Рішення

від 20.10.2022 по справі 369/9065/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9065/20

Провадження № 2/369/434/22

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарях судового засідання Мазурик Д.С., Шило М.І.,

Житар А.А., Варваровій М.П.,

за участю представника позивача Байдана С.М., ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги Ольги Василівни, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгеніївна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Мурзак Світлана Олексіївна, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, служба у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування реєстрації, припинення права власності, поновлення реєстрації, витребування земельної ділянки,

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги Ольги Василівни, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгеніївна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Мурзак Світлана Олексіївна, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, служба у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування реєстрації, припинення права власності, поновлення реєстрації, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом. Свої вимоги мотивував тим, що вона є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 05 липня 2018 року між нею та ОСОБА_11 . З реєстру речових прав їй стало відомо, що 15 квітня 2020 року державним нотаріусом зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_9 на підставі рішення районного суду. І саме на підставі цього ж рішення до реєстру внесено запис приватним нотаріусом 17 квітня 2020 року про припинення її права власності на землю. При цьому жодного судового рішення про припинення її права власності не існує.

У подальшому її земельна ділянка неодноразово відчужувалась: 17 квітня 2020 року за договором купівлі-продажу право власності перейшло до ОСОБА_10 ; 08 травня 2020 року внесено запис про об`єднання її земельної ділянки з іншими та присвоєння нового кадастрового номеру; 29 травня 2020 року новоутворена земельна ділянка (до складу увійшла і її ділянка) відчужена на користь ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу; 19 червня 2020 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_5 .

Вказала, що жодної з підстав, встановленої ст..140 ЗК України, щодо припинення права власності на землю не існувало, жодної правової підстави для об`єднання поза волею власника її ділянки з іншою не могло було, а тому її право власності грубо порушено. Жодного судового рішення не існувало та не існує про припинення її права власності на земельну ділянку. Оскільки між нею та теперішнім власником землі ОСОБА_5 не існує договірних відносин, земельна ділянка вибула з її володіння поза її волею, тому земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача.

У добровільному порядку поновити своє порушене право вона не може, тому просила суд:

скасувати рішення державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Канюги О.В. №51979312 від 15 квітня 2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5004, розміром 0,50 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , проведену відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління та м.Ірпені Головного управління Дергеокадастру у Київській області 05 травня 2020 року;

припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, розміром 0,50га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та усіх зареєстрованих обтяжень;

поновити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 ;

скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5078, розміром 0,50га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.07.2020 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07.2020 року було задоволено заяву ОСОБА_7 про забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку площею 0.50 га кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , накладено заборону вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішення суду законної сили.

08 жовтня 2020 року до суду надійшли пояснення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Мурзак С.О. Вказала, що 29 травня 2020 року нею був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які були особисто. При укладенні договору нею вбуло перевірено сторін договору, їх дієздатність, подані документи, відповідні реєстри щодо обтяжень, заборон, реєстрацію права власності за відчужувачем. Просила слухати справу за її відсутності.

08 жовтня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Леденьова І.С. Вказав, що 17 квітня 2020 року ним був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . На підтвердження права власності ОСОБА_9 надала належним чином завірену копію рішення суду по справі 757/60869/19ц з відміткою про набрання ним законної сили. Оскільки запис про право власності за продавцем вносив не він, тому і обов`язку перевірити правильність такого запису, правомірність судового рішення він не мав. Він також не здійснював реєстраційних дій щодо реєстрації припинення права власності позивача. При посвідченні правочину ним було перевірено відповідні реєстри щодо відсутності заборон, арештів, належність майна продавцю. Ним було повністю виконано вимоги чинного законодавства щодо посвідчення договору купівлі-продажу. Просив врахувати дані пояснення при розгляді справи.

15 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позов від законного представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_8 . Не погоджуючись з позовом вказала, що правомірність набуття позивачем права власності на спірну ділянку площею 0,25га в с.Лісники є сумнівним. Так, дані про продавця земельної ділянки, вказані у договорі купівлі-продажу, є відмінним від даних продавця, вказаних у Державному реєстрі речових прав. А тому, не довівши своє право власності позивач не має права звертатись до суду з позовом про витребування такого майна. Також позивачка не надала доказів, що саме на підставі рішення суду по справі 757/60869/19ц припинилось її право власності на земельну ділянку. Відсутні докази неправомірності набуття права власності ОСОБА_9 на підставі рішення суду. Відсутні докази включення спірної земельної ділянки 0,25га до складу земельної ділянки 0,50га. Вважає, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем земельної ділянки 0,50 га, а задоволення позовних вимог про витребування майна порушить ст..1 Першого протоколу Конвенції про права. Позивачка обрала не належні способи захисту порушеного права. Просила відмовити в задоволенні позову.

12 листопада 2020 року до суду надійшла заява державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни. Вказала, що позовні вимоги не підтримує. Просить розглядати справу за її відсутності.

02 лютого 2021 року до суду надійшов лист приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича. Вказав, що договір дарування земельної ділянки, посвідчений ним 19 червня 2020 року у відповідності до чинного законодавства. Проти позову заперечував. Просив слухати справу за його відсутності.

19 травня 2021 року до суду надійшов лист служби у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради. Просили суд слухати справу за відсутності їх представника та при вирішенні спору врахувати та захистити інтереси дитини.

02 червня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача вказав, що різниця даних про особу продавця, у якого позивачка придбала земельну ділянку, полягає у простій опечатці в даті отримання особою паспорту «18 та 8». Це не може впливати на набуття права власності на нерухоме майно. Всі інші дані є ідентичними. З реєстру речових прав чітко вбачається, що припинення права власності позивача на земельну ділянку та реєстрація права власності за ОСОБА_9 відбулось саме за рішенням Печерського районного суду м.Києва від 11 грудня 2019 року по справі 757/60869/19ц. І вже після цього через два дні ділянка була відчужена. Вважає, що позивачем надано належні докази на підтвердження відсутності відповідного судового рішення. Тому позивач має право витребувати своє майно від будь-якої особи, в тому числі добросовісного набувача, до якого майно перейшло за безоплатним договором. Ними обраний належний та ефективний спосіб захисту порушеного права з урахуванням практики Верховного Суду. Просив позов задовольнити.

04 серпня 2021 року до суду надійшов позов третьої особи ОСОБА_2 до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги Ольги Василівни, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгеніївна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Мурзак Світлана Олексіївна, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, служба у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради в про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування реєстрації, припинення права власності, поновлення реєстрації, витребування земельної ділянки.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року прийнято до провадження та спільного розгляду з позовними вимогами ОСОБА_7 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 .

Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належать земельні ділянки площею 0,1213га та площею 0,1287га по АДРЕСА_2 . Нещодавно йому стало відомо, що в кадастровій карті його земельна ділянка відображається не двома ділянками, а однією і загальною площею 0,50 га. Ним з`ясовано, що права власності на його земельні ділянки перереєстровані за ОСОБА_9 на підставі рішення суду по справі 757/60869/19ц. Але будь-якої справи щодо позбавлення його прав власності на земельні ділянки в даному суді не розглядались. Потім земельні ділянки були відчужені за договором купівлі-продажу ОСОБА_10 . Приватний нотаріус зобов`язаний був перевірити існування відповідного рішення суду, а тому його дії є незаконними. У подальшому його земельні ділянки та ще одна земельна ділянка були об`єднані в одну земельну ділянку загальною площею 0,50га та відчужені за договором купівлі-продажу ОСОБА_12 . Остання за договором дарування відчужила її на користь ОСОБА_5 .

Всі дії реєстраторів не відповідають вимогам закону та наказом Міністерства юстиції рішення державного реєстратора Канюги О.В. скасовані, тобто перереєстрація права власності на ОСОБА_9 , вже визнано незаконним та скасовано. А тому всі подальші договори щодо спірних земельних ділянок є неправомірними та порушують його права власності. Вказав, що жодної з підстав, встановленої ст.140 ЗК України, щодо припинення права власності на землю не існувало, жодної правової підстави для об`єднання поза волею власника його ділянок з іншою не могло було, а тому його право власності грубо порушено. Жодного судового рішення не існувало та не існує про припинення його права власності на земельну ділянку. Оскільки між ним та теперішнім власником землі ОСОБА_5 не існує договірних відносин, земельна ділянка вибула з його володіння поза його волею, тому земельні ділянки підлягають витребуванню у відповідача.

У добровільному порядку поновити своє порушене право він не може, тому просив суд:

витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5061, розміром 0,1213га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 ;

витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5062, розміром 0,1287га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 ;

скасувати рішення про об`єднання об`єктів нерухомого майна індексний номер 52179678 від 08 травня 2020 року видавник ОСОБА_13 , державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та скасувати утворений цим рішенням розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2078212532224;

поновити державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділ-інформацію про об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1728663832224 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5061, розміром 0,1213га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 ;

поновити державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділ-інформацію про об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1728555432224 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5062, розміром 0,1287га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 ;

скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, розміром 0,50 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , проведену відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління та м.Ірпені Головного управління Дергеокадастру у Київській області 06 травня 2020 року;

поновити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5061, розміром 0,1213га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 ;

поновити державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5062, розміром 0,1287га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 ;

судові витрати покласти на відповідачів.

03 серпня 2021 року до суду надійшли пояснення по справі державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Канюги О.В. Вказала, що вона не може бути відповідачем по справі, оскільки вона не суб`єктом порушеного, оспорюваного або невизнаного матеріального правовідношення та не вчиняла жодних реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок. Вважає себе потерпілою за даних обставин, оскільки невідомі особи скористались її ключем та підписом для вчинення реєстраційних дій, про що нею зроблено заяву про вчинення кримінального правопорушення та блокування ключів. Просила врахувати надані пояснення та слухати справу за її відсутності.

08 жовтня 2021 року надійшов до суду відзив на позов третьої особи ОСОБА_2 законного представника ОСОБА_5 ОСОБА_8 . По суті відзив аналогічний відзиву на позовну заяву ОСОБА_7 . Крім того, відповідачем вказано, що ОСОБА_2 не надав доказів законного набуття ним права власності на первісну земельну ділянку площею 0,25га, яка ним в подальшому була розділена на дві площами 0,1213га та0,1287га. Вважає, що дії приватних нотаріусів при посвідченні правочинів та вчиненні реєстраційних дій повністю відповідали чинному законодавству. Доказів протилежного ОСОБА_2 не надав. Натомість ОСОБА_5 на законних підставах набув право власності на земельну ділянку площею 0,50га, а тому у нього як добросовісного набувача вона не може бути витребувана і призведе до порушення міжнародного закону. Просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.10.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.

16 листопада 2021 року до суду надійшли пояснення приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Леденьова І.С. на позовну заяву ОСОБА_2 , які аналогічні за змістом до пояснень на позов ОСОБА_7 .

У судове засідання 20.10.2022 представник позивача ОСОБА_7 адвокат Байдан Світлана Миколаївна з`явилася. Позов ОСОБА_7 підтримала та просила суд задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Лошадкіна Валерія Олександрівна в судове засідання 20.10.2022 з`явилася. Проти позовів заперечувала, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Щербатюк Наталія Володимирівна в судове засідання 20.10.2022 з`явилася. Позов ОСОБА_7 підтримала та позов ОСОБА_2 підтримала та просила суд задовольнити.

Інші учасники в судове засідання 20.10.2022 не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_2 підлягають до задоволення частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками.

При розгляді справи судом встановлено, що 05 липня 2018 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І.

За даним договором ОСОБА_7 придбала земельну ділянку площею 0,25га, кадастровий номер 32224845600:03:001:5004, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №129894084 від 05 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. проведено державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_7 .

Встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, утворених на підставі поділу земельної ділянки площею 0,25га на дві ділянки: площею 0,1213 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5061 та площею 0,1287 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5062, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Дана обставина підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3213067692018 від 05 грудня 2018 року та №НВ-3213067682018 від 05 грудня 2018 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №215872455 від 10 липня 2020 року, №215873370 від 10 липня 2020 року, №231797766 від 10 листопада 2020 року, №231800252 від 10 листопада 2020 року.

Твердження відповідача про недоведеність права власності ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку площею 0,25га та права власності ОСОБА_2 , на земельні ділянки площами 0,1213га і 0,1287га, суд до уваги не бере, оскільки позивачами надано і договір, і витяги про реєстрацію права власності. Матеріали справи не містять доказів того, що даний договір є нікчемним, або визнаний судом недійсним, або реєстрація права власності за позивачами відбулась з порушеннями. Не встановлено таких обставин і в судовому засіданні. Щодо неточностей у даті отримання паспортом продавця земельної ділянки, то відповідач акцентуючи свої заперечення на цій обставині не вказав, яким чином така неточність впливає на дійсність укладеного правочину. Суд враховує, що чинним законодавством не пов`язується така неточність з дійсністю правочину.

Крім того, у статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідач не спростував презумпції правомірності набуття права власності позивачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З інформації з Державного реєстру речових прав встановлено, що 15 квітня 2020 року державним нотаріусом Канюгою О.В. зареєстровано в базі даних заяв Державного реєстру прав за №39298095, яку подано ОСОБА_9 . До заяви подано: рішення Печерського районного суду м.Києва від 11 грудня 2019 року по справі №757/60869/19-ц (сканкопія відсутня) та відомості з Державного земельного кадастру від 15 квітня 2020 року №19387346. Підстава реєстрації рішення суду.

За результатом розгляду Заяви державним нотаріусом Канюгою О .В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 квітня 2020 року за №51979833, на підставі якого припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку 1 та внесено запис про право власності №36264506 за ОСОБА_9 .

Згідно з відомостями Державного реєстру прав 15 квітня 2020 року державним нотаріусом Канюгою О.В. зареєстровано заяву в базі даних заяв Державного реєстру прав за № 39297899, яку подано ОСОБА_9 . До заяви додано копії документів: рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 757/60869/19-ц (сканкопія відсутня); відомості з Державного земельного кадастру від 15 квітня 2020 №19387111. Підстава реєстрації рішення суду.

За результатом розгляду даної заяви державним нотаріусом Канюгою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 квітня 2020 за № 51979560, на підставі якого припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку 2 (площею 0,1287га) та внесено запис про управо власності №36264266 за ОСОБА_9 .

Згідно з відомостями Державного реєстру прав 15 квітня 2020 року державним нотаріусом Канюгою О.В. зареєстровано заяву в базі даних заяв Державного реєстру прав, яку подано ОСОБА_9 . До заяви додано копії документів: рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 757/60869/19ц. Підстава реєстрації рішення суду.

За результатом розгляду даної заяви державним нотаріусом Канюгою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 квітня 2020 за № 51979312, на підставі якого припинено право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,25га та внесено запис про управо власності №36264038 за ОСОБА_9 .

З листів №2765/20 від 20 липня 2020 року та №2712/20 від 16 липня 2020 року за підписом Голови Печерського районного суду м.Києва вбачається, що 11 грудня 2019 року районним судом було постановлено рішення у справі№757/60869/19-ц, яким зобов`язано банківську установу розкриту інформацію, яка містить банківську таємницю. Разом з тим, із змісту даного рішення вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не є стороною у даній справі та судом не вирішувалось питання щодо спірних земельних ділянок, право, свобод, інтересів чи обов`язків ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не вирішувалось.

З Єдиного реєстру судових рішень та наявної копії судового рішення встановлено, що рішенням Печерського районного суду м.Києва від 11 грудня 2019 року зобов`язано Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» розкрити нотаріусу Белгородської обласної нотаріальної палати Шебекинського нотаріального округу Шаповаловій Ользі Володимирівні інформацію, яка містить банківську щодо клієнта банку: ОСОБА_14 , а саме: наявність грошових коштів на рахунках та вкладах на ім`я останньої, а також, за наявності, заповідальне розпорядження клієнта банку ОСОБА_14 .

Наказом Міністерства юстиції України №3571/5 від 15 жовтня 2020 року скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51979833 та №51979560 від 15 квітня 2020 року державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Вільногірського міського нотаріального округу Канюгою О.В.

Пунктами 1, 2 частими третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майне та їх обтяженнями. Зокрема, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідне рішення.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено зокрема у випадку, коли подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 4 частини першої статті 24 Закону). За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина друга статті 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У судовому засіданні встановлено, що до заяви не додано скановану копію рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 20169 року по справі №757/60869/19-ц. Водночас відповідно до копії першої сторінки Рішення, яке було подано позивачем, та відомостями з Єдиного реєстру судових рішень воно стосується цивільної справи за запитом нотаріуса Бєлгородської обласної нотаріальної палати Шебекинського нотаріального округу про надання правової допомоги в отриманні інформації про наявність грошових коштів на рахунках та вкладах, а також заповідального і розпорядження клієнта банку.

Отже, вищевказане рішення не встановлює, не змінює, не припиняє речових прав на земельні ділянки позивачів. Відповідач не надав доказів протилежного.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені зокрема такі відомості як місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; інші відомості, що дають можливість І ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

На підставі наведено, суд приходить до висновку, що під час прийняття державним нотаріусом Канюгою О.В. оскаржуваних рішень останньою не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, оскільки подані для проведення державної реєстрації прав документи не є підставою для державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Крім того, державним нотаріусом Канюгою О .В. не запитано копію рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №757/60869/19-ц у відповідного суду шляхом надсилання письмового запиту, не перевірені документ за формою реквізитами. Отже, оскаржувані рішення нотаріуса як реєстратора прийняті державним нотаріусом з порушенням частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої статті 24, частини першої статті 27 Закону, тому піддягають скасуванню в судовому порядку.

За ст. 40 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом; є) примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

Посилання державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Канюги О.В. щодо несанкціонованого втручання, не вчиненням нею безпосередньо даних дій суд до уваги не бере, оскільки на даний час триває досудове розслідування. А наявність даних рішень порушує права позивачів на належні їм земельні ділянки. Відповідачі по справі не надали суду доказів того, що право власності ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на належні їм земельні ділянки було припинено у встановлено законом порядку. Земельний кодекс містить вичерпний перелік підстав, за яких припиняється право власності на земельну ділянку, тому позовні вимоги про скасування рішення реєстратора підлягають до задоволення.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб`єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 35, пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельної ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно зі статтями 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

За змістом частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів.

Також судом встановлено що між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004, площею 0,1213 га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5061), площею 0,1287га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5062, посвідчені приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С.

06 травня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О.Є. внесено запис (номер запису про право власності 36444070, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 207812532224) про об`єднання земельних ділянок: площею 0,25 га (кадастровий номер 3222484500:03:001:5004), площею 0,1213 га (кадастровий номер 3222484500:03:001:5061), площею 0,1287га (кадастровий номер 3222484500:03:001:5062).

Об`єднану земельну ділянку створено та зареєстровано Відділом Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м.Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області, присвоєно новий кадастровий номер 3222484500:03:001:5078 розміром 0,50га, зареєстровано за ОСОБА_10 ..

29 травня 2020 року між ОСОБА_10 ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,50 га, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Мурзак С.О.

19 червня 2020 року між ОСОБА_8 та малолітнім ОСОБА_5 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,50 га з кадастровим номер 3222484500:03:001:5078, посвідченого приватним нотаріусом Лукашенко В.Б. Вінницького міського нотаріального округу.

Право власності на земельну ділянку площею 0,50га з кадастровим номером 3222484500:03:001:5078 на час розгляду справи зареєстровано за ОСОБА_5 .

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (постанова Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року в справі № 6-54цс17).

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом і було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року в справі № 1522/25684/12).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 757/61314/18-ц вказано, що «віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України».

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що право власності на спірні земельні ділянки позивачів було припинено з порушенням чинного законодавства, тому всі подальші дії з даними земельними ділянками (продаж, об`єднання, неодноразове відчуження) відбувалось без волі власника, а тому позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування об`єднання (зважаючи на зміну кадастрового номер земельних ділянок) є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Як вже вказано вище, до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору застосовується віндикація. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності поза волею їх власників, у подальшому без волевиявлення власників відбулось об`єднання цих земельних ділянок, таким чином обраний позивачами спосіб захисту у вигляді витребування майна з чужого незаконного володіння відповідає обставинам справи, є вірним і ефективним, тому вимоги про витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації об`єднання земельних ділянок підлягають до задоволення.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації та поновлення записів в державному реєстрі, слід вказати наступне.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що судове рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

У пункті 74 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

Посилання відповідача на те, що власник майна ОСОБА_5 та ОСОБА_8 набули право власності у встановленому законом порядку, всі укладені правочини відповідають вимогам закону, нотаріуси перевіряли чинність та правильність при посвідченні таких правочинів, суд до уваги не бере. Так, у пункт 5.17 постанови Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 вказано, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе орендарем/власником земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди/власності іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди відповідачем є не суб`єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю - відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц).

Тому позовні вимоги в частині скасування та поновлення державної реєстрації не підлягають до задоволення, оскільки позивачами обрано не ефективний спосіб захисту порушеного права, а позовні вимоги про витребування майна є підставами для внесення відповідних записів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданих позовів частково.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на часткове задоволення вимог позову ОСОБА_7 та часткове задоволення позову третьої особи ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує суму сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_7 до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги Ольги Василівни, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгеніївна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Мурзак Світлана Олексіївна, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, служба у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування реєстрації, припинення права власності, поновлення реєстрації, витребування земельної ділянки - задовольнити частково.

Скасувати рішення державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Канюги О.В. №51979312 від 15 квітня 2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:03:001:5004 розміром 0,50 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , проведену відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління та м.Ірпені Головного управління Дергеокадастру у Київській області 05 травня 2020 року.

Витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5004, розміром 0,25га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_7 .

Стягнути з державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги Ольги Василівни на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Київській області на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1816 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюги Ольги Василівни, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгеніївна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Мурзак Світлана Олексіївна, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, служба у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування -задовольнити частково.

Витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5061, розміром 0,1213га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 .

Витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 3222484500:03:001:5062, розміром 0,1287га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 .

Скасувати рішення про об`єднання об`єктів нерухомого майна індексний номер 52179678 від 08 травня 2020 року видавник ОСОБА_13 , державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та скасувати утворений цим рішенням розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2078212532224.

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, кадастровий номер 3222484500:03:001:5078, розміром 0,50 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , проведену відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління та м.Ірпені Головного управління Дергеокадастру у Київській області 06 травня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1816 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Київській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 01.11.2022.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюга Ольга Василівна, (місцезнаходження: вул.Ленінського Комсомолу, 20, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 03052084).

Відповідач 2: Головне управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження: вул. Серпова 3/14, м.Київ).

Відповідач 3: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Третя особа: ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_6 .

Третя особа: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 74А, м.Вишневе, Бучанський район, Київська область.

Третя особа: державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгеніївна, місцезнаходження: вул. Леніна, буд. 42, с.Томилівка, Білоцерківський район, Київська область.

Третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Мурзак Світлана Олексіївна, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, адреса: вул. Леніна, 46, к. 49, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131.

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради, вул. Соборна, буд. 50, кімн. 401-406, м. Вінниця.

Суддя: Т.В. Дубас