Постанова

від 03.11.2022 по справі 460/2746/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа №460/2746/19

адміністративне провадження № К/9901/25854/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 460/2746/19

за адміністративним позовом Державного підприємства «Остківське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Большакової О. О., Курильця А. Р., Кушнерика М. П.) від 02 липня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Державне підприємство «Остківське лісове господарство» (далі - ДП «Остківське лісове господарство») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 липня 2019 року №0012761401, №0012771401, №0002031305, №0002021305.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем із неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягають скасуванню.

2.1 Так, на переконання позивача, відповідачем при донарахуванні податку на прибуток підприємств не враховано, що положення розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на витрати, понесені на безкоштовно (подарунок) надані дрова учасникам АТО та реалізовану ділову деревину із знижкою 50%. У разі безоплатного надання коштів, товарів, робіт і послуг у бухгалтерському обліку платника дохід не виникає. Крім того, зазначав, що при реалізації лісопродукції підприємство нараховує та сплачує податок на додану вартість. Проте, у висновках акта перевірки фіскальною службою не виключено сплачений позивачем податок на додану вартість.

2.2. Також позивач зазначав, що під час виробництва готової продукції ним отримуються відходи (порубкові рештки), які не придатні для реалізації чи використання у власній господарській діяльності і є безповоротними відходами та не визнаються активами підприємства. Наголошував, що порубкові рештки безпідставно оцінено перевіряючими за вартістю дров.

2.3 Крім того, позивач вважав безпідставними висновки податкового органу про заниження фінансового результату до оподаткування, так як основним документом, який регулює виробничі, трудові та соціально-економічні відносини між трудовим колективом та його адміністрацією є колективний договір. Колективними договорами, укладеними між підприємством та трудовим колективом, передбачено виплату премій та заохочень і такі виплати є зобов`язанням ДП «Остківське лісове господарство» перед працівниками підприємства, яке повинно здійснюватися в першочерговому порядку.

2.4 З урахуванням вимог Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19 грудня 2006 року №1213, позивач зазначав, що вичерпний перелік виплат, які здійснюються за рахунок прибутку, визначається розпорядчим документом підприємства. Всі інші виплати працівникам, які не визначені установчими і розпорядчими документами підприємства, як такі, що виплачуються за рахунок прибутку, обліковуються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 року №601, та включаються до складу витрат підприємства.

2.5 Позивач зауважував, що підприємство має право виплати на оплату праці та інші виплати працівникам здійснювати за рахунок витрат, оскільки матеріальне стимулювання працівників проводиться за рахунок фонду оплати праці, згідно колективного договору та наказів по підприємству. На думку позивача, підприємством правильно визначено фінансовий результат до оподаткування (прибуток) за період, що перевірявся, включивши до витрат виплату премій та заохочень за підсумками 2017-2018 років.

2.6 Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору та заснованих штрафних санкцій, то позивач зазначив, що оскільки всі суми податку та збору були вчасно задекларовані підприємством, проте несвоєчасно сплачені, то застосуванню підлягала стаття 126 ПК України.

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0012761401 від 19 липня 2019 року в частині визначення податку на прибуток в сумі 877375 грн, в тому числі 584917 грн за основним платежем та 292458 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0012771401 від 19 липня 2019 року в частині визначення частини чистого прибутку в сумі 2437143 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року.

6. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 11 січня 2021 року до Верховного Суду від ДП «Остківське лісове господарство» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року -без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Остківське лісове господарство», за результатами якої складено акт перевірки від 24 червня 2019 року №1266/17-00-14-01/00992875, згідно якого встановлено такі порушення:

1) п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 розділу IV «Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності», затверджене наказом Міністерства фінансів України 19 грудня 2006 року № 1213, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2006 року № 1363/13237 із змінами та доповненнями, п. 11, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» (далі - П (С)БО № 16 «Витрати»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 27/4248 від 19 січня 2000 року, пп. 14.1.36 п. 14 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України занижено податок на прибуток всього на суму 695006 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 282 027 грн, за 2018 рік на суму 412979 грн та занижено частину чистого прибутку всього на суму 2895856 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 1175111 грн, за 2018 рік на суму 1720745 грн.

2) пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 пп. 163.1.2 п. 163.1, пп. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2, ст. 176 розділу IV ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платнику податків доходів за період, що перевірявся, на суму 31529,18 грн, в тому числі по звітних періодах за січень-вересень 2017 року 31529,18 грн;

3) пп. 14.1.180, пп. 14.1.156, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 та пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме:

- несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом ДП «Остківське лісове господарство» сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п. 168.1 ст. 168 ПК України, у випадку коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб та у випадках, коли дохід виплачувався одночасно зі сплатою податку на доходи фізичних осіб;

- неподання податковим агентом ДП «Остківське лісове господарство» платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету в сумі 1674501,79 грн, передбаченими п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: по терміну сплати 31.03.2017 у сумі 2577,60 грн, 30.06.2017 64356,44 грн, 27.07.2017 72298,49 грн, 30.08.2017 64649,00 грн, 30.09.2017 52722,03 грн, 31.10.2017 69856,77 грн, 30.11.2017 73646,08 грн, 29.12.2017 89937,73 грн, 31.01.2018 115033,99 грн, 28.02.2018 119891,62 грн, 28.03.2018 1263,02 грн, 29.03.2018 100241,20 грн, 27.04.2018 91532,73 грн, 31.05.2018 156516,70 грн, 27.06.2018 165262,24 грн, 30.07.2018 46056,76 грн, 31.08.2018 160199,21 грн, 28.09.2018 130979,55 грн, 30.10.2018 65257,16 грн, 01.11.2018 2105,36 грн, 02.11.2018 338,90 грн, 21.11.2018 10085,89 грн, 23.11.2018 6619,03 грн, 26.11.2018 408,52 грн, 29.11.2018 3746,88 грн, 04.12.2018 5763,86 грн, 05.12.2018 3155,03 грн.

4) пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ст. 168 п. 171.1 ст. 171 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті платнику податків доходів за період, що перевірявся, на суму 2502,70 грн, в тому числі по звітних періодах: за січень-вересень 2017 року 2502,70 грн.;

5) пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме:

- несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом ДП «Остківське лісове господарство» сум належного до сплати військового збору після настання граничних термінів сплати збору до бюджету, передбачених п. 168.1 ст. 168 ПК України, у випадку коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті військового збору та у випадках, коли дохід виплачувався одночасно зі сплатою військового збору;

- неподання податковим агентом ДП «Остківський лісгосп» платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету в сумі 153726,85 грн, передбаченими п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: по терміну сплати 30.01.2017 у сумі 256,61 грн, 31.03.2017 770,31 грн, 31.05.2017 164,99 грн, 26.06.2017 198,31 грн, 30.06.2017 6392,24 грн, 27.078.2017 7068,52 грн, 30.08.2017 6280,09 грн, 30.09.2017 5354,81 грн, 31.10.2017 6848,66 грн, 30.11.2017 7150,77 грн, 29.12.2017 8700,83 грн, 31.01.2018 10548,96 грн, 28.02.2018 11034,05 грн, 28.03.2018 110,67 грн, 29.03.2018 10388,82 грн, 27.04.2018 8557,18 грн, 31.05.2018 14058,57 грн, 27.06.2018 14799,41 грн, 30.07.2018 3322,68 грн, 31.08.2018 14453,07 грн, 28.09.2018 11917,15 грн, 30.10.2018 5199,10 грн, 01.11.2018 122,81 грн, 02.11.2018 28,24 грн.

10. 19 липня 2019 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0012761401 про донарахування податку на прибуток в сумі 1042509 грн, в тому числі 695006 грн за основним зобов`язанням та 347503 грн за штрафними (фінансовими) санкціями,

- № 0012771401 про збільшення суми частини чистого прибутку в розмірі 2895856 грн,

- № 0002021305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені 122876,87 грн, в тому числі 2502,7 грн за основним зобов`язанням та 117172,19 за штрафними (фінансовими) санкціями, 3201,98 грн сума пені,

- № 0002031305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені 1347812,92 грн, в тому числі 31529,18 грн за основним зобов`язанням, 1279523,26 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 36760,48 грн сума пені.

11. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «Остківське лісове господарство» звернулось до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив з того, що в ході розгляду справи встановлено факт подвійного включення позивачем до витрат - витрати по операціях з реалізації пільгових дров для ветеранів-пенсіонерів в сумі 80 482 грн, а також те, що позивачем не дотримано граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

13. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за охоплений період перевірки позивачем не було здійснено коригування виробничої собівартості послуг по рубках лісу головного користування на вартість зворотних відходів та супутньої продукції.

13.1 Суд першої інстанції зауважив, що ДП «Остківське лісове господарство» не отримувало дозволів на розміщення та утилізацію порубкових решток, не проводило нарахування та сплату екологічного податку за розміщення відходів, а при спалюванні не проводило нарахування та сплату екологічного податку за утилізацію відходів.

14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відходи є зворотними, якщо від їх використання можна отримати економічну вигоду. Якщо ж відходи не можуть бути використані або реалізовані, вони вважаються безповоротними і відносяться на собівартість виготовленої продукції.

14.1 Апеляційний суд зауважив, що матеріалами справи підтверджено факт знищення позивачем порубкових решток без використання їх у подальшій господарській діяльності підприємства. Оскільки підприємство не отримує від вказаних відходів економічні вигоди, такі не визнаються активом і їх не можна вважати зворотними відходами.

14.2 Також апеляційний суд зазначив, що посилання суду першої інстанції на відсутність дозволів на розміщення або утилізацію такого виду відходів як порубкові рештки та нарахування екологічного податку за їх розміщення є безпідставним, оскільки ці обставини не є підтвердженням використання відходів у господарській діяльності підприємства, а стосуються виключно виконання суб`єктом господарювання вимог статті 17 Закону України «Про відходи» та статті 240 ПК України, в разі порушення яких підприємство має нести відповідальність іншого характеру.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі.

16. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано пункти 11, 12 П (С)БО № 16 «Витрати» та пункт 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку записів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2 (далі - Методичні рекомендації № 2), при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вищезазначених норм в подібних правовідносинах.

17. У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що ДП «Остківське лісове господарство» не здійснило коригування виробничої собівартості послуг по рубках лісу головного користування на вартість зворотних відходів та супутньої продукції.

18. Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки позивач не отримує від відходів (порубкових решток) економічної вигоди, то такі не визнаються активом і їх не можна вважати зворотними відходами.

19. На думку скаржника, зазначені відходи є зворотними відходами підприємства і вони повинні оцінюватися за ціною реалізації дров.

20. Скаржник зауважує, що в ході розгляду справи встановлено, що зворотні відходи (порубкові рештки) позивачем було використано на своєму підприємстві, зокрема, для перегнивання на лісосіках, в цілях, призначених для природного лісовідновлення та ін.

20.1 Отже, таке використання порубкових решток відповідає використанню у власній господарській діяльності, адже лісовідновлення, трелювання та ін. є господарською діяльністю позивача, а тому відходи вважаються запасами відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» (далі - П(С)БО №9 «Запаси»).

21. Також скаржник зазначає, що позивач окрім зворотних відходів (порубкових решток) отримує також такі зворотні відходи як дрова, що повторно використовує у своїй господарській діяльності (продаж стороннім організаціям). Тобто, визначає їх активом, від якого отримує економічні вигоди.

21.1 Водночас скаржник зауважує, що стандарти бухгалтерського обліку не містять норм, які дозволяють визнавати одну частину статті (елемента) активом, а іншу - не визнавати активом.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Аналіз змісту касаційної скарги та доводів скаржника свідчить про те, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог; касаційна скарга не містить викладу доводів скаржника щодо оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові.

24. Оскільки рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, враховуючи окреслені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду, підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду апеляційної інстанції у межах даного касаційного провадження відсутні.

25. Верховний Суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в частині задоволених позовних вимог, зазначає таке.

26. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

27. Згідно п. 11 П(С)БО № 16 «Витрати» виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

28. Пунктом 12 П(С)БО № 16 «Витрати» визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

29. Для цілей обліку відходи виробництва поділяють на зворотні та безповоротні.

30. Згідно з пунктом 2.13 Методичних рекомендацій № 2 зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися в ході виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути: металева стружка, обрубки металу, обрізки тканини, дерев`яна стружка та обрізки тощо.

31. Виробнича собівартість продукції (а саме прямі матеріальні витрати на виробництво продукції) зменшується на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

32. Зворотні відходи оцінюються відповідно до пунктів 11 та 12 П(С)БО № 16 «Витрати» та пункту 2.13 Методичних рекомендацій № 2: за ціною можливого використання у разі використання відходів для власних потреб підприємства; за справедливою вартістю відходів, які планують реалізовувати.

33. Фактично це вартість, за яку такі відходи можна продати чи придбати на ринку (визначається відповідно до П(С)БО 19 «Об`єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 року № 163).

34. Пунктом 2.13 Методичних рекомендацій № 2 запропоновано визначати вартість зворотних відходів за чистою вартістю реалізації - очікуваною ціною реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію, - якщо такі запаси призначені для реалізації.

35. Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються (п. 2.13 Методичних рекомендацій № 2). Такі відходи іменують безповоротними.

36. На відміну від зворотних відходів, безповоротні відображаються в обліку лише в кількісному вираженні. У зв`язку з тим, що кількість відходів безпосередньо впливає на величину собівартості продукції, облік загальної величини отриманих відходів ведеться як за місцями їх виникнення, так і за конкретними виробами.

37. Якщо пряме віднесення отриманих відходів на собівартість окремих виробів і замовлень ускладнено, безповоротні відходи враховуються загальною масою за всією продукцією, а розподіл їх на окремі вироби здійснюється пропорційно до випущеної кількості продукції.

38. Безповоротні відходи підлягають утилізації. Витрати на їх утилізацію включаються до інших операційних витрат та відображаються за Дт субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

39. Відповідно до пункту 5 П(С)БО № 9 «Запаси» запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Зворотні відходи є активами, оскільки відповідають всім критеріям визнання активів, зокрема, передбачають, що товариство в майбутньому отримає пов`язані з ними економічні вигоди.

40. Відповідно до пункту 24 П(С)БО № 9 «Запаси» запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

41. У ході розгляду справи установлено, що одним із основних видів діяльності ДП «Остківський лісгосп» є лiсопильне та стругальне виробництво (код КВЕД - 16.10).

42. Установлено, що у процесі своєї господарської діяльності з виробництва половнику, пиломатеріалів та кряжу, ДП «Остківське лісове господарство» отримує відходи (порубкові рештки).

43. Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

44. Згідно п. 5.2 наказу Державного комітету лісового господарства України № 364 від 23 грудня 2009 року «Про затвердження Правил рубок головного користування» до порубкових решток належать сучки, гілля, верхівки дерев, інші відходи, не віднесені до ліквіду з крони.

45. Відповідно до ГОСТу 1325-79 порубкові рештки є відходами.

46. Згідно акту перевірки від 24 червня 2019 року №1266/17-00-14-01/00992875 ДП «Остківське лісове господарство», за охоплений перевіркою період, не здійснило коригування виробничої собівартості по рубках лісу головного коригування на вартість зворотних відходів та супутньої продукції.

47. За даними бухгалтерського обліку ДП «Остківське лісове господарство» порубкові рештки, отримані в процесі виробництва готової продукції на підприємстві, обліковуються в кількісному виразі відповідно до матеріально-грошових оцінок лісосік.

48. Ураховуючи те, що позивачем самостійно не зменшена (не відкоригована) виробнича собівартість послуг по заготівлі лісу на вартість зворотних відходів, відповідачем було визначено ціну зворотних відходів за вартістю реалізації зворотних відходів (дров) у 2017 році по ціні 255 грн/м3 та у 2018 році по ціні 415 грн/м3.

49. Ключовим питанням для вирішення спору у цій частині є установлення чи є порубкові рештки зворотними відходами підприємства.

50. Як вже зазначалось, відходи є зворотними, якщо від їх використання можна отримати економічну вигоду. Якщо ж відходи не можуть бути використані або реалізовані, вони вважаються безповоротними і відносяться на собівартість виготовленої продукції.

51. У ході розгляду справи установлено, що ДП «Остківський лісгосп» не визнає порубкові рештки як зворотні відходи, визначаючи їх як безповоротні, та обліковує на позабалансовому рахунку 026, що підтверджено нарядами-актами на виконання робіт по заготівлі порубкових решток (хворосту та сучків) та актами на списання з позабалансового рахунку 026 порубочних решток.

52. Водночас відповідач наголошує на тому, що порубкові рештки є зворотними відходами.

53. У касаційній скарзі, серед іншого, скаржник зазначає, що порубкові рештки було використано позивачем на самому підприємстві, зокрема, для перегнивання на лісосіках в цілях, призначених для природного лісовідновлення. Таке використання, на думку скаржника, відповідає використанню їх у власній господарській діяльності підприємства.

54. З такими твердженнями скаржника колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

55. Згідно пункту 6.4 наказу Державного комітету лісового господарства України № 364 від 23 грудня 2009 року «Про затвердження Правил рубок головного користування» залежно від лісорослинних умов і вимог лісовідновлення застосовуються такі способи очищення лісосік:

1) збирання порубкових решток у купи та вали для перегнивання.

На лісосіках, що призначені для штучного лісовідновлення, порубкові рештки для перегнивання складаються в паралельні вали завширшки до 2 метрів і з відстанню між ними не менш як 25 метрів, а на лісосіках, призначених для природного лісовідновлення, - в купи у вільних від підросту місцях;

2) рівномірне розкидання подрібнених на відрізки до 1 метра порубкових решток по лісосіці. На ерозійно небезпечних ділянках очищення проводиться тільки таким способом;

3) укладання порубкових решток на трелювальні волоки в улоговинах і ущільнення їх під час трелювання деревини;

4) укладання порубкових решток у місцях проїзду агрегатних лісових машин;

5) збирання порубкових решток у купи з подальшим їх спалюванням.

56. У ході розгляду справи установлено, що основним способом знищення порубкових решток ДП «Остківське лісове господарство» є їх спалювання, що підтверджено актами на списання, нарядами-актами на виконання робіт та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 026.

57. Зазначений спосіб очищення лісосік вказано у лісорубних квитках.

58. Крім того, у лісорубних квитках рентна плата за ці об`єкти не нараховувалися.

59. Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт знищення позивачем порубкових решток без використання їх у подальшій господарській діяльності підприємства.

60. Крім того, в ході розгляду справи відповідач не надав доказів отримання позивачем вигоди від спалювання порубкових решток.

60.1 Зокрема, в акті перевірки не наведено доказів використання порубкових решток у господарській діяльності позивача або їх реалізації.

61. Отже, відповідач не довів факту отримання позивачем від зазначених відходів економічної вигоди, а тому апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність донарахування відповідачем податку на прибуток в сумі 877375 грн, в тому числі 584917 грн за основним платежем та 292458 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також чистого прибутку в сумі 2437154 грн.

62. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а наведені скаржником обставини не підтверджують використання позивачем відходів (порубкових решток) у своїй подальшій господарській діяльності.

63. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

64. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

65. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

66. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

VII. ВИСНОВКИ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

67. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

68. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 460/2746/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов