Постанова

від 03.11.2022 по справі 805/609/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 805/609/18-а

адміністративне провадження № К/9901/23640/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 805/609/18-а

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Казначеєв Е. Г., Компанієць І. Д., Міронова Г. М.) від 16 червня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь»-металургійний завод» (далі - ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 25 жовтня 2017 року № 0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірне рішення, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску позивачу нараховано штраф у розмірі 4 574 985,85 грн та пеню у розмірі 475 777,60 грн (у загальній сумі - 5 050 763,45 грн), не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, враховуючи те, що відповідач під час його прийняття не взяв до уваги, що місцем реєстрації позивача були населені пункти (м. Донецьк та м. Красноармійськ (з 12 травня 2016 року м. Красноармійськ перейменовано у м. Покровськ)), де проводилась антитерористична операція, що, на думку позивача, з огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), є підставою для зупинення застосування до нього заходів впливу та стягнення за порушення вказаного закону.

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 0006924706 від 25 жовтня 2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 5 050 763,45 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» судовий збір у сумі 75 761,45 грн.

5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» в задоволенні позовних вимог.

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 29 червня 2021 року ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, і залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року.

7. Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8. 29 червня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

11. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод», зареєстроване 09 серпня 2002 року, місцем реєстрації позивача до березня 2017 року включно було місто Донецьк, а з квітня 2017 року - місто Покровськ.

13. Податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, задекларованого у звітах за період жовтень 2016 року - квітень 2017 року, за результатами якої складено акт від 25 жовтня 2017 року № 1136/28-10-47-6/30939178.

14. Вказаною перевіркою встановлено порушення частини восьмої статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підпункту 6 пункту 4 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20 квітня 2015 року № 449, а саме, несвоєчасна сплата нарахованих самостійно платником податків сум єдиного внеску за період з 21 жовтня 2016 року по 10 травня 2017 року у розмірі 81 631 277, 99 грн.

15. На підставі зазначеного акта винесено рішення від 25 жовтня 2017 року № 0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 4 574 985,85 грн та нарахована пеня у розмірі 475 777,60 грн, в загальній сумі - 5 050 763,45 грн.

16. Спірне рішення позивачем оскаржено до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги спірне рішення залишено без змін, проте, скаргу Товариства задоволено частково, ДФС приписано винести та направити нове рішення, відповідно до вимог чинного законодавства, однак, нове рішення податковим органом зі спірного питання не приймалось.

17. Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що у період жовтень 2016 року - квітень 2017 року позивачем у встановлені строки сплачувався єдиний внесок за звітний період, що свідчить про протиправність рішення відповідача № 0006924706 від 25 жовтня 2017 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 5 050 763,45 грн.

19. При цьому суд першої інстанції зауважив, що ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» у спірний період сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, однак кошти зараховувались в рахунок погашення недоїмки, що виникла у минулі періоди.

20. Поряд з цим, до 16 вересня 2016 року позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, а тому згідно із положеннями Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нарахування обчислення і сплачування єдиного внеску, що виключає факт наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року по 16 вересня 2016 року.

21. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що у період жовтень 2016 року - квітень 2017 року позивачем з порушенням строку сплачувався єдиний внесок за звітний період, що свідчить про правомірність рішення відповідача № 0006924706 від 25 жовтня 2017 року.

22. При цьому апеляційний суд зауважив, що положення пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI застосовуються до платників які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція. Відповідачем донараховано штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску за період коли позивач вже перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих за межами населених пунктів де проводилася антитерористична операція. Також, апеляційний суд зазначив про правомірність зарахування єдиного внеску в порядку черговості виникнення заборгованості.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

24. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

25. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права у подібних правовідносинах, без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 22 квітня 2021 року у справі № 805/3561/17-а, від 28 травня 2020 року у справі № 812/167/16 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 805/3362/17-а.

26. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доводам позивача стосовно того, що оскаржуване рішення відповідача винесено за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21 жовтня 2016 року по 10 травня 2017 року.

Водночас на дату винесення оскаржуваного рішення діяла норма пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI, а також не було завершено антитерористичну операцію. Місцезнаходження юридичної особи позивача в період з 21 жовтня 2016 року до 24 березня 2017 року було м. Донецьк, а з 24 березня 2017 року - м. Покровськ, які віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

27. З огляду на це, на переконання скаржника, якщо місцезнаходження юридичної особи, а не місце обліку в податковому органі, є територія проведення АТО, то відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, не застосовуються.

28. Крім того скаржник звертає увагу й на обставини відсутності заборгованості зі сплати єдиного внеску в попередні періоди.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

30. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

31. Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

32. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

33. Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

34. Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

35. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» доповнено Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону № 2464, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наступного змісту:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

36. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

37. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

38. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

39. З аналізу зазначених приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що закон пов`язує звільнення платників єдиного внеску від обов`язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо своєчасності та повноти сплати єдиного внеску, з фактом перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за визначеним переліком.

40. Разом з тим, перебування платника єдиного внеску, місцезнаходження якого зареєстроване на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, на обліку в органі доходів і зборів, який розташований поза межами території проведення антитерористичної операції, - виключає звільнення такого платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VІ. До такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду зразкової справи № 812/292/18 (рішення від 30 березня 2018 року, залишене без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року).

41. З огляду на викладене, закон, що встановлює тимчасове звільнення від виконання обов`язку платника єдиного внеску, не застосовний до платників податків, які не перебувають на податковому обліку на території населених пунктів, де проводилася АТО, за затвердженим переліком.

42. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач перебував на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників за місцем її знаходження, у м. Донецьку, з 16 вересня 2016 року переведено на облік до Запорізького управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби відповідно до розпорядження Державної фіскальної служби України від 8 вересня 2016 року №47-р у зв`язку з реорганізацією Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку шляхом приєднання до Офісу великих платників Державної фіскальної служби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247.

43. Отже, на час прийняття оскаржуваного рішення позивач вже перебував на податковому обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС, яке знаходиться за межами проведення АТО, а, відтак, після зміни ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» місця податкового обліку на Товариство вже не поширювали свою дію положення Закону № 2464-VІ в частині звільнення від виконання обов`язку платника єдиного внеску та відповідальності за його невиконання.

44. Враховуючи, що з 16 вересня 2016 року ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» втратило право на звільнення від виконання обов`язку платника єдиного внеску на підставі Закону № 2464-VІ, ключовим питанням для правильного вирішення даної справи є період виникнення недоїмки зі сплати єдиного внеску.

45. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно інтегрованої картки платника податків ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» у спірний період сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

46. Крім того, зазначена інтегрована картка платника свідчить, що за позивачем обліковувалась недоїмка з єдиного внеску до вересня 2016 року.

47. Проте, як свідчить інтегрована картка та підтверджує відповідач, сплачені у зазначений період кошти зараховувались в рахунок погашення недоїмки, що виникла у минулі періоди.

48. Водночас в ході судового розгляду позивачем наголошувалося, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі № 805/4066/17-а адміністративний позов ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування рішення № 0005984706 від 30 серпня 2017 року на загальну суму 22 707 082,16 грн, зобов`язання вчинити певні дії частково задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення № 0005984706 від 30 серпня 2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 22 707 082,16 грн, прийняте Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС.

49. З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що в даній адміністративний справі посадовими особами податкового органу було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, задекларованого у звітах за період вересень 2014 року вересень 2016 року. На підставі акту камеральної перевірки прийнято рішення № 0005984706 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за звітні періоди з вересня 2014 року по вересень 2016 року на загальну суму у розмірі 22 707 082,16 грн.

50. З урахуванням частини четвертої статті 78 КАС України суд першої інстанції погодив позицію позивача та прийшов до висновку про те, що фактично у позивача була відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску за попередні періоди, а сплачені у період жовтень 2016 року - квітень 2017 року суми єдиного внеску протиправно зараховувались в рахунок погашення податкового боргу минулого періоду, з огляду на що позивачем у встановлені строки сплачувався єдиний внесок за звітний період, що свідчить про протиправність рішення відповідача № 0006924706 від 25 жовтня 2017 року.

51. Суд звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції указане залишено поза увагою та не надано жодної правової оцінки висновку суду першої інстанції з приводу встановлених цим судом таких обставин справи.

52. Поза увагою апеляційного суду залишився не дослідженим розрахунок недоїмки (періоди та суми) за оскарженим рішенням, а також як вже зазначалось судові рішення у справі № 805/4066/17-а, на наявність яких звертав увагу позивач, обґрунтовуючи свої доводи.

53. Натомість ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та входять до предмета доказування в даній справі.

54. Так, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

55. Суд касаційної інстанції, своєю чергою, позбавлений можливості встановлювати нові обставини справи й надавати їм оцінку з огляду на визначені процесуальним законом межі повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду справ.

56. Статтею 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

57. Враховуючи викладене судом апеляційної інстанції на порушення статей 9, 242 КАС України не повною мірою з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

58. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-металургійний завод» задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року скасувати, а справу № 805/609/18-а направити до Першого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов