Постанова

від 02.11.2022 по справі 640/8908/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 640/8908/20

адміністративне провадження № К/990/21762/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у складі головуючого судді Шулежка В.П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у складі колегії суддів: Епель О.В., Грибан І.О., Карпушової О.В. у справі №640/8908/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги про сплату боргу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві (далі - ГУ ДПС в м. Києві, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2020 №№ 0003604203, 0003674203, 0003614203, 0003654203, 0003664203;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.01.2020 № Ф-18;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.01.2020 № 0003644203;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 20.01.2020 № 0003624203;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.01.2020 № 0003834203.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність здійснення відповідачем перевірки, за результатами якої винесені спірні рішення та вимога. Також позивачка зазначала, що відповідачем при перевірці було протиправно досліджено питання щодо здійснення нею господарської діяльності у 2016 році, який не охоплюється періодом перевірки, зазначеним у наказі контролюючого органу на проведення перевірки. Також, позивачка вказувала, що відповідачем було протиправно використано відомості про банківські перекази.

Крім того, позивачка стверджувала, що відповідачем не приймалося рішення про анулювання її реєстрації платника єдиного податку, що виключає підстави для застосування спрощеної системи оподаткування.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення перевірки податковим органом перевірялась правомірність здійснення позивачкою підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування у 2017 році, для чого податковий орган правомірно використав наявну в нього податкову інформацію виключно в частині дотримання умов перебування на спрощеній системі під час провадження господарської діяльності у попередньому податковому періоді, яким є 2016 рік. При цьому, суд зазначив, що відповідачем не досліджувалося дотримання позивачкою вимог законодавства за 2016 рік та не встановлювалося наявність/відсутність порушень за такий податковий період.

Разом з тим, суд звернув увагу на те, що в період з 11.01.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 було одержано дохід на загальну суму 7 489 151,00 грн від провадження господарської діяльності, який має оподатковуватись податком на додану вартість, що свідчить про правомірність нарахування відповідачем відповідної суми ПДВ.

Також, суд зазначив, що позивачкою не було подано до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за перший квартал 2017 року та за 2017 рік і не надано книгу обліку.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві.

ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність з надання рекламних послуг та з 01.01.2016 по 30.06.2016 перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку 2 групи, а з 01.07.2016 по 30.06.2017 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування.

У періоді з 01.07.2017 по 31.12.2018 відповідно до поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку 2 групи.

На підставі наказу про проведення перевірки від 29.11.2019 № 3835, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 21.12.2019 № 835/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 .

У вказаному акті перевірки встановлено порушення позивачкою:

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017, 2018 роки;

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - книга обліку доходів і витрат до перевірки не надана;

- пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 317 948,80 грн;

- пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 26 495,74 грн;

- статті 6 пункту 2 підпункту 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме не своєчасне подання за невстановленою формою звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2017 та 2018 роки;

- абзацу 3 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме не нараховано суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу 234 655,28 грн;

- пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасна сплата єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців на 28.02.2018, 19.04.2018, 19.07.2018, 19.07.2018, 19.10.2018;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, статті 187 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 497 830,00 грн.

Такі висновки акта перевірки аргументовані тим, що за результатом співставлення задекларованих показників податкових декларацій ФОП ОСОБА_1 з даними центральної бази Державного реєстру фізичних осіб виявлені розбіжності за 2017 рік.

За даними ДРФО загальна сума виплаченого доходу ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік за ознакою « 157» (дохід виплачений самозайнятій особі) склала 1 948 467,00 грн, а самостійно задекларована підприємцем сума доходу згідно з податковою декларацією - 1 458 000,00 грн.

Відповідно до поданої податкової декларації платника єдиного податку за 2016 рік, ФОП ОСОБА_1 задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 у сумі 431 277,69 грн, а за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік обсяг доходу від здійснення підприємницької діяльності склав 1 342 205,99 грн, що разом становить 1 773 483,68 грн.

Відповідно до банківських виписок, наданих до перевірки, дохід ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 становить 2 890 377,30 грн, а за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 - 1 856 256,05 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надавала послуги юридичним особам (не платникам єдиного податку), чим порушено вимоги пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, а саме 07.07.2017 від TOB «Транс Медіа», (код за ЄДРПОУ 32490690), яке перебуває на загальній системі оподаткування, на розрахунковий рахунок підприємця надійшли кошти у розмірі 31 000,00 грн, як оплата за послуги з розміщення рекламного матеріалу у вагонах КМП відповідно рахунку №121 від 07.07.2017.

З огляду на встановлене, контролюючий орган дійшов висновку, що дохід отриманий ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2017 по 31.12.2018 підлягає оподаткуванню на загальній системі оподаткування.

На підставі наданих позивачкою до перевірки первинних документів та інформації, отриманої з Центральної бази даних ДРФО, перевіркою встановлено, що сума загального оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 складає 7 541 149,87 грн, у т.ч. за 2017 рік - 4 746 633,35 грн, за 2018 рік - 2 794 516,52 грн, сума витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням підприємцем доходу (вартість виконаних робіт, наданих послуг, комісія банку, оплата ЄСВ) становить - 5 789 467,68 грн, у тому числі за 2017 рік - 3698483,53 грн, за 2018 рік - 2 076 284,15 грн.

Таким чином, перевіркою визначення чистого оподатковуваного доходу встановлено його заниження у сумі 1 766 382,19 грн, чим порушено вимоги підпунктів 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено:

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003604203, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 872 277,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 497 830,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 374 457,50 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003674203, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 397 436,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 317 948,80 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 79 487,20 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003614203, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 33 319,68 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 26 495,74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 623,94 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003654203, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 340,00 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003664203, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.01.2020 № Ф-18, згідно з якою сума заборгованості зі сплати єдиного внеску становить 234 655,28 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.01.2020 №0003644203, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 56 636,36 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 20.01.2020 №0003624203, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.01.2020 №0003834203, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 4310,15 грн.

Позивачка, уважаючи протиправними вказані рішення та вимогу податкового органу, звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги позивачка стверджує, що перевірка, на підставі якої відповідачем винесені оскаржувані нею рішення, є незаконною.

Зазначає, що висновки контролюючого органу, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, сформовані на підставі банківської виписки за 2016 рік, що свідчить про дослідження періоду, що не був заявлений до перевірки контролюючим органом.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 доводить, що контролюючий орган неправомірно отримав інформацію про обсяг та обіг коштів на її рахунках, оскільки така інформація може надаватися виключно на підставі рішення суду.

Поряд із цим, позивачка указує, що оскаржувані ППР протиправно прийняті відповідачем до прийняття рішення про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку. Водночас стверджувала про відсутність висновку Верховного Суду з цього приводу.

Посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції не було ураховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, від 21 травня 2019 року у справі № 1940/1640/18, від 22 січня 2019 року у справі № 808/2959/17, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18, від 03 лютого 2022 року у справі № 640/19884/19, від 21 січня 2020 року у справі № 820/5483/17.

Також зазначала, що суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що винесені з повним з`ясуванням судами обставин, які мають значення для справи, та правильним застосуванням норм матеріального права без порушень норм процесуального права. Натомість доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 121 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

У пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.п. 177.1, 177.2, 177.4, 177.5, 177.10 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4. 3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Фізичні особи-підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Вимоги щодо обов`язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість передбачено статтею 181 ПК України, відповідно до якої у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до пункту 2 підпункту 298.2.3 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

У пункті 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до пункту 4, частини 1, статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом № 2464-VI передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від здійснення господарської діяльності, що обкладається податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно з пунктом 7 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень та вимоги відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що платник податків має право обрати спрощену систему оподаткування, але в разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього ПК України, він повинен перейти з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення, на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України.

При цьому судами встановлено, що позивачка з 01.01.2016 по 30.06.2016 перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку 2 групи, з 01.07.2016 по 30.06.2017 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, а в період з 01.07.2017 по 31.12.2018 перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку 2-ї групи.

Загальна сума її доходу за 2017 рік за ознакою « 157» (дохід виплачений самозайнятій особі) склала 1 948 467,00 грн, але нею було самостійно задекларовано іншу суму, а саме: 1 458 000,00 грн.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку за 2016 рік, ФОП ОСОБА_1 задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 у сумі 431 277,69 грн, а за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік обсяг доходу від здійснення підприємницької діяльності склав 1 342 205,99 грн, що разом становить 1 773 483,68 грн.

Згідно з банківськими виписками дохід ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 становить 2 890 377,30 грн, а за період з 01.07.2017 по 31.12.2017: 1 856 256,05 грн.

Поряд із цим ФОП ОСОБА_1 надавала послуги юридичним особам (не платникам єдиного податку), чим порушено вимоги пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, а саме 07.07.2017 від TOB «Транс Медіа», (код за ЄДРПОУ 32490690), яке перебуває на загальній системі оподаткування, на розрахунковий рахунок підприємця надійшли кошти у розмірі 31 000,00 грн, як оплата за послуги з розміщення рекламного матеріалу у вагонах КМП відповідно рахунку № 121 від 07.07.2017.

Тому, дохід отриманий ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2017 підлягав оподаткуванню на загальній системі оподаткування.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що сума загального оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 складає 7 541 149,87 грн, у т.ч. за 2017 рік - 4 746 633,35 грн, за 2018 рік - 2 794 516,52 грн, сума витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням підприємцем доходу (вартість виконаних робіт, наданих послуг, комісія банку, оплата ЄСВ) становить - 5 789 467,68 грн, у тому числі за 2017 рік - 3 698 483,53 грн, за 2018 рік - 2 076 284,15 грн.

Таким чином, судами встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу у сумі 1 766 382,19 грн, у зв`язку з чим суди вважали, що висновки контролюючого органу про порушення нею вимог підпунктів 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України є виваженими та обґрунтованими.

Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення податкового органу, законність яких підтверджено судами попередніх інстанцій, прийняті за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної відповідачем на підставі наказу про проведення перевірки від 29.11.2019 № 3835, у якому зазначена підстава для проведення перевірки - підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.2. пункту 78.1 статті 78, стаття 79 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 ст.78 ПК передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;

Проте, зі змісту касаційної скарги убачається, що позивачкою своєчасно подано податкову звітність, а саме:

податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (звітна) за реєстраційним номером № 9299472919 на суму 1 458 000 грн за 2017 рік, що підтверджується квитанцією № 2 про отримання пакету документів о 18:23:27.459+2.00 за реєстраційним номером № 9299472919; графа квитанції «Виявлені помилки» - не містить інформації;

податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (звітна) за реєстраційним номером № 93111252820 на суму 2 072 480, 52 грн за 2018 рік, що підтверджується квитанцією № 2 про отримання пакету документів о 20:38:20.086+2.00 за реєстраційним номером № 93111252820; графа квитанції «Виявлені помилки» - не містить інформації.

Зазначені обставини, на думку позивачки, свідчать про дотримання нею, як платником податків приписів чинного законодавства України, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, і виключають можливість здійснення відповідачем заходів державного контролю з підстав, передбачених положеннями п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, що проводиться виключно у випадку неподання платником податків податкової декларації.

Натомість, судами попередніх інстанцій не було перевірено обставини щодо наявності у даному випадку законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідно до п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 січня 2019 року у справі №808/2959/17, відповідно до якої, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Поряд із цим, ФОП ОСОБА_1 у касаційний скарзі зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено 20 січня 2020 року, однак рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку було винесено лише 10 квітня 2020 року, що на переконання позивачки може свідчити відсутність належних правових підстав для застосування до неї штрафних санкцій та донарахувань податкових зобов`язань.

У свою чергу, суди попередніх інстанцій не дослідили зазначену обставину, помилково зазначивши, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не є предметом судового оскарження у цій справі, з огляду на те, що скаржниця спірним питанням у даному випадку зазначала не законність вищевказаного рішення, а правомірність дій відповідача та наявність відповідних правових підстав щодо прийняття оскаржуваних ППР до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Крім того, суди не надали оцінки обставинам, на чому також наголошувала позивачка у судах попередніх інстанцій, правомірності дій відповідача щодо отримання та використання ним банківської виписки по рахунку позивача за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року в контексті положень п. п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, з огляду на які контролюючий орган має право отримувати інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках виключно на підставі рішення суду.

При цьому, Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Не зважаючи на викладене, вищевказані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доводам позивачки та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, то такі рішення підлягають скасуванню, а справу, відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі №640/8908/20 скасувати.

Справу №640/8908/20 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко