Ухвала

від 27.10.2022 по справі 2-3381/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3381/11

Провадження № 4-с/761/185/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувач ПАТ КБ «Надра», у виконавчому провадженні №39898268,

в с т а н о в и в:

В серпні 2022 р. боржник ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувач ПАТ КБ «Надра», у виконавчому провадженні №39898268, в якій просила визнати неправомірною бездіяльність Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо не зняття обтяження у вигляді арешту нерухомого майна у ВП №39898268, зобов`язати Вараський відділ ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт у ВП №39898268 з рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , в тому числі з ј частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який було накладено згідно постанови від 23.09.2013 р.

Скарга вмотивована тим, що 23.09.2013 р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3381/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 13.07.2012 р., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

В рамках виконавчого провадження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника за постановою від 23.09.2013 р.

23.09.2014 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 47, 50 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання.

Повторно виконавчий лист до примусового виконання в строк до 23.09.2015 р. не пред`являвся.

Заявник зазначає, що фактично арешт до теперішнього часу не знято, що є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Вказане стало підставою для звернення до суду зі скаргою.

У відзиві на скаргу представник Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) заперечив щодо задоволення скарги, зазначає, що матеріали виконавчого провадження №39898268 знищено по закінченню строків зберігання. Звертає увагу, що 23.09.2014 р. виконавчий документ повернуто стягувачу внаслідок введення мораторію на примусове стягнення нерухомого і рухомого майна громадян України, які мають кредитні зобов`язання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті. При поверненні виконавчого документа стягувачу з вказаної підстави арешт майна боржника не знімається.

В судове засідання заявник не заявник не з`явилась, представник подала заяву про вирішення скарги без їх участі.

Представник Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з`явився, у відзиві просив вирішити скаргу без їх участі.

Стягувач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду скарги, причини неявки суду не відомі.

Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 450 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2013р. державним виконавцем Кузнецовського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №39898268 з примусового виконання виконавчого листа №2-3381/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 13.07.2012 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику в межах суми стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.

В цей же день 23.09.2013 р. в рамках виконавчого провадження №39898268 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Наявність обтяження у виді арешту рухомого та нерухомого майна вбачається з витягів від 24.09.2013 р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Державному реєстрв речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.

23.09.2014 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №39898268 на підставі п.9 ч.1 ст. 47, 50 Закону України «Про виконавче провадження». В п.2 постанови зазначено щодо припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Між тим, фактично арешт знятий не був, що не заперечується Вараським відділом ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

В добровільному порядку орган виконавчої служби арешт не знімає.

Згідно ст. 47 ч.1 п. 9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час винесення постанови від 23.09.2014 р.) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до ст. 50 ч.1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час винесення постанови від 23.09.2014 р.) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому, згідно ст. 56 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час розгляду справи) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Отже згідно з приписами пункту 3.17 Інструкції № 512/5, статті 50 Закону № 606-XIV, державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу проводить всі необхідні дії у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, в тому числі й знімає арешт, накладений на майно боржника.

Закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. Наслідки завершення виконавчого провадження були визначені у статті 50 Закону № 606-XIV, чинному на час виникнення спірних правовідносин, яка, зокрема, передбачала зняття арешту з майна боржника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 08.06.2022 р. у справі № 522/8685/13.

У даному випадку, у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, накладений арешт припинився, що також вбачається зі змісту самої постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.09.2014 р., а саме з пункту 2.

Судом також враховано, що на час виникнення даних правовідносин діяв Закон № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Доказів повторного пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа №2-3381/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 13.07.2012 р., матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У відповідності до вимог п.18 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року N 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

З огляду на викладені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що фактичним не зняттям суб`єктом оскарження арешту з майна боржника у виконавчому провадженні порушується право заявника, яке підлягає захисту.

Між тим, враховуючи відсутність доказів перебування під арештом саме ј частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні №39898268. Зобов`язати уповноважену особу Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, які накладені в рамках виконавчого провадження №39898268 з примусового виконання виконавчого листа №2-3381/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 13.07.2012 р.

В зв`язку з цим скарга підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням зазначеного, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", на підставі ст. 260, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в :

скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувач ПАТ КБ «Надра», у виконавчому провадженні №39898268, - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні №39898268.

Зобов`язати уповноважену особу Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, які накладені в рамках виконавчого провадження №39898268 з примусового виконання виконавчого листа №2-3381/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 13.07.2012 р.

В задоволенні іншої частини скарги, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи або без участі учасників зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту вказаного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повна ухвала виготовлена 27.10.2022 р.

Суддя: А.А.Осаулов