Постанова

від 27.06.2022 по справі 910/3116/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2022 р. Справа№ 910/3116/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання

за участю представників

позивача: Тітов І.С. ;

відповідача: Прохоров Ю.Г.;

третіх осіб: не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 (повний текст складено 10.09.2021)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 (повний текст складено 18.10.2021)

у справі №910/3116/21 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Кабінет Міністрів України

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

3. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 3 428 822,97 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 3 262 239,50 грн., з яких: 2 877 252,18 грн - основний борг, 100 207,53 грн. - пеня, 201 407,62 грн. - штраф, 32 737,90 грн. - інфляційні втрати, 50 634,27 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором №860/01 від 24.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021, зокрема, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Кабінет Міністрів України, 2. Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 3. ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він вказав, що станом на 02.04.2021 сума позовних вимог становить 3 428 822,97 грн., тож до стягнення з відповідача належить: 2 778 344,84 грн. - сума основного боргу, 237 279,99 грн. - пеня, 194 484,10 - штраф, 160 316,96 грн. - інфляційні втрати, 58 397,08 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" основну заборгованість в розмірі 2 778 344,84 грн., пеню в розмірі 163 194,58 грн., штраф в розмірі 194 484,10 грн., інфляційні втрати в розмірі 160 316,96 грн., 3% річних в розмірі 58 397,08 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 321,06 грн., в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

14.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/3116/21 в розмірі 54 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/3116/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/3116/21 та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" у стягнені витрат на правову допомоги та витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду обґрунтована тим, що до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не було надано обґрунтованого розрахунку витрат на правничу допомогу, а вартість надання правових послуг є явно завищеною.

26.10.2021 матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/3116/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Барсук М.А.

Крім того, не погодившись також з ухваленим основним рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/3116/21 та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не вказав момент, з якого виникають грошові зобов`язання відповідача з остаточної оплати поставленої електричної енергії, та, відповідно не визначено моменту, з якого відповідач, як боржник прострочив грошове зобов`язання.

Апелянт зазначав, що спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго». Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» послуг ДП «Гарантований Покупець» із забезпеченням збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел. Як зазначав апелянт, ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» не здійснює своєчасних розрахунків з ДП «Гарантований Покупець», що впливає на можливість ДП «Гарантований Покупець» виконувати грошові обов`язки позивачу.

Також скаржник вважав, що виконання грошових зобов`язань ДП «Гарантований Покупець» перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років, шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.07.2020 «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», що набрав чинності 01.08.2020, і згідно з яким Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості ДП «Гарантований Покупець» перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 01.08.2020, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Крім того, за доводами апелянта, судом першої інстанції безпідставно, за наявності відповідного клопотання, не застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України при вирішенні спору.

28.10.2021 матеріали апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021, разом з матеріалами справи №910/3116/21, надійшли до Північного апеляційного господарського суду

28.10.2021 апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021, разом з матеріалами справи № 910/3116/21, надійшла до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/3116/21 та призначено розгляд справи на 08.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 залишено без руху, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 77 148,51 грн.

Апелянтом протягом встановленого вказаною ухвалою строку (десять днів з дня вручення ухвали) були усунені недоліки оформлення апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/3116/21; об`єднано апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/3116/21 в одне апеляційне провадження; призначено розгляд справи №910/3116/21 на 08.12.2021; встановлено, що відзиви, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання подаються у письмовій формі протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

18.11.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове судове рішення.

30.11.2021 третьою особою 1 подано пояснення на апеляційну скаргу.

01.12.2021 до суду від позивача надійшов відзив на рішення суду.

08.12.2021 апелянтом подано до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 2 778 344,84 грн. на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 ГПК України, оскільки апелянтом у листопаді 2021 року сплачено позивачу 2 778 344,84 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 відкладено розгляд справи на 20.12.2021.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/6423/21 від 20.12.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021, у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, для розгляду справи № 910/3116/21 сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/3116/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 розгляд справи № 910/3116/12 відкладено на 26.01.2022.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/377/22 від 26.01.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А. у відпустці, для розгляду справи № 910/3116/21 сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/3116/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено апеляційний розгляд справи на 24.02.2022.

22.02.2022 апелянтом подано до суду клопотання про зменшення розміру неустойки та нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України.

Водночас, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 2, 6 Європейської 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Ради суддів України №9, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Ради оборони міста Києва, судові справи призначені у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 були зняті з розгляду.

Отже, апеляційний розгляд справи 24.02.2022 не відбувся.

Наказом Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022, у зв`язку з можливістю здійснення повноважень суддів безпосередньо у приміщенні суду, відновлено здійснення судочинства.

Утім, Головуючий суддя з 04.04.2022 по 14.04.2022 перебував у щорічній відпустці, а з 15.04.2022 по 22.04.2022 на навчанні в Академії фінансового моніторингу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 призначено апеляційний розгляд справи №910/3116/21 в судовому засіданні на 02.06.2022.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1775/22 від 02.06.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2022, у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду справи №910/3116/21 сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 прийнято апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/3116/21 до провадження у визначеному складі суддів; призначено справу №910/3116/21 до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 27.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та вирішено провести судове засідання, призначене на 27.06.2022, з використанням системи відеоконференцзв`язку.

У судове засідання 27.06.2022 з`явився представник апелянта, який підтримав раніше подані клопотання, зокрема, про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 2 778 344,84 грн., сплаченого за платіжними дорученнями від 12.11.2021 № 186 935, № 178 882, № 178 164.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання апелянта з тих підстав, що оплати і виконання грошового зобов`язання відбулись вже на стадії апеляційного перегляду.

За приписами ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, докази, які з`явились на стадії апеляційного перегляду є новими доказами та не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим в силу Конституції України та ГПК України, проводиться державним або приватним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», тож апелянт не позбавлений права надати такі докази виконавцю під час виконання судового рішення, або звернутися до суду першої інстанції в порядку ст. 328 ГПК України.

Посилання заявника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18 та від 01.04.2021 у справі №905/1360/19, підлягає відхиленню апеляційним судом і не приймаються, оскільки такі висновки не є релевантними до спору, який вирішується апеляційним судом по справі №910/3116/21.

Водночас, представник апелянта в судовому засіданні вказував на обґрунтованість доводів апеляційних скарг, просив оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нові, якими відмовити у повному обсязі в задоволенні позову та заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

В судове засідання 27.06.2022 також з`явився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив суд залишити їх без задоволення, а судові рішення - без змін.

Треті особи не взяли участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін за наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 24.10.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ятрань» (далі - виробник за «зеленим» тарифом) укладено договір № 860/01, відповідно до умов якого виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок №641).

В силу ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом є обов`язковим до укладення між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Регулятором.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

24.03.2020 та 10.04.2020 сторонами укладені додаткові угоди до договору.

Згідно з п. 2.3 договору виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами п. 2.4 договору виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.

Відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробника за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Згідно з п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що Підприємство зобов`язане здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору у травні - липні 2020 року позивачем було вироблено та продано, а гарантованим покупцем придбано електричну енергію на суму 2 877 252,18 грн, про що сторонами складені акти купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 155 171,33 грн, за червень 2020 року на суму 1 251 145,39 грн, за липень 2020 року на суму 1 470 935,46 грн..

НКРЕКП, постановами від 24 червня 2020 року № 1211, від 22 липня 2020 року № 1435, від 19 серпня 2020 року № 1600, від 23 вересня 2020 року № 1740, від 21 жовтня 2020 року № 1937, від 20 листопада 2020 року № 2138 та від 23 грудня 2020 року № 2682, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу у травні - липні 2020 року.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Колегія суддів враховує, що продавець (постачальник), який передав у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, має право на отримання плати за товар.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в рахунок оплати вартості придбаної в травні - липні 2020 року електроенергії відповідачем сплачено на користь позивача 98 907,34 грн., у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача станом на 02.04.2021 складала 2 778 344,84 грн. Доказів здійснення оплати за поставлену у спірний період електричну енергію в повному обсязі, на день вирішення спору судом першої інстанції, матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено невиконання грошового зобов`язання, чим порушено майнове право позивача на отримання плати за електричну енергію, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 2 778 344,84 грн. заборгованості.

Твердження скаржника про необґрунтованість строку виникнення у відповідача зобов`язання та, відповідно моменту виконанні такого зобов`язання, колегія суддів вважає неспроможними, адже момент виконання грошового зобов`язання ДП «Гарантований покупець» визначено пунктом 10.4 Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26 квітня 2019 року № 641, яким установлено, що протягом двох робочих днів з дати затвердження регулятором розмірів вартості послуг із забезпечення частки у виробництві електричної енергії з альтернативних джерел відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок з продавцем.

Доводи апелянта про те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго», яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, не можуть вплинути на результат розгляду даної справи, оскільки в силу ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а боржник, який порушив зобов`язання, не вправі посилатися на недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника або на відсутність у боржника коштів ( абзац другий частини 1 статті 617 ЦК України ).

Колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника про те, що виконання його грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років, шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», оскільки порядок і спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем передбачено договором та Порядком.

При оцінці вказаних доводів скаржника колегією суддів враховується позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 травня 2021 року у справі №910/11830/20.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань позивачем нараховано 237 279,99 грн. пені, 194 484,10 грн. штрафу, 58 397,08 грн. 3% річних та 160 316,96 грн. інфляційних втрат.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.4 Порядку, п. 3.3 Договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання по оплаті придбаної у травні - липні 2020 року електроенергії станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом настав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за «зеленим» тарифом.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення вказаних вимог та стягненню з відповідача на користь позивача 163 194,58 грн. пені, 194 484,10 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегією суддів перевірено правильність нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних і встановлено, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є вірним, тож вважає правомірними висновки суду першої інстанції про стягнення з Підприємства на користь позивача 58 397,08 грн. 3% річних та 160 316,96 грн. інфляційних втрат.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно, за наявності відповідного клопотання, при вирішенні спору не застосовані положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, внаслідок чого апелянтом в суді апеляційної інстанції подано клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань до 1 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На переконання Державного підприємства «Гарантований покупець», з урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов`язана з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, застосування позивачем до відповідача відповідальності у вигляді неустойки апелянт вважає неправомірним, спрямованим на отримання позивачем додаткового прибутку за рахунок коштів державного підприємства.

Колегія суддів враховує, що зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафних санкцій).

Колегія суддів виходить з того, що позивач і відповідач є рівноправними суб`єктами цивільно-правових відносин.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального України, статтею 233 Господарського кодексу України, що вона не бажала вчинення таких порушень, невиконання нею зобов`язань зумовлено винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Апелянт не довів обставин, які мають бути враховані судом, для зменшення розміру неустойки, а інфляційні та 3 проценти річних не мають характеру неустойки і не можуть бути зменшені судом за правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій не доведено наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, тож погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення клопотань, заявлених апелянтом на стадії вирішення спору в суді першої інстанції та апеляційного перегляду судового рішення.

Крім того, відповідачем оскаржується додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021, яким було стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 3 ст. 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Колегією суддів встановлено, що у позовній заяві позивача міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Зокрема, витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно визначені у розмірі 55 200,00 грн.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- Угоду про захист (представництво) та надання правової допомоги від 07.07.2020, укладену між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ ЯТРАНЬ" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Волосян Пільгуй і партнери" (Виконавець);

- Додаткову угоду №2 від 12.02.2021 до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 07.07.2020, за якою вартість правової допомоги визначена у розмірі 55 200,00 грн;

- Акт виконаних робіт від 10.09.2021 на підставі додаткової угоди № 2 від 12.02.2021 до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 07.07.2020;

- копію платіжного доручення №653 від 18.02.2021 на суму 55 200,00 грн..

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Умовами п.п. 4.5. Угоди від 07.07.2020 узгоджено, що оплата за цією угодою здійснюється на умовах повної передплати. Оплата не є остаточною та може бути змінена за згодою сторін в зв`язку зі зміною обсягу робіт та кількості часу. Вартість правової допомоги, інші витрати та порядок їх оплати, в тому числі за вивчення справи, тривалість, за результат, погодинна оплата роботи адвоката, витрати по відрядженню, витрати по оплаті роботи спеціаліста, тощо, регулюються окремою додатковою угодою.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 від 12.02.2021 вартість правової допомоги становить 55 200,00 грн. Зазначена сума визначена сторонами як фіксований розмір гонорару на підставі статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з п. 3 Додаткової угоди №2 від 12.02.2021 на підтвердження надання правової допомоги в повному обсязі згідно додаткової угоди сторони підписують акт виконаних робіт.

Відповідно до Акта виконаних робіт від 10.09.2021 на підставі додаткової угоди № 2 від 12.02.2021 до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 07.07.2020, в якому міститься деталізація наданих та прийнятих позивачем послуг, вартість послуг із супроводження справи №910/3116/21 у Господарському суді міста Києва склала 55 200,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що позивач надані йому послуги за підписаним Актом виконаних робіт від 10.09.2021 на підставі додаткової угоди № 2 від 12.02.2021 до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 07.07.2020 оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним документом №653 від 18.02.2021 на суму 55 200,00 грн.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що витрати на оплату послуг адвоката не є співрозмірними із складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання послуг, складання та подання певних документів не було процесуально необхідним, до складу витрат віднесено види робіт, які не входять до правничої допомоги; зазначений позивачем розмір гонорару не відповідає критеріям дійсності та є явно завищеним у порівнянні з ринковими цінами.

Як зазначалося вище, за п. 2 Додаткової угоди №2 від 12.02.2021 вартість правової допомоги становить 55 200,00 грн. Зазначена сума визначена сторонами як фіксований розмір гонорару на підставі статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Умовами п. 3 Угоди від 07.07.2020 встановлено, що виконавець ведення справи доручає адвокатам Федорову Захару Борисовичу та Бірюкову Андрію Олександровичу, які є членами об`єднання та видає їм ордери.

Судом встановлено, що представник позивача - Федоров З.Б., є адвокатом, повноваження якого підтверджені Угодою про захист (представництво) та надання правової допомоги від 07.07.2020, ордером на надання правової допомоги на ім`я адвоката Федорова З.Ф. №030866 від 23.02.2021, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КР № 000018 від 29.05.2015.

Матеріалами справи документально підтверджено, що представництво інтересів позивача під час розгляду справи судом першої інстанції здійснював Федоров З.Б.

Дослідивши подані заявником документи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи і відповідачем не спростовано факту виконання адвокатом зазначених послуг. Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції щодо розгляду позовної заяви є співмірним із складністю справи, ціною позову та часом, витраченим адвокатом, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо пропорційного покладення на відповідача у справі витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Викладені в апеляційних скаргах доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішень не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувані рішення - слід залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В ИВ:

1. Залишити без задоволення апеляційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець».

2. Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/3116/21.

3. Матеріали справи № 910/3116/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.10.2022 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.І. Буравльов

Є.Ю. Пономаренко