Постанова

від 30.11.2022 по справі 299/2690/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 299/2690/20

провадження № 61-5024св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Берегівська районна рада Закарпатської області, Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кожух О. А., Мацунича М. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року у складі судді Бак М. Д., постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кожух О. А., Мацунича М. В. та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кожух О. А., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Берегівської районної ради Закарпатської області, Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18 грудня 2009 року за № 161-к її в порядку переведення призначено на посаду головного лікаря Виноградівської районної лікарні.

Наказом директора Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року за № 728-к її звільнено з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Своє звільнення позивачка вважає незаконним з таких підстав.

На час її призначення на посаду у 2009 році засновником лікарні та стороною трудового договору була Виноградівська райдержадміністрація, якій належали повноваження щодо призначення на посаду та звільнення головного лікаря.

На підставі розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 12 липня 2019 року за № 172 райдержадміністрація вийшла із засновників районної лікарні, а відповідно до рішення Виноградівської районної ради від 26 липня 2019 року № 755 засновником лікарні стала районна рада та розпочато процедуру перетворення районної лікарні на комунальне некомерційне підприємство.

08 жовтня 2019 року Виноградівська районна лікарня припинена шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, отже відбулось правонаступництво засновника лікарні, яким стала Виноградівська районна рада. Засновник є вищим органом управління лікарнею, виконавчим органом управління є виконавчий директор лікарні.

На час звільнення позивачки з роботи положення статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 792, передбачали призначення керівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я на конкурсній основі, шляхом укладання контрактів.

У силу положень цих законодавчих актів, положень Статуту лікарні (пункти 7.3.7, 7.5.3, 7.5.4) керівника закладу охорони здоров`я призначає засновник закладу, тобто Виноградівська районна рада.

Таким чином наказ директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Милюкова О. В. від 30 липня 2020 року № 728-к про її звільнення з посади був виданий особою, яка не мала на це повноважень.

Крім того, з наказу про звільнення позивачці стало відомо про існування рішення Виноградівської районної ради від 10 червня 2020 року за № 939, яким її звільнено з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 10 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З цим рішенням її ніхто не ознайомлював. Вказане рішення районної ради вважає незаконним.

На думку позивачки, не допускається звільнення з ініціативи власника працівника в період його тимчасової непрацездатності. Водночас вона перебувала на амбулаторному лікуванні з 10 червня 2020 року по 29 липня 2020 року, і оскільки йшлося про перетворення лікарні, а не про її ліквідацію, звільнення позивачки з роботи не могло бути проведене.

Також посилається на порушення положень частини другої статті 40, статей 42, 49-2 КЗпП України, оскільки не були виконані вимоги закону щодо переведення (перегрупування, перестановки) працівника з урахуванням його кваліфікації на іншу посаду (роботу) в межах установи та не були виконані вимоги закону щодо своєчасного попередження про наступне звільнення, врахування переважного права працівника на залишення на роботі, пропонування йому всіх наявних вакантних посад.

Попередження про наступне звільнення, передбачене частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, позивачка не отримувала.

23 березня 2020 року відповідач надав їй пропозицію про переведення на іншу посаду, а саме на одну з трьох посад, в якому зазначив, що у разі відмови від зазначених посад до Виноградівської районної ради буде направлене подання для прийняття відповідного рішення, однак не вказано, якого саме. Вакантні рівнозначні посади не були запропоновані.

Також позивачка звертає увагу на те, що оскільки мало місце попередження її про зміну в організації праці та виробництві, передбачене частиною другою статті 32 КЗпП України, то її звільнення могло бути проведене лише на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, а не на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Копія наказу про звільнення та трудова книжка позивачці були вручені 30 липня 2020 року, тому саме з цього дня вона має право оскаржувати незаконне звільнення.

Виходячи з наявних даних про середньоденну заробітну плату позивачки у травні-червні 2019 року у розмірі 1 451,74 грн, на день подання позову середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2020 року по 25 серпня 2020 року становить 24 679,58 грн.

Незаконними діями відповідачів позивачці завдано моральної шкоди, її було звільнено з керівної посади в передпенсійному віці, вона залишилася без роботи, без засобів до існування, були порушені її звичні життєві зв`язки, був принижений її авторитет як керівника, внаслідок чого вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір компенсації моральної шкоди оцінює у 100 000,00 грн, яку слід стягнути солідарно з обох відповідачів.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10 червня 2020 року № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні»;

визнати незаконними та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року № 728-к про звільнення її з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності та штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

поновити її на роботі на посаді головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 31 липня 2020 року;

стягнути на її користь із Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 31 липня 2020 року і по день набрання законної сили рішенням суду;

стягнути на її користь солідарно з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області та Виноградівської районної ради Закарпатської області 100 000,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 22 квітня 2021 року залучено Берегівську районну раду Закарпатської області до участі в справі, як правонаступника Виноградівської районної ради Закарпатської області.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 14 травня 2021 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10 червня 2020 року № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні».

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року № 728-к про припинення трудового договору.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області на посаді директора з 10 червня 2020 року.

Стягнуто із Берегівської районної ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн моральної шкоди.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , місцевий суд виходив із таких обставин.

Виноградівська районна лікарня реорганізована шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області.

На час розгляду справи правильним найменуванням відповідача є «Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області».

Документи, пов`язані з процедурою реорганізації Виноградівської районної лікарні на комунальне некомерційне підприємство, суд не взяв до уваги через неналежність їх як доказів.

Відповідачі Берегівська районна рада Закарпатської області, яка є правонаступником Виноградівської районної ради Закарпатської області, та Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області порушили право позивачки на працю, яке підлягає поновленню, оскільки рішення Виноградівської районної ради про звільнення позивачки з роботи було прийняте під час тимчасової непрацездатності останньої.

Наказ Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30 липня 2020 року за № 728-к є незаконним, оскільки право приймати рішення про звільнення позивачки з роботи належить лише засновнику лікарні, яким була Виноградівська районна рада.

За таких обставин позивачка підлягає поновленню на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Разом із тим, позивачка не надала належні докази щодо останніх двох місяців її роботи на посаді та про її заробітну плату за цей період, тому підстав для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку Комунальним некомерційним підприємством «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_1 .

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 25 серпня 2021 року про залучення до участі в справі Виноградівської міської ради Закарпатської області, як правонаступника Берегівської районної ради Закарпатської області.

Ухвала апеляційного суду з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 308/6290/16-ц, мотивована тим, що залучення на стадії апеляційного розгляду справи до участі в ній за правилами правонаступництва особи, яка є правонаступником юридичної особи внаслідок переходу певних прав і обов`язків під час провадження у справі в суді першої інстанції і з цього моменту не брала участі у справі, недопустиме. Щодо такого правонаступника справа не розглядалася і рішення судом першої інстанції не ухвалювалося, залучення його в якості відповідача вже лиш на стадії апеляційного розгляду справи мало б наслідками фактичне позбавлення такого відповідача реального права на апеляційне оскарження рішення суду, а також можливості реалізувати цивільні і процесуальні права, заявити відповідні клопотання тощо, здійснення яких у змагальному процесі є можливим саме і тільки на стадії розгляду справи судом першої, а не апеляційної інстанції.

Обставини щодо переходу прав засновника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції, були відомі на цей час сторонам і суду, тому, з урахуванням наведеного, клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року скасовано.

У позові ОСОБА_1 до Берегівської районної ради Закарпатської області, КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області відмовлено внаслідок порушення вимог закону щодо суб`єктного складу відповідачів.

Апеляційний суд вказав, що спір вирішено щодо неналежного відповідача - Берегівської районної ради Закарпатської області, і відповідно, не був вирішений щодо Виноградівської міської ради Закарпатської області, як належного відповідача. Щодо належного відповідача за окремими позовними вимогами до Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області позов вирішений за фактичної відсутності процесуального оформлення судом першої інстанції участі цієї юридичної особи в справі.

Залучення на стадії апеляційного розгляду справи до участі в ній за правилами правонаступництва особи, яка є правонаступником юридичної особи внаслідок переходу певних прав і обов`язків під час провадження в справі в суді першої інстанції і з цього моменту не брала участі в справі, недопустиме.

Крім того, окремою ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року доведено про виявлені факти щодо процесуальних дій судді Бак М. Д. під час розгляду справи до відома Вищої ради правосуддя та суддів Виноградівського районного суду.

Суд апеляційної інстанції мотивував окрему ухвалу тим, що:

1) ухвалою від 28 січня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання від 30 грудня 2020 року про заміну відповідача - Виноградівської районної ради Закарпатської області на Берегівську районну раду Закарпатської області. Однак у судовому засіданні 28 січня 2021 року суд першої інстанції фактично допустив до участі у справі представника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області (тоді як позов було пред`явлено до Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області), який повідомив суду, що правонаступником Виноградівської районної ради є Виноградівська міська рада. Тобто вже станом на 28 січня 2021 року виникли підстави для з`ясування та перевірки обставин щодо правонаступництва засновника лікарні (відповідача у справі), оскільки позов пред`явлено і до засновника - Виноградівської районної ради Закарпатської області.

Крім того, подавши клопотання про заміну відповідачів Берегівської районної ради Закарпатської області на Виноградівську районну раду Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, позивачка ОСОБА_1 додала до них витяги з Єдиного державного реєстру, отримані нею на запити у порядку безоплатного доступу до реєстру, в яких зафіксовані відповідні реєстраційні дані щодо юридичних осіб. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотань, відомості з ЄДР до уваги не взяв, вказавши на недотримання порядку подання паперових копій електронних доказів щодо їх посвідчення та відсутність відомостей про наявність в учасника справи чи в іншої особи оригіналів електронних доказів. Водночас, вирішуючи ухвалою від 22 квітня 2021 року питання про залучення до участі в справі Берегівської районної ради Закарпатської області як правонаступника Виноградівської районної ради Закарпатської області, суддя Бак М. Д. приєднала до матеріалів справи роздруківку одержаної нею інформації з ЄДР про державну реєстрацію припинення Виноградівської районної ради Закарпатської області;

2) ухвалою від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання від 20 січня 2021 року про заміну відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області. Але у судовому засіданні 02 березня 2021 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання з тієї підстави, що 28 жовтня 2020 року у справі, яка розглядається за правилами спрощеного провадження, проведено перше судове засідання. У вказаній ухвалі місцевого суду зазначено, що правильним найменуванням відповідача є Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, однак у цьому процесуальному документі таке формулювання відсутнє, отже рішення суду в цій частині не відповідає дійсності;

3) 13 травня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява Берегівської районної ради Закарпатської області від 27 листопада 2020 року № 270, якою суд повідомлено, що з 01 січня 2021 року передані права засновника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Виноградівській міській раді, а 22 січня 2021 року Берегівською районною радою передано безоплатно у комунальну власність Виноградівської територіальної громади в особі Виноградівської міської ради майновий комплекс Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області та припинено право Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на відповідні об`єкти. Надходження цієї заяви зафіксовано у протоколі судового засідання від 14 травня 2021 року, але процесуальна реакція суду першої інстанції з цього питання у матеріалах справи відсутня, процесуальних рішень із вказаного питання не ухвалено;

4) суд першої інстанції не взяв до уваги, як неналежні, окремі докази, пов`язані з процедурою реорганізації Виноградівської районної лікарні на комунальне некомерційне підприємство, при цьому рішення суду в цій частині є суперечливим, зокрема:

суд залишив поза увагою розпорядження голови Виноградівської районної ради від 31 липня 2019 року № 26 про створення комісії з реорганізації шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні під керівництвом завідувача хірургічним відділенням Виноградівської районної лікарні Милюкова О. В., проте визнав належним доказом наказ від 01 серпня 2019 року № 91 голови комісії з реорганізації Виноградівської районної лікарні Милюкова О. В., який випливає з цього розпорядження;

суд залишив поза увагою рішення Виноградівської районної ради Закарпатської області від 03 жовтня 2019 року № 802 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, але визнав належним доказом затвердження цим рішенням статуту Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області;

5) поновивши позивачку на роботі, суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за відсутності доказів позивачки про отримання неї заробітної плати за останніх два місяці перед звільненням. Але, виконуючи свої обов`язки в процесі, суд повинен був роз`яснити позивачці право подати клопотання про витребування доказів або обговорити питання про отримання необхідних відомостей від відповідача. Таким чином суд фактично ухилився від вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку на користь позивачки за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У травні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року.

У червні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року (про відмову в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі Виноградівської міської ради Закарпатської області, як правонаступника Берегівської районної ради Закарпатської області), а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали.

Під час розгляду справи суд не допустив процесуальних порушень щодо заміни відповідача та прийняття нових доказів.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що місцевий та апеляційний суди безпідставно не вирішили питання про заміну належного відповідача у зв`язку з правонаступництвом, незважаючи на її неодноразові клопотання. Вона вчинила всі можливі та необхідні дії для з`ясування належного правонаступника відповідача та для заміни сторони, однак дії суду обмежили її право на доступ до правосуддя.

Вказує на безпідставність висновків місцевого суду про неможливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за останні два місяці.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував положень статті 235 КЗпП України та статті 51 ЦПК України, ухвалив рішення у справі без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 176/585/17, та у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц, від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18.

Також зауважує, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, та вказує, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи порушено вимоги процесуального законодавства, що є підставою для скасування рішень і передачі справи на новий розгляд, а саме: відхилено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке має значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову з підстав порушення вимог закону щодо суб`єктного складу відповідачів (пункт 2 частини третьої статті 411ЦПК України). Відмовивши у задоволенні клопотання про заміну відповідача правонаступником, суд першої інстанції ухвалив рішення про права та обов`язки сторони, що не була залучена до участі у справі (пункт 8 частини другої статті 411 ЦПК України).

Провадження у суді касаційної інстанції

15 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року.

03 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року.

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

22 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзивів на касаційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали стосовно судді ОСОБА_2 , просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Директор Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області Милюков О. В. у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18 грудня 2009 року за № 161-к «Про призначення головного лікаря Виноградівської районної лікарні» ОСОБА_1 з 21 грудня 2009 року призначена на посаду головного лікаря Виноградівської районної лікарні (т. 1, а.с. 9).

12 липня 2019 року в.о. голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області видав розпорядження № 172 про вихід районної державної адміністрації зі складу засновників Виноградівської районної лікарні (код ЄДРПОУ 01992506) та пропозицію Виноградівській районній раді, як власнику цілісного майнового комплексу Виноградівської районної лікарні, вступити у права засновника лікарні (т. 1, а.с. 131).

26 липня 2019 року Виноградівська районна рада Закарпатської області прийняла такі рішення:

№ 754 «Про вхід Виноградівської районної ради до складу засновників Виноградівської районної лікарні», яким вирішено увійти до складу засновників лікарні та затвердила Статут Виноградівської районної лікарні у новій редакції (т. 1, а.с. 132);

№ 755 «Про реорганізацію шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні в комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області», яким вирішено реорганізувати Виноградівську районну лікарню шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області та провести необхідні для цього заходи (т. 1, а.с. 138).

Затверджена рішенням Виноградівської районної ради від 26 липня 2019 року № 754 редакція Статуту Виноградівської районної лікарні передбачала, що:

лікарня є юридичною особою, її засновником є Виноградівська районна рада Закарпатської області;

суб`єктами управління лікарні є: Виноградівська районна рада (засновник); Відділ з питань охорони здоров`я Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області (орган управління); керівник лікарні (пункти 6.1.1-6.1.3);

засновник призначає на посаду та звільняє з посади керівника лікарні (пункт 6.2);

поточне керівництво лікарнею здійснює головний лікар, який безпосередньо підпорядковується засновнику (пункт 6.5.) (т. 1, а.с. 133-138).

Наказом по Виноградівській районній лікарні від 24 липня 2019 року № 1249-6 головному лікарю ОСОБА_1 надана відпустка на строк із 25 липня 2019 року по 03 серпня 2019 року (т. 1, а.с. 139).

Розпорядженням голови Виноградівської районної ради від 31 липня 2019 року № 26 створена комісія з реорганізації шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні під керівництвом завідувача хірургічним відділенням поліклініки Виноградівської районної лікарні Милюкова О. В. (т. 1, а.с. 140).

01 серпня 2019 року голова комісії з реорганізації Виноградівської районної лікарні Милюков О.В. видав наказ № 91, яким, серед іншого, зобов`язав начальника відділу кадрів лікарні повідомити працівників лікарні про реорганізацію лікарні та забезпечити дотримання їхніх трудових прав та соціальних гарантій у ході реорганізації (т. 1, а.с. 141).

03 жовтня 2019 року Виноградівська районна рада Закарпатської області прийняла рішення № 802 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області», яким:

створила Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області» шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні (код ЄДРПОУ 01992506);

визначила Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області» правонаступником всього майна, прав, обов`язків та активів Виноградівської районної лікарні;

затвердила:

Статут Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області»;

Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області;

призначила тимчасово виконувачем обов`язків керівника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Милюкова О. В. (т. 1, а.с. 144).

Затверджений рішенням Виноградівської районної ради від 03 жовтня 2019 року № 802 Статут Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області передбачав, що:

Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області є юридичною особою публічного права, засновником підприємства є Виноградівська районна рада Закарпатської області (пункти 1.3, 4.1);

органами управління підприємством є: вищий орган управління - Виноградівська районна рада (засновник); виконавчий орган управління - директор підприємства (керівник підприємства) (пункт 7.1);

поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - директор, який призначається на посаду за рішенням засновника відповідно до порядку, визначеного законодавством України, який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров`я України; строк найму, права, обов`язки та відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом (пункти 7.2, 7.3, 7.3.7);

повноваження щодо, зокрема, створення конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади керівника підприємства, затвердження переможця конкурсу та внесення подання засновнику на призначення керівника підприємства, укладення і розірвання контракту з керівником підприємства делегуються голові Виноградівської районної ради (пункти 7.4, 7.5.) (т. 1, а.с. 145-152).

08 жовтня 2019 року здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи «Виноградівська районна лікарня» (код ЄДРПОУ 01992506), керівник Онисько Н. С. та державна реєстрація юридичної особи «Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області»» (код ЄДРПОУ 01992506), керівник Милюков О. В. (тимчасовий виконувач обов`язків директора) (т. 1, а.с. 153-156).

Наказом тимчасового виконувача обов`язків директора Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Милюкова О. В. від 09 жовтня 2019 року № 117-о затверджено і введено в дію з 10 жовтня 2019 року організаційну структуру і штатний розпис Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, в якому наявна посада керівника установи (директора) та, відповідно, відсутня посада керівника установи (головного лікаря), що існувала у структурі та штатному розписі Виноградівської районної лікарня (т. 1, а.с. 157-192).

Рішенням Виноградівської районної ради від 04 лютого 2020 року № 863 на підставі подання конкурсної комісії на зайняття посади керівника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області призначено Милюкова О. В. директором цього підприємства та доручено голові ради укласти з ним контракт терміном на п`ять років (т. 1, а.с. 193).

У справі містяться:

докази неодноразової тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , перебування її у відпустках, на вихідних тощо протягом періоду з 24 червня 2019 року по 29 липня 2020 року, у тому числі, чотири лікарняних і самоізоляція у період з 10 червня 2020 року по 29 липня 2020 року (т. 1, а.с. 14, 199-202);

лист Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 23 березня 2020 року № 440, яким до відома ОСОБА_1 доведена інформація про реорганізацію лікарні, запровадження в штаті реорганізованого підприємства посади директора як керівника лікарні, виключення посади головного лікаря як керівника лікарні та пропозицію переведення з 25 травня 2020 року на одну з посад: лікаря-терапевта клініко-діагностичного відділення, лікаря-терапевта приймального відділення, завідувача виїзної бригади (лікаря-терапевта) з надання паліативної допомоги «Хоспіс вдома» поліклініки лікарні, посадові оклади на кожній з посад 4 361,00 грн на місяць, на листі міститься підпис ОСОБА_1 у графі «пропозицію отримано» та зроблений нею 23 березня 2020 року запис «не згідна» (т. 1, а.с. 195);

акт від 23 березня 2020 року про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з документами, пов`язаними з реорганізацією лікарні (т. 1, а.с. 196).

25 травня 2020 року директор Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області склав на адресу Виноградівської районної ради Закарпатської області за вих. № 01-17/601 подання про звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, внаслідок реорганізації лікарні, змін в організації виробництва і праці, спливу двомісячного строку попередження про скорочення посади головного лікаря, відсутністю згоди на переведення на іншу посаду, а також з урахуванням перебування ОСОБА_1 у відпустці довів до відома, що вона повинна стати до роботи 10 червня 2020 року (т. 1, а.с. 197).

Рішенням Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10 червня 2020 року № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні» звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні 10 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в результаті реорганізації Виноградівської районної лікарні (т. 1, а.с. 203).

30 липня 2020 року директор Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області видав наказ № 728-к про припинення трудового договору, яким із посиланням на наказ від 09 жовтня 2019 року № 117-о, відмову від пропозиції про переведення на іншу посаду від 23 березня 2020 року № 440 та рішення Виноградівської районної ради від 10 червня 2020 року № 939 звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 30 липня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників. Відповідний запис внесений до трудової книжки, з наказом ОСОБА_1 ознайомлена 30 липня 2020 року (т. 1, а.с. 11-13, 204).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

За таких обставин ухвала Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 25 серпня 2021 року про залучення до участі в справі Виноградівської міської ради Закарпатської області, як правонаступника Берегівської районної ради Закарпатської області, не може бути предметом касаційного перегляду, оскільки не підлягає касаційному оскарженню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи.

Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Виноградівської районної ради Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, які на день звернення до суду (25 серпня 2020 року) були належними відповідачами за вимогами позивачки.

ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно із специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовити у задоволенні позову.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.

Щодо залучення правонаступників відповідачів судом першої інстанції

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернулася до суду з позовом до Берегівської районної ради Закарпатської області, Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» у Закарпатській області: утворений, зокрема, Берегівський район (з адміністративним центром у місті Берегове) у складі територій Батівської селищної, Берегівської міської, Великоберезької сільської, Великобийганської сільської, Вилоцької селищної, Виноградівської міської, Кам`янської сільської, Королівської селищної, Косоньської сільської, Пийтерфолвівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України; ліквідовані, зокрема, Берегівський, Виноградівський райони. Отже, об`єднані територіальні громади Виноградівського району включені до складу Берегівського району Закарпатської області.

25 жовтня 2020 року відбулися місцеві вибори, призначені постановою Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-IX «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році», в тому числі, депутатів Берегівської районної ради Закарпатської області.

Відповідно до положень розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», що набрав чинності 06 грудня 2020 року (пункт 6-2), інших норм законодавства та відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР) правонаступником Виноградівської районної ради Закарпатської області як юридичної особи є Берегівська районна рада Закарпатської області, Виноградівська районна рада перебувала в стані припинення з 22 грудня 2020 року.

Зважаючи на ці обставини, 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про заміну відповідача у справі шляхом залучення Берегівської районної ради Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Виноградівської районної ради Закарпатської області та подала відповідні докази (т. 1, а.с. 213-217).

У судовому засіданні 30 грудня 2020 року надходження цього клопотання позивачки зафіксоване, проте по суті клопотання ОСОБА_1 ухвалою суду першої інстанції від 30 грудня 2020 року вирішене не було (т. 1, а.с. 219-225).

26 січня 2021 року ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції клопотання від 24 грудня 2020 року про заміну відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на належного відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, з доданими до клопотання витягами з ЄДР, в яких зафіксована зміна в складі засновників цього підприємства та зміна в назві підприємства (т. 1, а.с. 229-233).

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2021 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про заміну відповідачів Виноградівської районної ради Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області їх правонаступниками відмовлено, оскільки, як зазначив суд, надані відомості з ЄДР та інші документи отримані з порушенням встановленого для цього порядку є недопустимими доказами, а тому підстави для заміни відповідачів у справі відсутні (т. 2, а.с. 34-36).

Із протоколу судового засідання від 28 січня 2021 року вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 наполягала на заміні відповідачів (т. 2, а.с. 33, 37-39).

29 січня 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 від 26 січня 2021 року про заміну відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на - Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області (т. 2, а.с. 40-42).

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав, а саме, оскільки у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, 28 жовтня 2020 року було проведено перше судове засідання, а позивачка не навела обставин щодо того, що до подання позовної заяви не знала та не могла знати про те, що позов підлягав пред`явленню до неналежного відповідача (т. 2, а.с. 64-65).

Із протоколу судового засідання від 02 березня 2021 року вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала клопотання та посилалась на те, що не могла знати про майбутню зміну засновника лікарні на день звернення до суду з позовом, тоді як представник лікарні вказувала, що «засновником є міська рада, внесено зміни» (т. 2, а.с. 68-70).

У матеріалах справи міститься інформація з ЄДР за безкоштовним запитом про те, що Виноградівська районна рада Закарпатської області припинена, державна реєстрація цього факту проведена 15 квітня 2021 року, документ є роздруківкою з вебсайту Міністерства юстиції України за відповідним посиланням у мережі Internet, засвідченою підписом судді 22 квітня 2021 року із записом «згідно з оригіналом» (т. 2, а.с. 89).

У судовому засіданні 22 квітня 2021 року позивачка просила залучити до участі в справі належного відповідача, представник лікарні залишив питання на розсуд суду (т. 2, а.с. 90-91).

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2021 року, зважаючи на правонаступництво районних рад у процедурі реформування адміністративно-територіального устрою України, залучено Берегівську районну раду Закарпатської області до участі у справі замість Виноградівської районної ради Закарпатської області (т. 2, а.с. 92-93).

13 травня 2021 року до Виноградівського районного суду надійшла заява Берегівської районної ради Закарпатської області від 13 травня 2021 року вих. № 02-13/130 про розгляд справи без їхньої участі, оскільки у листопаді 2020 року права засновника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області були цією радою передані Виноградівській міській раді, а у січні 2021 року Берегівська районна рада передала Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області у спільну власність Виноградівської територіальної громади в особі Виноградівської міської ради (т. 2, а.с. 100-101).

До заяви Берегівської районної ради Закарпатської області були додані рішення:

Виноградівської районної ради Закарпатської області від 27 листопада 2020 року № 1020, яким з 01 січня 2021 року передані права засновника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Виноградівській міській раді (т. 2, а.с. 102);

Берегівської районної ради Закарпатської області від 22 січня 2021 року № 46, яким передано безоплатно у комунальну власність Виноградівської територіальної громади в особі Виноградівської міської ради із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Виноградівського району майнові комплекси, об`єкти нерухомого та іншого майна Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, припинено право оперативного управління Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на відповідні об`єкти (т. 2, а.с. 103-105).

Отже, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 25 серпня 2020 року пред`явила позов до Виноградівської районної ради Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, які на момент звернення до суду були належними відповідачами за вимогами позивачки.

Під час розгляду справи обставини щодо суб`єктного складу відповідачів істотно змінилися.

Берегівська районна рада Закарпатської області в силу змін, що відбулися в адміністративно-територіальному устрої України, була належним правонаступником Виноградівської районної ради Закарпатської області, але лише до моменту передачі прав засновника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Виноградівській міській раді Закарпатської області.

З моменту такої передачі прав та набуття Виноградівською міською радою статусу засновника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області належним відповідачем у справі мала бути Виноградівська міська рада Закарпатської області.

Зважаючи на зміну в порядку правонаступництва засновника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, змінилася назва закладу охорони здоров`я на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, однак це місцевим судом процесуально не зафіксовано, незважаючи на те, що позов був вирішений щодо відповідача Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Будучи в межах розгляду справи обізнаною щодо правонаступництва засновника лікарні, ОСОБА_1 неодноразово ставила питання про залучення до участі в справі належного відповідача - Виноградівської міської ради.

Обставини щодо неналежного вирішення питання заміни відповідачів судом першої інстанції послугували для постановлення апеляційним судом окремої ухвали стосовно судді ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на викладені вище обставини і доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо залучення правонаступника відповідача у суді апеляційної інстанції

Під час апеляційного розгляду справи суду було надано Статут Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, затверджений рішенням Виноградівської міської ради Закарпатської області від 21 грудня 2020 року за № 25, відповідно до якого:

Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області є юридичною особою публічного права, засновником підприємства є Виноградівська міська рада Закарпатської області;

органами управління підприємством є: вищий орган управління - Виноградівська міська рада (засновник); виконавчий орган управління - директор підприємства (керівник підприємства);

поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - директор, який призначається на посаду міським головою відповідно до порядку, визначеного законодавством України, який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров`я України; строк найму, права, обов`язки та відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом;

повноваження щодо управління підприємством, зокрема: створення конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади керівника підприємства; затвердження переможця конкурсу та призначення керівника підприємства; укладення і розірвання контракту з керівником підприємства делегуються голові Виноградівської міської ради (міському голові) (т. 2, а.с. 227-234 т. 2).

Під час апеляційного перегляду справи позивачка ОСОБА_1 просила суд про залучення до участі в справі Виноградівської міської ради Закарпатської області як правонаступника Берегівської районної ради Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі в справі Виноградівської міської ради Закарпатської області, як правонаступника Берегівської районної ради Закарпатської області.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

З огляду на обставини справи, що розглядається, та порушення норм процесуального права місцевим судом колегія суддів вважає, що позивачка вчинила всі можливі та необхідні дії для з`ясування належних правонаступників відповідачів та для їх заміни, тому підстави ставити у провину позивачці питання реалізації реорганізації, утворення та ліквідації районів у Закарпатській області відсутні, враховуючи, що позов на день його подання ОСОБА_1 пред`явлено до належних відповідачів.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи.

Тому правонаступництво юридичної особи завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, провадження № 12-98гс19).

За положеннями частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) висловила правову позицію про те, що для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, мав процесуальні повноваження для вирішення питання про заміну правонаступником особи, яка вибула із спірних правовідносин.

Посилання апеляційного суду в ухвалі від 27 квітня 2022 року на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 308/6290/16-ц, колегія суддів вважає помилковим, виходячи з таких міркувань.

У справі № 308/6290/16-ц (провадження № 61-9741св21) заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Ужгородської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання державного акта на земельну ділянку недійсним, повернення земельної ділянки.

Верховний Суд, залишаючи касаційну скаргу заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури без задоволення, а постанову апеляційного без змін, зауважив, що хоча спір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 виник із ОСОБА_1, як з її власником, обставини справи щодо відповідача під час її розгляду судом першої інстанції суттєво змінилися, оскільки 20 січня 2017 року власником цієї спірної земельної ділянки стало ТОВ «Об`єднані енергосистеми», а судове рішення суд першої інстанції ухвалив 15 червня 2017 року.

Суд касаційної інстанції у цій справі зазначив, що вказана земельна ділянка була передана 10 січня 2017 року ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Об`єднані енергосистеми», право власності на неї зареєстровано товариством 20 січня 2017 року, а 01 листопада 2017 року зареєстровано поділ спірної земельної ділянки на дві земельні ділянки. Новоутворені земельні ділянки з 02 лютого 2018 року перебувають в іпотеці у ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 02 лютого 2018 року. Виходячи з цього, Верховний Суд вказав, що за таких обставин висновок апеляційного суду про те, що неналежний суб`єктний склад учасників справи є підставою для відмови у задоволенні позову, є законним і обґрунтованим, при цьому доказів про залучення правонаступника відповідача матеріали справи не містять.

У справі, яка переглядається, позов ОСОБА_1 вирішено щодо Виноградівської міської ради як правонаступника Берегівської районної ради, але надходження від останньої заяви від 13 травня 2021 року про передання прав засновника Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Виноградівській міській раді хоч і зафіксовано у протоколі судового засідання від 14 травня 2021 року, однак процесуальних дій судом першої інстанції з цього питання не вчинено, процесуальних рішень із вказаного питання не ухвалено, про що зазначено в окремій ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року.

Натомість позивачкою ОСОБА_1 до суду першої інстанції неодноразово подавалися клопотання про залучення правонаступника відповідача, в яких місцевий суд відмовив.

У свою чергу, апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що позивачка, будучи обізнаною щодо правонаступництва відповідача, ставила питання, в тому числі і під час апеляційного перегляду справи, про залучення до участі у справі Виноградівської міської ради Закарпатської області як правонаступника відповідача Берегівської районної ради Закарпатської області, однак ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року їй в цьому відмовлено.

Таким чином правовідносини у справі № 308/6290/16-ц, викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, не є подібними правовідносинам у справі, яка є предметом касаційного перегляду, оскільки містять як різні фактичні обставини, так і різні правові підстави для заміни правонаступника.

За правилами статті 400 ЦПК України на стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З урахуванням того, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема щодо вирішення питання залучення належних відповідачів у справі, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, судові рішення, ухвалені у цій справі, скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а окрема ухвала Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року - залишенню без змін.

Пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог і заперечень, як у цілому, так і кожному доказу окремо, надати мотивовану відповідь на всі основні аргументи сторін, сприяти вирішенню питання щодо залучення належного відповідача у справі.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіС. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук