Постанова

від 13.09.2022 по справі 640/20363/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20363/20 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна" до Центрального міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2020 №№ 005444403, 0005454403, 0005464403.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскільки імпортовані за період з березня 2018 по травень 2018 товари станом на 30.04.2020 реалізовані, при визначенні різниці між податковим зобов`язанням від їх реалізації та сформованого податкового кредиту при їх придбанні (імпорті) у ТОВ «РЕККІТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» не виникає від`ємного значення суми податку на додану вартість, а отже, у періодах березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, по операціях з імпорту відсутня сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Крім того, податковим органом зазначено, що не є можливим надання контрагентами позивача маркетингових послуг, не є можливим встановити осіб, що проводили дане опитування, відсутні листи опитування та перелік телефонних номерів по яким проводилось опитування та ін. крім того, не можливо встановити чи не проводили опитування по інших торгових марках, які реалізуються в аптеках.

Відтак, на переконання апелянта судом першої інстанції не досліджено фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та не надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України у період з 24.06.2020 по 15.07.2020 Офісом великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" по декларації з податку на додаю вартість за звітний (податковий) період квітень 2020 року (реєстраційний номер 9112184034 від 20.05.2020 року з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ) з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додаю вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2020 № 917/28-10-44-03/33696041, яким встановлено порушення пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статі 200 Податкового кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, а саме, встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2020 року на суму 8 795 737 грн. та порушення підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в наслідок чого підприємством занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 523 308 грн. та відсутня реєстрація податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

07.08.2020 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 005444403, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 795 737,00 грн.

- №0005454403, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування за квітень 2020 року на 1 523 308,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 761 654,00 грн.

- № 0005464403, яким накладено штраф у розмірі 3400,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Так, пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до частини другої пункту 75.1 статті 75 ПК України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Обставини, які визначені законодавцем як підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, викладені у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до вимог пункту 78.1.8 статті 78 ПК України, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є те, що платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

При цьому, порядок узгодження суми бюджетного відшкодування ПДВ; строки та порядок проведення перевірок з цього питання, визначається статтею 200 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом перевірялась правомірність нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2020 року.

Податковою декларацію з податку на додану вартість за квітень 2020 року позивачем до бюджетного відшкодування заявлено 17 706 526,00 грн.

Так, в додатку Д3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року відображено, що сума бюджетного відшкодування сформована по контрагенту, із зазначенням власного ІПН; звітний (податковий), період, у якому виникло від`ємне значення - "03.2018", "04.2018", "05.2018", "04.2020".

Відповідно до акту перевірки в ході її проведення позивачу було направлено запит від 24.06.2020 № 1 у відповідь на який позивачем було надано оборотно - сальдові відомості по рахунку 28 «Товари на складі» у розрізі номенклатури, кількісних та вартісних показниках, з залишками на початок періоду оборотами та залишками на кінець періоду.

Згідно даних по зазначеному рахунку перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2017 у позивача обліковувались залишки імпортних товарів на складі у загальній вартості 225 391 280,43 грн. (без ПДВ) та протягом 2018 року підприємством імпортовано товарів загальною вартістю 5 994 017 132,8 грн. та реалізовано за 2018 роки вартістю 5 981 400 080 грн. При цьому станом на 30.04.2020 позивачем обліковується залишок товарів на складі вартістю 197 384 442,2 грн.

За результатами аналізу рахунку 28 «Товари на складі» з урахуванням вибуття запасів за обраним підприємством методом, станом на 30.04.2020 залишків товарів, які було імпортовано за період з березень 2018 по травень 2018 року не встановлено, тобто імпортовані за вказані періоди товари реалізовані у повному обсязі.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку про те, що оскільки, імпортовані за період з березня 2018 по травень 2018 року товари станом на 30.04.2020 реалізовані, при визначенні різниці між податковим зобов`язанням від їх реалізації та сформованого податкового кредиту при їх придбанні (імпорті) у позивача не виникає від`ємного значення суми податку на додану вартість, а, отже, у періодах березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, по операціях з імпорту відсутня сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком контролюючого органу з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.

При цьому, жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено, що від`ємне значення ПДВ розраховується щодо окремих операцій чи окремого товару.

Таким чином, при імпорті товарів бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах до Державного бюджету України, тому незалежно від факту реалізації імпортованого товару, суми податку на додану вартість, сплачені платником податку до Державного бюджету України при імпорті придбаних у нерезидента товарів включаються до складу податкового кредиту та відповідно підлягають бюджетному відшкодуванню.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у подібній справі №640/30798/20.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за звітний період сума податкових зобов`язань та сума податкового кредиту позивача є підтвердженою під час перевірки співробітниками контролюючого органу, а отже сума, розрахована в порядку 200.1 статті 200 Податкового кодексу України має від`ємне значення різниці між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом з ПДВ в розмірі 13 706 526 грн.

Заявлене до відшкодування ПДВ було сплачене позивачем при імпорті товарів, сплату ПДВ позивач підтвердив митними деклараціями, що не заперечується відповідачем під час проведення перевірки та підтверджується доданими митними деклараціями до матеріалів справи.

Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було протиправно прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.08.2020 № 005444403, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 795 737,00 грн.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» мало з господарські операції з Приватною Фірмою "Гамма-55", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ", ТОВ "Юніс", ТОВ "Медікал Стріт".

01.01.2019 між позивачем (замовник) та Приватною Фірмою «ГАММА-55» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № НС 66/01/19, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.

В свою чергу, зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 66/01/19 від 01.01.2019.

Додатково між сторонами були укладені додатки до договору про надання послуг № НС 66/01/19 від 01.01.2019 № 1 від 01.01.2019, № 1 від 12.12.2019, № 2 від 01.01.2019, № 2 від 12.12.2019, № 3 від 01.01.2019, № 17 від 01.04.2020, переліки торгівельних точок виконавця, заявка від 01.04.2020 № 14.

За договором № НС 66/01/19 від 01.01.2019 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №89984 від 30.04.2020, звіт про надання послуг від 30.04.2020 та складено податкову накладну №107 від 30.04.2020. Факт здійснення оплати підтверджується копією платіжного доручення від 02.06.2020 № 23208.

01.01.2020 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг № НС 40/01/20, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.

В свою чергу, зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 40/01/20 від 01.01.2020.

Додатково між сторонами було укладено до договору № НС 40/01/20 від 01.01.2020 додатки №1 від 01.01.2020, № 2 від 01.01.2020, № 3 від 01.01.2020, № 5 від 01.03.2020, заявку № 2 від 01.03.2020, перелік торгівельних точок.

За договором № НС40/01/20 від 01.01.2020 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №25482 від 01.04.2020, акт надання послуг №25482 від 01.04.2020, звіт про надані послуги від 01.04.2020 та складено податкову накладну №22 від 01.04.2020. Факт здійснення оплати підтверджується копією платіжного доручення від 21.04.2020 №22808.

01.01.2020 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № НС 38/01/20, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.

В свою чергу, зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 38/01/20 від 01.01.2020.

Додатково між сторонами було укладено до договору № НС 38/01/20 від 01.01.2020 додатки №1 від 01.01.2020, № 2 від 01.01.2020, від 01.01.2020 № 3, № 5 від 01.03.2020, заявку № 2 від 01.03.2020, перелік торгівельних точок.

За договором № НС 38/01/20 від 01.01.2020 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №8560 від 01.04.2020 та акт надання послуг №8560 від 01.04.2020, звіт про надані послуги від 01.04.2020 та складено податкову накладну №7 від 01.04.2020. Факт здійснення оплати підтверджується копією платіжного доручення від 21.04.2020 № 22809.

01.06.2018 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг № НС02/06/18, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому Договорі.

В свою чергу, зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 02/06/18 від 01.06.2018.

Додатково між сторонами до договору № НС 02/06/18 від 01.06.2018 було укладено протокол розбіжностей від 01.06.2018, додаток № 1 від 01.06.2018, № 2 від 01.06.2018, № 3 від 01.06.2018, додаткові угоди № 1 від 28.12.2018, № 2 від 30.08.2019, № 3 від 01.10.2019, № 27 від 01.03.2020, перелік торгівельних точок, заявку № 24 від 01.03.2018.

За договором № НС 02/06/18 від 01.06.2018 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 25023 від 01.04.2020, звіт про надані послуги від 01.04.2020 та складено податкову накладну №84 від 01.04.2020. Факт здійснення оплати підтверджується копією платіжного доручення від 21.04.2020 № 22807.

01.01.2020 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНИС» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг № НС39/01/20, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.

В свою чергу, зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС39/01/20 від 01.01.2020.

Додатково між сторонами було укладено до договору № НС39/01/20 від 01.01.2020 додаткову угоду № 1, № 2 від 01.01.2020, № 3 від 01.01.2020, № 5 від 01.03.2020, заявку № 2 від 01.03.2020, перелік торгівельних точок.

За договором № НС39/01/20 від 01.01.2020 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №8760 від 01.04.2020 року та акт надання послуг №7860 від 01.04.2020, звіт про надані послуги від 01.04.2020 та складено податкову накладну №38 від 01.04.2020. Факт здійснення оплати підтверджується копією платіжного доручення від 21.04.2020 № 22810.

01.12.2018 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІКАЛ СТРІТ» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг № НС 01/12/18 з додатками до нього, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.

В свою чергу, зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 01/12/18 від 01.12.2018.

Додатково між сторонами було укладено за договором № НС 01/12/18 від 01.12.2018 додаткові угоди від 01.12.2018 № 1, б/д № 2, від 01.10.2019 №3, від 19.12.2019 № 4, додатки від 01.12.2018 №1, додаток № 1 від 19.12.2019 до додаткової угоди № 4, № 2 від 01.12.2018, додаток № 2 від 19.12.2019 до додаткової угоди № 4, від 01.12.2018 № 3, від 01.02.2020 № 66/1, від 01.03.2020 № 67, від 01.03.2020 № 68, від 01.03.2020 № 69, від 01.03.2020 № 70, від 01.03.2020 № 71, заявки від 01.03.2020 № 64, від 01.03.2020 № 66, від 01.03.2020 № 65, від 01.03.2020 № 68, від 01.03.2020 № 67, від 01.02.2020 № 63/1 перелік торгівельних точок виконавця.

За договором № НС 01/12/18 від 01.12.2018 сторонами було підписано акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №205 від 17.04.2020, № 200 від 22.04.2020, № 198 від 17.04.2020, № 234 від 30.04.2020, № 233 від 30.04.2020,№ 199 від 22.04.2020, акти надання послуг № 200 від 22.04.2020, № 198 від 17.04.2020, № 234 від 30.04.2020, № 233 від 30.04.2020, № 199 від 22.04.2020, звіти про надані послуги від 01.04.2020, від 22.04.2020, від 14.04.2020, від 30.04.2020, від 22.04.2020 та складено податкові накладні №16 від 17.04.2020, № 11 від 22.04.2020, № 9 від 17.04.2020, №47 від 30.04.2020, № 46 від 30.04.2020, № 10 від 22.04.2020/ Факт здійснення оплати підтверджується копіями платіжних доручень від 05.05.2020 № 22903, від 05.05.2020 № 22905, від 05.05.2020 № 22906, від 15.05.2020 № 23000, від 15.05.2020 № 23001, від 05.05.2020 № 22904.

З наведеного вбачається, що Приватна Фірма "Гамма-55", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ", ТОВ "Юніс", ТОВ "Медікал Стріт" надавали маркетингові послуги позивачу, що полягали в опитуванні покупців щодо торгівель марок позивача: наскільки вони є популярними та впізнаними для потенційних споживачів.

Послуги супроводжувались наступними етапами та підтверджуються дослідженими документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зокрема, послуги надавались на підставі договорів; для узгодження виду маркетингових послуг та вартості таких послуг, контрагенти підписували з позивачем додатки та заявки до договорів; після підписання додатків та заявок контрагенти виконували узгоджені умови та надавали послуги, які підтверджувались звітами про надані послуги; на підставі звітів були проведені розрахунки вартості наданих послуг та направлені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) для підписання; після підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) були зареєстровані податкові накладні на виконані послуги та здійснена оплата.

Отже, надання маркетингових послуг було документально підтверджено ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна», як замовником вказаних послуг, проте зазначене протиправно не взято до уваги контролюючим органом.

При цьому, контролюючий орган в ході проведення перевірки дійшов висновку, що позивачем допущено порушення підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 523 308 грн. та відсутня реєстрація податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 198.5 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не є обов`язковою умовою те, що економічний ефект має спостерігатися негайно після вчинення операції.

Як вбачається з акту перевірки від 17.07.2020 №917/28-10-44-03-03/33696041 відповідач вказує на неможливість ідентифікації осіб, що проводили опитування для товариства та чи є такі особи співробітниками аптек. Також, зазначає про те, що у позивача відсутні листи опитування, інформації про телефонні дзвінки та перелік телефонів по яким проводились опитування.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи апелянта безпідставними, оскільки за умовами вищевказаних договорів, контрагентами не передбачалось надання позивачу інформації про співробітників контрагентів або щодо телефони номерів.

Крім того, така інформація є конфіденційною інформацією про фізичну особу, доказів надання позивачу доступу до якої в матеріалах справи не міститься.

Дослідивши характер наданих послуг та їх документальне оформлення, колегія суддів зауважує, що господарсько-правові відносини між позивачем та його контрагентами не вимагають ідентифікації кожної особи, яка проводила опитування.

Крім того, позивач не має відношення до трудових відносин між аптеками та їх працівниками, а тому твердження відповідача щодо неможливості виконання маркетингових послуг для позивача за відсутності в первинно-бухгалтерських документах інформації про прізвища, імена, по-батькові та телефонні номери працівників контрагентів позивача, а також покупців колегія суддів вважає необґрунтованими.

Така інформація за договорами надання послуг не є обов`язковою для позивача. Метою таких послуг є не збір даних про опитуваних, а отримання думки споживачів про товар, тому, з урахуванням викладеного, важлива саме інформація щодо кількості відповідей, а не персоніфікація кожної відповіді.

Водночас, у договорах між позивачем та аптеками чітко закріплено перелік обов`язкових документів, які підтверджують факт надання послуг, до яких відносяться акти прийому-передачі послуг, рахунки-фактури податкова накладна та письмовий звіт про надання послуг.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, маркетингові послуги, які отримано позивачем від його контрагентів пов`язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки такі послуги фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельній мережі шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.

При цьому, вказані дії з просування товару мають економічний ефект, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявні всі первинні документи, які пов`язані з отриманням від контрагентів позивача маркетингових послуг, які мають всі обов`язкові реквізити та відповідають вимогам ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведене у сукупності свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 07.08.2020 №005444403, 0005454403 та №0005464403 їх скасування.

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310,315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 23.09.2022 року.