Постанова

від 26.10.2022 по справі 195/1369/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 195/1369/21

провадження № 61-6588св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року у складі судді Скрипченка Д. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 814 000 гривень, що на дату укладення даного правочину еквівалентно 100 000 доларів США, а ОСОБА_4 зобов`язувалася повернути позичену суму коштів на умовах визначених цим договором у строк до 31 грудня 2023 року з правом дострокового погашення. При цьому, сторони домовилися, що у разі девальвації гривні сума зобов`язання, яка підлягає поверненню за цим договором, розраховується з урахуванням зміни курсу гривні до долара і дорівнює гривневий еквівалент 100 000 доларів США за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на момент розрахунків.

Позивач зазначав, що 21 травня 2021 року між ОСОБА_3 та ним укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором позики від 24 жовтня 2013 року, укладеним з ОСОБА_4

17 грудня 2020 року йому стало відомо про смерть ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 16 грудня 2019 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області.

18 травня 2021 року за місцем відкриття спадщини до приватного нотаріуса ОСОБА_3 було надіслано вимогу (претензія) щодо включення до складу спадщини зобов`язання спадкодавця за договором позики від 24 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_4

24 червня 2021 року приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рудим М. Є. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке підтверджує, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її мати - ОСОБА_2 .

До складу спадщини увійшла земельна ділянка площею 6,1000 гектарів, кадастровий номер: 1225488800:01:002:0024, вартість якої згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21 липня 2021 року становить 169 306,93 гривень.

20 липня 2021 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 було надіслано вимогу щодо негайного задоволення вимоги кредитора ОСОБА_1 за договором позики шляхом негайного повернення суми позики 814 000 гривень одноразовим платежем у строк не пізніше наступного дня з дати отримання вказаної вимоги.

Станом на 03 липня 2021 року зобов`язання не виконано.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- у рахунок погашення боргу ОСОБА_5 у сумі 814 000 гривень за договором позики від 24 жовтня 2013 року звернути стягнення на його користь на спадкове майно в межах його вартості, прийняте спадкоємцем ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер: 1225488800:01:002:0024 площею 6,1000 гектарів, цільове призначення земельної ділянки: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чумаківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача про звернення стягнення на спадкове майно є передчасними, оскільки строк повернення грошових коштів, визначений первісним кредитором та спадкодавцем у договорі позики датою 31 грудня 2023 року, не настав.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог змінено, виклавши мотиви відмови в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що строк повернення грошових коштів за договором позики не настав, оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Натомість суд апеляційної інстанції вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними у зв`язку з відсутністю відмови ОСОБА_2 від одноразового платежу, що перешкоджає суду накласти стягнення на майно, яке було передане у натурі.

При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 пред`явив свої вимоги кредитора до спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , що передбачено положеннями статті 1282 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що зі смертю боржника зобов`язання з повернення позики включаються до складу спадщини, умови договору позики щодо строку повернення позики не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України. Отже, висновок районного суду про відмову у задоволенні позову з підстав, що строк повернення грошових коштів за договором позики не настав, є помилковим.

Посилається на те, що у строки, визначені частиною другою статті 1281 ЦК України, пред`явив вимоги до спадкоємця боржника, відтак, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність відмови спадкоємця, як підставу для відмови у задоволенні позову, є необґрунтованими, оскільки відмовою вважаться як її письмова форма, так і дії/бездіяльність спадкоємця, що полягають у невиконанні вимоги кредитора, а позика не повернута.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Відповідно до договору, укладеного у простій письмовій формі 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 814 000 гривень, що на дату укладення договору еквівалентно 100 000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 2 указаного договору грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору, що підтверджується наявністю підписів сторін на цьому договорі.

Відповідно до пункту 3 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в сумі еквівалентній 100 000 доларів США на дату повернення грошових коштів у строк до 31 грудня 2023 року з правом дострокового погашення.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 25 квітня 2017 року ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 16 грудня 2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

19 травня 2021 року ОСОБА_3 направив на адресу приватного нотаріуса Томаківського районного нотаріального округу Рудого М. Є. та спадкоємиці ОСОБА_4 - ОСОБА_2 претензію про виконання боргових зобов`язань за договором позики, укладеним 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

24 травня 2021 року зазначена претензія була отримана нотаріусом, а 26 травня 2021 року - ОСОБА_2

21 травня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено у простій письмовій формі договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належать первісному кредитору і стає кредитором за договором позики від 24 жовтня 2013 року.

Також вимога про виконання боргових зобов`язань за договором позики направлялася ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 19 липня 2021 року та була отримана нею 23 липня 2021 року.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 червня 2021 року, виданим приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рудим М. Є., спадкоємцем майна, у тому числі, земельної ділянки площею 6,1000 гектарів, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 1225488800:01:002:0024, що належало ОСОБА_4 , є ОСОБА_2 .

Відповідно до технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вартість успадкованої земельної ділянки становить 169 306,93 гривень станом на 21 липня 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до зобов`язань з договорів позики.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а 24 червня 2021 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , відповідно до якого спадкоємець успадкувала земельну ділянку площею 6,1000 гектарів, кадастровий номер: 1225488800:01:002:0024, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки у ОСОБА_4 на підставі договору позики від 24 жовтня 2013 року виникли боргові зобов`язання перед ОСОБА_3 , які не були виконані, вимоги кредитора повинні бути задоволені єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у межах вартості успадкованого майна.

Направлення ОСОБА_3 19 травня 2021 року на адресу приватного нотаріуса Томаківського районного нотаріального округу Рудого М. Є. та спадкоємиці ОСОБА_4 - ОСОБА_2 претензії про виконання боргових зобов`язань за договором позики, укладеним 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та направлення ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 19 липня 2021 року вимоги про виконання боргових зобов`язань за договором позики, укладеним 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , свідчить про дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України. При цьому вимога до спадкоємця боржника була направлена з дотриманням строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України, а саме - не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором (договором позики) за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

При цьому у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на спадкове майно у зв`язку з тим, що строк повернення грошових коштів, визначений первісним кредитором та спадкодавцем у договорі позики 31 грудня 2023 року, не настав, не відповідають положенням норм матеріального права, оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту (позики) чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

При цьому враховується, що кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором, направивши спадкоємцю померлого позичальника вимогу кредитора, яка виконана не була, що мало наслідком настання у спадкоємця позичальника обов`язку з дострокового повернення суми позики.

Суд апеляційної інстанції дійшов також помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на спадкове майно у зв`язку з відсутністю відмови спадкоємця від здійснення одноразового платежу на користь кредитора, оскільки здійснене судом тлумачення положень частини третьої статті 1282 ЦК України не узгоджується з положеннями частин першої і другої статті 1282 ЦК України, у яких визначено обов`язок, а не право спадкоємця боржника, задовольнити вимоги кредитора повністю шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Крім того, нормами ЦК України не визначено, в якій формі повинна відповідати відмова спадкоємця у здійсненні одноразового платежу. Невиконання зобов`язання і свідчить про відмову від одноразового платежу.

Отже, Верховний Суд вважає, що за відсутності доказів про погашення спадкоємцем боржника боргу спадкодавця та письмової відмови спадкоємця у здійсненні одноразового платежу на користь кредитора, має місце мовчазна відмова спадкоємця у здійсненні одноразового платежу.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця і відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим щодо законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

При вирішенні даного спору встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Судами встановлено такі обставини: наявність боргових зобов`язань між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , смерть боржника ОСОБА_4 , наявність спадкового майна у вигляді земельної ділянки, прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 її матір`ю ОСОБА_2 , надсилання ОСОБА_3 на адресу приватного нотаріуса претензії спадкоємцям боржника про виконання боргових зобов`язань, укладення договору про відступлення прав вимог за договором позики від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , надсилання вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим передчасними є вимоги ОСОБА_1 про погашення боргу у розмірі 814 000 грн, оскільки у самій же позовній заяві, у касаційній скарзі ним зазначається, що спадкоємець відповідає у межах спадкової маси, а не у розмірі договору позики.

Визначення ринкової вартості спадкового майна є важливим, оскільки саме ця сума має бути зазначена як розмір боргу, на який накладається стягнення.

При цьому судами попередніх інстанцій залишено поза увагою обставину щодо ринкової вартості спадкового майна, отриманого ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_8 ( ОСОБА_5 ).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки судами не досліджено всіх обставин справи, зокрема, не встановлено ринкову вартість спадкового майна, яке було успадковане відповідачем після смерті ОСОБА_8 ( ОСОБА_5 ).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не надав оцінку відповідним доводам апеляційної скарги, не дотримався встановленого статтею 89 ЦПК України принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Тим самим апеляційний суд не виправив неповне з`ясування обставин районним судом та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та є передчасними.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до передчасних висновків судів попередніх інстанцій, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

У справі, що переглядається, касаційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято, а тому за таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк