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 382912 від 19.12.2019 Експедитор має право на страхування вантажу лише за дорученням клієнта та за його рахунок.

Водночас, в п. 15 заявки № 04 від 31.05.2021, яка є додатком до вищевказаного договору зазначено "без страхування".

Крім того, в довідці експедитора № 366643 від 16.07.2021 та довідці позивача про транспортні витрати № 55м від 20.07.2021 зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.

За наведених обставин підстави для включення до митної вартості товарів неіснуючих витрат у позивача були відсутні.

Стосовно правомірності включення позивачем транспортних витрат до митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1.3. договору на транспортно-експедиторське обслуговування, детальні умови кожного перевезення вказуються в заявці. В заявці № 04А від 31.05.2021 позивачем вказані та погоджені всі істотні умови доставки вантажу: вид, маршрут, орієнтовні дати перевезення, вид, вага та пакування вантажу, вартість та перелік послуг.

На підтвердження транспортних витрат митному органу надавалися: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 382912 від 19.12.2019, заявка № 04 від 31.05.2021, яка є додатком до вищевказаного договору, довідка експедитора № 366643 від 16.07.2021, довідка ТОВ "Альянс Фурнітура" № 55м від 20.07.2021, рахунки експедитора № LS - 4370623 від 16.07.2021 та № LS - 4370625 від 16.07.2021, а також платіжні доручення № 868 від 28.07.2021 (щодо сплати транспортно-експедиторського обслуговування по території України) та № 869 від 28.07.2021 (щодо оплати морського перевезення за межами України).

Зі змісту вказаних документів встановлено, що вартість міжнародного морського перевезення за межами України за маршрутом Шанхай (Китай) - Чорноморськ (Україна) складає 187895,09 грн. Зазначену суму правомірно включено позивачем до митної вартості задекларованих товарів.

Посилання відповідача не необхідність включення до митної вартості товару витрат на транспортування по території України є також помилковими, оскільки витрати на транспортування розділені на дві частини: рахунок - фактура № LS-4370623 на витрати за межами митної території України та рахунок - фактура № LS-4370625 на витрати в межах митної території України, що підтверджується наданими позивачем до митного оформлення документами.

Доводи відповідача про те, що довідку експедитора про транспортні витрати № 366643 від 16.07.2021 неможливо ідентифікувати є помилковими, оскільки у довідці зазначено номер морського контейнера FCIU 5311134. Цей номер контейнера зазначено у рахунках експедитора та довідці про транспортні витрати позивача. Крім того, в рахунках експедитора разом з номером контейнера вказаний і номер довідки експедитора.

Твердження митного органу про те, що у рахунку - фактурі на оплату транспортних витрат від 16.07.2021 № LS - 4370625 окремо виділено експедиторську винагороду у сумі 909,68 грн, яку не включено до митної вартості також є хибним, оскільки у вказаному рахунку зазначено послуги, надані ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" позивачу на території України.

Стосовно претензій митного органу до наданого до митного оформлення прайс-листа, колегія суддів зазначає, що прайс - лист наданий під час митного оформлення містить всі необхідні дані для потенційного покупця складові - умови поставки, найменування товарних позицій, кількісні та цінові характеристики. Розбіжність вартостей у прайс - листах від 15.10.2020 та 16.12.2020 пояснюється цілком логічно тим, що вони стосуються двох різних партій товару, які виготовлялися з різницею у часі, яка могла спричинити коливання вартості одиниці товару.

Крім того, надання прайс - листів не передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Стосовно виявлених митним органом розбіжностей у порядку розрахунків за товар, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно порядку розрахунків за товар позивач зазначив, що дійсно, за рахунком - проформою SD20201217 порядок оплати передбачений у вигляді 10 % попередньої оплати, 20 % до 26.02.2021 та 70% після навантаження на судно. Водночас, позивач сплатив повну вартість товару до його одержання, у зв`язку із цим в комерційному рахунку SD20211217 умови оплати вказані одним рядком у вигляді 100% попередньої оплати. Зазначені обставини на визначення митної вартості одиниці товару не вплинули.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до митного оформлення документи не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки чи інших недоліків, визначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, отже, підстави для витребування додаткових документів були відсутні.

З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає правомірним висновком суду першої інстанції, що надані декларантом до митного органу документи є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом, у зв`язку з чим наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА 806020/2021/000007/2 від 30.07.2021.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 806020/2021/00026, колегія суддів зазанчає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Згідно з ч.ч. 9, 10, 12 ст. 264 Митного кодексу України, орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Отже, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Оскаржена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості від 30.07.2021 №UA806020/2021/000007/2, правомірність якого відповідачем не доведено під час розгляду цієї справи судом першої та апеляційної інстанції, відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржена картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 по справі №440/8752/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило