Ухвала

від 31.10.2022 по справі 216/3151/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 216/3151/17

провадження № 61-7728ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про збільшення розміру аліментів, стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції та додаткових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про збільшення розміру аліментів, стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції та додаткових витрат.

Позов мотивований тим, що на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходів, але не менше

30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 01 жовтня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

В подальшому, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року розмір присуджених з ОСОБА_2 на її користь аліментів зменшено

з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) відповідача, починаючи з моменту набрання чинності рішення суду і до досягнення дитиною повноліття. Проте, на протязі 14 років, відповідач ухилявся без поважних причин від сплати аліментів на утримання дитини та дружини, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 51 910,41 грн, яку вона просила стягнути із відповідача, та пеню нараховану на суму заборгованості у розмірі 67 678,42 грн.

Позивач зазначала, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельний пай кадастровий номер № 3521981300:51:000:5005, реєстраційний № 60373135219. Крім того, відповідач є власником ювелірного салону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Оскільки на сьогоднішній день розмір аліментів, визначений судом є недостатнім, з огляду на постійне зростання вартості життя, вона несе значні витрати з оплати поточних потреб дитини на придбання сезонного одягу, взуття, продуктів харчування, шкільного приладдя, навчальних посібників, технічних пристроїв, електронних носіїв інформації, іграшок, також для забезпечення достатнього рівня життя та культурно-освітнього розвитку, однак матеріальне становище платника аліментів, змінилось у кращу сторону, вимушена ставити питання про збільшення розміру аліментів, присуджених на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2009 року на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частки до 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу).

Разом з тим, несе додаткові витрати на дитину, які обумовлені особливими обставинами, зокрема, для її лікування.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, просила суд стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину у розмірі 60 974,99 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів які стягуються з ОСОБА_2 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 до 1/4 з усіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Стягувато щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам в розмірі 51 910,41 грн, пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 67 678,42 грн, а всього 119 588,83 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення заборгованості по аліментам в розмірі 68 147,80 грн та штрафні санкції у розмірі 10 551,32 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 26 673,32 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

29 серпня 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду

від 03 серпня 2022 року та залишити в силі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків.

11 жовтня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду

на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є збільшення розміру аліментів, стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції та додаткових витрат. Вказані позовні вимоги є майновими, оскільки позивач визначив їх у грошовому вимірі. Тобто ціна позову становить 180 563,82 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 481 грн х 100 = 248 100 грн).

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, якими визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Посилаючись на існування зазначених вище обставин, заявником не наведено жодних аргументів і не додано до касаційної скарги будь-яких доказів, які б підтверджували те, що касаційна скарга підлягає перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування таких обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Наведене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 03 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про збільшення розміру аліментів, стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції та додаткових витрат, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська