Постанова
від 13.11.2024 по справі 640/20363/20
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 640/20363/20

касаційне провадження № К/990/2179/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2022 року (головуючий суддя - Огурцов О.П.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Федотов І.В.; судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.)

у справі № 640/20363/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реккіт Бенкізер Енд Хелс Кер Україна»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Реккіт Бенкізер Енд Хелс Кер Україна» (далі - ТОВ «Реккіт Бенкізер Енд Хелс Кер Україна», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2020 року № 005444403, № 0005454403, № 0005464403.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, позов задовольнив.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ЦМУ ДПС РВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач покликається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Податковий орган вказує, що судовими інстанціями не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 26 лютого 2019 року у справі № 816/670/16, від 24 квітня 2018 року у справі № 821/1344/17, від 15 травня 2019 року у справі № 820/6553/16, від 06 червня 2018 року у справі № 816/2231/15, від 22 січня 2019 року у справі № 820/12816/13-а, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 05 березня 2019 року у справі № 815/3266/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 804/3360/17.

Верховний Суд ухвалою від 27 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

17 травня 2023 року від позивача від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Реккіт Бенкізер Енд Хелс Кер Україна» за декларацією з податку на додану вартість за звітний (податковий) період квітень 2020 року з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000,00 грн, за результатами якої склав акт від 17 липня 2020 року № 907/28-10-44-03/33696041.

Відповідно до висновків названого акта перевірки платником порушені вимоги:

пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2020 року на суму 8 795 737,00 грн;

підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України внаслідок заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 523 308,00 грн;

пункту 201.1 статті 201 ПК України з огляду на відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обґрунтовуючи свою позиції, податковий орган зазначає, що оскільки імпортовані за період з березня 2018 року по травень 2018 року товари станом на 30 квітня 2020 року реалізовані, при визначенні різниці між податковим зобов`язанням від їх реалізації та сформованим податковим кредитом при їх придбанні (імпорті) у позивача не виникло від`ємне значення суми податку на додану вартість а, отже, у періодах березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року за операціями з імпорту відсутня сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Крім того, вважає, що перевіркою позивача не підтверджено економічну доцільність, яка повинна виникати при укладанні договорів щодо просування товарів з підприємствами - надавачами послуг Приватною фірмою «Гамма-55», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Стріт».

На підставі висновків акта перевірки відповідач 07 серпня 2020 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 005444403, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 795 737,00 грн;

№ 0005454403, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2020 року на 1 523 308,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 761 654,00 грн;

№ 0005464403, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 400,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).

Зі змісту акта перевірки встановлено, що контролюючим органом перевірялась правомірність нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2020 року.

Податковою декларацію з податку на додану вартість за квітень 2020 року платником до бюджетного відшкодування заявлено 17 706 526,00 грн.

Так, в додатку Д3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року відображено, що сума бюджетного відшкодування сформована за контрагентом із зазначенням власного індивідуального податкового номеру; звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення, - « 03.2018», « 04.2018», « 05.2018», « 04.2020».

Під час проведення перевірки позивачу було направлено запит від 24 червня 2020 року № 1, у відповідь на який платником було надано оборотно-сальдові відомості за рахунком 28 «Товари на складі» у розрізі номенклатури, кількісних та вартісних показників, із залишками на початок періоду, оборотами та залишками на кінець періоду.

Відповідно даних за зазначеним рахунком перевіркою встановлено, що станом на 01 січня 2017 року у товариства обліковувались залишки імпортних товарів на складі у загальній вартості 225 391 280,43 грн (без податку на додану вартість) та протягом 2018 року платником імпортовано товарів загальною вартістю 5 994 017 132,80 грн, реалізовано за 2018 рік вартістю 5 981 400 080,00 грн. При цьому, станом на 30 квітня 2020 року у позивача обліковується залишок товарів на складі вартістю 197 384 442,20 грн.

За результатами аналізу рахунку 28 «Товари на складі» з урахуванням вибуття запасів за обраним платником методом станом на 30 квітня 2020 року залишків товарів, які було імпортовано за період з березня 2018 року по травень 2018 року, не встановлено, тобто імпортовані за вказані періоди товари реалізовані у повному обсязі.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про те, що оскільки імпортовані за період з березня 2018 по травень 2018 року товари станом на 30 квітня 2020 року реалізовані, при визначенні різниці між податковим зобов`язанням від їх реалізації та сформованим податковим кредитом при їх придбанні (імпорті) у позивача не виникає від`ємного значення суми податку на додану вартість, а, отже, у періодах березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року за операціями з імпорту відсутня сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

За приписами підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Відповідно до положень пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз вказаних норм свідчить, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.

При цьому, жодною нормою ПК України не передбачено, що від`ємне значення податку на додану вартість розраховується щодо окремих операцій чи окремого товару.

Таким чином, при імпорті товарів бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах до Державного бюджету України, тому незалежно від факту реалізації імпортованого товару суми податку на додану вартість, сплачені платником податку до Державного бюджету України при імпорті придбаних у нерезидента товарів, включаються до складу податкового кредиту та, відповідно, підлягають бюджетному відшкодуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 640/30798/20.

Судами встановлено, що за звітний період сума податкових зобов`язань та сума податкового кредиту позивача є підтвердженою під час перевірки співробітниками контролюючого органу, а отже сума, розрахована в порядку пункту 200.1 статті 200 ПК України, має від`ємне значення різниці між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом з податку на додану вартість в розмірі 13 706 526,00 грн.

Заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість була сплачена позивачем при імпорті товарів, що підтверджено відповідними митними деклараціями та не заперечувалося відповідачем під час проведення перевірки.

Отже, враховуючи наведені обставини, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем було протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2020 року № 005444403, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 795 737,00 грн.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку. І лише за таких умов платник податку має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в ПК України, однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не є обов`язковою умовою те, що економічний ефект має спостерігатися негайно після вчинення операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» мало господарські операції з Приватною фірмою «Гамма-55», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Стріт».

На підставі укладених договорів названі підприємства надавали маркетингові послуги позивачу, що полягали в опитуванні покупців щодо торгівельних марок платника: наскільки вони є популярними та впізнаними для потенційних споживачів.

Виконання договорів підтверджено наданими платником копіями документів, а саме: переліків торгівельних точок виконавця; заявок; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжних доручень; податкових накладних.

Відповідач вказує на неможливість ідентифікації осіб, що проводили опитування для товариства, та чи є такі особи співробітниками аптек. Також, зазначає про те, що у позивача відсутні листи опитування, інформація про телефонні дзвінки та перелік телефонів, за якими проводились опитування.

Суди цілком обґрунтовано відхилили такі доводи відповідача, оскільки за умовами договорів контрагентами не передбачалось надання позивачу інформації про співробітників або щодо телефонних номерів. Крім того, така інформація є конфіденційною інформацією про фізичну особу, доказів надання позивачу доступу до якої в матеріалах справи не міститься.

Суди правильно вважали, що характер наданих послуг та їх документальне оформлення не вимагають ідентифікації кожної особи, яка проводила опитування.

Позивач не має відношення до трудових відносин між аптеками та їх працівниками, а тому твердження відповідача щодо неможливості виконання маркетингових послуг для позивача за відсутності в первинно-бухгалтерських документах інформації про прізвища, імена, по батькові та телефонні номери працівників контрагентів позивача, а також покупців Суд вважає необґрунтованими.

Така інформація за договорами надання послуг не є обов`язковою для позивача. Метою вказаних послуг є не збір даних про опитуваних, а отримання думки споживачів про товар, тому, з урахуванням викладеного, важлива саме інформація щодо кількості відповідей, а не персоніфікація кожної відповіді.

Водночас, у договорах між позивачем та аптеками чітко закріплено перелік обов`язкових документів, які підтверджують факт надання послуг, до яких відносяться акти прийому-передачі послуг, рахунки-фактури, податкова накладна та письмовий звіт про надання послуг.

Як правильно встановлено судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, маркетингові послуги, які отримано позивачем від його контрагентів, пов`язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки такі послуги фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельних мережах шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для платника.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2020 року № 0005454403 та № 0005464403.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 816/670/16, від 24 квітня 2018 року у справі № 821/1344/17, від 15 травня 2019 року у справі № 820/6553/16, від 06 червня 2018 року у справі № 816/2231/15, від 22 січня 2019 року у справі № 820/12816/13-а, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 05 березня 2019 року у справі № 815/3266/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 804/3360/17, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення13.11.2024
Оприлюднено19.11.2024
Номер документу123061045
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них зупинення реєстрації податкових накладних

Судовий реєстр по справі —640/20363/20

Постанова від 13.11.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 12.11.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 27.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 25.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 12.12.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 13.09.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Постанова від 12.09.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 12.07.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 12.07.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 12.06.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні