Постанова

від 01.11.2022 по справі 920/350/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 920/350/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Багай Н.О., Волковицька Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Кучменко С.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача: Титаренко В.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022

у справі № 920/350/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко"

до Сумської міської ради

про визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради, в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позову: 1) визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 24.04.2017, укладений між сторонами щодо оренди земельної ділянки площею 0,1100га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, розташованої за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілки - пров. 9-го Травня; 2) визнати укладеною між сторонами додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 24.04.2017, в редакції, що викладена у прохальній частині заяви (договір укладений строком до двадцять дев`ятого березня дві тисячі двадцять другого року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди Сумська міська рада не повідомила позивача про заперечення у поновленні договору оренди, а тому відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.09.2020 (суддя Жерьобкіна Є.А.) позов задоволено частково. Визнано укладеною між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.04.2017, укладеного між Сумською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко" щодо оренди земельної ділянки площею 0,1100 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, розташованої за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілка - пров. 9-го Травня, у редакції, викладеній в резолютивній частині позову (відповідно до якої договір оренди землі є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, і укладений строком до двадцять дев`ятого березня дві тисячі двадцять другого року). У задоволенні позову в іншій частині відмовлено (в частині визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючий, Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що 24.04.2017 між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач, на підставі рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 №3634-МР, надає, а позивач приймає в оренду земельну ділянку (об`єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілка - пров. 9-го Травня, площею 0, 1100 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, під розміщеним ринком для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (категорія - землі житлової та громадської забудови).

Згідно з п. 1.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 2 327 161,10 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору останній укладається строком до 29.10.2019.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належним чином виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до п. 8.1 договору, договір підлягає державній реєстрації відповідно до ст.6 Закону України «Про оренду землі».

Цей договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації (п. 8.2 договору).

Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.06.2017 (інформаційна довідка № 96036521 від 01.09.2017).

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2019 позивач подав до Сумської міської ради заяву про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки терміном на 10 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в якій зазначив про подання проекту додаткової угоди.

26.02.2020 Сумською міською радою прийнято рішення №6610-МР про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Тютюнова компанія Суми Тобакко» (23054441) у поновленні договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілка - пров. 9-го Травня, площею 0,1100 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, укладеного 24.04.2017, номер запису про інше речове право: 20758858 від 01.06.2017, категорія та функціональне призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, під розміщеним ринком.

Рішення прийнято за зверненням суб`єкта господарювання, на виконання пунктів 2,3 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.05.2019 №263 «Про хід виконання рішення виконавчого комітету Сумської міської ради 12.03.2019 №128 «Про проведення моніторингу готовності ринків міста Суми до роботи у весняно-літній період 2019 року», відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі», керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Листом №06.01.-16/870 від 16.04.2020 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив позивача про те, що 26.02.2020 Сумською міською радою прийнято рішення №6610-МР про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Тютюнова компанія Суми Тобакко» у поновленні договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим позивачу надсилаються акти приймання-передачі земельної ділянки для підписання та повернення Департаменту з метою подальшої реєстрації припинення права оренди у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (опис вкладення та поштова накладна від 17.04.2020).

Місцевий господарський суд, з урахуванням приписів ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо обов`язковості укладення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення і виникнення у орендаря права оренди, задовольнив частково як обґрунтовані та правомірні вимоги позивача шляхом визнання укладеною між Сумською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Тютюнова компанія Суми Тобакко» додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.04.2017 щодо оренди земельної ділянки площею 0,1100 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, розташованої за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілка - пров. 9-го Травня на той самий строк (терміном до 29.03.2022) та на тих самих умовах. У позовній вимозі про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 24.04.2017, укладеного між сторонами суд відмовив, оскільки належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності належних та допустимих доказів подання позивачем 09.08.2019 до Сумської міської ради проекту додаткової угоди разом з заявою про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки терміном на 10 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, прийняття відповідачем рішення №6610-МР 26.02.2020, а не протягом місяця від дати подання заяви, не свідчить про обов`язковість визнання в судовому порядку укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки в редакції, викладеній в позовній заяві з урахуванням уточнень позовної заяви щодо строку дії договору. Тому відсутні підстави для поновлення договору та визнання укладеною додаткової угоди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у зв`язку з не направленням позивачем разом з листом-повідомленням про поновлення договору оренди відповідного проекту додаткової угоди, та відсутністю згоди відповідача, що викладена у рішенні №6610-МР 26.02.2020.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що до заяви про поновлення договору ним не було додано проекту додаткової угоди. На відповідній заяві міститься штамп Сумської міської ради з датою отримання заяви та вхідним номером. При цьому будь-яких зауважень (застережень) ні на самій заяві, ні окремим документом, про ненадання ТОВ «ТК Суми Тобакко» до заяви від 09.08.2019 проекту додаткової угоди, Сумська міська рада не висловлювала. Крім того, Сумська міська рада навіть не намагалась спростовувати факт подання ТОВ «ТК Суми Тобакко» додаткової угоди. Навпаки, Сумська міська рада визнавала факт подання ТОВ «ТК Суми Тобакко» проекту додаткової угоди, зокрема надаючи її до заперечення по справі. До того ж заперечуючи проти позову щодо поновлення договору оренди землі, Сумська міська рада в жодній заяві по суті справи та в апеляційній скарзі не посилалась на недотримання ТОВ «ТК Суми Тобакко» порядку поновлення договору оренди землі. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були порушені норми процесуального права, які містяться в ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 79 ГПК України, в контексті встановлення обставин щодо ненадання ТОВ «ТК Суми Тобакко» проекту додаткової угоди. За твердженнями скаржника, для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», має значення факт подання додаткової угоди, який чітко підтверджується обставинами, наведеними у касаційній скарзі. Проте Сумською міською радою відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ні протягом одного місяця, ні в більш пізніший, але розумний строк, не була розглянута заява ТОВ «ТК Суми Тобакко» від 09.08.2019 про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. За таких обставин, умови (зміст) додаткової угоди не мають значення для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки згідно з цією нормою, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20;

- в постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1166/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17;

- в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 908/2446/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.10.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 22.09.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.09.2022 від Сумської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 22.09.2022, у якому відповідач вказує на помилковість доводів скаржника та правильність висновків суду апеляційної інстанції, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного господарського суду - без змін.

У судовому засіданні 04.10.2022 оголошувалась перерва у справі до 01.11.2022.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених:

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20;

- у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1166/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17;

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 908/2446/17.

Так, зокрема у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у ч.ч. 3, 5-8, 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 міститься висновок про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий же висновок міститься і у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц.

Таким чином, якщо орендарем з дотриманням умов договору та законодавства надіслано орендодавцю лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і протягом одного місяця як після надіслання, так і після закінчення строку договору ним не отримано листа-повідомлення орендодавця про відмову в укладенні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Посилання скаржника на те, що на день подання ТОВ «ТК Суми Тобакко» позову 16.04.2020, так і на день прийняття рішення судом першої інстанції 21.09.2020, існувала усталена правова позиція Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, підтримана в інших чисельних постановах цього суду, згідно з якою для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не є необов`язковим повідомлення про поновлення договору оренди, а відповідно і надання проекту додаткової угоди, і лише у постановах від 22.09.2020 по справам № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від цієї правової позиції жодним чином не змінює та не нівелює необхідності застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду. Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 908/2609/20, від 15.09.2021 у справі № 10/Б-5022/1383/2012, від 14.09.2021 у справі № 908/1671/16.

Відтак, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Тобто орендодавець повинен дотримуватись законодавчо визначеного алгоритму дій та відповідного звернення до орендодавця із повідомленням про намір продовжити договір в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» з поданням проекту додаткової угоди.

І лише у тому випадку, якщо орендодавець дотримується відповідного алгоритму дій з поновлення договору оренди земельної ділянки, порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону.

Спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 вказаного Закону, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Подібний висновок викладено у постановах у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1166/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження.

Верховний Суд наголошує, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди, з обов`язковим долученням до такого звернення проекту додаткової угоди. У свою чергу порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві заперечення проти поновлення договору, презюмує його згоду на поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 09.08.2019 позивач подав до Сумської міської ради заяву про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки терміном на 10 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в якій зазначив про подання проекту додаткової угоди.

При цьому, ні до позовної заяви, ні до будь-якої своєї заяви або клопотання по справі позивач не подав проект додаткової угоди, копію якої мав би подати відповідачу разом з заявою про поновлення терміну дії договору, з викладеними у ній умовами, на яких він просить поновити договір оренди земельної ділянки, з підписом посадової особи позивача.

В додатках до заперечень Сумської міської ради на відповідь на відзив позивача, відповідачем в електронному вигляді подано копію заяви позивача від 09.08.2019 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки терміном на 10 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та копію бланку додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, не заповненого зі сторони позивача (ні щодо терміну продовження дії договору, ні місцезнаходження земельної ділянки та її кадастрового номеру).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що доданий до заяви про поновлення договору оренди землі бланк додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки не є проектом додатковою угодою, оскільки в ньому відсутні викладені умови, на яких позивач просив поновити договір оренди земельної ділянки, з підписом посадової особи позивача та печаткою його підприємства, він не заповнений зі сторони позивача (ні щодо терміну продовження дії договору, ні місцезнаходження земельної ділянки та її кадастрового номеру).

Колегія суддів зауважує, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Відповідний висновок міститься у п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що позивач звернувся до Сумської міської ради з заявою про поновлення договору оренди, без долучення проекту додаткової угоди до договору оренди, чим не дотримався вимог, встановлених частинами 1-5 та 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», і доказів протилежного матеріали справи не містять, а позивачем не доведено суду подання відповідачу проекту додаткової угоди до договору оренди, оскільки як при поданні позову, так і під час розгляду справи, позивач плутається зі строком дії укладеного договору та строку, на який він просить його продовжити.

Твердження скаржника про те, що в заяві від 09.08.2019 ТОВ «ТК Суми Тобакко» були вказані умови на яких пропонується поновити договір оренди землі, а саме розмір орендної плати - 3%, строк - на 10 років, тобто Сумська міська рада розуміла та усвідомлювала ці умови, проте не надала у відповідності до положення ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у місячний термін після звернення та у відповідності до положення ч. 6 ст. 33 вказаного Закону протягом місяця після закінчення строку дії договору вмотивованої відмови від поновлення договору оренди на новий строк, не звільняє позивача від обов`язку дотримання законодавчо визначеного алгоритму дій та відповідного звернення до орендодавця із повідомленням про намір продовжити договір в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» з поданням проекту додаткової угоди.

Відтак, оскільки поданий позивачем бланк додаткової угоди судом апеляційної інстанції обґрунтовано не визнано відповідним проектом додаткової угоди, тобто позивачем не дотримано належним чином вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», апеляційний господарський суд, враховуючи відсутність згоди відповідача на поновлення договору оренди, що викладена у рішенні №6610-МР 26.02.2020, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення договору та визнання укладеною додаткової угоди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, цього не спростовують.

Відтак, оскільки позивачем не дотримано порядку поновлення договору оренди землі, колегією суддів відхиляються його посилання на постанову Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 908/2446/17 щодо того, що рішення відповідача, яке прийнято через чотири місяці після закінчення строку дії договору, прийнято через значний проміжок часу після спливу терміну дії договору землі, і його не можна розглядати як направлення орендарю листа - заперечення проти поновлення договору в розумінні ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так само відхиляються і посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, оскільки в даному випадку обставини недотримання позивачем алгоритму дій для поновлення договору оренди землі не призводять до необхідності дослідження співвідношення домінантності виключного права орендодавця щодо користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі до переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що будь-яких зауважень (застережень) ні на самій заяві, ні окремим документом, про ненадання ТОВ «ТК Суми Тобакко» до заяви від 09.08.2019 проекту додаткової угоди, Сумська міська рада не висловлювала і навіть не намагалась спростовувати факт подання ТОВ «ТК Суми Тобакко» додаткової угоди, як і не посилалась на недотримання ТОВ «ТК Суми Тобакко» порядку поновлення договору оренди землі Верховним Судом не сприймаються, оскільки апеляційний господарський суд, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, повинен був встановити юридичний факт звернення до закінчення строку дії договору орендарем з повідомленням орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк і додання до листа-повідомлення проекту відповідної додаткової угоди.

З огляду на викладене, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарських судів про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного господарського суду- без змін, із віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 920/350/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Багай Н.О.

Волковицька Н.О.