Ухвала

від 31.10.2022 по справі 299/2690/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 299/2690/20

провадження № 61-5024св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Берегівська районна рада Закарпатської області, Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кожух О. А., Мацунича М. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року у складі судді Бак М. Д., постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кожух О. А., Мацунича М. В. та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кожух О. А., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Берегівської районної ради Закарпатської області, Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала те, що розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18 грудня 2009 року за № 161-к її в порядку переведення призначено на посаду головного лікаря Виноградівської районної лікарні.

Наказом директора Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року за № 728-к її було звільнено з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Своє звільнення позивач вважає незаконним з таких підстав.

На час її призначення на посаду у 2009 році засновником лікарні та стороною трудового договору була Виноградівська райдержадміністрація, якій належали повноваження щодо призначення на посаду та звільнення головного лікаря.

На підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації від 12 липня 2019 року за № 172 райдержадміністрація вийшла із засновників районної лікарні, а відповідно до рішення Виноградівської районної ради від 26 липня 2019 року № 755 засновником лікарні стала районна рада та було розпочато процедуру перетворення районної лікарні на комунальне некомерційне підприємство.

08 жовтня 2019 року Виноградівська районна лікарня була припинена шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, отже відбулось правонаступництво засновника лікарні, яким стала Виноградівська районна рада. Засновник є вищим органом управління лікарнею, виконавчим органом управління є виконавчий директор лікарні.

На час звільнення позивачки з роботи положення статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 792, передбачали призначення керівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я на конкурсній основі, шляхом укладання контрактів.

У силу положень цих законодавчих актів, положень Статуту лікарні (пункти 7.3.7, 7.5.3, 7.5.4) керівника закладу охорони здоров`я призначає засновник закладу, тобто, Виноградівська районна рада.

Таким чином, наказ директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області ОСОБА_3 від 30 липня 2020 року за № 728-к про її звільнення з посади був виданий особою, яка не мала на це компетенції та повноважень.

Крім того, з наказу про звільнення позивачці стало відомо про існування рішення Виноградівської районної ради від 10 червня 2019 року за № 939, яким її звільнено з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 10 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З цим рішенням її ніхто не ознайомлював. Вказане рішення районної ради вважає незаконним.

Не допускається звільнення з ініціативи власника працівника в період його тимчасової непрацездатності. Позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні з 10 червня 2020 року по 29 липня 2020 року, і оскільки йшлося про перетворення лікарні, а не про її ліквідацію, звільнення позивачки з роботи не могло бути проведене.

Також посилається на порушення положень частини другої статті 40, статей 42, 49-2 КЗпП України, оскільки не були виконані вимоги закону щодо переведення (перегрупування, перестановки) працівника з урахуванням його кваліфікації на іншу посаду (роботу) в межах установи та не були виконані вимоги закону щодо своєчасного попередження про наступне звільнення, врахування переважного права працівника на залишення на роботі, пропонування йому всіх наявних вакантних посад.

Попередження про наступне звільнення, передбачене положеннями частини третьої статті 49-2 КЗпП України, позивачка не отримувала.

23 березня 2020 року відповідач надав їй пропозицію про переведення на іншу посаду, а саме, на одну з трьох посад, в якому зазначив, що в разі відмови від зазначених посад до Виноградівської районної ради буде направлене подання для прийняття відповідного рішення, однак, не вказано, якого саме. Вакантні рівнозначні посади не були запропоновані.

Також позивач звертає увагу на те, що оскільки мало місце попередження її про зміну в організації праці та виробництві, передбачене частиною другою статті 32 КЗпП України, то її звільнення могло бути проведене лише на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, а не на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Копія наказу про звільнення та трудова книжка позивачці були вручені 30 липня 2020, тому саме з цього дня вона має право оскаржувати незаконне звільнення.

Виходячи з наявних даних про середньоденну заробітну плату позивачки у травні-червні 2019 року у розмірі 1 451,74 грн, на день подання позову середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2020 року по 25 серпня 2020 року становить 24 679,58 грн.

Незаконними діями відповідачів позивачці завдано моральної шкоди, її було звільнено з керівної посади в передпенсійному віці, вона залишилася без роботи, без засобів до існування, були порушені її звичні життєві зв`язки, був принижений її авторитет як керівника, внаслідок чого вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір компенсації моральної шкоди оцінює у 100 000,00 грн, які слід стягнути солідарно з обох відповідачів.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними та скасувати: наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року № 728-к про звільнення її з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності та штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України; рішення Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10 червня 2019 року № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні»; поновити її на роботі на посаді головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 31 липня 2020 року; стягнути на її користь: із Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 31 липня 2020 року і по день набрання законної сили рішенням суду; солідарно з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області та Виноградівської районної ради Закарпатської області 100 000,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 22 квітня 2021 року залучено Берегівську районну раду Закарпатської області до участі в справі, як правонаступника Виноградівської районної ради Закарпатської області.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 14 травня 2021 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10 червня 2020 року № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні».

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року № 728к про припинення трудового договору.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області на посаді директора з 10 червня 2020 року.

Стягнуто із Берегівської районної ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн моральної шкоди.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з наступних обставин.

Виноградівська районна лікарня була реорганізована шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області.

На час розгляду справи правильним найменуванням відповідача є «Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області».

Документи, пов`язані з процедурою реорганізації Виноградівської районної лікарні на комунальне некомерційне підприємство, суд не прийняв через неналежність їх як доказів.

Відповідачі Берегівська районна рада Закарпатської області, яка є правонаступником Виноградівської районної ради Закарпатської області, та Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області порушили право позивачки на працю, яке підлягає поновленню, оскільки рішення Виноградівської районної ради про звільнення позивачки з роботи було прийняте під час тимчасової непрацездатності останньої.

Наказ Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року за № 728-к незаконний, оскільки право приймати рішення про звільнення позивачки з роботи належить лише засновнику лікарні, яким була Виноградівська районна рада.

За таких обставин, позивачка підлягає поновленню на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Разом з цим, позивачка не надала належні докази щодо останніх двох місяців її роботи на посаді та про її заробітну плату в цей період, тому підстав для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_1 .

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня

2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі в справі Виноградівської міської ради Закарпатської області, як правонаступника Берегівської районної ради Закарпатської області.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 14 травня 2021 року скасовано, у позові ОСОБА_1 до Берегівської районної ради Закарпатської області, КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області відмовлено внаслідок порушення вимог закону щодо суб`єктного складу відповідачів.

Позов був вирішений щодо неналежного відповідача - Берегівської районної ради Закарпатської області, відповідно, не був вирішений щодо Виноградівської міської ради Закарпатської області, як належного відповідача. Щодо належного відповідача за окремими позовними вимогами Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області позов був вирішений за фактичної відсутності процесуального оформлення участі цієї юридичної особи в справі.

Залучення на стадії апеляційного розгляду справи до участі в ній за правилами правонаступництва особи, яка є правонаступником юридичної особи внаслідок переходу певних прав і обов`язків під час провадження в справі в суді першої інстанції і з цього моменту не брала участі в справі, недопустиме.

Окремою ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня

2022 року доведено про виявленні факти, щодо процесуальних дій судді Бак М. Д. під час розгляду справи, до відома Вищої ради правосуддя та суддів Виноградівського районного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня

2022 року.

У червні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року (про відмову в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі Виноградівської міської ради Закарпатської області, як правонаступника Берегівської районної ради Закарпатської області), а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали.

Під час розгляду справи суд не допустив процесуальних порушень щодо заміни відповідача та прийняття нових доказів.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що місцевий та апеляційний суди безпідставно не вирішили питання про заміну належного відповідача, у зв`язку з правонаступництвом, незважаючи на її неодноразові клопотання. Вона вчинила можливі та необхідні дії для з`ясування належного правонаступника відповідача та для заміни сторони, однак дії суду обмежили її правона доступ до правосуддя.

Також заявник вказує на безпідставність висновків місцевого суду про неможливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за останні два місяці.

Суд першої інстанції не врахував положень статті 235 КЗпП України та статті 51 ЦПК України, ухвалив рішення у справі без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 176/585/17, та у постановах Верховного Суд увід 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц, від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18.

Також заявник зазначає, що вищевказані судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу, зокрема вказує, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, порушено вимоги процесуального законодавства, що є підставою для повного скасування рішень і передачі справи на новий розгляд: відхиллено клопотання про заміну відповідача, яке мало значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову з підстав порушення вимог закону щодо суб`єктивного складу відповідачів (пункт 2 частини третьої статті 411ЦПК України) та відмовивши у задоволенні клопотання про заміну відповідача, суд першої інстанції прийняв рішення про права та обов`язки сторони, що не була залучена до участі у справі (пункт 8 частини другої статті 411 ЦПК України).

Провадження у суді касаційної інстанції

15 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року.

03 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року.

Позиція та висновки Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської районної ради Закарпатської області, Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання незаконними та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року та касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня

2021 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня

2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня

2022 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська