Постанова

від 31.10.2022 по справі 917/1267/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 917/1267/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О. , суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників:

позивача - Іванової О.І., яка бере участь в режимі відеоконференції,

1-го відповідача не з`явився

2-го відпоідача не з`явився

третьої оосби не з`явилася

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (вх.№710П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.05.2022

у справі №917/1267/21 (суддя Кльопов І.Г., повний текст рішення підписано 14.12.2021)

за позовною заявою Фермерського господарство "Арніка", с.Рунівщина, Полтавський район, Полтавська область,

до 1.Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб", м.Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область

2. Державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар Вікторії Вікторівни, м.Решетилівка, Полтавська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_1 , м.Решетилівка Полтавської області

про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Арніка" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до СТОВ "Хлібороб" та Державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар Вікторії Вікторівни, в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення індексний номер 33453430 від 17.01.2017, прийняте державним реєстратором Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області Крамар Вікторією Вікторівною про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5324255100:00:008:0151 площею 3,7899 га на підставі Договору оренди землі б/н укладеного 04.09.2015 орендарем - СТОВ "Хлібороб" (код ЄДРПОУ 03769882) та орендодавцем Пустовар Л.М.; припинити за СТОВ "Хлібороб" право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5324255100:00:008:0151 площею 3,7899га, яка розташована на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.05.2022 у справі №917/1267/21 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення №33453430 від 17.01.2017, прийняте державним реєстратором Решетилівської РДА Полтавської області Крамар В.В. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5324255100:00:008:0151 площею 3,7899 га на підставі Договору оренди землі б/н укладеного 04.09.2015 орендарем - СТОВ "Хлібороб" та орендодавцем. Припинено за СТОВ "Хлібороб" право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5324255100:00:008:0151 площею 3,7899 га, яка розташована на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області. Стягнуто з СТОВ "Хлібороб" на користь ФГ "Арніка" 2.270,00 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар В.В. на користь ФГ "Арніка" 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Перший відповідач , СТОВ Хлібороб, з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, перший відповідач посилається на те, що СТОВ «Хлібороб» з 2006 року є належним та законним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки договори оренди від 01.01.2006 та додаткова угода до нього від 02.09.2008, були належним чином зареєстровані відповідно до вимог законодавства, що діяло на час їх реєстрації. Після державної реєстрації припинення права оренди СТОВ «Хлібороб» - державний реєстратор Решетилівської РДА Полтавської області Крамар В.В. провела державну реєстрацію права оренди СТОВ «Хлібороб» на спірну земельну ділянку відповідно до нового договору оренди землі, укладеного сторонами 04.09.2015. В той же час, судом повно та всебічно не було з`ясовано всіх обставин справи та не надано оцінки аргументам, що подавалися СТОВ Хлібороб.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2022 апеляційну скаргу СТОВ Хлібороб залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення СТОВ Хлібороб недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №917/1267/21 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 03.10.2022.

03.10.2022 розгляд справи №917/1267/21 відкладено на 31.10.2022, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду. Судове засідання проведено в режимі відеоконференції, в звязку з заявленим позивачем клопотанням про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічної програми EasyCon, яке було задоволено відповідною протокольною ухвалою.

Позивач ФГ Арніка надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити СТОВ Хлібороб в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.05.2022 у справі №917/1267/21 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб».

Представник позивача Іванова О.І., яка бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконоференції, під час судового засідання погодилася з оскаржуваним рішенням та доводами наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Другий відповідач та третя особа по справі не скористалися наданим процесуальним правом та не надали відзиви на апеляційну скаргу, своєї позиції щодо неї не висловили. Поважні представники другого відповідача, а також 3-тя особа по справі в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слухання не вимагається, коли немає сумнівів щодо переконливості чи оскаржуваних фактів, які вимагають слухання, і суд може справедливо і обґрунтовано винести рішення на основі подань сторін та інших письмових матеріалів (рішення ЄСПЛ у справах «Dory v. Sweden» («Дерю проти Швеції»); «Saccoccia v. Austria» («Саккочча проти Австрії»).

Отже, колегія суддів, врахувавши рівень складності та обставини справи, вважає можливе здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів та третьої особи.

На адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання СТОВ Хлібороб про зупинення провадження у справі №917/1267/21 до вирішення справи 546/12/03/21Решетилівським районним судом Полтавської області за позовом СТОВ Хлібороб до ФГ Арніка та ОСОБА_1 про визнання договору орнеди землі недійсним від 01.07.2012, в задоволенні якого колегія суддів вважає задоцільне відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2012 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Фермерським господарством «Арніка» (орендар) укладено Договір оренди землі б/н, за умовами якого:

- Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного с/г виробництва, яка знаходиться на території Решетилівської селищної ради. (п.1);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,79га, у тому числі рілля 3,79га. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 74880,76грн. (п.5);

- договір укладено на 10 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, термін дії даного договору закінчується 12.10.2022 (п. 8).

Зазначений договір було зареєстровано у відділі Держкомзему в Решетилівському районі Полтавської області, про що 12.10.2012 у аркуші Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі вчинено запис за №532420004003616.

Відповідно до інформації відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №88/114-20 від 24.02.2020 р. повідомляється, що згідно Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди землі зареєстровано в тому числі договір оренди землі за реєстраційним номером №532420004003616, а саме земельна ділянка за кадастровим номером 5324255100:00:008:0151 площею 3,7900 га, яка належить ОСОБА_1 .

Згодом, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору шляхом укладання додаткової угоди до діючого договору оренди від 02.08.2021.

03.08.2021 ФГ «Арніка» із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулось до державного реєстратора Виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіної Т.О., яка зареєстрована за реєстраційним номером №47123323. якою було з`ясовано, що право оренди земельною ділянкою за кадастровим номером 5324255100:00:008:0151 площею 3,7900 га, яка належить ОСОБА_1 , зареєстровано право оренди даної земельної ділянки за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Хлібороб.

Вищеозначені обставини 06.08.2021 стали підставою для того, що державним реєстратором Виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіною Т.О. відмовлено у вчиненні державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), в зв`язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон з відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.08.2021 за-№268793538, дійсно зареєстровано право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5324255100:00:008:0151 площею 3,7900 га за СТОВ Хлібороб, про що зроблено запис про інше речове право №18593312 від 27.12.2016 державним реєстратором Решетилівської РДА Полтавської області Крамар В.В. на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 33453430 від 17.01.2017.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача ФГ Арніка до господарського суду за захистом своїх порушених прав з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення індексний номер 33453430 від 17.01.2017, прийняте державним реєстратором Решетилівської РДА ПО Крамар В.В. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5324255100:00:008:0151 площею 3,7899га на підставі Договору оренди землі б/н укладеного 04.09.2015 СТОВ Хлібороб та ОСОБА_1 та припинити за СТОВ Хлібороб право оренди спірної земельної ділянки.

Господарський суд, виносячи оскаржуване рішення на користь позивача та задовольняючи позовні вимоги зазначив, що державний реєстратор прав на нерухоме майно мав перевірити наявність чи/або відсутність зареєстрованих прав на земельну ділянку у Книгах реєстрації шляхом звернення з відповідним запитом до уповноваженого органу, оскільки Державний реєстр речових прав на нерухоме майно був створений лише з 01.01.2013. Однак, Державним реєстратором Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області Крамар Вікторією Вікторівною при проведенні державної реєстрації речового права за Договором оренди землі б/н від 04.09.2015, укладеного між СТОВ Хлібороб і ОСОБА_1 належним чином не перевірено наявність права оренди на зазначену земельну ділянку за ФГ «Арніка», внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію права оренди однієї тієї самої земельної ділянки.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Для забезпечення якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередньої інстанцій, що спір необхідно розглядати в порядку господарського судочинства з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові ФГ Арніка просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав оренди відповідача стосовно земельної ділянки, власником якої є третя особа ОСОБА_1 (фізична особа).

Тобто позивач вважає, що у нього виник спір з особою, право якої зареєстровано, з приводу реєстраційних дій. Однак таке твердження, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, є помилковим, спростовуються змістом позовної заяви, за змістом якої наявні обставини, що мають значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Такої ж правової позиції у визначеному питанні дотримується Верховний Суд.

У позовній заяві ФГ Арніка акцентувало, що перебуває у договірних відносинах із фізичною особою - власником земельної ділянки на підставі договору оренди, укладеного 01.07.2012 (дата державної реєстрації 12.10.2012), строком на 10 років, та є орендарем зазначеної земельної ділянки.

Однак 03.08.2021 позивач дізнався про реєстрацію права оренди стосовно цієї самої земельної ділянки за СТОВ Хлібороб на підставі оспорюваного рішення державного реєстратора.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 як державний реєстратор не дослідив інформації про речові права, відповідно до вимог Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити у спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України (далі ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі".

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно зі статтею 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За визначенням, наведеним у статті 1 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

У розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" установлено, що до 01.01.2013 державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

В даній справі спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач.

Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Тобто оспоренням реєстраційних дій передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Такий спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає із договірних відносин, є приватно-правовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи власника земельної ділянки.

Якщо позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди власником земельної ділянки (третьою особою) та відповідачем, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й фізичної особи власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем) договорів, укладених із позивачем і відповідачем.

При цьому якщо власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, то справа в такому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Подібні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду: від 14.01.2020 у справі №922/808/19, від 12.11.2019 у справі №920/40/19, від 14.01.2020 у справі №922/810/19.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що зазначені позовні вимоги не відносяться до юрисдикції господарських судів, а носять публічно - правовий характер та повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення і закриття провадження в цій справі.

Оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства колегія суддів не надає правової оцінки доводам позовної заяви та апеляційної скарги.

Статтею 278 ГПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 278 ГПК України, порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 ГПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.05.2022 у справі №917/1267/21 скасувати.

Провадження у справі №917/1267/21- закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.11.2022

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка