Ухвала

від 02.11.2022 по справі 520/13542/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа №520/13542/19

адміністративне провадження № К/9901/22597/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Ханової Р.Ф., Яковенка М.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАТЬ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 (суддя Шляхова О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 (головуючий суддя Русанова В.Б., судді Жигилій С.П., Перцова Т.С.),

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РАТЬ» (далі - ТОВ «РАТЬ», Товариство позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2019:

-№00000490517 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 548 531,50 грн (з яких 1 699 021,00 грн - основний платіж, 849 510,50 грн - штрафні (фінансові) санкції);

-№00000500517 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 105 831,00 грн;

- №00000510517 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтувало доводами, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.11.2019 №655/20-40-05-17-06/38159487, щодо безтоварності операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та послуг (ремонтних та будівельних робіт) у ТОВ «Унік-Експо», ТОВ «Харків Естейт», ТОВ «Альфа Білдінг», ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Олексія Про», ТОВ «Ол комерс» (далі - контрагенти-постачальники) є безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, які мають усі обов`язкові реквізити. Позивач вказав, що при укладанні договорів Товариство здійснило перевірку контрагентів-постачальників, які були зареєстровані як юридичні особи, мали статус платника податків, перебували на обліку в податковому органі, а на офіційному сайті Державної фіскальної служби України щодо них була відсутня будь-яка негативна інформація. Позивач посилається на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошує, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами-постачальниками податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності та/або можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виснував про реальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Унік-Експо», ТОВ «Харків Естейт», ТОВ «Альфа Білдінг», ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Олексія Про», ТОВ «Ол комерс». Суди вказали, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами висновки в акті перевірки про безтоварність операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками з придбання товарів та послуг. Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих Товариством письмових доказів, у тому числі, первинних документів, виписаних на операції з придбання товарів та послуг у зазначених вище контрагентів-постачальників.

На користь висновку про реальний характер господарських операцій Товариства з ТОВ «Унік-Експо», ТОВ «Харків Естейт», ТОВ «Альфа Білдінг», ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Олексія Про», ТОВ «Ол комерс» суди першої та апеляційної інстанцій також оцінили такі обставини:

- отримані позивачем товари та послуги були використані при виконанні робіт на користь ТОВ «ЗОРГ Біогаз Україна», ТОВ «Фоворі Білд», ТОВ «Український волоський горіх», Національний меморіальний комплекс «Висота маршала І.С. Конева», ТОВ «Фасад Сервіс», Військова частина 3017, Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (господарські операції позивача з цими суб`єктами господарювання не викликали сумнівів у ГУ ДПС щодо реальності їх здійснення);

- суди відхили довід відповідача про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів-постачальників для здійснення господарських операцій з постачання товарів та послуг Товариству, зазначивши, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у контрагента відповідних ресурсів;

- посилання контролюючого органу на узагальнену податкову інформацію щодо відсутності ТОВ «Харків Естейт» за податковою адресою, за висновком судів, є необґрунтованим, оскільки ГУ ДПС не надано докази, кого саме та коли було опитано при виїзді за податковою адресою зазначеного товариства, а також не надано документи, в яких зафіксовані зазначені обставини;

- посилання контролюючого органу на те, що перевезення товару здійснювалось ТОВ «Прем`єр Продукт Україна», який не має зареєстрованих транспортних засобів та полісу внутрішнього страхування, на не встановлення факту реєстрації автомобіля за номером НОМЕР_1 (відповідач при цьому посилався на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Єдиного державного веб-порталу відкритих даних «Пошук авто по номеру»), суди визнали необґрунтованим, оскільки за умовами господарських договорів позивача з контрагентами-постачальниками поставка товару здійснювалася контрагентами із залученням перевізника, відтак між позивачем та ТОВ «Прем`єр Продукт Україна» відсутні господарські правовідносини;

- таку ж оцінку суди надали посиланню контролюючого органу на податкову інформацію щодо діяльності контрагентів-постачальників, виснувавши, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Унік-Експо», ТОВ «Харків Естейт», ТОВ «Альфа Білдінг», ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Олексія Про», ТОВ «Ол комерс», що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновку про відсутність фактичного виконання господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи;

- суди визнали безпідставними посилання ГУ ДПС на наявність кримінальних проваджень щодо службових осіб контрагентів-постачальників з огляду на те, що у кримінальних провадженнях не ухвалено вироки, а відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами, на підставі яких можуть бути встановлені факти порушення податкового законодавства в адміністративному судочинстві.

Суди відхилили довід ГУ ДПС, що Товариство під час перевірки надало документи не в повному обсязі, про що складено акти від 25.10.2019, 28.10.2019 та 29.10.2019, вказавши, що в зазначених актах контролюючий орган не зазначив, які саме документи не надано позивачем до перевірки та яким чином такі документи могли б підтвердити чи спростувати реальність господарських операцій, фінансові показники були виключені з податкового обліку позивача за результатами перевірки. Суди встановили, що на запит ГУ ДПС від 23.10.2019 позивач надав первинні документи, які підтверджують придбання товарів та послуг в результаті цих господарських операцій та в подальшому використані позивачем у господарській діяльності.

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі, відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пункту 44.6 статті 46, абзацу «а» пункту 198.1, абзаців першого, другого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) без урахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №2а/2370/2068/11), від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 22.11.2016 (справа №826/11397/14), від 24.05.2016 (справа №21-5332а15), від 14.06.2016 (справа №21-1318а16), від 22.11.2016 (справа №21-2430а16), від 22.01.2019 (справа №826/18174/13-а), від 31.03.2020 (справа №520/8893/18), від 12.09.2018 (справа №815/7386/16), від 29.08.2018 (справа №815/2119/17), від 06.08.2019 (справа №160/8441/18).

Верховний Суд ухвалою від 24.09.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ГУ ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.

ТОВ «РАТЬ» не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційне провадження у справі слід закрити з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті ГУ ДПС на підставі акта перевірки від 06.11.2019 №655/20-40-05-17-06/38159487 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РАТЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість сум податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Птеро Сервіс» за жовтень 2018 року, ТОВ «Унік-Експо» за листопад 2018 року, ТОВ «Харків Естейт» за листопад 2018 року, ТОВ «Альфа Білдінг» за листопад 2018 року, ТОВ «Аквілія Ком» за листопад 2018 року, ТОВ «Олексія Про» за грудень 2018 року, ТОВ «Ол комерс» за лютий 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг)» (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зроблено висновок, що Товариством порушено:

абзац «а» пункту 198.1, абзаци перший, другий пункту 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 ПК, що призвело до завищення податкового кредиту на 1 804 851,55 грн, у тому числі за листопад 2018 року -1 426 127,80 грн, грудень 2018 року - 218 865,70 грн, лютий 2019 року - 159 858,05 грн, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на 1 699 020,55 грн, у тому числі: за листопад 2018 року - 1 401 319,80 грн, грудень 2018 року - 218 830,70 грн, лютий 2019 року - 78 870,05 грн; а також завищено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 105 831,00 грн, у тому числі: за листопад 2018 року - 24 808,00 грн, грудень 2018 року - 35,00 грн, лютий 2019 року - 80 988,00 грн;

підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункт 85.2 статті 85 ПК внаслідок не надання платником податків посадовим (службовим) особам контролюючого органу всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Ці висновки в акті перевірки стали підставою для прийняття 27.11.2019 податкових повідомлень-рішень №00000490517 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 548 531,50 грн (з яких 1 699 021,00 грн - основний платіж, 849 510,50 грн - штрафні (фінансові) санкції), №00000500517 - про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 105 831,00 грн, №00000510517 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку); після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5).

Як уже зазначено, касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У касаційній скарзі ГУ ДПС посилається на постанови Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №2а/2370/2068/11), від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 22.11.2016 (справа №826/11397/14), від 24.05.2016 (справа №21-5332а15), від 14.06.2016 (справа №21-1318а16), від 22.11.2016 (справа №21-2430а16), від 22.01.2019 (справа №826/18174/13-а), від 31.03.2020 (справа №520/8893/18), в яких зроблено висновок, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю; господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що вирок щодо посадової особи контрагента платника податків (позивача в адміністративній справі) за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У пункті 103 постанови від 07.07.2022 Велика Палата сформулювала висновок, відповідно до якого платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті (пункт 109 постанови).

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. Згідно з висновком в постанові від 07.07.2022 визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки доказів у справі (господарських договорів, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, банківських виписок, актів приймання виконаних робіт, відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат, узгодження договірних цін, локальних кошторисів на будівельні роботи) встановили, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів (будівельних матеріалів) та послуг (з виконання ремонтних та будівельних робіт) у ТОВ «Унік-Експо», ТОВ «Харків Естейт», ТОВ «Альфа Білдінг», ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Олексія Про», ТОВ «Ол комерс». При цьому суди дали оцінку доводам ГУ ДПС щодо недостовірності цих документів у контексті доводу відповідача, що зазначені контрагенти не могли виконати роботи, на які виписані перелічені документи, через відсутність у контрагентів достатніх трудових і матеріальних ресурсів, вказавши, що обставини такого характеру не виключають можливості реального виконання контрагентами позивача господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Також суди врахували, що контролюючий орган визнав (не оспорював) факт виконання робіт на об`єктах за адресами: село Кременне, Могилів-Подільського району, Вінницької області (поточний ремонт будівлі), Селищна сільська рада Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (будівництво сховища жому), будинок №3, 1-й Золочівський провулок, м. Харків (спортивний гімнастичний комплекс), відповідальним за виконання яких перед замовниками був позивач. Доказів, що первинні документи, виписані від імені зазначених контрагентів-постачальників, які позивач надав на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є недостовірними та про обізнаність про цю обставину позивача, ГУ ДПС не надало.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 відповідають вище наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини у справі на підставі оцінки доказів в їх сукупності відповідно до правил статті 90 КАС.

У зв`язку з цим Суд відхиляє довід ГУ ДПС у касаційній скарзі, що суди попередніх інстанцій не врахували обставин, встановлених щодо контрагентів позивача у кримінальному провадженні, враховуючи, що оцінка судами цієї обставини відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 щодо значення в адміністративному судочинстві доказів, отриманих у процедурах досудового розслідування в кримінальному провадженні, а також щодо преюдиційного значення вироку при розгляді судом адміністративної справи.

Що ж до доводу ГУ ДПС у касаційній скарзі про неправильне застосування (не застосування) судами попередніх інстанцій норми пункту 44.6 статті 44 ПК та неврахування висновку щодо застосування цієї норми у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 (справа №815/7386/16), від 29.08.2018 (справа №815/2119/17), від 06.08.2019 (справа №160/8441/18), то Суд зазначає наступне.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Висновок Верховного Суду у постановах від 12.09.2018 у справі №815/7386/16, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.08.2018 у справі №815/2119/17 щодо застосування норми пункту 44.6 статті 44 ПК зроблено відповідно до встановлених обставин щодо ненадання платником податків документів, які підтверджують дані податкового обліку, під час перевірки.

ГУ ДПС у касаційній скарзі доводить, що наданих Товариством до перевірки документів недостатньо для підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту. Разом з тим, вимога пункту 44.6 статті 44 ПК стосується тих документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством). Інші документи знаходяться поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК, про що Верховний Суд зробив висновок у постанові від 20.12.2021 (справа №200/6804/19-а).

Суд апеляційної інстанції правильно виснував, що документи про навантаження (відвантаження, розвантаження) товарно-матеріальних цінностей (товарів), на відсутність яких у позивача під час перевірки посилався відповідач, не є первинними документами щодо господарських операцій з поставки товару (такими є податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові документи).

Інше застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права у цій справі (№520/13542/19), порівняно з постановами Верховного Суду у справах №815/7386/16, №160/8441/18, №815/2119/17 обумовлено іншими обставинами у справі та їх оцінкою у сукупності. Як вже зазначено вище, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що позивач надав документи під час перевірки на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечує ГУ ДПС. Доводи відповідача щодо ненадання позивачем документів під час перевірки лежать у площині оцінки наданих позивачем документів як недостатніх для підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, а не у площині виконання позивачем обов`язку, встановленого пунктом 44.1 статті 44 ПК.

Обґрунтування відповідачем підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій (не врахування судами обставин у справі, перелік яких наведено у касаційній скарзі, а також неправильне (неповне) дослідження доказів у справі) фактично стосуються встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та додаткової перевірки доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, встановленими статтею 341 КАС.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення норм процесуального права при оцінці доказів та встановленні обставин у справі може бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою статті 353 КАС, що кореспондує підставі касаційного оскарження судового рішення, встановленій пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС.

Однак, згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги наведене, є встановлені пунктом 5 частини першої статті 339 КАС підстави для закриття касаційного провадження, відкритого у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС за касаційною скаргою ГУ ДПС.

Керуючись статтями 248, 328, пунктами 4, 5 частини першої статті 339, статтями 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі №520/13542/19, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко ,

Судді Верховного Суду