Рішення

від 27.10.2022 по справі 711/1293/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1293/22

Номер провадження2/711/1359/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючий суддя Піковський В.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» про захист прав споживача шляхом розірвання договору, стягнення збитків, неустойки та упущеної вигоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу товару №53 від 27.11.2019 та договору поставки та монтажу обладнання № 53 від 12.12.2019, за якими відповідач зобов`язаний був передати у власність позивача (покупця) обладнання та комплектуючі, необхідні для проведення монтажу сонячної електричної станції з метою генерування та подальшого продажу в мережу електричної енергії за процедурою «Зелений тариф», відповідно до Закону України «Про електроенергетику». За такими договорами позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі і сплатив відповідачу обумовлену договором суму коштів в розмірі 468000грн, але відповідач свої зобов`язання щодо поставки та монтажу обладнання по теперішній час в повній мірі не виконав, чим завдав позивачу збитків на суму 222260грн, яка складається з наступного : 163296грн вартість непоставлених фотомодулів; 7500грн вартість непоставленої кабельної продукції; 51464грн різниця оплати між фактично виконаних та невиконаних пусконалагоджувальних робіт. Оскільки умовами договору поставки і монтажу продукції передбачено відповідальність за прострочення виконання зобов`язань відповідача у вигляді неустойки, то позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від загальної вартості замовленого покупцем товару за кожен день прострочення поставки товару, тобто за період з 16.07.2020 по 23.02.2022.

Також позивач зазначає, що за період з 10.07.2020 по 31.03.2021 поставлений та змонтований за договором № 53 об`єкт повинен був згенерувати 23555,37 кВт*годин електроенергії. Дефіцит генерації електричної енергії об`єкту за період з 10.07.2020 по 31.03.2021 склав 21066,98 кВт*годин, що в грошовому еквіваленті складає 107244,99грн не отриманого доходу з врахуванням електроспоживання господарства. Крім того, належне виконання взятих відповідачем на себе зобов`язань зумовило б зниження споживання електроенергії домогосподарства позивача на власні потреби, що в грошовому вираженні складає 1699,50грн. Відтак зазначені суми коштів є упущеною вигодою, обумовленою порушенням відповідачем свого обов`язку із своєчасної поставки та монтажу обладнання, передбаченого укладеними між сторонами договорами.

Тож з посиланням на ч.1 ст.611, ст.623, ч.1 ст.624, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України позивач просив суд розірвати договір поставки та монтажу обладнання №53 від 12.12.2019, укладений між ПП «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» та ОСОБА_1 щодо купівлі обладнання та комплектуючих необхідних для монтажу сонячної електричної станції з метою генерування та подальшого продажу в мережу електричної енергії за процедурою «Зелений тариф», а також стягнути з відповідача на користь позивача наступні суми коштів:

1)збитки у розмірі 222260грн;

2)пеню в розмірі 189212,40грн, передбачену договором поставки та монтажу обладнання № 53 від 12.12.2019;

3)упущену вигоду недоотриманих доходів від дефіциту генерації електричної енергії в розмірі 107244,99грн;

4)упущену вигоду від економії коштів на власні потреби домогосподарства у споживанні електроенергії в розмірі 1699,50грн.

04.03.2022 судом відкрито провадження по даній справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Під час підготовчого судового засідання позивач та його представник підтримали позовні вимоги, обґрунтовуючи свою позицію з посиланням на додані до позову письмові докази, а також надали додаткові письмові докази /а.с.195, 196/.

Відповідач письмового відзиву проти позову не подавав, проте під час підготовчого судового засідання зазначив, що не визнає позов та сподівається на врегулювання спору мирним шляхом.

Від представника АТ «Ощадбанк» надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що між банком та позивачем 17.12.2019 було укладено кредитний договір, за яким позивачу було надано кредит в розмірі 299988грн. В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника між сторонами кредитного договору було укладено договір застави предметом якого є обладнання та супутні матеріали, що забезпечують вироблення «зеленої енергії». У зв`язку із невиконанням позивачем умов кредитного договору АТ «Ощадбанк» направило йому вимогу про дострокове повернення кредиту, яка не була виконана позивачем, внаслідок чого банк звернувся до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави. Звенигородським районним судом Черкаської області було ухвалено рішення про стягнення з позивача на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором (на придбання обладнання), що призвело до фактичних збитків як позичальника, так і кредитодавця. Натомість цим же судом було відмовлено у зверненні стягнення на предмет застави, по причині не набуття позичальником права власності на заставлене майно через те, що ПП «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» не надало йому таке обладнання. За таких обставин представник третьої особи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» підлягає задоволенню в повному обсязі.

17.05.2022 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на нерухоме майно відповідача, проте ухвалою суду від 18.05.2022 дана заява була повернута позивачеві на підставі ч.10 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

26.05.2022 судом закрите підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Представник позивача адвокат Гурба М.В. надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та без участі позивача. Зазначив, що позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні та не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку. Також представником позивача зроблено заяву, що докази про понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів з моменту ухвалення судом рішення у справі.

На підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України судом ухвалено рішення про заочний розгляд справи.

Судове засідання з розгляду справи було призначене на 17.10.2022, проте у зв`язку з неявкою всіх учасників справи судове засідання з розгляду справи не проводилось, а розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ч.13 ст.7, ч.9 ст.10, ст.11, ч.2 ст.247 ЦПК України, внаслідок чого, відповідно встановлених приписів ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення у його вступній частині зазначено не дату судового засідання, на яку було призначено судовий розгляд (17.10.2022), а дату складання повного тексту рішення (27.10.2022), що відповідає правовій позиції, сформованою Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

27.11.2019 між ОСОБА_1 та ПП «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» укладено договір купівлі-продажу товару №53 (далі - Договір №53), за яким ПП «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (продавець) зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 (покупець) товар та надати супроводжуючі послуги (виконати роботи), визначені цим договором, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар і надані послуги (виконані роботи) за ціною (вартістю), в порядку та строки, визначені у цьому договорі /а.с.7-8/.

Відповідно до п.1.2 Договору №53 товаром за цим договором є сонячна електростанція 29,970 кВт. Відповідно до специфікації №1 від 27.11.2019 предметом договору №53 є: фотомодуль mono 370w (кількість - 81шт, ціна - 2880грн/шт, загальна вартість - 233280грн); інвертор Huawei 33 KTL (кількість - 1шт, ціна - 67200грн); кабельна продукція (кількість - 400м, ціна 25грн/м, загальна вартість - 10000грн); металоконструкція з чорного металу (кількість - 1шт, ціна - 84000грн); монтажні, пусконалагоджувальні роботи, підключення «Зеленого тарифу» (ціна - 73520грн) /а.с.9/.

Сторони погодили, що окрім безпосереднього продажу товару, покупець замовляє, а продавець зобов`язується надати послуги (виконати роботи) з доставки (перевезення) товару за вказаною продавцем адресою, а також, здійснити розвантаження, встановлення, монтаж та пусконалагоджувальні роботи товару, підключення до електромережі по «зеленому тарифу». Такі послуги (роботи) можуть здійснюватися безпосередньо продавцем або залученими ним третіми особами (п. 1.3 Договору №53).

Згідно п.2.1, 2.9 Договору №53 поставка і передача товару здійснюється в термін до восьми тижнів від дати отримання продавцем попередньої оплати від покупця за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2.8, 2.9 Договору №53 факт здійснення продавцем робіт встановлення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), який готується продавцем та підписується уповноваженими особами сторін після встановлення сонячної електростанції на покрівлі приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.3.2 Договору №53 оплата вартості товару та робіт з встановлень здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця. Загальна ціна договору складає: 468000грн.

Відповідно до п.4.1.2 Договору №53 продавець зобов`язується передати покупцеві товар та усю необхідну технічну документацію на нього у власність та здійснити роботи з встановлення в термін та в порядку, що визначені у цьому договорі.

У свою чергу, згідно п.4.2.4 Договору №53 покупець зобов`язується оплатити вартість товару та робіт з встановлення у порядку та в строки (терміни) визначені цим договором.

27.11.2019 позивачем отримано рахунок фактуру №СФ-0210 від 27.11.2019 на сонячну електростанцію 29,970 кВт на суму 468000грн /зворотний бік а.с.9/.

12.12.2019 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки та монтажу обладнання №53 (далі Договір поставки), за яким постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця обладнання та комплектуючі, необхідні для проведення монтажу сонячної електричної станції з метою генерування та подальшого продажу в мережу електричної енергії за процедурою «Зелений тариф», відповідно до Закону України «Про електроенергетику», а покупець зобов`язується оплатити та прийняти поставлений товар.

Згідно п.2.1 Договору поставки загальна вартість товару за цим договором згідно зі специфікацією становить 468000грн. Оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів 100% від суми договору на рахунок постачальника, або в наступному порядку: 168000грн покупець сплачує власними коштами; 300000грн за рахунок кредитних коштів (п.2.2 Договору поставки).

Пунктом 3.1 Договору поставки передбачено, що поставка товару покупцю здійснюється за усною домовленістю сторін. Проте, згідно п.3.14 Договору поставки строк виконання робіт постачальником складає не пізніше 90-та робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару в сумі 468000грн.

Відповідно до п.7.2 Договору поставки за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, у тому числі прострочення строку поставки товару більше ніж на п`ять робочих днів, зазначеному у п.3.3 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки від загальної вартості договору.

16.12.2019 позивачем здійснено сплату на користь відповідача суми коштів в розмірі 168000,12грн в якості авансового внеску з оплати товару за Договором №53, що підтверджується відповідною квитанцією /а.с.12/.

17.12.2019 позивач укладає з АТ «Ощадбанк» договір про споживчий кредит № 122-047-19 (за продуктом «Зелена енергія»), за яким позивач отримує кредитні кошти в сумі 299988грн, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 16.12.2025, для придбання, встановлення, монтажу та запуску в експлуатацію товару, придбаного за Договором поставки /а.с.14-19/.

Відповідно до п.3.3 договору про споживчий кредит № 122-047-19 від 17.12.2019 банк здійснює надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням в безготівковій формі кредитних коштів на поточний рахунок ПП «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ».

17.12.2019 AT «Ощадбанк» перерахував з рахунку позивача на рахунок ПП «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» грошові кошти в сумі 299988грн, що підтверджується відповідним меморіальним ордером /а.с.13/.

Також 17.12.2019 позивачем здійснено доплату на рахунок ПП «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» грошових коштів у сумі 11,88грн в якості авансового внеску з оплати товару за Договором №53, що підтверджується відповідною квитанцією /а.с.12/.

17.12.2019 ОСОБА_1 укладено із AT «Ощадбанк» договір застави майна № 122-047-19/01, за яким позивач передав банку в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит № 122-047-19 від 17.12.2019 в заставу товар, придбаний ним за Договором поставки, укладеним з відповідачем /а.с.20-26/.

Таким чином, станом на 17.12.2019 позивачем сплачено на користь відповідача суму коштів в розмірі 468000грн в якості оплати товару за Договором поставки.

14.04.2020 позивач направив відповідачу претензію щодо неналежного виконання умов Договору №53, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення /а.с.28/.

12.06.2020 позивачем (споживач) укладено з ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» (постачальник) договір №71070032101/20 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, за яким споживач бере на себе зобов`язання продавати постачальнику електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики приватного домогосподарства (за адресою: АДРЕСА_1 ) потужністю енергії сонячного випромінювання 30кВт, а постачальник бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством. Пунктом 4.4 такого договору передбачено, що на дату введення в експлуатацію генеруючої установки (27.05.2020) «зелений» тариф за таким договором складає 4,6043грн.

Станом на 24.06.2020 відповідачем не здійснено поставку позивачу товару за Договором №53 та Договором поставки, що підтверджується актом перевірки переданого в заставу рухомого майна від 24.06.2020, складеного позивачем та представником АТ «Ощадбанк» /а.с.64/.

24.06.2020 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до Договору поставки /а.с.63/, яким сторони погодили наступні зміни:

- монтаж фотоелектричної станції має бути здійснений на металоконструкції на земельній ділянці приватного домоволодіння на об`єкті замовника;

- строк виконання робіт за Договором поставки, передбачений п.3.14, складає не пізніше 10 липня 2020року;

- враховуючи порушення строків з вини постачальника, в якості матеріальної та моральної компенсації, внести зміни до специфікації товару без зміни загальної вартості договору наступним чином: фотомодуль mono Jinko JKM385M-72-V (кількість - 90 шт, ціна - 2592грн/шт, загальна вартість - 233280грн); інвертор Huawei 33 KTL (кількість - 1шт, ціна - 67200грн); кабельна продукція (кількість - 400м, ціна 25грн/м, загальна вартість - 10000грн); металоконструкція з чорного металу (кількість - 1шт, ціна - 84000грн); монтажні, пусконалагоджувальні роботи, підключення «Зеленого тарифу» (ціна - 73520грн).

Натомість, всупереч погоджених домовленостей відповідач не виконав свого обов`язку з поставки та монтажу товару до 10.07.2020.

14.09.2020 представником відповідача та представниками АТ «Ощадбанк» було складено протокол зустрічі, яким учасники зафіксували намір відповідача на виконання його зобов`язань за Договором №53 та Договором поставки здійснити доставку та монтаж 1 палети (26 фотомодулів Jinko 385) до 18.09.2020, а остаточну поставку та монтаж фотомодулів Jinko 385 до 01.10.2020 /зворотний бік а.с.64/.

Відповідно до акту перевірки переданого в заставу рухомого майна, складеного 09.07.2021 позивачем та представником АТ «Ощадбанк» /а.с.195/, станом на 09.07.2021 відповідачем здійснено поставку та монтаж частини товару за Договором №53 та Договором поставки наступним чином:

-поставлено фотомодуль mono Jinko JKM385M-72-V в кількості 27 шт. на загальну вартість 69984грн.;

-поставлено інвертор Huawei 33 KTL на загальну вартість 67200грн.;

-поставлено кабельної продукції 100 м. на загальну суму 2500грн.;

-встановлено металоконструкцію з чорного металу на загальну вартість 84000грн.;

-виконано пусконалагоджувальні роботи 27 фотомодулів на загальну суму 22056грн.

На теперішній час ПП «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» виконало роботи по влаштуванню металоконструкції та 27 фотомодулів моделі JINKO 385, 18 з яких підключено в електричний ланцюг. Крім того поставлено та змонтовано інвертор марки HUAWEI Sun 2000 33 KTL-A № 21010738586ТК9902160 потужністю 30 кВт. Поставлено кабельної продукції загальною кількістю 100 м.

Згідно наданого позивачем висновку спеціаліста №7/1 від 11.05.2021, за результатами проведення дослідження у сфері фотовольтаїки зроблено висновок, що за період з 10.07.2020 по 31.03.2021 поставлений та змонтований за Договором № 53 об`єкт повинен був згенерувати 23555,37 кВт*годин електроенергії. Дефіцит генерації електричної енергії об`єкту за період з 10.07.2020 по 31.03.2021 склав 21066,98 кВт*годин, що в грошовому еквіваленті складає 107244,99грн не отриманого доходу з врахуванням електроспоживання господарства. Крім того, належне виконання взятих відповідачем на себе зобов`язань, зумовило б зниження споживання електроенергії домогосподарства на власні потреби, що в грошовому вираженні складає 1699,50грн /а.с.33-62/.

Отже, до теперішнього часу свої зобов`язання щодо поставки та монтажу обладнання відповідачем не виконано, внаслідок чого позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини, внаслідок яких виник спір щодо виконання договірних зобов`язань за правочином з купівлі-продажу, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та умовами укладених між сторонами договорів.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті встановлених судом обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦК України цивільні правовідносини регулюються цивільним законодавством на засадах, зокрема, свободи договору, справедливості, добросовісності, розумності та гарантуванні судового захисту цивільного права та інтересу.

Верховний Суд в постанові від 02.06.2021 у справі №636/5261/18 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи зміст спірних правовідносин, слід звернути увагу, що вони регулюються положеннями укладених між сторонами двох договорів договору купівлі-продажу (Договір №53) та договору поставки та монтажу обладнання (Договір поставки) які фактично направлені на реалізацію одних і тих самих правовідносин між їх сторонами (регулюють один правочин), хоча за своїм змістом мають різне регулювання таких правовідносин.

В цьому контексті суд звертає увагу, що Договір №53 у п.2.1 закріплює обов`язок постачальника здійснити поставку та передачу товару позивачу в термін до восьми тижнів від дати отримання оплати від покупця і не передбачає права покупця на отримання неустойки від постачальника за невиконання або неналежне виконання останнім своїх зобов`язань.

В той же час п.3.1 Договору поставки передбачає, що поставка товару покупцю здійснюється за усною домовленістю сторін, а п.3.14 такого договору визначає поняття та граничний термін «строку виконання робіт». Натомість зміст п.1.1 та 1.5 Договору поставки свідчить, що за цим договором постачальник має два зобов`язання передати товар та виконати своїми силами і засобами роботи з монтажу фотоелектричної системи. Отже, Договір поставки не містить конкретного визначення для строку передачі товару постачальником споживачу, а містить лише визначення граничного строку здійснення постачальником монтажу такого товару.

Пунктом 7.2 Договору поставки передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, у тому числі прострочення строку поставки товару більше ніж на п`ять робочих днів, зазначеному у п.3.3 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки від загальної вартості договору. Натомість п.3.3 такого договору взагалі не регламентує питання строків виконання зобов`язань сторонами договору, а лише закріплює обов`язки покупця при отриманні товару.

За таких обставин, для правильного вирішення спору і визначення дати початку прострочення зобов`язання відповідачем та наявності у позивача права на неустойку слід здійснити тлумачення відповідних умов договору в контексті їх системного взаємозв`язку з урахуванням того, що вони регулюють один і той самий правочин.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (справа «Воловік проти України», № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 по справі №753/11000/14-ц роз`яснив, що:

«Відповідно до ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст.213 ЦК України.

У випадку, коли таку правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem(лат.verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem- слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party)».

Здійснюючи тлумачення положень укладених між сторонами договорів на підставі ст.ст.213, 637 ЦК суд бере до уваги, що Договір поставки був укладений пізніше Договору №53, проте не скасовував дію останнього. При цьому, незважаючи на різну назву, за своєю правовою природою обидва такі договори є договорами купівлі-продажу, до яких застосовуються нормативне регулювання, передбачене §1 глави 54 ЦК України. Обидва ці договору містять однакові положення щодо змісту (специфікації), вартості товару та послуг, місця виконання договору, відомості про учасників договорів (окрім відомостей про розрахунковий рахунок постачальника, на який мають зараховуватись кошти в якості оплати замовлених товарів та послуг, оскільки в Договорі №53 зазначений розрахунковий рахунок відповідача в АБ «Укргазбанк», а в Договорі поставки в АТ «Ощадбанк»). Також суд звертає увагу, що позивач виконував своє зобов`язання з оплати вартості товару на умовах Договору поставки (оплата на розрахунковий рахунок відповідача в АТ «Ощадбанк», а кредитні кошти направлені на доплату згідно рахунку №СФ-0282 від 12.12.2019). Отже, Договір поставки направлений на трансформацію, доповнення та уточнення змісту договірного регулювання правочину купівлі-продажу між сторонами, наміри на вчинення якого виникли внаслідок укладання Договору №53, а відтак до спірних правовідносин слід застосовувати положення обох договорів в тій частині, де вони не протирічать один одному.

По обставинам спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що сторони погодили строк поставки товару та строк виконання постачальником робіт з монтажу такого товару, як складові єдиного зобов`язання постачальника, а також право покупця на неустойку, яке виникає у випадку прострочення виконання робіт з монтажу, оскільки такі роботи є завершальними діями по реалізації зобов`язання постачальника і їм в обов`язковому порядку передує виконання постачальником обов`язку з поставки товару.

Враховуючи ту обставину, що позивачем було повністю оплачено товар 17.12.2019, а додатковою угодою від 24.06.2020 сторони погодили подовження строку виконання зобов`язань відповідача до 10.07.2020, то безумовне прострочення виконання зобов`язань відповідача починається з 11.07.2020, внаслідок чого виникають передумови для настання правових наслідків, передбачених ч.1 ст.611 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз змісту зазначеної норми закону свідчить, що розірвання договору в судовому порядку з причин істотного його порушення є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п.2 ч.1 ст.611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17.

За змістом ч.4, 5 ст.653 ЦК України у випадку розірвання договору сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Враховуючи, що відповідачем істотно порушено умови Договору поставки, оскільки допущено прострочення виконання зобов`язання на строк понад два роки, внаслідок чого позивач позбавлений можливості користуватися електричною енергією з використанням сонячної електричної станції протягом цього періоду та поніс істотні матеріальні втрати, то він має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням завданих збитків і такий спосіб захисту відповідатиме критеріям ефективності та належності, передбаченим ст.5 ЦПК України та ст.16 ЦК України.

Судом встановлено, що фактично свої зобов`язання за Договором поставки відповідачем виконано частково на загальну суму 245740грн:

-поставлено фотомодуль mono Jinko JKM385M-72-V в кількості 27шт. на загальну вартість 69984грн;

-поставлено інвертор Huawei 33 KTL на загальну вартість 67200грн;

-поставлено кабельної продукції 100м на загальну суму 2500грн;

-встановлено металоконструкцію з чорного металу на загальну вартість 84000грн;

-виконано пусконалагоджувальні роботи 27 фотомодулів на загальну суму 22056грн.

Таким чином, розмір завданих реальних збитків позивача складає 222260грн (468000грн 245740грн), яка складається з наступних сум: 163296грн (вартість непоставлених фотомодулів) + 7500грн (вартість непоставленої кабельної продукції) + 51464грн (різниця вартості між фактично виконаними та невиконаними пусконалагоджувальними роботами).

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлене неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як вже згадувалось судом, п.7.2 Договору поставки передбачає можливість стягнення неустойки на користь позивача в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки від загальної вартості договору.

Позивач вимагає стягнути неустойку (пеню) в сумі 189212,40грн за період прострочення з 16.07.2020 по 23.02.2022, обчислюючи розмір неустойки наступним чином:

468000*6%*232дн./100 = 65145,60грн (6% - облікова ставка НБУ за період з 16.07.2020 по 04.03.2021 (232 дні));

468000*6,5%*42дн./100 = 12776,40грн (6,5% - облікова ставка НБУ за період з 05.03.2021 по 15.04.2021 (42 дні));

468000*7,5%*99дн./100= 34749грн (7,5% - облікова ставка НБУ за період з16.04.2021 по 22.07.2021 (99 днів));

468000*8%* 18дн./100 = 6739,20грн (8% - облікова ставка НБУ за період з 23.07.2021 по 09.09.2021 (18 днів));

468000*8,5%*91дн./100 = 36199,80грн (8,5% - облікова ставка НБУ за період з 10.09.2021 по 09.12.2021 (91 дні));

468000*9%*42дн./100 = 17690,40грн (9% - облікова ставка НБУ за період з 10.12.2021 по 20.01.2022 (42 дні);

468000*10%*34дн./100 = 15912грн (10% - облікова ставка НБУ за період з 21.01.2022 по 23.02.2022 (34 дні)).

Аналіз зроблених позивачем обчислень щодо розрахунку розміру пені свідчить, що такий розрахунок не суперечить положенням п.7.2 Договору поставки, а також нормативному регулюванню порядку обчислення пені, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Стосовно вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, то слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушення зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди позивач посилався на те, що розраховував на використання сонячної електричної станції для забезпечення електричною енергією власного домогосподарства та продажу залишку електричної енергії за «зеленим тарифом» постачальнику електричної енергії з метою отримання прибутку.

Правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі визначає Закон України «Про альтернативні джерела енергії» (далі - Закон №555-ІV).

Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону №555-IV «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Відповідно до а.5 ч.2 ст.9-1 Закону №555-IV стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, передбачене цією статтею, поширюється на споживачів електричної енергії, у тому числі приватні домогосподарства, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії та для яких встановлено «зелений» тариф.

Судом встановлено, що позивачем укладено договір №71070032101/20 від 12.06.2020 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством. За даним договором ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» та позивач домовились про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Тобто, у разі виконання відповідачем умов договору № 53 від 12.12.2019 належним чином, позивач, починаючи з 10.07.2020 мав можливість отримувати прибуток внаслідок використання сонячної електричної станції.

За період з 10.07.2020 по 31.03.2021 належним чином поставлений та змонтований за Договором поставки об`єкт повинен був згенерувати 23555,37 кВт*годин електроенергії. Дефіцит генерації електричної енергії об`єкту за період з 10.07.2020 по 31.03.2021 склав 21066,98 кВт*годин, що в грошовому еквіваленті складає 107244,99грн не отриманого доходу з врахуванням електроспоживання господарства. Крім того, належне виконання взятих відповідачем на себе зобов`язань, зумовило б зниження споживання електроенергії домогосподарства на власні потреби, що в грошовому вираженні складає 1699,50грн. Зазначені твердження позивача підтверджуються висновком спеціаліста №7/1 від 11.05.2021, за результатами проведення дослідження у сфері фотовольтаїки.

За таких обставин твердження позивача про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки завдали позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 108944,49грн (107244,99грн + 1699,50грн) є обґрунтованими і в силу положень ст.ст.22, 623 ЦК України та п.7.1 Договору поставки, п. 7.2 Договору №53 правомірними.

При цьому варто звернути увагу, що відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинства здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України відповідач не надав суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не навів обставин, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлених судом обставин справи.

За таких обставин позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при зверненні до суду не сплачений судовий збір, то на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України та а.2 пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в дохід Держави судовий збір в розмірі 5204,17грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір поставки та монтажу обладнання № 53 від 12 грудня 2019 року, укладений між Приватним підприємством «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» та ОСОБА_1 щодо купівлі обладнання та комплектуючих необхідних для монтажу сонячної електричної станції.

Стягнути з Приватного підприємства «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 30413697, адреса місцезнаходження: вул. Сергія Амброса, буд. 179, м. Черкаси, 18006) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) суму коштів в розмірі 520416,89грн (п`ятсот двадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень вісімдесят дев`ять копійок), яка складається з наступних сум: збитки у розмірі 222260грн, пеня в розмірі 189212,40грн, упущена вигода в розмірі 108944,49грн.

Стягнути з Приватного підприємства «СПЕЦЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 30413697, адреса місцезнаходження: вул. Сергія Амброса, буд. 179, м. Черкаси, 18006) на користь Держави судовий збір у розмірі 5204,17грн (п`ять тисяч двісті чотири гривні сімнадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення). Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом відповідних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть ознайомитись текстом судового рішення в електронній формі на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий: В. Ю. Піковський