Постанова

від 19.10.2022 по справі 908/2887/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2022 року м.Дніпро Справа № 908/2887/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від відповідача: Гурильов Андрій Станіславович, адвокат, довіреність №0-8-0.62-4/62-21 від 04.01.2021 року;

інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи сторін повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та направлення ухвал суду на електронні пошти

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 року (повний текст складено 20.07.2021 року) у справі № 908/2887/20 (головуючий суддя Колодій Н.А., судді - Левкут В.В., Проскуряков К.В.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства Ай - Петрі, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області , м. Запоріжжя

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозова Вікторія Миколаївна , м. Запоріжжя

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев , Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Запорізька область, Оріхівський район, с. Камишеваха

третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , м. Запоріжжя

третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , м. Запоріжжя

третя особа 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , м. Запоріжжя

третя особа 8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 , м. Запоріжжя

третя особа 9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7 , м. Запоріжжя

третя особа 10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8 , м. Запоріжжя

третя особа 11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_9 , м. Запоріжжя

третя особа 12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_10 , м. Запоріжжя

третя особа 13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_11 , Запорізька область, Запорізький район, с.Августинівка

третя особа 14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_12 , м. Запоріжжя

третя особа 15, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_13 , Запорізька область, Запорізький район, с. Августинівка

третя особа 16, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_14 , м. Запоріжжя

третя особа 17, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_15 , м. Запоріжжя

третя особа 18, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_16 , м. Запоріжжя

третя особа 19, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_17 , м. Запоріжжя

третя особа 20, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_18 , м. Запоріжжя

третя особа 21, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_19 , м. Запоріжжя

третя особа 22, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_20 , м. Запоріжжя

третя особа 23 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_21 , м. Запоріжжя

третя особа 24, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_22 , м. Запоріжжя

третя особа 25, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_23 , м. Запоріжжя

третя особа 26, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_24 , м. Запоріжжя

третя особа 27, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_25 , м. Запоріжжя

третя особа 28, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_26 , м. Запоріжжя

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, визнання наказу недійсним в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею,-

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство Ай -Петрі звернулось з позовом до Головного управління Дерджгеокадастру у Запорізькій області про:

- визнання за селянським (фермерським) господарством Ай-Петрі (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) права постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20 березня 2000 № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -2300915832014 від 05.06.2014 року, має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002;

- визнання недійсним пункту 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ, яким вирішено Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність;

- поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (внести до даного Реєстру) запису про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, що розташована на території П`ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області, площею 50,0003 г, кадастровий номер 2320985800:03:043:0002, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року, яке зареєстроване Відділом Держземагенства у Василівському районі Запорізької області 05.06.2014 року на підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -2300915832014.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що:

- розпорядженням голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області Паньовіна В.І. від 20.03.2000 року № 28 Про надання земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_27 , виділено гр. ОСОБА_27 в постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га, в тому числі ріллі 50,0 га із земель запасу П`ятихатської сільської ради (колишні землі КСП ім. Гагаріна поле №12 польові сівозміни) для організації селянського (фермерського) господарства;

- 29.03.2000 року вказане розпорядження затверджено рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради № 6;

- 19.07.2000 року громадянину України ОСОБА_27 видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЗП № 002213, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46;

- земельну ділянку надано для організації селянського (фермерського) господарства;

- ОСОБА_27 створено Селянське (фермерське) господарство Ай-Петрі ( С(Ф)Г Ай-Петрі) (місцезнаходження господарства - Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16), Статут С(Ф)Г Ай-Петрі затверджений головою Селянського (фермерського) господарства Ай-Петрі Кущом П.Н. 16.08.2000 року, зареєстрований розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації № 407 від 17.08.2000 року і цього ж дня проведена державна реєстрація з визначенням ідентифікаційного коду юридичної особи 31014720;

- з моменту створення С(Ф)Г Ай-Петрі господарство використовувало земельну ділянку, яка видана згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року, згідно з метою і предметом діяльності (п.З Статуту), про що свідчать довідки сільського голови П`ятихатської сільської ради та землевпорядника цієї установи; також господарство подавало у встановлений законом порядок та строки звітність щодо використання земельної ділянки, сплачувало податки, тощо;

- згідно довідки про правовий статус земельної ділянки від 15.06.2012 року № 002150013172012, яка видана відділом Держкомзему у Василівському районі Запорізької області Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, земельна ділянка, площею 50,0003 га, яка розташована на території П`ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області використовується на підставі Державного акту І-ЗП № 002213 для ведення фермерського господарства і має кадастровий номер 2320985800:03:043:0001;

- у липні 2020 року з інформаційної довідки з державного реєстру речових на нерухоме майно № 214530879 від 01.07.2020 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 отримав у власність 05.06.2020 року земельну ділянку площею 50 га на території П`ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області. В даній інформаційній довідці зазначено об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка кадастровий номер 2320985800:03:043:0028, площею 50 га зареєстрована за ОСОБА_1 . Підстава державної реєстрації: витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-2307331812020, виданий 25.03.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52549798 від 05.06.2020 16:11:05, приватний нотаріус Морозова Вікторія Миколаївна, Запорізький міський нотаріальний округ, Запорізька область;

- представниками позивача з метою встановлення правомірності реєстрації права власності на його земельну ділянку, зроблені відповідні адвокатські запити, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, приватного нотаріуса, який реєстрував речове права за ОСОБА_1 на земельну ділянку та землевпорядників, які виготовлювали технічну документацію на земельну ділянку;

- листом від 22.07.2020 року №29-8-0.302-3302/2-20 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило, що за інформацією відділу у Василівському районі земельна ділянка з кадастровим номером 2320985800:03:043:0001 знаходиться в архівному шарі Національної Кадастрової Системи, кадастровий номер був присвоєний на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), гр. ОСОБА_27 для ведення фермерського господарства, яка розташована на території П`ятихатської сільської ради Василівського району. Після проведення державної реєстрації земельної ділянки 05.06.2014, кадастровий номер змінився на 2320985800:03:043:0002 у відповідності до даних зазначених у поземельній книзі; відповідно до пункту 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Державний акт на право постійного користування землею 1-ЗП № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року, визнано таким, що втратив чинність, відповідно до п.4 ст.25 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з викладеним позивач вважає, що оскаржуваний пункт 7 наказу відповідача від 05.12.2019 року № 8-2708/15-19-СГ прийнятий з порушенням чинного законодавства, порушує права позивача на постійне користування земельною ділянкою. Спосіб позбавлення позивача права користування землею, яку надано останньому у постійне користування суперечить нормам Земельного кодексу України, Закону України Про селянське (фермерське) господарство, чинного на момент створення господарства та Закону України Про фермерське господарство.

Позивач вказує, що пункт 7 наказу відповідача від 05.12.2019 року №8-2708/15-19-СГ підлягає визнанню недійсними з визнанням за С(Ф)Г Ай-Петрі (ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) права постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої Державним актом на право постійного користування землею Ї-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20.03.2000 року № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6 "Про затвердження розпоряджень голови районної ради з питань регулювання земельних відносин", яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014 від 05.06.2014 року, має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002.

Як зазначив позивач, на підставі спірного наказу відповідач вилучив земельну ділянку з володіння та користування СФГ "Ай-петрі" до земель запасу та в подальшому сформував з неї окремі земельні ділянки.

Відповідач видав 25 наказів Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ; № 8-2764/15-19-СГ; № 8-2766/15-19-СГ; № 8-2768/15-19-СГ; № 8-2769/15-19-СГ; № 8-2771/15-19-СГ; № 8-2772/15-19-СГ; № 8-2773/15-19-СГ; № 8-2778/15-19-СГ; від 06.12.2019 № 8-2797/15-19-СГ; № 8-2798/15-19-СГ; № 8-2799/15-19-СГ; № 8-2800/15-19-СГ; № 8-2801/15-19-СГ; № 8-2802/15-19-СГ; № 8-2803/15-19-СГ; № 8-2804/15-19-СГ; № 8-2805/15-19-СГ; № 8-2806/15-19-СГ; № 8-2807/15-19-СГ; № 8-2808/15-19-СГ; № 8-2809/15-19-СГ; № 8-2810/15-19-СГ; № 8-2813/15-19-СГ; № 8-2822/15-19-СГ, згідно з яким 25 громадянам (треті особи) були надані дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ними за рахунок цієї земельної ділянки у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

За рахунок спірної земельної ділянки сформовано та зареєстровано в Державному реєстрі земель 25 окремих земельних ділянок площею по 2 га кожна за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з порядковими кадастровими номерами 2320985800:03:043:0003 - 2320985800:03:043:0027.

У подальшому на підставі договорів купівлі продажу земельної ділянки від 18.03.2020 року, укладених між ОСОБА_1 та 25 фізичними особами, ОСОБА_1 став власником вищезазначених ділянок, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.07.2020 року № 214530879.

На момент розгляду спору спірна земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 31.08.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 року у справі № 908/2887/20 позов Селянського (фермерського) господарства Ай - Петрі задоволено частково.

Визнано за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20 березня 2000 року № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29 березня 2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014 від 05.06.2014 року, мас кадастровий номер 2320985800:03:043:0002.

Визнано недійсним пункт 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ, яким вирішено: "Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність".

В решті позову відмовлено.

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи колегія суду першої інстанції дійшла висновку, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Селянського (фермерського) господарства позивач набув права та обов`язки землекористувача. Зі смертю його засновника - ОСОБА_27 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування (для ведення селянського (фермерського) господарства) згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002213 від 19 липня 2000 року, це право не припинилося.

За таких обставин суд вважав вимоги позивача в частині визнання за селянським (фермерським) господарством Ай-Петрі (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) права постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20 березня 2000 № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -2300915832014 від 05.06.2014 року, має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002, такими, що підлягають задоволенню.

Суд дійшов висновку що у відповідача були відсутні правові підстави для визнання таким, що втратив чинність, Державного акту серія І-ЗП 002213 на право постійного користування землею від 19.07.2000 року.

Оскільки судом було встановлено, що пункт 7 Наказу №8-2708/15-19-СГ від 05.12.2019 року суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача, який є правомірним землекористувачем спірної земельної ділянки, оскаржуваний пункт 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 05.12.2019 №8-2708/15-19-СГ, яким вирішено: "Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213, зареєстрований за №46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність.", то вимоги позивача про визнання недійсним цього пункту підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача в частині поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою, суд зазначив, що право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою, посвідчене Державним актом І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстроване не було, тому і поновлення такого запису не є можливим. Реєстрація визнаного судом права позивача на право постійного користування спірною земельною ділянкою повинно відбутися відповідно до приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, згідно частини четвертої статті 9 якого державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абзац другий частини четвертої вказаної статті).

Враховуючи вищевикладене, суд вважав вимоги позивача в частині поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою, такими, що не підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що апелянт не є відповідачем за заявленим позовом, однак, виходячи з фактичних обставин справи та пояснень самого позивача, в даному випадку спір існує між позивачем та третьою особою - ОСОБА_1 , як особою, у власності якої перебуває земельна ділянка площею 5,0 га. Це спір щодо користування та володіння спірною земельною ділянкою.

Посилаючись на відповідні постанови Верховного Суду, апелянт зазначає, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає підстав стверджувати про наявність юридичного спору, то суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній із сторін за відсутності для цього юридичних підстав, сподівання на те. що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

Скаржник вважає, що суд, задовольняючи частково позов із неналежним процесуальним статусом сторін, фактично зазначив преюдиціальні обставини для третіх осіб, як таких, що є недобросовісними набувачами земельних ділянок та порушують права на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні позивача. Але дані обставини не могли встановлюватись та досліджуватись в рамках даного спору із таким предметом та підставами. Фактично суд першої інстанції створив передумову для можливого подальшого використання даного рішення позивачем у інших ним ініційованих спорах, при цьому не вирішуючи фактичний наявний спір - приведення властивостей речей до первісного стану (за наявності такої законодавчої можливості), що існував до порушення.

Апелянт наголошує, що:

- ОСОБА_1 , набуваючи на підставі договорів купівлі - продажу земельні ділянки загальною площею 50,0 га, діючи добросовісно, як і інші треті особи та нотаріус, який посвідчував правочини, керувався відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- на час прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області практика судів та безпосередньо Верховного Суду з приводу права постійного користування земельною ділянкою, наданої фізичній особі для створення фермерського господарства, який пізніше помер, була іншою, та передбачала припинення такого права;

- враховуючи необхідність дотримання принципу правової визначеності, не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання порушень при вчиненні правочинів з нерухомим майном;

- навіть як що припустити, що відбулось незаконне відчуження земельної ділянки, яка перебувала лише v володінні, а не у власності позивача, і при її відчужені власник допустив певні порушення, то все одно дані обставини не можуть породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, шо завдані таким відчуженням, і такі обставини повинні встановлюватись в рамках іншого спору, з іншим складом сторін та предметом.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 року у справі № 908/2887/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову С(Ф)Г Ай-Петрі до Головного управління Держгеокадастру про визнання права постійного користування земельною ділянкою, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, визнання наказу недійсним в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею та визнання недійсними договорів.

СФГ Ай - Петрі у відзивах на апеляційну скаргу, які підписані адвокатом відповідача Скуратовим Д. В. та директором Мовчан О.Я., заперечує проти наведених апелянтом доводів. Вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 року у справі № 908/2887/20 залишити без змін.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозова Вікторія Миколаївна надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Інші сторони по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явилися, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2021 року.

Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція позивача щодо заявленого спору викладена письмово. Представник третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев виклав свою правову позицію під час розгляду позовної заяви у суді першої інстанції, проти позову заперечував.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 надали суду першої інстанції письмові пояснення, відповідно до яких вважають позовні вимоги СФГ Ай-Петрі не правомірними та такими, що не підлягають задоволенню. Отже, їх правова позиція щодо спору суду також відома.

Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, сторони не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак, таким правом не скористалися.

Суд також враховує, що треті особи-3,4 знаходяться на тимчасово окупованій території України. Поштове повідомлення їх про судові засідання з 24.02.2022 року не є можливим. В раніше призначені до вказаної дати судові засідання представники вказаних осіб також до суду апеляційної інстанції не з`являлись та не надали відзив на апеляційну скаргу, яка належним чином була відправлена їм апелянтом.

З урахуванням того, що всі сторони, які не з`явились, були належним чином обізнані про те, що в провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебуває на розгляді апеляційна скарга третьої особи ОСОБА_1 , строк розгляду спору вичерпано, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб цих осіб.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20.03.2000 року № 28 Про надання земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_27 , виділено гр. ОСОБА_27 в постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га, в тому числі ріллі 50,0 га із земель запасу П`ятихатської сільської ради (колишні землі КСП ім. Гагаріна поле №12 польові сівозміни) для організації селянського (фермерського) господарства.

Вказане розпорядження затверджено рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради № 6 від 29.03.2000 року.

19.07.2000 року громадянину України ОСОБА_27 видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЗП № 002213, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46.

ОСОБА_27 створено Селянське (фермерське) господарство Ай-Петрі ( С(Ф)Г Ай-Петрі) (місцезнаходження господарства - Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16), Статут С(Ф)Г Ай-Петрі затверджений головою Селянського (фермерського) господарства Ай-Петрі Кущом П.Н. 16.08.2000 року, зареєстрований розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації № 407 від 17.08.2000 року і цього ж дня проведена державна реєстрація з визначенням ідентифікаційного коду юридичної особи 31014720.

Згідно довідки про правовий статус земельної ділянки від 15.06.2012 року № 002150013172012, яка видана відділом Держкомзему у Василівському районі Запорізької області Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, земельна ділянка, площею 50,0003 га, яка розташована на території П`ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області використовується на підставі Державного акту І-ЗП № 002213 для ведення фермерського господарства і має кадастровий номер 2320985800:03:043:0001.

Відповідно до актового запису про смерть №02 від 25.01.2016 року ОСОБА_27 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На запит позивача листом від 22.07.2020 року №29-8-0.302-3302/2-20 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило С(Ф)Г Ай-Петрі, що за інформацією відділу у Василівському районі земельна ділянка з кадастровим номером 2320985800:03:043:0001 знаходиться в архівному шарі Національної Кадастрової Системи, кадастровий номер був присвоєний на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), гр. ОСОБА_27 для ведення фермерського господарства, яка розташована на території П`ятихатської сільської ради Василівського району. Після проведення державної реєстрації земельної ділянки 05.06.2014, кадастровий номер змінився на 2320985800:03:043:0002 у відповідності до даних зазначених у поземельній книзі; відповідно до пункту 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Державний акт на право постійного користування землею 1-ЗП № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року, визнано таким, що втратив чинність відповідно до п.4 ст.25 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації ФГ; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-ІV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що законодавством, чинним на момент створення Селянського (Фермерського) господарства "Ай-Петрі", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.07.2003 року було прийнято новий Закону України № 937-ІV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-ІV), яким Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-ІV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

За висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 19.08.2020 у справі № 922/804/19.

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005 року було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Великою Палатою Верховного Суду у п. 61 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18, п.32 постанови від 19.08.2020 у справі № 922/804/190 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України (в редакції як на момент смерті ОСОБА_27 ( відповідно до актового запису про смерть №02 від 25.01.2016 року ОСОБА_27 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), так і на момент винесення оскаржуваних у даній справі наказів), передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б)вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних

підприємств, установ та організацій;

г)використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним

вимогам;

г)використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д)систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

Також статтю 141 Земельного кодексу України доповнено пунктом ж, згідно із Законом № 155-ІХ від 03.10.2019:

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено і скаржником не спростовується, що С(Ф)Г "Ай-Петрі" до органів державної реєстрації із заявою про добровільну відмову від постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га, розташованою на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року, не зверталося.

Частиною 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992 року), яка діяла до 01.01.2002 року, також унормовано підстави припинення права користування земельною ділянкою або її частиною у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років-для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18, від 19.08.2020 у справі №922/804/19, наведені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника фермерського господарства, відсутня.

Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновникові саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 та підтримана у постанові від 19.08.2020 у справі № 922/804/19, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Отже, зі смертю засновника фермерського господарства позивача ОСОБА_27 , якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею, таке право не припинилось.

Враховуючи, що право постійного користування позивача наданою йому земельною ділянкою припинилось з підстав, які діючим законодавством не передбачені, суд правомірно задовольнив вимоги позивача в частині визнання за селянським (фермерським) господарством Ай-Петрі (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) права постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20 березня 2000 № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -2300915832014 від 05.06.2014 року, має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002, такими, що підлягають задоволенню.

У відповідача були відсутні правові підстави для визнання таким, що втратив чинність, Державного акту серія І-ЗП 002213 від 19.07.2000 року на право постійного користування землею.

Право постійного користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Оскільки судом було встановлено, що пункт 7 Наказу відповідача №8-2708/15-19-СГ від 05.12.2019 року суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача, який є правомірним землекористувачем спірної земельної ділянки, оскаржуваний пункт 7 Наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 05.12.2019 року №8-2708/15-19-СГ, яким вирішено: "Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213, зареєстрований за №46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність.", вимоги позивача про визнання недійсним цього пункту задоволені обгрунтовано.

В ході розгляду справи встановлено, що після визнання Державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213 таким, що втратив чинність, за рахунок спірної земельної ділянки сформовано та зареєстровано в Державному реєстрі земель 25 окремих земельних ділянок площею по 2 га кожна за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з порядковими кадастровими номерами 2320985800:03:043:0003 - 2320985800:03:043:0027.

У подальшому на підставі договорів купівлі продажу земельної ділянки від 18.03.2020 року, укладених між ОСОБА_1 та 25 фізичними особами, ОСОБА_1 став власником вищезазначених ділянок, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.07.2020 року (номер інформаційної довідки 214530879).

В даній інформаційній довідці зазначено об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка кадастровий номер 2320985800:03:043:0028, площею 50 га зареєстрована за ОСОБА_1 . Підстава державної реєстрації: витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-2307331812020, виданий 25.03.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52549798 від 05.06.2020 16:11:05, приватний нотаріус Морозова Вікторія Миколаївна, Запорізький міський нотаріальний округ, Запорізька область.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє доводи апелянта ОСОБА_1 виходячи з наступного:

Подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що позивач обрав неефективний спосіб для захисту порушеного права, суд першої інстанції створив передумову для можливого подальшого використання даного рішення позивачем у інших ним ініційованих спорах, при цьому не вирішуючи фактичний наявний спір - приведення властивостей речей до первісного стану. Вважає, що в даній справі суд мав оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна, тобто апелянта.

Щодо доводів скаржника про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне:

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Право постійного користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Правове становище діючого фермерського господарства, в тому числі, майнова основа господарства, повинно залишатися стабільним незалежно від припинення участі в його діяльності окремих його членів в силу об`єктивної неможливості, зокрема, смерті.

Втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Відповідно до ч.2 ст.5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання права постійного користування земельною ділянкою, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, визнання наказу недійсним в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею.

Як зазначено вище, чинним законодавством на момент створення Селянського (Фермерського) господарства "Ай-Петрі" було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

З моменту створення С(Ф)Г "Ай-Петрі", тобто з 2000 року, господарство використовувало земельну ділянку, яка видана згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року, згідно з метою і предметом діяльності, про що свідчать довідки сільського голови П`ятихатської сільської ради та землевпорядника цієї установи. Також господарство подавало у встановлений законом порядок та строки звітність щодо використання земельної ділянки, сплачувало податки, тощо.

Зі смертю засновника фермерського господарства, якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею, таке право не припинилось.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.12.2019 року № 8-2708/ 15-19-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" порушено право С(Ф)Г "Ай-Петрі" на постійне користування земельною ділянкою площею 50,0003 га, яка розташована на території ГГятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області та використовується на підставі Державного акту Ї-ЗП № 002213 для ведення фермерського господарства і має кадастровий номер 2320985800:03:043:0001.

Тому, ефективним способом захисту права позивача у господарському суді було саме визнання за Селянським (фермерським) господарством "Ай-Петрі" право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право користування землею серії Ї-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20.03.2000 року № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014 від 05.06.2014року має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002 та визнання недійсним пункту 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 05,12.2019 № 8-2708/15-19-СГ, яким вирішено: "Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність".

Щодо доводів апелянта про створення судом передумови для можливого подальшого використання даного рішення позивачем у інших ним ініційованих спорах, при цьому не вирішуючи фактичний наявний спір - приведення властивостей речей до первісного стану, слід зазначити наступне.

25 договорів купівлі - продажу земельних ділянок та договір оренди земельної ділянки) пов`язані з предметом спору у даній справі № 908/2887/20, Пов`язаність цих правочинів обумовлена тим, що їх предметами є та ж сама земельна ділянка (50 га), яка надана С(Ф)Г "Ай-Петрі" згідно державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року і яка в подальшому розподілена на 25 частин і передана відповідачем у власність назначеним 25 фізичним особам (по 2 га кожному), і які в подальшому в один день у одного нотаріуса відчужили земельну ділянку Шевченку О.Ф, (апелянту), який передав її у довгострокову оренду третій особі по даній справі - ТОВ "Агрофірма Лев".

Договори купівлі - продажу земельних ділянок мають бути визнані недійсними, оскільки фізичні особи набули право власності на земельну ділянку на підставі Наказу від 27.12.2019 року № 8-3502/15-19-СГ, який видано всупереч вимогам законодавства, з незаконним припиненням без належних на те законодавчо встановлених підстав права позивача на постійне користування земельною ділянкою, яке є безстроковим та набуто згідно з державним актом, який також у встановленим законом порядку не визнано недійсним.

Однак, відповідно до положень господарського процесу фізичні особи не можуть бути відповідачами по такій категорії спорів. Тобто спір, про визнання недійсними угод, укладених між фізичними особами, не є підвідомчим господарським судам.

Тому, подальший захист свого порушеного права С(Ф)Г "Ай-Петрі" може здійснювати не в господарському процесі, а в суді загальної юрисдикції.Ухвалюючи рішення про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Ай-Петрі" право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П"ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002213 від 19.07,2000 року для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20.03.2000 року № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014 від 05.06.2014 року має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002 та визнання недійсним пункту 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 05.12.2019 року № 8-2708/15-19-СГ, яким вирішено: "Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗГІ № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність", суд першої інстанції діяв в рамках своєї юрисдикції та лише частково поновив становище С(Ф)Г "Ай-Петрі" та не мав юридичної підстави привести властивості речей до первісного стану, оскільки відновити такий стан в подальшому можливо лише у судді загальної юрисдикції.

Таким чином, суд першої інстанції в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Під час розгляду апеляційної скарги скаржник висновки суду першої інстанції не спростував, Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд слід покласти на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 року у справі № 908/2887/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст складено 03.11.2022 року.