Рішення

від 03.11.2022 по справі 922/1440/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1440/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Комунального закладу "Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального закладу "Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7176/21 в розмірі 378823,70 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 09.09.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "адресат відсутній".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

12.02.2021 між КП «Харківські теплові мережі» (позивач) та КЗ «Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості» (відповідач) було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7176/21 (далі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов`язується постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором. Теплова енергія постачається Відповідачу в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та гаряче водопостачання.

Відповідно до розділу 10. Договору та Додаткової угоди від 31.12.2021 до Договору, він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2021 і діє у частині поставки теплової енергії по 31.03.2022 включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно п. 4.2. Договору, розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.

Відповідно до п. 4.4. Договору, розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються наступним чином: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в Договорі, це перевищення окремо сплачується Відповідачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в Договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.

Згідно до п. 4.8. Договору, Відповідач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від Позивача, наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунки-фактури, акти виконаних робіт. По одному примірнику оформлених актів Відповідач повертає Позивачу протягом 10 днів після їх отримання.

На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 Позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення Відповідача за адресами: м. Харків, вул. Сумська, 37, Сумська, 54, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про підключення/відключення споживача № 173/30402 та № 173/30404 від 06.10.2021 року.

В матеріалах справи наявні рахунки на рахунки-фактури .

В свою чергу, як стверджує позивач, станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за Договором в сумі 378 823,70 грн., яка утворилася за лютий та березень 2022,яка становить 378 823,70 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості було надано до суду:

- акти про підключення споживача;

- рахунки на оплату;

- акти виконаних робіт;

- розрахунок заборгованості.

Дослідивши надані позивачем акти на підключення споживача, судом встановлено, що позивачем було підключено опалення за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37 споживачу - КЗ "Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості".

В свою чергу, як зазначає позивач, у відповідача наявна заборгованість за поставлену теплову енергію у лютому, березні 2022 року у розмірі 378823,70 грн.

На підтвердження вищезазначеної суми заборгованості останнім надано акти виконаних робіт за лютий 2022 року на суму 338890,93 грн. та на суму 43725,75 грн.

Вищезазначені акти підписані лише з боку позивача.

Відповідно до п. 4.4. Договору, розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються наступним чином: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в Договорі, це перевищення окремо сплачується Відповідачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в Договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.

Тобто, умовами договору передбачено самостійне отримання споживачем актів виконаних робіт та здійснення оплати на підставі останніх.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні докази самостійного отримання відповідачем актів.

Також суд приймає до уваги, що 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 7300 від 25.04.2022 затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 30 діб.

Законом Українизатверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Вищезазначені обставини могли зумовити ускладнення в отриманні актів споживачем самостійно.

В свою чергу, позивачем на підтвердження направлення актів було надано фіскальний чек "Укрпошта".

Проте суд зазначає, що вказаний чек лише підтверджує здійснення розрахункової операції, проте не дає можливості ідентифікувати що саме було направлено відповідачу та чи були отримані останнім відповідні рахунки та акти.

Також позивачем надано до суду рахунки за спожиту теплову енергію у квітні-червні 2022 року, проте позивачем не заявлено до стягнення заборгованість за вказані періоди.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд зазначає наступне.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок судом встановлено, що останній містить періоди з лютого по червень 2022 року, в той час, як вже було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за лютий-березень 2022 року.

Крім того, із наданого розрахунку не вбачається виникнення у відповідача боргу саме на суму 378823,70 грн. та за період з лютого по березень 2022 року.

Також суд приймає до уваги, що позивачем було надано до суду акти виконаних робіт за лютий 2022 року на суму 338890,93 грн. та на суму 43725,75 грн., що загалом складає 382616,68 грн. (тобто не відповідає заявленій сумі заборгованості).

В той час, як акту виконаних робіт за березень позивачем до суду надано не було.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене та те, що надані позивачем докази не дають можливість встановити суду дійсний розмір спожитої відповідачем теплової енергії у лютому-березні 2022 року та встановити розмір заборгованості за спожиту теплову енергію за вказаний період, оскільки позивачем взагалі не надано акту за березень місяць, а натомість надано два акти за лютий, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову в задоволенні позову у повному обсязі, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено "03" листопада 2022 р.

СуддяН.С. Добреля