Постанова

від 03.08.2020 по справі 520/13542/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 р.Справа № 520/13542/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника позивача: Тарасенко О.М.,

представника відповідача: Зеленохатова І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., повний текст складено 13.03.20 року) по справі № 520/13542/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рать"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рать" (далі ТОВ «Рать», позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.11.2019 №00000510517; №00000490517; №00000500517.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.11.2019 №00000510517, №00000490517, №00000500517.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини у справі, не надано оцінки усім доказам, наданим податковим органом на підтвердження безтоварності операцій, фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з ПДВ.

Зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірного постачальника та робіт, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Також зазначає, що ланцюгу постачання неможливо встановити придбання товарів (робіт, послуг),господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків. Крім того, ТОВ «Унік-Експо», ТОВ «Олексія Про», ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Альфа Білдінг», ТОВ «Харків Естейт» є фігурантами у кримінальному провадженні № 42018101060000171 від 06.08.2018 за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України.

Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, щоГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Рать" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами: ТОВ Птеро Сервіс, ТОВ Унік-Експо, ТОВ Харків Естейт, ТОВ Альфа Білдінг, ТОВ Аквілія Ком, ТОВ Олексія Про, ТОВ Ол комерс за жовтень-грудень 2018, лютий 2019, за результатами якої складено акт 06.11.2019 № 655/20-40-05-17-06/38159487 (т. 1 а.с. 15-77).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем абз. а п. 198.1 , абз. 1, 2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. , п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього на суму 1 804 851,55 грн. В результаті чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті на суму 1 699 020,55 грн., завищено від`ємне значення з ПДВ на суму 105 831,00 грн.

27.11.2019 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00000510517 про застосування штрафних санкцій в сумі 1 020,00 грн;

- №00000490517 про збільшення податку на додану вартість на загальну суму 2548 531,50 грн (за основним платежем 1 699 021 грн. та штрафними санкціями 849 510,5 грн.);

-№00000500517, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість в сумі 105831,00 грн (т. 1 а.с. 8-11).

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарської операції з контрагентами належними первинними документами, а тому відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддівпогоджується з висновками суду першої інстанції знаступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.181п.14.1ст.14 Податкового кодексу України(далі -ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1ст.198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3ст.198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1ст.193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2ст.198 ПК Українидатою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно доп.198.6ст.198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерськогооблікугосподарських операційєпервиннідокументи. Дляконтролюта впорядкування оброблення даних на підставі первиннихдокументівможуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що основними видами діяльності підприємства є будівництво інших споруд, інші спеціалізовані будівельні роботи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач має ліцензію та дозволи на виконання будівельних та монтажних робіт, трудові ресурси, основні засоби, зокрема машини, обладнання та нежилові приміщення для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Рать".

ТОВ "Рать" укладено ряд договорів генерального підряду та купівлі-продажу з Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, ТОВ Зорг Біогаз Україна, ТОВ Корсунь Еко Енерго, ТОВ Український волоський горіх, Військовою частиною НОМЕР_1 , Національним меморіальним комплексом «Висота маршала І.С. Конєва, ТОВ Фоворті Білд, ТОВ «Фасад-Сервіс», згідно яких позивач був підрядником та постачальником.

Згідно умов договорів підряду передбачено право позивача виконувати зобов`язання із залученням третіх осіб та організацій (т. 2 а.с. 34-36, 66-68, 96-97, 122-124, 133-134,143а-149, 178-178а, 191а-192, 194а-199).

Господарські операції позивача з зазначеними контрагентами не викликають сумнівів у податкового органу щодо реальності їх вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Підставою для прийняття спірних рішень податковим органом слугували висновки про безтоварність господарських операцій позивача із контрагентами: ТОВ Унік-Експо, ТОВ Харків Естейт, ТОВ Альфа Білдінг, ТОВ Аквілія Ком, ТОВ Олексія Про, ТОВ Ол комерс.

Судом першої встановлено, що 30.09.2018 між позивачем (підрядник) та ТОВ Альфа Білдінг (субпідрядник) укладено договір підряду № 3009-1, за умовами якого субпідрядник зобов`язався виконати власними силами, на свій ризик, за завданням і за рахунок підрядника будівельно-монтажні роботи по об`єкту за адресою: адміністративні межі Селищної сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, а саме розроблення грунту у відвал екскаваторами, доробка вручну, зачищення дна і стінок вручну з викидом грунту в котлованах і траншеях, засипка траншей і котлованів, ущільнення грунту тощо (т. 3 а. с. 1-3).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: договір, довідки про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт та відомість ресурсів до акту за жовтень 2018, розрахунки виробничих витрат, договірні ціни, локальні кошториси. (т. 3 а.с. 4-31).

Отримані від зазначеного контрагента роботи були передані в комплексі робіт за договором укладеним між позивачем та ТОВ " ЗОРГ Біогаз Україна" від 11.06.2018 № ЗБУ-307.

Зазначені операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими вдіомостями.

20.10.2018 між позивачем (замовник) та ТОВ Альфа Білдінг (виконавець) укладено договір №2010-1 про виготовлення комплексу гімнастичного, спортивного та спортивно-ігрового для занять спортом та ігор із власних матеріалів та матеріалів замовника. Згідно договору виконавець виготовляє згідно технічного завдання замовника, яке є невід`ємною частиною договору (т. 2 а. с. 79-80).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: технічне завдання з описом вимог до спортивного комплексу, протокол погодження ціни, акти виконаних робіт від 09.11.2018, податкову накладну, оформлену та зареєстровану, платіжне доручення (т. 2 а.с.81-95).

Зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.

Гімнастичний комплекс в подальшому було поставлено за договором № 3008-1 від 30.01.2018 про поставку спортивного гімнастичного комплексу, укладеного позивачем з ТОВ " ФОВОРІ БІЛД".

10.10.2018 між позивачем (замовник) та ТОВ Харків Естейт (підрядник) укладено договір підряду № 1010-1, згідно якого підрядник зобов`язується виконувати власними силами, на свій ризик, за завданням і за рахунок замовника роботи з поточного ремонту будівлі за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Кременне», а саме розробка грунту всередині будівлі в траншеях, улаштування бетонної стяжки, армування стяжки, монтаж металевих щитів, мурування стін приямків і каналів з цегли, навантаження та перевезення ґрунту вручну тощо (т. 2 а.с. 1-3).

В підтвердження виконання договору підряду позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: договірну ціну, відомості ресурсів, локальні кошториси, розрахунок витрат, довідку про вартість робіт, акт приймання робіт, приймально-здавальний акт № 1 на передачу основних матеріалів, конструкцій, деталей, акт на витрачені при ремонті матеріали, платіжні доручення на суду 100 000 ,0 грн. від 20.12.2018 та 462 980,33 від 18.12.2018 . Зазначені операції відобржаені в бухгалтерському обліку.(т. 2 а.с. 4-33).

Отримані за даним договором роботи передані за договором від 26.06.2018 № 25/06/01, додаткової угоди до нього від 20.02.2018 з ТОВ " Український волоський горіх".

10.10.2018 між позивачем (замовник) укладено з ТОВ Харків Естейт (підрядник) договір підряду № 1010-2, згідно якого підрядник зобов`язується виконувати власними силами, на свій ризик, за завданням і за рахунок замовника будівельні роботи на об`єкті Будівництво сховища жому за адресою адміністративні межі Селищної сільської ради, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, а саме: збирання та розбирання деревометалевої модульної опалубки типу "Пері" для улаштування стін, установлення арматурних сіток і каркасів вручну тощо (т. 1 а. с. 167-169).

В підтвердження виконання договору підряду позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт від 09.11.2018 на суму 860114,04 та від 12.11.2018 на суму 954872,15 грн., відомості ресурсів, розрахунки, приймально-здавальні акти на передачу основних матеріалів, конструкцій, діталей, акти на витрачені при ремонті матеріали,актом приймання будівельних матеріалів, договірні ціни, локальні кошториси .(т. 2 а.с. 170-233).

За фактом отримання та передачі виконаних робіт оформлено та зареєстровано податкові накладні № 35 від 21.11.2018, № 27 від 20.11.2018, №36 від 15.11.2018, №26 від 12.11.2018, №25 від 09.11.2018, № 24 від 05.11.2018.

Розрахунки проведено в безготівковий спосіб згідно платіжних доручень від 21.12.2018 на суму 704400,0 грн. та від 19.12.2018 на суму 460406,68 грн.

Не виконані зобов`язання передані за договором відступлення права вимоги №26091 від 26.09.2019 на суму 500 000,00 грн. між ТОВ Харків Естейт та ТОВ Рексель Груп; договором № 25/09-1 від 25.09.2019 між Харків Естейт та ТОВ Ердо Груп на суму 1430000,00 грн.; договором від 01.10.2019 №1101 між Харків Естейт та ТОВ АОТФА ССС на суму 250000,00 грн.

Отримані за договором № 1010-2 роботи були передані в рамках укладеного договору між позивачем та ТОВ " ЗОРГ БІОГАЗ Україна" № ЗБУ-307 від 11.06.2018.

15.11.2018 між позивачем (замовник) та ТОВ Харків Естейт (підрядник) укладено договір підряду №1511-1, згідно якого підрядник зобов`язався виконати власними силами, на свій ризик, за завданням і за рахунок замовника роботи по розчищенню будівельного майданчика за адресою Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с. Гута-Селецька, вул. Шевченко, б. 1 Б, В, Д (т. 2 а.с. 52-54).

В підтвердження виконання договору підряду позивачем як до податкового органу, так і до суду надано:акти здачі-приймання робіт, видаткові накладні, платіжні доручення.

Зазначені господарські операції відображені позивачем в податковому та бухгалтерському обіку.

20.11.2018 позивачем (покупець) придбано у ТОВ Унік-Експо (постачальник) будівельні матеріали а саме бруси обрізні з хвойних порід, гідроізоляційну мастику грунтівку, геотекстиль нетканий, дюбель-цвях, електроди, листи покрівельні, снігозатримувачі, клямери, шурупи самонарізні тощо, про що свідчить договір купівлі-продажу № 2011-1 (т. 1 а.с. 128-129).

В підтвердження виконання договору купівлі-продажу позивачем як до податкового органу, так і до суду надано:видаткову накладну, відомості про вантаж, товарно-транспортну накладну, платіжне доручення (т. 1 а. с. 130-132).

27.11.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ Аквілія Ком (продавець) укладено договір купівлі-продажу №2711-2, відповідно до якого позивач придбав будівельні матеріали, а саме термоскріплений геотекстиль, утеплювач, в`язальний дріт, герметик, пісок, дюбель, плитку тротуарну, праймер, плівку поліетиленову, скотч, суміш цементно-піщану, трубу водостічну, цвяхи, планку прижимну тощо (т. 2 а.с. 108-109).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано:видаткові накладні, податкові накладані, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні перевізника ТОВ " Премєр Продукт".(т. 2 а.с. 110-121). Зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими вдіомостями.

Придбаний товар використано позивачем в господарській діяльності на виконання договору № 27-11/1 від 27.11.2018 між позивачем та Національним меморіальним комплексом І.С. Конева .

26.11.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ Олексія Про (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 26/11 будівельних матеріалів (т. 2 а.с. 155-156).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. (т. 2 а.с 156а- 168а).

30.11.2018 між позивачем (замовник) та ТОВ Олексія Про (виконавець) укладено договір №3011-1 про виготовлення комплексу гімнастичного, спортивного і спортивно-ігрового для занять спортом та ігр. Згідно договору виконавець виготовляє з власних матеріалів і матеріалів замовника, переданих згідно акта прийому-передачі, технічного завдання, яке є невід`ємною частиною договору. Вартість робіт визначається згідно протоколу погодження ціни, який є невід`ємною частиною договору (т. 2 а.с. 169-170).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано:протокол погодження ціни, технічне завдання, акт прийому-передачі, акт здачі-приймання робіт (т. 2 а.с. 170а-178).

За договором № 3008-3 від 30.08.2018 з ТОВ " Фоворті Білд" здійснено поставку гімнастичних комплексів, згідно ТТН від 19.12.2018.

За договором купівлі-продажу № 17/2 від 17.12.2018 поставку товару, що придбано від ТОВ " Олексія Про" було здійснено ТОВ " Фасад Сервіс", що підтверджується видатковими накладними від 21.12.2018.

Отримані від ТОВ " Олексія про" роботи в подальшому використано в господарській діяялності та передано за договором № 72 /КЕС від 16.07.2018, укладеного між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 щодо капітального ремонту будівлі Казарма № 2 військового містечка № 2 .

25.02.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ Ол Комерс (продавець) укладено договір купівлі-продажу №2502-1, згідно якого позивач придбав будівельні матеріали: розчини для торкретування, адгезійний, для ремонту бетону, для вирівнювання поверхонь, суміш для анкеровки (т. 2 а.с. 140а-143).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж (т. 2 а.с 156а- 168а). Між товариствами розрахунок не здійснено, перед ТОВ Ол Комерс у позивача мається заборгованість у розмірі поставки.

Придбані будівельні матеріали використані для виконання зобов`язань за договором № 05-09/16 від 05.09.2016 про закупівлю робіт, укладеного між позивачем та Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради.

Придбані товари відображені в первинній документації та бухгалтерському обліку.

Зазначені обставини свідчать, що позивачем отримано позитивний економічний ефект від здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, зокрема, операції направлені на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов такого приросту в майбутньому.

Судом встановлено, що позивач та його контрагент на час вчинення спірних операцій були зареєстровані як юридичні особи, платниками податку, виконання послуг контрагентом позивача було необхідне для здійснення господарської діяльності ТОВ "Рать", що підтверджуєтьсяналежним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів зазначає, що відсутність права у позивача на включення до складу податкового кредиту, відповідно податку на додану вартість за такими операціями податковий орган пов`язує з їх нереальним характером.

Доводи апеляційної скарги, що надані позивачем первинні документи по договору від 15.11.2018 № 1511-1 із ТОВ "Харків Естейт" не відповідають вимогам Порядку приймання-передачі виконаних робіт, а тому виконання робіт слід вважати непідтвердженими у зв`язку із ненаданням позивачем документів за встановленою формою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не зазначає, якою саме установою прийнято цей порядок та коли, а також які саме документи складені не за формою.

Крім того, законодавство лише в окремих випадках регулює примірні види документів для первинних господарських операцій.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів зауважує, що в акті перевірки не викладено будь-яких суджень про невідповідність наданих позивачем первинних документів вимогам чинного законодавства як-то (не містять обов`язкових реквізитів - номерів, дат, підписів та печаток, посади та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інших даних, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Стосовно посилань апелянта на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів, колегія суддів зазначає наступне.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).

В апеляційній скарзі податковий орган посилається на наявну узагальнену податкову інформацію по контрагентам позивача, складену ГУ ДФС у Харківській області, а саме від 31.01.2019 № 217/20-40-57-05-33/42078520, від 15.03.2019 № 36/20-40-58-05-10/41585708, від 21.03.2019 № 840/20-40-57-05-18/41787159, 16.04.2019 №11/20-40-5305-03/42448356,від 27.06.2019 № 530/20-40-14-12-10, від 05.072019 № 309/05-99-14-15-09/42273698 (т. 3 а.с. 147-166а).

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону.

Колегія суддів не бере до уваги і посилання контролюючого органу на інформацію, що наявна в інформаційних базах контролюючого органу, зокрема і в АІС «Податковий блок», оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Посилання апелянта на відсутність у контрагентів позивача необхідної кількості кваліфікованих та освічених спеціалістів, оскільки на ТОВ "Харків Естейт" облікова кількість штатних працівників - 7 осіб, кількість застрахованих осіб у звітному періоді -10 осіб ( у тому числі чоловіків-8, жінок -2), у ТОВ " УнікЕкспо", ТОВ "Олексія Про", ТОВ " Ол комерс", ТОВ "Аквілія Ком" працювало по 2 особи, що на думку податкового органу є не достатнім для виконання умов договору, колегія суддів вважає припущеннями. Крім того у комерційній діяльності поставка товару ( виконання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів найму тощо.

Зазначені обставини не виключають можливості реального виконання контрагентами позивача господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Відповідачем всупереч вимог КАСУ не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Щодо доводів апеляційної скарги про не знаходження ТОВ " Харків Естейт" за податковою адресою, з посиланням на узагальнену податкову інформацію від 27.06.2019 ГУ ДФС у Харківській області колегія суддів зазначає , що останні не містить відомостей кого саме було опитано при виїзді за податковою адресою та коли, а також не надано документи, яким зафіксовано зазначені обставини.

Колегія суддів зазначає, що господарські правовідносини із ТОВ " Харків Естейт" мали місце в 2018, доказів, що саме на час здійснення господарської операції контрагент був відсутній та не здійснював господарську діяльність, відповідачем не надано.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента), як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту, як не є таким критерієм також і звітування контрагента до контролюючого органу.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до податкової та іншої інформації, а саме баз даних на рівні ДПС України встановлено придбання ТОВ " Унік Експо", ТОВ " Харків Естейт", ТОВ " Альфа Білдінг", ТОВ "Авквілія Ком", ТОВ " Олексія про", у інших контрагентів товарів, які в подальшому реалізовано на адресу ТОВ " Рать" зі 100 кратною націнкою, що свідчить про безпідставне завищення цін на товар по ланцюгу постачання, тобто встановити придбання товарів по ланцюгу постачання не можливо.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації по вказаним контрагентам та його постачальників у ланцюгу товарообігу, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій між позивачем та безпосередніми контрагентами позивача, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Жодних доказів про самостійне дослідження контролюючими органом обставин укладання договорів між позивачем та його контрагентами, предмету правочинів, змісту прав та обов`язків сторін, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.

До того ж, чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності/відсутності основних фондів, чи фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу.

Крім того, відповідно до діючого законодавства сторони вільні при укладенні угод, доказів скасування зазначених угод відповідачем не надано, а тому висновки податкового органу про безпідставне завищення цін не ґрунтуються на доказах та є припущеннями.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання ним передбаченої законом податкової вигоди.

Виключно за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.

Натомість, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що перевезення товару здійснювалося автомобільним перевізником ТОВ " Прем`єр Продукт Україна", який має стан О- платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності -вантажний автомобільний транспорт, не має зареєстрованих транспортних засобів та полісу внутрішнього страхування, а також відсутня реєстрація автомобіля номер НОМЕР_2 , відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності , джерел Моторного (транспортного) страхового бюро Україхни, даних Єдиного державного веб-порталу відкритих даних " Пошук авто по номеру".

Колегія суддів зазначає, що за умовами договорів поставка товару здійснювалася силами контрагентів позивача із залученням перевізника, отже між позивачем та ТОВ "Прем`єр Продукт Україна" відсутні господарські правовідносини.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Крім того, належних та допустимих доказів відсутності реєстрації зазначеного транспортного засобу податковим органом не надано.

Посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні товарно - транспортної накладної, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що не зазначення в товарно - транспортній накладній певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, обов`язок щодо перевезення товару був покладений на постачальника, а відповідно заповнення контрагентом з недоліками товарно - транспортної накладної не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок суду першої інстанції, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Доводи податкового органу щодо відсутності у податковій звітності ТОВ "Прем`єр Продукт Україна" відомостей щодо придбання послуг та необоротних активів на митній території України, є необґрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання контрагентами по ланцюгу податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт,платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Крім того можливі допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких субєктів господарювання та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Щодо посилань апелянта на те, що контрагенти позивача: ТОВ «Унік-Експо», ТОВ «Олексія Про», ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Альфа Білдінг», ТОВ «Харків Естейт» є фігурантами у кримінальному провадженні № 42018101060000171 за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України, що свідчить про безтоварність господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності , є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не надано вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, ані щодо позивача, ані щодо його контрагентів суду надано не було.

Тобто, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні вироки суду, які набрали законної сили, та якими встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

Окрім того, сам по собі факт, що контрагенти позивача є фігурантами у незавершеному кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки їх реальність підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, і не спростована у встановлений законом спосіб (належними й допустимими доказами).

Крім того відповідачем не доведено, що порушені кримінальні провадження стосуються безпосередньо взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 року по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 року по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 року по справі №826/10852/158, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормамиПодаткового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необгрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Первинні документи на підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами не містять дефектів форми, змісту або походження , котрі в силуст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України",ст.44 ПК України, спричиняють втрату первинними документами юридичних сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету, свідчать про зміну майнового стану та отримання позитивного економічного ефекту від здійснення господарської діяльності, а відтак є належними та допустимими доказами реальності господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги щодо надання під час перевірки первинних документів не в повному обсязі, про що складено акти від 25.10.2019, 28.10.2019 та 29.10.2019, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як в зазначених актах податковий орган не зазначив, які саме документи не надано позивачем до перевірки та яким чином такі документи могли б вплинути на підтвердження чи не підтвердження реальності вчинення правочинів. Крім того, на запит відповідача від 23.10.2019 позивачем надано договори, акти виконаних робіт, видатковві накладні, розрахункові документи тощо, які підтверджуюють, що всі роботи, матеріали, послуги реально отримані ТОВ "Рать" та в подальшому використані у власній господарській діяльності.

Крім того, із запиту від 23.10.2019 вбачається, що податковим органом вимагалося від позивача надання первинних документів по декільком контрагентам, в тому числі в по взаємовідносинам з ТОВ "Птеро Сервіс". Позивачем надано до перевірки первинні документи, крім документів по ТОВ " Птеро Сервіс", з підстав вилучення їх правоохоронними органами, на підтвердження чого надано ухвалу суду та протокол виїмки всіх первинних документів по вкказаному контрагенту в рамках кримінального провадження № 42019000000000463. Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що податковим органом не було здійснено донарахувань по правочинам позивача з ТОВ "Рать".

Щодо доводів апелянта про відстуність документів, які підтверджують навантаження, розвантаження, відвантаження ТМЦ, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарських операцій, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи. При цьому, необхідно зауважити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за правочинами.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним по суті висновок суду першої інстанції про те, що надані первинні документи відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагентів позивача, а й отже, реальність господарських операцій.

На противагу зазначеному, податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).

Проте контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.11.2019 №00000510517, №00000490517, №00000500517 є протиправними та правомірно скасовані судом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року по справі № 520/13542/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 14.08.2020