Постанова

від 01.11.2022 по справі 904/5939/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/5939/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання Абадей М.О.

учасники справи явку представників в судове засідання не забезпечили

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 (суддя Золотарьова Я.С., повне рішення складено 27.05.2022) у справі №904/5939/21

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестком", м. Дніпро

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення 229 788,37 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестком" та ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитом в розмірі 199 270,82 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 29 129,96 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 387,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором банківського обслуговування від 29.07.2014 щодо своєчасного та повного повернення кредиту, який забезпечений договором поруки №Р1524140456794211704 від 19.04.2018.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/5939/21 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестком" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 199 270,82 грн та судовий збір у розмірі 2 989,06 грн; в іншій частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Техінвестком відмовлено; у позовних вимогах до ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог у задоволеній судом частині; в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам та комісії за користування кредитом судом відмовлено з огляду на те, що матеріали справи №904/5939/21 не містять підтвердження, що відповідачем-1 узгоджений та підписаний саме наданий позивачем витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі Умови), тому він не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем-1 кредитного договору, та бути підставою для нарахування та стягнення заявлених позивачем процентів та комісії за користування кредитом; позивачем не доведено, що договором поруки №Р1524140456794211704 від 19.04.2018 забезпечено виконання зобов`язання за кредитним договором від 29.07.2014; збільшення зобов`язань за кредитом та відповідальності поручителя окремим письмовим договором з відповідачем-2 не погоджено, відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України позивачем не пред`явлено позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, що свідчить про припинення поруки з підстав ч.ч. 1, 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із зазначеним рішення Господарського суду Дніпропетровської області в частині відмови в задоволенні позову, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/5939/21 в оскаржуваній частині, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-відмова судом в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості по комісії та процентам за користування кредитом суперечить нормам матеріального права;

-відповідач-1 не надавав заперечень щодо неознайомлення з Умовами, які діяли в момент укладення договору від 29.07.2014, та доказів на спростування доводів позивача щодо обізнаності відповідача-1 з умовами кредитування;

-висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на різний суб`єктивний склад сторін та норми законодавства, якими вони регулюються;

-відповідач-1 не спростував факту укладення кредитного договору від 29.07.2014, з позовом про визнання його недійсним до суду не звертався, наявність заборгованості за тілом кредиту не оспорює;

-для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України;

-господарський суд, встановивши, що банк надав відповідачу-1 кредит, а відповідач його не повернув, не мав підстав звільняти боржника від зобов`язання сплатити відсотки за користування кредитними коштами та відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, мав надати правильну юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам та застосувати положення ст. ст. 530, 1048 Цивільного кодексу України, стягнути відсотки на рівні облікової ставки НБУ;

-підпис відповідача-1 в анкеті заяві від 29.07.2014 свідчить про приєднання до Умов.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Антонік С.Г., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2022 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/5939/21; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 20.09.2022.

В судове засідання 20.09.2022 сторони явку представників не забезпечили, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2022 відкладений на 01.11.2022.

У судове засідання 01.11.2022 сторони явку представників не забезпечили.

Відповідно до ч.4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час ті місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Техінвестком" підписано заяву про відкриття поточного рахунку (тип рахунку : поточний 2600, картковий - 2605, валюта UAH) , відповідно до якої ним висловлено згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою становлять договір банківського обслуговування (далі договір).

В заяві від 29.07.2014 зазначено, що своїм підписом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техінвестком" приєднується і зобов`язується виконувати умови, що викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку, договорі банківського обслуговуванні в цілому, який передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Відповідно до умов договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (надалі Умови та Правила).

Згідно пункту 3.2.1.1.16 поданих позивачем Умов та Правил при укладенні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Згідно пункту 3.2.1.1.1 Умов та Правил кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту, Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтерент клієнт-банк, смс-повідомлення чи інших).

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов та Правил передбачено, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (пункт 3.2.1.1.8. Умов та Правил).

Згідно п. 3.2.1.1.6 Умов та Правил ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту провадиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтерент клієнт-банк, смс-повідомлення або інших).

З матеріалів справи №904/5939/21 вбачається, що на виконання умов договору позивачем встановлений відповідачу-1 кредитний ліміт в сумі 200 000,00 грн, який за період з 25.05.2018 по 03.10.2020 змінювався в сторону збільшення, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 19.05.2021.

Відповідач-1 за період з травня 2018 року по 03.12.2020 користувався кредитними коштами та здійснював їх часткове повернення.

За розрахунком позивача останнє погашення заборгованості в сумі 70 300,00 грн було здійснено відповідачем-1 03.12.2020, з 07.12.2020 залишок простроченої заборгованості за кредитом склав 199 270,82 грн, який відповідачем-1 так і не сплачений.

Матеріалами справи №904/5939/21 також підтверджується, що 19.04.2018 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_1 (відповідач-2) був підписаний договір поруки №Р1524140456794211704, предметом якого відповідно до пункту 1.1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Техінвестком" (боржник) зобов`язань за договором приєднанням до: а) процентної ставки за користування кредитом; б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 угоди-1 першого числа кожного місяця в розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту у розмірі 10 000,00 грн.

Якщо під час виконання угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (абзац 2 п.1.1.1 договору поруки).

За умовами п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 та угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1 або угодою 2 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору поруки).

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(них) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя взятих на себе зобов`язань іншим способом. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2 договору поруки).

Згідно п. 4.1 договору поруки вона припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за угодою 1 і/або угодою 2 цей договір припиняє свою дію.

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання позичальником (відповідачем-1) своїх зобов`язань за договором банківського рахунку станом на 13.05.2021 утворилася заборгованість перед банком в розмірі 199 270,82 грн (заборгованість за кредитом), 29 129,96 грн (заборгованість за відсотками за користування кредитом), 1 387,59 грн (заборгованість по комісії за користування кредитом), яку він просив стягнути солідарно з відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом та комісії, позивач послався на витяг з Умов та Правил.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий позивачем до суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач-1, ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, а також те, що вказані Умови на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії, та саме у зазначеному в доданому банком до позовної заяви витязі з Умов розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.

З огляду на викладене, неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин (29.07.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16.08.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №904/3094/20.

Оскільки витяг з Умов та Правил, який знаходиться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача-1, його умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.07.2014 шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку.

Таким чином, врахувавши, що в заяві позичальника від 29.07.2014 процентну ставку (відсотки за користування кредитними коштами) та розмір комісії не зазначено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-1 відсотків за користування кредитом у розмірі 29 129,96 грн та комісії за користування кредитом у розмірі 1 387,59 грн.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 Цивільного кодексу України, позивач не заявляв. Стягнення відсотків з підстав, встановлених актом законодавства, зокрема ст. 1048 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено лише на стадії подання апеляційної скарги і така вимога не була предметом розгляду суду першої інстанції, отже, не приймається й судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник посилається на постанову від 21.10.2020 у справі №331/4560/19, в якій Верховний Суд визнав безпідставними висновки апеляційного суду про те, що позивач не посилався на норму ст. 1048 Цивільного кодексу України для стягнення відсотків за кредитним договором, так як згідно з принципом «jura novit curia» суд знає закон, оскільки саме суд повинен дати правильну юридичну кваліфікацію фактичним обставинам, навіть якщо сторона на цю норму права не посилається.

Апеляційний господарський суд відхиляє вказані посилання скаржника, оскільки у справі №331/4560/19 судами встановлено, що у заяві позичальника, яку надав суду банк, а також у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» зазначено процентну ставку у розмірі 1,9% на місяць, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення (до 25 числа місяця, наступного за звітним), вказано розмір комісії - 1% на залишок заборгованості, зазначені розмір пені та штрафу за порушення умов договору. У справі №904/5939/21 в заяві про приєднання до Умов та Правил не міститься умов щодо процентної ставки, тобто висновок Верховного Суду в постанові від 21.10.2020 у справі №331/4560/19 зроблений за інших фактичних обставин.

При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу, що місцевим господарським судом було правомірно враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17.

Також апеляційний господарський суд зауважує, що укладений між сторонами кредитний договір від 29.07.2014 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів зазначає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника (відповідача-1) суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 199 270,82 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до відповідача-2, місцевий господарський суд зазначив про припинення поруки в силу положень ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Приписи ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, з урахуванням волевиявлення та повідомлення крім сторін цього договору, також поручителя, і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.

Матеріали справи не містять договору про внесення змін до договору поруки від 19.04.2018 на збільшення кредитного ліміту Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестком» з 10 000,00 грн до 200 000,00 грн, а відповідно на збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Встановивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 як поручителя спірних сум, оскільки порука за договором є припиненою в силу положень ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Такий правовий висновок щодо застосування положень ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18.

Крім того, місцевий господарський суд слушно зауважив, що з умов договору поруки від 19.04.2018 №Р1524140456794211704 не вбачається, в забезпечення виконання якого основного зобов`язання він укладений, тому відсутні докази, що підтверджують згоду відповідача-2 на забезпечення виконання зобов`язань саме за кредитним договором від 29.07.2014.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/5939/21 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/5939/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/5939/21 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 03.11.2022.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.М. Кощеєв